Кольорова чутливість. Адаптація

· Третьою, внутрішньою оболонкою є сітківка, на якій сходяться світлові промені та формується зображення.

· У сітківці є два типи нервових світлочутливих клітин (фоторецепторів) — палички і колбочки.

· Палички дають змогу відрізняти світло від темряви, визначати форму та переміщення об’єкта.

· Вони також відповідають за сприйняття яскравості зображення і бачення у сутінках (у відтінках сірих тонів).

· Колбочки бувають трьох видів; кожен з яких сприймає певну довжину хвилі (зеленого, червоного або синього кольорів спектра). Різна комбінація цих кольорів дає усе розмаїття кольорових зображень.

· Колбочки також відповідають за сприйняття контрасту зображення.

· Цих клітин є близько 3 млн. і вони розміщені переважно в ділянці жовтої плями на задньому полюсі очного яблука.

· Паличок є майже 100 млн., розміщених майже рівномірно по всій поверхні сітківки.

· Палички (скануюча електронна мікроскопія х3400)

· Чутливість фоторецепторів не є постійною — при яскравому освітленні вона знижується, в темноті — підвищується. Таку властивість називають адаптацією.

· Якщо на сітківку потрапляє велика кількість світла, відбувається світлова адаптація — різко знижується збудливість фоторецепторів. Цей процес триває декілька секунд.

· У темноті відбувається темнова адаптація, при якій збудливість фоторецепторів зростає до 200-400 тис. разів (цей процес може тривати десятки хвилин).

· При дії на око надто яскравих кольорів також спостерігається кольорова адаптація (зниження збудливості ока при дії яскравого кольору).

· Найвищу чутливість око має до зеленого і жовтого кольорів, найменшу — до фіолетового і червоного.

· Нервові відростки від паличок і колбочок збираються разом, утворюючи зоровий нерв, по якому зорова інформація передається у головний мозок у центральні відділи зорового аналізатора.

· У зоровій зоні кори формуються і усвідомлюються зорові відчуття.

· Гострота зору підвищується в дітей з віком .

· У 3—5 років гострота зору стає як у дорослих.

· Сльозовий апарат у новонароджених дітей сформований, але сльозова рідина виробляється в малій кількості. Посилюється сльозоутворення у дітей на 3-му місяці життя.

· Миготливий рефлекс, як і зіничний, виробляється ще у плода. Після народження в дітей очі закриті навіть під час годування. Якщо очі відкриті, промінь сонця викликає миготливий рефлекс.

Геронтологічні зміни зорового аналізатора

· Віковізміни функцій зорового аналізатора і його периферійного відділу специфічні й неоднакові в різних анатомічних утвореннях очей · Найбільш значні зміни відбуваються з боку акомодаційної функції ока. · Сила акомодації зменшується з 10 О у 20 років до І І) у віці 55—60 років. У людини кожні 5 років поступово зменшується розмір осі ока, що впливає на акомодацію (табл. 2). В основі розвитку гіперметропії лежить зменшення еластичності кришталика. · Після 60 років знижується адаптаційна властивість очей у разі недостатнього освітлення, знижується також і швидкість темнової адаптації. Це пояснюється зменшенням прозорості кришталика і звуженням зіниці. · Під час темнової адаптації діаметр зіниці 7,5 мм у 20 років і 4,8 мм у 80 років. · Гострота зору в людини досягає максимуму в 20—30 років, а потім поступово знижується. Особливо це зниження помітне після 60 років, що пояснюється зменшенням прозорості заломлювальних середовищ ока та змінами сітківки. · У сітківці старих людей змінюється кровообіг, відбуваються атрофічні процеси в її пігментному епітелії, який вторинно впливає на функцію фоторецепторів. · Зміни сприйняття кольорів сильно виражені для короткохвильової частини спектра, найкраще зберігається сприйняття зеленого кольору. · Після 40 років погіршується сприйняття в розрізненні кольорів: зелений — синій або синій —жовтий. · Розрізнення кольорів червоний — зелений погіршується після 60 років. · Сприйняття і розрізнення яскравості кольорів знижується після 50 років. · У людей похилого віку змінюються різні фази короткочасної пам'яті на геометричні стимули. Це свідчить про те, що оброблення зорової інформації сповільнюється.

Вікові особливості зорового аналізатора

· Якість зору в дитини визначається двома факторам: рівнем розвитку ока і якістю переробки інформації в корі великих півкуль головного мозку. · Протягом перших 5 років життя око інтенсивно росте — у новонароджених діаметр очного яблука дорівнює 16 мм (у дорослих — 24 мм). · В перші дні після народження рухи кожного ока є незалежними. · Механізми координації рухів очей формуються з 5 дня життя до 3-4 місяців. · В процесі розвитку змінюється колір очей. · Спочатку райдужка містить невелику кількість меланіну і очі мають голубувато-сірий відтінок. · Остаточне забарвлення очей формується у 10-12 років. · У новонароджених функціонують лише палички, колбочки ще не зрілі і їх мало. Повноцінно вони починають працювати лише на третьому році життя. · Впізнавання форми предмета немовлятами відбувається значно раніше ніж впізнавання кольору. · Дошкільнята спочатку звертають увагу на форму предмета, потім на його розміри і лише тоді — на колір. · З віком зростають гострота зору, стереоскопічність його сприйняття, збільшуються поля зору. · У віці 7 років ці показники становлять приблизно 80% від показників дорослої людини. · Еластичність кришталика з віком зменшується, внаслідок чого збільшується відстань до найближчої точки бачення: в 10 років вона становить 7 см., 20 р. — 8 см., 30 р. — 17 см., 50 р. — 50 см., 60-70 р. — 80 см. · Остаточно зоровий аналізатор формується в 9-12 років.

Слуховий аналізатор Слух —вид чутливості, що забезпечує сприйняття звукових коливань. Його значення неоціненне в психічному розвитку повноцінної особистості. Завдяки слуху пізнається звукова частина навколишнього середовища, пізнаються звуки природи. Без звуку неможливі звукові, мовні спілкування між людьми, людьми і тваринами, людьми і природою, без нього не могли з'явитися й музичні твори. Вікові зміни слухового аналізатора

· Гострота слуху у людей неоднакова. У одних вона знижена або нормальна, в інших підвищена. Бувають люди з абсолютним слухом. Вони здатні визначати на слух висоту заданого тону. Музичний слух дає змогу точно визначати інтервали між звуками різної висоти, пізнавати мелодії. Особи з музичним слухом характеризуються почуттям ритму, вміють точно повторити заданий тон, музичну фразу. · Користуючись слухом, люди можуть визначати напрям звуку і за ним — його джерело. Ця властивість дає змогу орієнтуватися в просторі на місцевості, розрізняти, хто саме говорить серед кількох присутніх. Слух разом з іншими видами чутливості (зором) попереджає про небезпеку, що може виникнути під час праці, перебування на вулиці, на природі. · Людина сприймає звуки з частотою коливань від 16 до 20 000 за секунду. З віком сприйняття високих частот знижується. Знижується сприймання звуку і в разі дії звуків значної сили, високих і особливо низьких частот.

· Орган слуху частково розміщений у товщі скроневої кістки черепа і складається з трьох основних відділів: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха. · Перші два призначені для проведення звуків, третій містить звукосприймальний апарат і апарат рівноваги. · Зовнішнє вухо представлене вушною раковиною, зовнішнім слуховим ходом. · Вушна раковина вловлює і спрямовує звукові хвилі в слуховий хід, однак у людини вона майже втратила своє основне значення. · Зовнішній слуховий хід проводить звуки до барабанної перетинки. В його стінках є сальні залози, які виділяють вушну сірку.

· Середнє вухо розміщене між зовнішнім слуховим ходом і внутрішнім вухом. Воно складається з барабанної порожнини, яка через євстахієву (слухову) трубу сполучається з носоглоткою. · Барабанна порожнина об'ємом близько 1 см3 має барабанну перетинку, слухову трубу, містить три слухові кісточки, сполучені між собою: молоточок, коваделко, стремінце. · Ці кісточки передають звукові коливання з барабанної перетинки до овального вікна внутрішнього вуха, зменшуючи амплітуду і збільшуючи силу звуку.

· Барабанна перетинка розміщена на межі між зовнішнім і середнім вухом. Це округла за формою пластинка розміром 9 х 11 мм. Вона сприймає звукові коливання. · Слухова труба сполучає середнє вухо з порожниною носової частини глотки. · Внутрішнє вухо, що складається з перетинчастого і кісткового лабіринтів, являє собою систему порожнин і каналів, заповнених рідиною. · Функцію слуху виконує завитка — спірально закручений канал (2,5 оберта). Решта частин внутрішнього вуха забезпечує збереження рівноваги тіла в просторі.

· Звукові коливання від барабанної перетинки за допомогою слухових кісточок передаються через овальне вікно рідині. Поблизу від овального вікна, яке закрите основою стремінця, розміщене кругле вікно, закрите еластичною мембраною. Саме завдяки такій будові рідина в каналах здатна коливатись. Вібруючи, рідина подразнює рецептори, які розміщені в спіральному (кортіївому) органі завитки. · Спіральний орган — це рецепторний звукосприймальний апарат, що міститься в завитковій протоці завитки на внутрішній поверхні базальної мембрани (пластинки). · Рецептори (сприймальні клітини) мають видовжену форму. Один кінець їх зафіксований на базальній мембрані, а протилежний містить 30—120 волосків різної довжини. Ці волоски коливаються разом з коливанням рідини в каналі і торкаються мембрани, що звисає над ними. В результаті в них виникає збудження, яке передається по волокнах слухового нерва, що відходить від рецепторів. Виникає мікрофонний ефект, за якого механічна енергія коливання ендолімфи перетворюється на електричну нервового збудження. Характер збудження залежить від властивостей звукових хвиль. Високі тони вловлюються у вузькій частині завитки. Низькі тони реєструються на широкій частині базальної мембрани у верхівці завитки. · Від рецепторів спірального органа збудження надходить по слуховому нерву в підкіркові, кіркові (у скроневій частці) центри слуху. Уся система — елементи, що вловлюють і передають звукові хвилі, — зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо, рецептори, нервові волокна, центри слуху в головному мозку — становить слуховий аналізатор.

Слуховий аналізатор відмежовується від нервової системи на 4-му тижні розвитку ембріона.

· Він відразу ж поділяється на верхню і нижню частини. · З нижньої частини розвивається завитка. · На 9—10-му тижні завитка має 2,5 витка, як у дорослих, але висота його незначна, всього 3 мм (у дорослих — 6—7 мм). · Збільшення висоти завитка відбувається на 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку. · Диференціювання клітин епітелію ка-нальців завитка закінчується у плода на 6-му місяці. · Мієлінізація слухової системи відбувається дуже повільно і закінчується тільки у віці 4 роки. · Вушна раковина у новонародженого морфологічно розвинена, але має певні особливості. · Зовнішній слуховий хід короткий, вузький, барабанна перетинка розташована більш горизонтально, має відносно більшу товщину, ніж у дорослих. · Слухова труба коротка і широка. · Середнє вухо до народження — без повітря, воно заповнене рідиною. · Після народження протягом 1 міс барабанна порожнина заповнюється повітрям. · У дітей віком 1 міс орган слуху і рівноваги анатомічно сформований . · Реакції на сильні звуки визначаються ще в плода. · В останні місяці вагітності голосні звуки викликають рухову активність плода · У новонароджених дітей відзначається реакція зригування на голосний звук. Іноді ця реакція супроводжується змінами дихання і збільшенням пульсації великого тім'ячка. Новонароджений повертає голову й очні яблука в бік джерела звуку. · Наприкінці 1-го місяця формується умовний захисний миготливий рефлекс на звуковий подразник. · Диференціювання звуків у дітей починається на 3-му місяці життя. · Після народження найнижчі пороги звукової чутливості містяться в серединізвукових частот — 1000 гц. · Пороги на низькі частоти менші, ніж на ііисокі. · З віком звукова чутливість збільшується. · Найбільше сприйняття річних звуків досягається в 14—19 років. · Для розвитку мовного і музичного слуху велике значення має спілкування дитини з дорослими.

ГЕРОНТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ СЛУХОВОГО АНАЛІЗАТОРА

Вікові зміни функцій слухового аналізатора найбільш характерні для людей похилого віку.
У 40—50 років настає помітне погіршення звукової чутливості особливо воно виражене в ділянці високих частот.
Люди в 30 років і приймають звуки дуже високої частоти — 20 000 Гц, у 35 років верхня межа зниижується до 15 000 Гц, а в 65 років ця межа досягає 10 000 Гц.
Люди похилого віку мають нижчу можливість сприйняття мови за наявності звукових шумів, що свідчить про зниження здатності проводити аналіз сигналів, необхідних для виділення і ні палів із шуму.
З віком сприйняття мови знижується.
Зниження слуху і зору призводять до порушення координації рухів у людей літнього віку і неспроможності зберегти рівновагу. Це найчастіша причина падіння людей літнього віку.
Пресбіакузис - це прояви старіння організму , яке проявляється віковим зниженням слуху. Перші ознаки його можуть бути в 30-40 років.
У чоловіків слух знижується раніше ніж у жінок.
Пресбіакузис розвивається внаслідок дії шуму і перенесених захворювань вуха.
При пресбіакузисі змінюється весь слуховий аналізатор, внаслідок дистрофічних і атрофічних процесів, які призводять до зменшення числа чутливих клітин і нейронів.

Вестибулярний аналізатор

Розвиток вестибулярного апарату відбувається одночасно з розвитком слухового.
Після поділу слухового пухирця на дві частини з верхньої утворюється маточка і півколові канали.
Мієлінізація вестибулярного нерва відбувається рано — на 4-му місяці внутрішньоутробного розвитку.
Вестибулярні тонічні рефлекси з'являються у плода в 4—5 міс.
рефлекс опори (зникає у віці 2 місяці);
рефлекс автоматичної ходи;
рефлекс повзання (зникає до 4 місяців);
лабіринтний тонічний рефлекс проявляється у здорової дитини легким напруженням м”язів-згиначів верхніх і нижніх кінцівок, якщо дитина лежить на животі, і таким же легким напруженням розгиначів кінцівок, якщо дитина лежить на спині (зникає наприкінці першого місяця життя).
5.на другому місяці життя діти починають вільно втримувати голову і переміщати її в просторі (це лабиринтний установочний рефлекс).
Подразнення вестибулярних рецепторів викликають у новонародженого рефлекси положення і статокінетичні (рефлекс Моро, ністагм).
У грудних дітей вестибулярні рецептори мають важливе значення в розвитку рефлексів, які забезпечують утримання голови, вміння сидіти, стояти, говорити.

Аналізатори смаку, нюху

На язиці рецептори гіркого розташовані переважно в зоні 1, кислого — 2, солоного — 3, солодкого — 4

Смакові цибулини починають розвиватися у плода на 3-му місяці ембріогенезу.
У новонароджених за смакову чутливість відповідає велика поверхня слизової оболонки ротової порожнини.
Смакові рецептори визначаються на всій спинці язика, на нижній поверхні його кінчика, твердому піднебінні, на слизовій оболонці губ і щік.
Новонароджений реагує на всі 4 види смакових подразників — солодкі, гіркі, кислі, солоні.
Солодкі речовини викликають смоктальні рухи і заспокоюють, гіркі, кислі, солоні викликають невдоволення, закриття очей, загальний рух, крик.
З віком смакова чутливість збільшується, особливо інтенсивно у дітей з 2 до 6 років.
У дітей дошкільного віку смакова чутливість стає такою, як у дорослих.
Нюховий епітелій розрізняють у плода 2 міс. У 6 міс площа нюхової зони зменшується, але клітини стають чутливішими до ароматичних речовин. Нюх досягає свого максимального розвитку в період статевого дозрівання. Функції нюхового аналізатора починають знижуватися після 45 років. Змінюється також адаптаційний процес. Зміни нюху в старечому віці пов'язані зі старінням рецепторів слизової оболонки носа і вищих відділів аналізатора.

Шкірна рецепція

На 8-му тижні ембріогенезу в шкірі плода з'являються нервові закінчення.
Утворення капсул навколо рецепторів починається на 3—4-му місяці внутрішньоутробного розвитку.
Першими починають формуватися плас тинчасті тільця, їх дозрівання закінчується на 5—6-му році життя дитини.
Тактильні тільця закінчують формуватися до 6 міс після народження.
Чутливість тактильного аналізатора в перші роки життя зростає.
У 8— 10 років інтенсивність цього процесу послаблюється і в 17—20 років функція тактильного аналізатора досягає максимуму.
Новонароджені діти розрізняють тепло і холод.
З віком температурна чутливість підвищується.
Біль уже в плода викликає рефлекторні рухові реакції. Після народження діти реагують на сильні уколи криком, загальними рухами, змінами частоти дихання і серцебиття.
Пороги тактильної і больової чутливості після 40 років у жінок нижчі, ніж у чоловіків. У похилому віці всі види шкірної чутливості мають тенденцію до зниження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РУХ ОЧЕЙ	\|	Аналізатори

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.