Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Галузеве економічне районування (зонування)

Завданнями науково обґрунтованого галузевого районування (зонування) є:

1)виявлення сучасної ролі (місця) і потенціальних можливостей
різних територій у розвитку сільськогосподарського виробництва;

2)вивчення умов розвитку сільськогосподарського виробництва у
кожному районі, особливостей способів і методів господарювання,
що забезпечують найекономніше використання земельних; ресурсів і дохідності виробництва;

3)визначення шляхів удосконалення галузевої комплексності,
взаємодії певної галузі з іншими видами виробництва в районі, су­перечностей, труднощів та регіональних проблем, розв'язання яких сприяє підвищенню продуктивності суспільної праці;

4)передбачення змін у природній ситуації.

Головними ознаками, за якими здійснюється галузеве .району­вання, є спеціалізація, концентрація, структура виробництва, сис­тема галузевих центрів, стійкість зв'язків цього виробництва з ін­шими галузями у межах певної території, особливості балансів про­дукції тощо. Інколи галузеві райони виділяють лише за показника­ми спеціалізації і галузевої структури виробництва. Проте для ра­йонування їх недостатньо, оскільки суміжні території з однаковою спеціалізацією можуть значно відрізнятись одна від одної шляхами підвищення економічної ефективності виробництва, що може стати окремою ознакою для виділення кількох галузевих районів.

Отже, галузевий економічний район— це територія з певним поєднанням галузей і виробництв, яка має специфічні умови, струк­туру, проблеми і перспективи розвитку, територіальну організацію і географічне положення.

Галузеві спеціалізовані райони зони відрізняються один від од­ного природними й економічними умовами та специфікою форму­вання земельних відносин, відстанню до ринків збуту продукції; виробничою спеціалізацією і структурою землекористування; рівнем розвитку і ступенем «зрілості»; особливостями територіальної орга­нізації сільськогосподарського виробництва тощо.

В економічному аналізі галузевого районування (зонування) ва­жливо визначити напрям розвитку і підвищення ефективності зем­лекористування. Для цього потрібно дати правильну економічну оцінку розміщення галузей, визначити чинники позитивного чи негативного впливу на її економічну ефективність землекористу­вання, а також можливі перспективи раціонального розміщення виробництв кожної із галузей.

Аналіз галузевих спеціалізованих районів передбачає вивчення та обґрунтування:

* структури землекористування і пропорційності поєднання ви­робництв щодо сталого землекористування;

* раціонального рівня використання земель і територіальної
концентрації виробництв;

* територіально-виробничих зв'язків галузей АПК та інших;

* економічно виправданих зон збуту і споживання готової про­дукції сільського господарства;

* перспектив розвитку і напрямів ефективного використання інвестицій у землекористування.

Визначення та аналіз галузевих спеціалізованих районів мають сприяти: забезпеченню раціонального поєднання галузевого і тери­торіального планування та прогнозування економіки землекористу­вання; правильному територіальному розподілу капітальних вкла­день; посиленню структури землекористування, концентрації і ко­оперування сільськогосподарських та інших виробництв; спеціалізації сільськогосподарських підприємств і раціоналізації господар­ських зв'язків між ними; створенню великих, об'єднань, удоскона­ленню територіального управління землекористуванням.

Різновидом галузевого економічного районування є виділення виробнцчо-збутових зон. Головний метод промислового і сільсь­когосподарського виробничо-збутового зонування - визначення економічних меж рівнозначних виробничо-транспортних витрат по однойменній або взаємозамінюваній продукції з наступним коригуванням балансів виробництва і споживання.

Зонування перевезеньозначає виділення найвигідніших зон поширення продукції з окремих джерел. Пункти, в яких продукція різних джерел має однакову вартість, утворюють систему вантажорозподілу, а лінії, що з'єднують ці пункти, — межі оптимальних зон поширення продукції. При цьому в конкретних розрахунках крім виробництва враховують різну вартість перевезення продукції окре­мими видами транспорту, на різних ділянках транспортних шляхів і в різних напрямках.

Розмір району, який споживає вироблену продукцію, залежить від ступеня диференціації виробничих витрат на різних підприємс­твах, що виробляють продукцію певного виду, і від транспортних витрат, які зростають у міру віддалення пункту споживання від міс­ця виробництва.

Розмежування зон споживання однойменної продукції, виробле­ної двома підприємствами галузі, тобто районування раціональних перевезень продукції, визначають за формулою

Х = (П2 + LT - П1//2Т,

де X – граничний раціональний радіус перевезень; П1 собівартість виробництва у спеціалізованому районі; П2 — собівар­тість виробництва продукції у районі споживання; Т — собівартість перевезень одиниці продукції на відстань 1 км; L — відстань між пунктами виробництва і споживання цього виду продукції.

Найпростішими є ці розрахунки по продукції сільського господарства та однопродуктивних видах обробної промисловості (вугіл­ля, цукор, цемент, міндобрива тощо).

 


Читайте також:

  1. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
  2. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
  3. Банкрутство підприємств як економічне явище
  4. Безробіття як економічне явище. Суть ,рівень та види безробіття
  5. Безробіття як соціально-економічне явище
  6. Безробіття як соціально-економічне явище.
  7. Бюджетний дефіцит як економічне явище та причини його виникнення
  8. Визначення та районування релігійного туризму
  9. Власність як економічна категорія втілена в реальне економічне життя. Інтеграція виробництва — форма існування в реальному економічному житті усуспільнення виробництва.
  10. Водогосподарське районування
  11. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.




Переглядів: 768

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Інтегральне економічне районування (зонування) | Методи типології території і класифікації придатності земель

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.051 сек.