Хід роботи

Для попередження зсідання крові піпетки від апарату Панченкова промивають антикоагулянтом, висушують. Заповнюють кожну із них до верхньої мітки (на 100 поділок) кров’ю з пальця або вени і закривають з одного кінця спеціальною пастою (можна пластиліном). Піпетки зв’язують гумовим кільцем і поміщають в ротор центрифугу так, щоб закриті кінці прилягали до гумової прокладки. Центрифугують протягом 30–40 хв при 3 000 об/хв. Гематокритну величину визначають за градацією піпетки, вираховуючи зі 100 висоту стовпця еритроцитів.

Нормальні значення гематокриту:

чоловіки	44 ± 4 %
жінки	39 ± 3 %
новонароджені	45 ± 12 %
діти трьох місяців	38 ± 6 %
діти трьох-шести років	40 ± 4 %
діти десяти-чоритнадцяти років	41 ± 4 %

За системою СІ гематокритна величина в дорослих у нормі рівна 0,40–0,45 г/л.

Клініко-діагностичне значення. Показник гематокриту широко використовується для характеристики ступеня анемії, під час якої, як правило, спостерігається його зниження, інколи до 20–25 %. Значне підвищення гематокритної величини до 55–65 % є характерним при еритреміях, вторинному еритроцитозі, у новонароджених; підвищення до 50–55 % спостерігається при симптоматичних еритроцитозах, які супроводжують вроджені вади серця, легеневій недостатності, деяких гемоглобінопатіях. За величиною гематокриту характеризують гемоконцентраційні зсуви. Гематокрит знижується при гемодилюції. Використовують гематокрит для розрахунку показників, які відображають різноманітні характеристики еритроцитів: середній об’єм, середня концентрація гемоглобіну.

Оформлення роботи. Записати до протоколу основні етапи визначення гематокритної величини.

2.1.1.3. Визначення концентрації глюкози в крові глюкозооксидазним методом

Глюкозооксидазний метод полягає у визначенні вмісту глюкози на основі двох зв’язаних реакцій. Початкова реакція є специфічною, наступна – неспецифічна. В першій реакції під впливом глюкозооксидази глюкоза окиснюється киснем повітря до глюконової кислоти та пероксиду водню. Враховуючи, що глюкозооксидаза є високоспецифічною відносно β,D-глюкози, більшість препаратів ферменту містять фермент мутазу, яка каталізує перетворення α,D-глюкози в β-форму. Гідроген пероксид, що утворився в першій реакції, використовується в другій, індикаторній реакції, окиснюючи хромоген до кольорового продукту. Цей ферментативний процес каталізується пероксидазою. Інтенсивність забарвлення проби після проведення спряженої пероксидазної реакцій із застосуванням хромогенної суміші відповідає концентрації глюкози в крові. Оптичну густину утвореного забарвленого комплексу вимірюють фотометрично. Реакція протікає за схемою:

Глюкоза + О₂ + Н₂О → (глюкозооксидаза) Глюконат + Н₂О₂;

2Н₂О₂ + фенол + 4-аміноантипірин → (пероксидаза) кольоровий хіноімін + 4Н₂О.

У разі визначення вмісту глюкози використовують аналітичний набір реагентів різних фірм для ферментативного визначення глюкози в цільній крові та інших біологічних рідинах, які базуються на застосуванні вказаного методу. Вміст у плазмі (сироватці) сечової кислоти, глутатіону, креатиніну не впливає на хід аналізу.

Обладнання. Центрифуга, піпетки, штатив з пробірками, спектрофотометр або фотоколориметр, кювети.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Уніфікований мікрометод визначення гематокриту (загального об’єму еритроцитів, модифікація І. Тодорова)	\|	Реактиви

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.064 сек.