Водоносність палеогенових відкладів.

Дніпровсько-Доиецький артезіанський басейн

Дніпровсько-Донецький артезіанський басейн (ДДАБ) є одним з найбільших у платформенній частині України (входить до складу мегарегіону Східно-Європейської платформи) і в геоструктурному відношенні пов'язаний з однойменною тектонічною западиною. Западина, основою якої є центральний грабен, відділена від схилів кристалічних масивів системами крайових розломів, амплітуда крайових диз'юнктивних порушень вздовж яких досягає 500-1000м в районі Брагінсько-Чернігівського виступу і 4-6 тис.м. в південно- східній частині западини. Глибина западини, тобто глибина залягання кристалічного фундаменту, досягає 19 тис. м на південному сході басейну [8]. Поверхня фундаменту починає різко занурюватись в південно-східному напрямку приблизно на меридіані м. Полтави, де вона досягає 11-12 тис.м (за даними геофізичних досліджень). Западина виповнена потужною товщею палеозойських (девон, карбон, перм), мезозойських і кайнозойських утворень, з якими пов'язана система водоносних горизонтів і комплексів. Найбільше значення для водопостачання мають добрі за якістю підземні води палеогенових, крейдяних і юрських відкладів. Максимальної потужностіпалеогенові відклади набувають в центральній частині ДДАБ, - в районах соляних штоків, де мезозойські та палеозойські відклади в значній мірі розмиті.

У Дніпровському та Прип'ятському АБ серед палеогенових відкладів поширені два основних водоносних горизонти – олігоцен – еоценовий (харківський) і еоценовий (бучацько-канівський). В північній та північно- східній частинах басейну до них приєднується водоносний горизонт у відкладах сумської серії палеоцену; обводненою тут також є нижня частина нижньокиївської підсвіти, складена крупнозернистими, глинистими пісками. Піщані відклади, які складають ці горизонти мають значну водоносність: свердловини дають до 17 дм³/с, іноді фонтанують. Води звичайно прісні, за виключенням центральної та західної частин цих АБ.

Водоносність олігоцен-еоценових відкладів.

Водоносний горизонт межигірсько – обухівських (харківських) відкладів ( + ) поширений майже на всій території басейну, відсутній тільки в долині Дніпра на ділянці від гирла Прип'яті до м. Кременчука. На більшій частині площі свого розвитку межигірсько – обухівські відклади залягають суцільним полем нижче місцевих базисів ерозії або викриваються ерозійною сіткою лише у своїй верхній частині.

Водовміщуючими породами є піски кварц – глауконітові різно – зернисті з прошарками глин і пісковиків. Чергування піщаних і глинистих прошарків приводить іноді до утворення в цій товщі двох – трьох водоносних шарів.

Потужність водовміщуючих порід становить в середньому 15 - 25м у центральній частині западини. Майже всюди межигірсько – обухівський водоносний горизонт підстилається водотривкими глинами й мертелями київської світи ( ). Місцями межигірсько – обухівські відклади залягають на обводнених бучацьких відкладах, утворюючи з ними єдиний водоносний комплекс. У покрівлі горизонту на значній частині басейну залягають аргілітоподібні і сланцюваті глини, а над ними - піски берекської світи ), яка відноситься до полтавської серії. Якщо між межигірсько – обухівськими й полтавськими пісками немає глинистих прошарків, то утворюється єдиний водоносний комплекс, водотривкою покрівлею якого служать строкаті або червоно-бурі ГЛИНИ міоцен-пліоцену ).

Глибина залягання водоносного горизонту змінюється від декількох до 125 – 153 м, в центральній частині Дніпровського АБ – до 60 м.

У крайових частинах басейну, де водоносний горизонт дренується річковою та яружно-балковою мережею, підземні води безнапірні або слабонапірні, в осьовій частині западини горизонт має напори до 60м (в центральній частині Дніпровського АБ, переважно 13-25м), рідко 70м; у знижених місцях спостерігається самовплив. Дебіти свердловин змінюються від 0,01 до 8-10 дм³/с і більше, питомі дебіти від 0,004 до 5 дм³/с.

Найбільш водозбагачені межигірсько – обухівські відклади у західній і північно – західній частинах басейну, у придолинних ділянках Дніпра, Десни, Сейму, де водоносні піски харківської серії перекриваються обводненими піщано - гравелистими алювіальними і флювіогляціальними відкладами.

За хімічним складом води, в основному, гідрокарбонатно – сульфатні, сульфатно – гідрокарбонатні кальцієво – натрієві з мінералізацією 0,5 - 1,0г/дм³. Використовується для допоміжного водопостачання м. Харкова.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гідрогеологічна область Українського шита	\|	Водоносність крейдових відкладів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.