Галузеве економічне районування (зонування)

Завданнями науково обґрунтованого галузевого районування (зонування) є:

1)виявлення сучасної ролі (місця) і потенціальних можливостей
різних територій у розвитку сільськогосподарського виробництва;

2)вивчення умов розвитку сільськогосподарського виробництва у
кожному районі, особливостей способів і методів господарювання,
що забезпечують найекономніше використання земельних; ресурсів і дохідності виробництва;

3)визначення шляхів удосконалення галузевої комплексності,
взаємодії певної галузі з іншими видами виробництва в районі, суперечностей, труднощів та регіональних проблем, розв'язання яких сприяє підвищенню продуктивності суспільної праці;

4)передбачення змін у природній ситуації.

Головними ознаками, за якими здійснюється галузеве .районування, є спеціалізація, концентрація, структура виробництва, система галузевих центрів, стійкість зв'язків цього виробництва з іншими галузями у межах певної території, особливості балансів продукції тощо. Інколи галузеві райони виділяють лише за показниками спеціалізації і галузевої структури виробництва. Проте для районування їх недостатньо, оскільки суміжні території з однаковою спеціалізацією можуть значно відрізнятись одна від одної шляхами підвищення економічної ефективності виробництва, що може стати окремою ознакою для виділення кількох галузевих районів.

Отже, галузевий економічний район— це територія з певним поєднанням галузей і виробництв, яка має специфічні умови, структуру, проблеми і перспективи розвитку, територіальну організацію і географічне положення.

Галузеві спеціалізовані райони зони відрізняються один від одного природними й економічними умовами та специфікою формування земельних відносин, відстанню до ринків збуту продукції; виробничою спеціалізацією і структурою землекористування; рівнем розвитку і ступенем «зрілості»; особливостями територіальної організації сільськогосподарського виробництва тощо.

В економічному аналізі галузевого районування (зонування) важливо визначити напрям розвитку і підвищення ефективності землекористування. Для цього потрібно дати правильну економічну оцінку розміщення галузей, визначити чинники позитивного чи негативного впливу на її економічну ефективність землекористування, а також можливі перспективи раціонального розміщення виробництв кожної із галузей.

Аналіз галузевих спеціалізованих районів передбачає вивчення та обґрунтування:

* структури землекористування і пропорційності поєднання виробництв щодо сталого землекористування;

* раціонального рівня використання земель і територіальної
концентрації виробництв;

* територіально-виробничих зв'язків галузей АПК та інших;

* економічно виправданих зон збуту і споживання готової продукції сільського господарства;

* перспектив розвитку і напрямів ефективного використання інвестицій у землекористування.

Визначення та аналіз галузевих спеціалізованих районів мають сприяти: забезпеченню раціонального поєднання галузевого і територіального планування та прогнозування економіки землекористування; правильному територіальному розподілу капітальних вкладень; посиленню структури землекористування, концентрації і кооперування сільськогосподарських та інших виробництв; спеціалізації сільськогосподарських підприємств і раціоналізації господарських зв'язків між ними; створенню великих, об'єднань, удосконаленню територіального управління землекористуванням.

Різновидом галузевого економічного районування є виділення виробнцчо-збутових зон. Головний метод промислового і сільськогосподарського виробничо-збутового зонування - визначення економічних меж рівнозначних виробничо-транспортних витрат по однойменній або взаємозамінюваній продукції з наступним коригуванням балансів виробництва і споживання.

Зонування перевезеньозначає виділення найвигідніших зон поширення продукції з окремих джерел. Пункти, в яких продукція різних джерел має однакову вартість, утворюють систему вантажорозподілу, а лінії, що з'єднують ці пункти, — межі оптимальних зон поширення продукції. При цьому в конкретних розрахунках крім виробництва враховують різну вартість перевезення продукції окремими видами транспорту, на різних ділянках транспортних шляхів і в різних напрямках.

Розмір району, який споживає вироблену продукцію, залежить від ступеня диференціації виробничих витрат на різних підприємствах, що виробляють продукцію певного виду, і від транспортних витрат, які зростають у міру віддалення пункту споживання від місця виробництва.

Розмежування зон споживання однойменної продукції, виробленої двома підприємствами галузі, тобто районування раціональних перевезень продукції, визначають за формулою

Х = (П₂+ LT - П₁//2Т,

де X – граничний раціональний радіус перевезень; П₁ – собівартість виробництва у спеціалізованому районі; П₂ — собівартість виробництва продукції у районі споживання; Т — собівартість перевезень одиниці продукції на відстань 1 км; L — відстань між пунктами виробництва і споживання цього виду продукції.

Найпростішими є ці розрахунки по продукції сільського господарства та однопродуктивних видах обробної промисловості (вугілля, цукор, цемент, міндобрива тощо).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інтегральне економічне районування (зонування)	\|	Методи типології території і класифікації придатності земель

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.051 сек.