Водоносність відкладів верхньої і нижньої крейди.

Першим гідрогеологічним підрозділом є водотривкий комплекс в утворенняхдаояи кольматації», яка має потужність, що не перевищує 5... 10 м. Літологічно - це мертель текучо-пластичної консистенції, інтенсивно запіскований. Розвинутий всюди, крім південно-східної частини ВПАБ та річкових долин.

Нижче «зони кольматації» на всій території Волино-Подільського артезіанського басейну, крім його південних окраїн, розвинений водоносний комплексу відкладах туронсько -маастрихтського ярусів верхньої крейди (К₂<:- т), представлений водозбагаченою крейдою писальною, мертелями і вапняками. Потужність його не перевищує 150-180м. Основний напрямок потоку просліджується від вододілу Дністра та Прип'яті до долин цих річок і їх приток (рис.4.2).

Водоносність мергельно-крейдяної товщі обумовлена тріщинуватістю та закарстованістю порід. Тріщини переходять в підзону максимального розвитку відкритої тріщинуватості й карсту на глибинах 25 - 75м, яка прослідковується до глибини 80 - 100м. У північно-західній частині Волино-Подільської плити, де потужність відкладів маастрихту досягає декількох сотень метрів, зона інтенсивної тріщинуватості охоплює лише верхню частину розрізу. В Галицькому районі потужність водовмісних порід становить 60-100м. На схід і південний схід тріщинувата зона частково охоплює відклади турону. І, нарешті, на крайньому сході вона майже повністю поширюється на туронські відклади. Ще нижче знаходиться підзона затухаючої тріщинуватості, яка поширюється в північній частині до глибини 100-120м, а в південній - до 70 - 75м нижче відбувається поступове згасання тріщин.

Потужність морських відкладів крейди зростає в західному напрямку. Майже повна відсутність тріщинуватості в крейдяному масиві з глибини 180 до 700 м - в найбільш Пониженій частині Львівської крейдової мульди, в інтервалі 150 - 500м - у Галицько-Волинському районі, і 75 - 100м - у Полісько- Подільському районі, є підставою для виділення туронського водотривкого горизонту (К.₂1) (мергелі щільні).

Наявність потужної тріщинуватої зони в мергельно-крейдяній товщі туронсько-маастрихтського ярусів створила сприятливі умови для накопичення великих запасів підземних вод. Води на більшій частині території напірні, величина напорів по всій площі не перевищує 40м, у межах Львівської мульди в середньому складає 20м і менше 10м у східній частині басейну. На цій останній частині статичні рівні встановлюються на глибинах до 60м, на північному сході частіше 15 - 35м, а на південно-східній окраїні (Хмельницька обл.) - 10 - 20м. У центральній і західній частинах басейну положення п'єзометричних рівнів більш високе. У Долинах річок і балок рівні встановлюються значно ближче до поверхні (1 -2м), а в заплавах свердловини фонтанують.

Рис. 4.2. Карта поширення водоносного горизонту в мергельно-крейдяних відкладах турон-маастрихту Волино-Подільського артезіанського басейну (за К.М. Варавою і Т.С. Ніколаєнко)[17].

1 - контур поширення водоносного горизонту; 2 - основний напрямок руху підземних вод; 3 - гідроізоп'єзи; 4 - межі площ з водами різного мімічного складу; 5 - 7 - хімічні типи вод (5 - переважно гідрокарбонатні кальцієві, 6 - переважно гідрокарбонатні капьцієво-натрієві та натрієво-кальцієві, рідко гідрокарбонатні натрієві, 7 - переважно хлоридно-гідрокарбонатні натрієві та гідрокарбонатно-хлоридні натрієві); 8 - межі площ з водами різної мінералізації; 9 - 13 - мінералізація вод (9 - до 0,5 г/дм³; 10 - 0,5-1 г/дм³; 11 - до 1 г/дм³; 12 - 1-3 г/дм³; 13 - 3-10 г/дм³); 14 - опорна свердловина, її номер.

В Галицькому та Галицько-Волинському районах найбільш поширені дебіти від 0,6 до 28 дм³/с, при пониженнях Від 2 до 40 м, а при самовпливі - 50 дм³/с. Коефіцієнт фільтрації змінюється від 0,6 до 8-20 м/добу.

Водозбагаченість турон-маастрихтського водоносного комплексу коливається в значних межах, що обумовлено різним ступенем тріщинуватості й закарстованості водовміщуючих порід. Біля східної окраїни басейну (Рівненська та Хмельницька області), яка співпадає з областю живлення, обводненість туронської крейди незначна. Питомі дебіти свердловин і витрати джерел коливаються від 0,1 до 6 дм³/с. На західних ділянках (Тернопільська обл.) питомі дебіти свердловин змінюються від тисячних часток до 3,6 дм³/с. Дебіти свердловин на вододілах різко зменшуються. Найбільш водозбагаченими є ділянки інтенсивного розвитку річкової та яружно-балкової мережі. У долинах річок Золотої Липи та Серету витрати свердловин і джерел у середньому становлять 2-5 дм³/с, а іноді досягають 10 - 17дм³/с.

На крайньому півдні басейну (Івано-Франківська обл.) водозбагаченість горизонту низька. Питомі дебіти свердловин становлять 0,001-3,3 дм³/с, а на межі з Передкарпатським прогином знижуються до 0,02-0,11 дм³/с.

Найбільшою водозбагаченістю мергельно-крейдяна товща характеризується в центральній і західній частинах басейну (Волинська та Львівська області). На вододілах питомі дебіти свердловин 0,3-0,8 дм³/с, у долинах річок і глибоких балок - 2-8 дм³/с, і лише на ділянках тектонічних порушень вони зростають до 10-20 дм³/с. Потужні джерела з витратами до 50 дм³/с у верхів'ях р. Луги, а також зони підвищеної обводненості крейдяних порід на південь і захід від м. Львова, безперечно, також пов'язані з тектонічними порушеннями.

Якість вод мергельно-крейдяного горизонту добра. У північній частині басейну переважають води з мінералізацією 0,2-0,5 г/дм³, на південь мінералізація збільшується до 0,7-1,0 г/дм³. Менш чітко така сама закономірність прослідковується зі сходу на захід. Хімічний склад вод з глибиною закономірно змінюється. У Галицькому районі води верхньокрейдових відкладів, що залягають першими від поверхні, мають низьку мінералізацію (до 1 г/дм³), переважно гідро-карбонатний кальцієвий склад, а у Галицько-Волинському районі - хлоридний натрієвий, хлоридно- гідрокарбонатний і хлоридно-сульфатний натрієво-кальцієвий; загальну жорсткість 4-5,8 мг-екв/дм³, рН - 7,0-7,2. Зона гідрокарбонатних кальцієвих і кальцієво-магнієвих вод, яка обмежується на півдні басейну глибинами 10-15м, на півночі занурюється до глибини 90-120м. У Львівській мульді на глибинах більше 250 - 300м розвинені гідрокарбонатні натрієві води, а в найглибших частинах розрізу з'являються гідрокарбонатно-хлоридні натрієві з мінералізацією до 3 г/дм³, місцями навіть 6-10 г/дм³.

Завдяки добрій якості води і високій водозбагаченості мергельно- крейдяний горизонт є основним джерелом централізованого водопостачання майже на всій площі регіону.

Рис. 4.3. Карта поширення водоносних горизонтів і комплексів у протерозойських і палеозойських відкладах (склала Т.С. Ніколаєнко).

1 - межі Волино-Подільського артезіанського басейну; 2 - 7 - контури поширення водоносних горизонтів і комплексів у відкладах (2 - поліської серії, 3 - вендського комплексу, 4 - кембрію, 5 - родовику та силуру, 0 девону, 7 - карбону); 8 - гідроізоп'єзи; 9 - межі площ з водами різного хімічного складу; 10 - 12 - хімічні типи вод (10 - переважно гідрокарбонатні кальцієві та кальцієво-магнієві, 11 - переважно гірокарбонатно-хлоридні натрієві та хлоридно-гідрокарбонатні натрієві, 12 - переважно хлоридні натрієві); 13 - межі площ з водами різної мінералізації; 14 - 18 - мінералізація вод (14 - до 0,5 г/дм³; 15-0,5-1 г/дм³; 16 - до 1 г/дм³; 17 - 1-3 г/дм³; 18-3-10 г/дм³); 19 - опорна свердловина, її номер.

Водоносність відкладів верхнього протерозою (рнфсю та вендського комплексу). З тріщинуватими аркозовими пісковиками і туфітами рифею та вендського комплексу пов'язані напірні водоносні горизонти, широко розвинені в північно-східній і східній частинах басейну (Рівненська та Хмельницька обл.). (рис. 4.3).

У верхньому венді в межах Галицького і Передкарпатського районів виділений водоносний комплекс нерозчленованих відкладах верхньоканіловської серії (У₂кп₂). У Галицько-Волинському та Полісько- Подільському районах у верхньо-каніловській серії він стратиграфічно обґрунтований як водоносний горизонт, приурочений до студеницької світи. Підземні води циркулюють у пісковиках, перешарованих з алевролітами та аргілітами.

Підстеляється вказаний комплекс водотривкими відкладами, які в західній частині поширення серії є нерозчленованими, а в межах Галицько- Волинського і Полісько-Подільського районів водотрив утворюють відклади медведівської світи потужністю 130м [5].

Стратиграфічно нижче утворень каніловської серії в межах ВПАБ у Галицькому і Передкарпатському районах розповсюджений водоносний комплекс у нерозчленованих відкладах могилів-подільської серії (У₂тр) у Галицько-Волинському - водоносний горизонт розницької світи (У₂Г2), Полісько-Подільському районі - могилівськоі світи могилів-подільської серії (У₂ш₈1).

У нижньому венді в Галицькому районі виділяється нерозчленований водотривкий комплекс у відкладах волинської серії (регіональний водотрив), у Галицько-Волинському районі цей водотрив тяжіє до бабинської і ратнівської світ, а на Волино-Подолії - до случської світи. Комплекс представлений туфами, базальтами, лавобрекчіями; загальна потужність — до 500м.

В основі венду залягають водоносні пісковики, гравеліти з прошарками туфопісковиків, віднесені до водоносного горизонту горбашівської світи нижнього венду (У|§гЬ). Потужність горизонту не перевищує 40м.

Рифей представлений водоносним комплексом поліської серії середнього і верхнього відділу (К₂.зр1). Комплекс складений пісковиками поліміктовимп з прошарками аргілітів і алевролітів. Потужність — до 700м.

У басейні р. Горинь напірні води рифею та вендського комплексу зустрічаються на глибинах 10-75 м, рідше 50 - 300 В селищі Степань Сарненського району із розкритого свердловиною горизонту рівень піднявся на висоту 2,5м вище поверхні землі [5]. Загалом, найбільші значення відміток п'єзометричних рівнів приурочені до підвищених ділянок рельєфу Волинського лесового підняття. Питомі дебіти свердловин змінюються від 0,03 до 8,3 дм³/с. Поряд з переважно великими дебітами свердловин, особливо при самовпливі, зустрічаються свердловини з мізерно малою продуктивністю. Найбільша водозбагаченість верхньопротерозойського водоносного комплексу зафіксована на лівобережній частині р.Горинь: свердловина, яка на глибині 25 - 74м розрила сильно тріщинуваті і пухкі аркозові пісковики і піски (с.Горбаків), при самовиливі дала дебіт 43,9 дм³/с [1].

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Волнно-Подільський артезіанський басейн	\|	Донецька гідрогеологічна складчаста область

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.