• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міністерство соціальної політики України

Міністерство соціальної політики України (далі – Мінпраці України) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони праці, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально–трудових відносин, координує діяльність щодо реалізації державних і регіональних соціальних програм, налагодження соціального партнерства.

Мінпраці України підпорядкований Комітет по нагляду за охороною праці.

Мінпраці України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також Положенням про нього.

Мінпраці України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розроблює пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їхньою реалізацією. Основними завданнями Мінпраці України.

Мінпраці України відповідно до покладених на нього завдань здійснює такі основні функції:

1) у сфері зайнятості населення та регулювання ринку праці:

– вивчає стан використання трудових ресурсів і розвитку процесів, що відбуваються на ринку праці та у сфері професійного навчання, складає на цій основі прогнози щодо регулювання ринку праці й зайнятості;

– сприяє працевлаштуванню населення, розроблює заходи, спрямовані на запобігання масовому безробіттю, що виникає внаслідок структурних змін в економіці, та забезпечує соціальний захист громадян, які тимчасово не працюють;

– запобігає перетворенню безробіття в довгострокове та застійне, сприяє швидкому працевлаштуванню безробітних;

– складає прогнози щодо створення робочих місць за сферами і галузями економіки, задоволення потреби підприємств, установ і організацій у працівниках;

– сприяє створенню додаткових робочих місць підприємствами, установами і організаціями для використання праці громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці;

– готує пропозиції щодо визначення територій пріоритетного розвитку, де збільшення кількості робочих місць заохочується державою;

– визначає обсяги й напрями професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних з підприємств, установ і організацій працівників і незайнятого населення;

– здійснює методичне й організаційне забезпечення професійної підготовки та перепідготовки вивільнюваних з підприємств, установ і організацій працівників та незайнятого населення;

– регулює міжрегіональний перерозподіл робочої сили в межах національного ринку праці, забезпечує державну підтримку високої мобільності робочої сили;

– бере участь у розробленні мобілізаційних заходів і бронюванні військовозобов’язаних;

– разом із зацікавленими центральними органами виконавчої влади готує пропозиції щодо формування державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції, розроблює механізм соціального, економічного та правового захисту громадян, які від’їжджають працювати за кордон за наймом, здійснює координацію та інформаційне забезпечення діяльності органів, що займаються питаннями міграції на місцях;

– забезпечує надання консультацій та проведення переговорів з міжнародними організаціями й відповідними органами зацікавлених іноземних держав з метою підготовки дво– і багатосторонніх угод, що визначають обсяг, порядок і умови, а також принципи прийняття на роботу в Україні та направлення до відповідних іноземних держав робочої сили;

– здійснює заходи щодо розвитку державної служби зайнятості, вдосконалення її організаційної структури та зміцнення матеріально–технічної бази, бере участь в удосконаленні системи обліку, звітності та державної статистики у сфері зайнятості населення та використання трудових ресурсів;

– контролює використання державною службою зайнятості всіх рівнів коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення;

2) у сфері регулювання рівня життя населення, соціальних гарантій і демографії:

– аналізує й прогнозує життєвий рівень населення та демографічну ситуацію, бере участь у розробленні програм народонаселення, опрацьовує і вносить пропозиції щодо соціального страхування, вдосконалення системи соціального захисту громадян;

– разом з відповідними центральними органами виконавчої влади готує пропозиції щодо визначення розміру прожиткового мінімуму та розміру вартісної величини межі малозабезпеченості та подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України;

– вносить пропозиції Кабінету Міністрів України щодо вдосконалення системи подання соціальної допомоги, компенсаційних виплат і пільг, забезпечення захисту доходів населення від інфляції. Бере участь у підготовці пропозицій щодо вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб;

3) у сфері оплати, нормування та стимулювання праці:

– розроблює пропозиції щодо формування державної політики у сфері організації, нормування, оплати і стимулювання праці, здійснює організаційні заходи, спрямовані на забезпечення реалізації цієї політики;

– готує та подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо встановлення гарантованого державою розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій в оплаті праці;

– розроблює й подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо: вдосконалення умов оплати праці працівників установ і організацій бюджетної сфери; грошового забезпечення військовослужбовців і осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів; удосконалення умов оплати праці керівників підприємств з державною формою власності та працівників підприємств, установ і організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету; визначення умов оплати праці та матеріального забезпечення громадян, які направляються для роботи в організаціях України за кордоном;

– затверджує в установленому порядку умови й розміри оплати праці працівників окремих установ і організацій, що фінансуються з бюджету;

– готує пропозиції щодо договірного регулювання оплати праці на основі соціального партнерства;

– готує пропозиції щодо вдосконалення організації та нормування праці;

– подає організаційно–методичну допомогу підприємствам і організаціям незалежно від форм власності у впровадженні прогресивних форм організації, нормування та оплати праці;

4) у сфері регулювання соціально–трудових відносин:

– організовує на засадах соціального партнерства проведення переговорів і укладання генеральної угоди; забезпечує контроль за реалізацією цієї угоди міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями;

– узагальнює практику укладання колективних договорів, галузевих і регіональних угод, готує пропозиції щодо вдосконалення, здійснює реєстрацію, облік, зберігання галузевих і регіональних угод і доповнень до них;

– забезпечує посередництво та надання консультацій для вирішення спірних питань у разі розв’язання колективних трудових конфліктів і проведення переговорів під час укладання угод між профспілками і роботодавцями, сприяє їхньому співробітництву та взаєморозумінню;

– розроблює й затверджує тарифно–кваліфікаційні характеристики професій працівників або погоджує галузеві тарифно–кваліфікаційні характеристики, розроблювані відповідними органами управління;

– готує пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Державного класифікатора професій;

5) у сфері умов і охорони праці:

– здійснює державну експертизу умов праці та визначає порядок і контролює якість атестації робочих місць за умовами праці та їхньою відповідністю нормативним актам про охорону праці;

– готує висновки та пропозиції щодо змін у списках № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, і у списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими та особливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку й скорочений робочий день;

– бере участь у розробленні критеріїв і показників визначення умов праці, згідно з якими надаються пільги та компенсація за роботу в несприятливих умовах праці;

– контролює виконання актів законодавства щодо оплати праці й надання трудових пільг внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

– бере участь у визначенні переліку робіт з важкими, шкідливими та особливими умовами праці, на яких забороняється застосовувати працю жінок і підлітків;

– розглядає й затверджує диференційовані тарифи соціального страхування підприємств залежно від небезпечності, шкідливості та важкості робіт, стану інших факторів умов праці;

– здійснює комплексно управління охороною праці та забезпечує профілактику травматизму невиробничого характеру на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі, розроблює за участю міністерств, інших органів виконавчої влади та профспілок національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

6) у сфері пенсійного забезпечення:

– готує пропозиції щодо формування державної політики у сфері пенсійного забезпечення, вдосконалення чинного пенсійного законодавства;

– розроблює разом з іншими центральними органами виконавчої влади проекти актів законодавства з питань пенсійного забезпечення;

– організовує роботу підвідомчих органів, пов’язану з пенсійним забезпеченням, взаємодіє з іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями з питань застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення;

– розроблює пропозиції щодо вдосконалення пенсійного забезпечення, пов’язаного з особливими умовами праці;

– разом з Пенсійним фондом України бере участь в організації роботи, пов’язаної з виплатою пенсій громадянам, які перебувають за межами України, в порядку, передбаченому законодавством і міжнародними договорами України;

– координує свою роботу з організації пенсійного забезпечення з Пенсійним фондом України, взаємодіє з ним у вирішенні питань щодо дотримання, вдосконалення, практичного застосування законодавства про пенсійне забезпечення, організації виплати пенсій, контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України, налагодження міжнародного співробітництва у сфері пенсійного забезпечення; сприяє Пенсійному фонду України у виконанні покладених на нього завдань та надає необхідну інформацію з питань, що належать до компетенції Пенсійного фонду України;

– сприяє розвитку недержавних систем пенсійного забезпечення;

7) у сфері соціального захисту населення:

– розроблює пропозиції щодо формування державної політики у сфері соціального захисту непрацездатних малозабезпечених громадян, ветеранів війни і праці, забезпечення протезування, соціальної реабілітації та обслуговування інвалідів;

– бере участь в опрацюванні пропозицій щодо формування державної політики у сфері соціального захисту сім’ї, жінок і дітей; проводить експертизу актів законодавства, що стосуються інтересів непрацездатних малозабезпечених громадян, зокрема ветеранів війни та праці, інвалідів, сімей з дітьми, жінок;

– організовує матеріально–побутове, культурне та медичне обслуговування громадян, які перебувають у будинках–інтернатах (пансіонатах) для громадян похилого віку та інвалідів, в інших закладах Мінпраці України, разом з Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями розроблює комплекс заходів, спрямованих на розширення мережі таких закладів і зміцнення їхньої матеріально–технічної бази, забезпечує розвиток підсобних сільських господарств і лікувально–виробничих (трудових) майстерень (цехів, дільниць) у будинках–інтернатах (пансіонатах) і розширення їхньої кооперації з виробничими підприємствами; розроблює та затверджує типові положення про будинки–інтернати (пансіонати) для громадян похилого віку та інвалідів, відділень соціальної допомоги вдома, територіальні центри соціального обслуговування інвалідів, пенсіонерів, самотніх громадян похилого віку;

– сприяє розвитку системи професійної та соціальної реабілітації інвалідів, їхнього працевлаштування, створенню й розвитку спеціалізованих підприємств з використанням праці інвалідів, надомних видів праці та інших форм зайнятості; організовує роботу, пов’язану з професійним навчанням і перекваліфікацією інвалідів;

– координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, спрямовану на забезпечення доступності об’єктів соціальної інфраструктури для інвалідів та осіб похилого віку, створення промислової бази для виробництва спеціальних видів виробничого і побутового обладнання та пристосування, що полегшують побут і працю цієї категорії громадян;

– визначає порядок забезпечення населення протезно–ортопедичними виробами, проводить роботу, спрямовану на збільшення виробництва і вдосконалення технології виготовлення цих виробів, а також поліпшення їхньої якості;

– вивчає стан матеріально–побутового забезпечення та потреби різних груп самотніх непрацездатних громадян і готує відповідні пропозиції, вживає заходів щодо створення спеціалізованих служб для надання їм соціальних та інших послуг, сприяє взаємодії відповідних структур місцевих органів виконавчої влади з іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності в розв’язанні проблем цих громадян;

– організовує та координує роботу з матеріально–побутового обслуговування пенсіонерів, інших соціально незахищених громадян, надання цільової грошової, гуманітарної та натуральної допомоги таким особам;

– організовує та координує роботу з надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово–комунальних послуг;

– контролює роботу, пов’язану з наданням інвалідам, ветеранам війни та праці, сім’ям загиблих військовослужбовців, сім’ям з дітьми та іншим громадянам установлених законодавством пільг, координує діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з цих питань;

– сприяє роботі громадських і релігійних об’єднань, благодійних фондів, окремих громадян, спрямованій на соціальний захист, подання допомоги пенсіонерам, іншим соціально незахищеним громадянам;

8) у сфері співробітництва з іноземними державами й міжнародними організаціями:

– за дорученням Кабінету Міністрів України бере участь у визначенні напрямів установлення міжнародних зв’язків у сфері праці, зайнятості й соціального захисту населення, а також розроблює і подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо розвитку цих зв’язків;

– установлює контакти з державними органами іноземних держав у сфері праці, зайнятості та соціального захисту населення та представляє інтереси України, бере участь у підготовці проектів міжнародних договорів, угод і програм співробітництва в розв’язанні соціально–трудових проблем;

– вносить пропозиції Кабінету Міністрів України щодо ратифікації Україною міжнародних конвенцій та інших міжнародних актів про працю, зайнятість і соціальний захист населення, готує щорічні доповіді для міжнародних організацій про виконання положень ратифікованих конвенцій;

– підтримує постійні зв’язки з Міжнародною організацією праці, Міжнародною асоціацією соціального забезпечення, Фондом ООН у сфері народонаселення та іншими міжурядовими й неурядовими міжнародними організаціями у сфері праці, зайнятості, демографії та соціального захисту населення, забезпечує участь України в їхній діяльності;

– вивчає та узагальнює міжнародний досвід регулювання трудових відносин, зайнятості та соціального захисту населення;

– організовує проведення експертизи актів законодавства та концепцій із соціально–трудових питань щодо їхньої відповідності міжнародним нормам і світовому досвіду;

– здійснює методичне керівництво роботою з питань охорони праці на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

– веде інформаційно–роз’яснювальну роботу через газети, журнали та інші засоби масової інформації, проводить видавничу діяльність; виконує інші функції, передбачені законодавством України.

Працівники Мінпраці України мають право під час виконання своїх службових обов’язків безперешкодно відвідувати в установленому порядку підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, ознайомлюватися зі звітами, статистичними та іншими матеріалами з питань, що належать до компетенції Міністерства.

Мінпраці України в процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також відповідними органами інших держав.

Мінпраці України в межах своїх повноважень на основі актів законодавства та на їхнє виконання видає накази, організовує і контролює їхнє виконання.

Нормативно–правові акти Мінпраці України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Рішення Мінпраці України з питань праці, зайнятості та соціального захисту населення, видані в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, фізичними особами–підприємцями та громадянами.

Мінпраці України в разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти.

Мінпраці України очолює Міністр, якого призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку Президент України.

Міністр має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади відповідно до законодавства.

Міністр розподіляє обов’язки між своїми заступниками, затверджує положення про структурні підрозділи Мінпраці України, визначає ступінь відповідальності заступників, а також керівників структурних підрозділів.

Міністр здійснює керівництво дорученими йому сферами діяльності та несе персональну відповідальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мінпраці України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності в Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), заступників Міністра за посадою, інших керівних працівників Мінпраці України.

До складу колегії можуть входити керівники інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Мінпраці України, представники громадських організацій. Членів колегії затверджує та увільняє від обов’язків Кабінет Міністрів України. Рішення колегії проводяться в життя наказами Мінпраці України.

З метою розгляду наукових рекомендацій, пропозицій щодо основних напрямів діяльності Мінпраці України, обговорення найважливіших програм і вирішення інших питань у Міністерстві може утворюватися наукова рада з учених і висококваліфікованих фахівців. Склад наукової ради й положення про неї затверджує Міністр. У Мінпраці України з урахуванням специфіки його діяльності можуть створюватися й інші дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує Міністр.

Граничну чисельність і фонд оплати праці працівників центрального апарату Мінпраці України затверджує Кабінет Міністрів України. Структуру і штатний розклад центрального апарату Мінпраці України затверджує Віце–прем’єр–міністр України. Мінпраці України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Читайте також:

1. III ПОЛІТИКИ.
2. V. Постанови Пленуму Верховного Суду України
3. VI. Накази Генерального прокурора України
4. А/. Верховна Рада України.
5. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
6. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
7. Аграрні закони України
8. Агресивний тип дивідендної політики включає метод стабільного приросту дивідендів і метод постійного коефіцієнта виплат.
9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. Адвокатура України.
12. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України

Переглядів: 904