При всій багатоманітності видів виявлення саморегуляція має наступну структуру:
* прийнята суб'єктом мета її доцільної активності;
* модель умов діяльності;
* формат власне виконавчих дій;
* інформація про реально досягнуті результати;
* оцінка відповідності реальних результатів критеріям успіху;
* вирішення питання про необхідність і характер кореляцій діяльності.
Як синергетика, так системний аналіз і системний синтез досліджують феномени самоорганізації, сумісну дію багатьох підсистем, в результаті яких виникає відповідне функціонування. Згідно з Г. Хакеном, в багатьох випадках самоорганізація виникає із хаотичних станів, тобто саме із хаотичних станів виникають високо упорядковані просторові, часові і просторово-часові структури. На думку Є. Князевої і С. Курдюмова, хаос на мікрорівні — це не фактор руйнації, а сила, що прямує до тенденції самоструктурування нелінійного середовища. Сучасна синергетика розглядається як "теорія хаосу", так як порядок і безладдя виявляються тісно пов'язаними — один включає в себе інший, і цю констатацію ми можемо оцінити як головну зміну, що відбувається в універсумі сьогодення. Полі варіантність самоорганізаційних процесів обумовлює таку властивість синергетичних систем як їх нелінійність.
6.3. Біфуркаційний механізм
Фундаментальним механізмом, що забезпечує реалізацію нелінійності розвитку, виступає в синергетиці є біфуркаційний механізм. Біфуркаційний перехід — це об'єктивація (вибір системи) одного із варіантів розвитку, перехід системи в стан, радикально відмінний від висхідного. Чим складніше система, тим більше біфуркаційних переходів буде на її шляху. Проте вже первинна біфуркація верифіцює еволюційний процес, обумовлюючи його принципову нелінійність і поліваріант-ність. Феномен біфуркації є джерелом інновацій і диверсифікацій, оскільки саме завдяки їй в системі з'являються нові рішення.