Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Вени верхньої кінцівки

Вени верхньої кінцівки поділяють на глибокі та поверхневі. Глибокі вени супроводжують артерії (переважно по дві вени на одну артерію): ліктьові вени та променеві вени формують дві плечові вени, які утворюють одну пахвову вену. Пахвова вена продовжується в підключичну вену, яка збирає венозну кров від тканин шиї, а також від верхньої кінцівки.

Поверхневі вени верхньої кінцівки:

• з тильної поверхні кисті від венозної сітки кисті по біч­ному краю руки йде бічна підшкірна вена руки — головна ве­на (v.cephalica), яка впадає в пахвову вену;

• по присередньому краю руки йде присередня підшкірна вена руки — основна вена (v.basilica), яка впадає в одну з пле­чових вен.

Між головною та основною венами існують вено-венозні анастомози: проміжна вена ліктя і проміжна вена передпліччя.

Вени грудної порожнини

1. Непарна вена починається в поперековій ділянці правою висхідною поперековою веною, підіймається вздовж хребта спра­ва. Притоки непарної вени збирають венозну кров зі стінок і органів правої половини грудної порожнини (перикардні, брон­хіальні, стравохідні, середостінні, верхні діафрагмові, підреб­рові, задні міжреброві).

Непарна вена впадає у верхню порожнисту вену.

2. Півнепарна вена починається в поперековій ділянці лі­вою висхідною поперековою веною, підіймається вздовж хребта зліва. Притоки півнепарної вени збирають венозну кров зі сті­нок і органів лівої половини грудної порожнини. Впадає півне­парна вена в непарну вену.

3. Додаткова лівнепарна вена збирає венозну кров з верх­ньої частини лівої половини грудної порожнини і впадає в пів­непарну вену. Вона йде згори донизу й утворюється з трьох-чо­тирьох лівих верхніх задніх міжребрових вен.

4. Внутрішні грудні вени супроводжують однойменні арте­рії (дві вени супроводжують одну артерію), збирають венозну кров з ділянок, які кровопостачаються внутрішньою грудною артерією. Впадають внутрішні грудні вени в плечо-головну вену. 336

5. Плечо-головна вена — парна, утворюється від злиття внутрішньої яремної і підключичної вен, збирає також кров з анатомічних утворень, які кровопостачаються підключичною артерією. На рівні І правого ребра обидві плечо-головні вени, зливаючись, утворюють верхню порожнисту вену.

Вени черевної порожнини

Венозна кров від парних органів черевної порожнини, пе­чінки та стінок живота надходить у нижню порожнисту вену по таких судинах: нижні діафрагмові вени, поперекові вени, права і ліва ниркові вени, права надниркова вена {ліва наднир­кова вена впадає в ліву ниркову), печінкові вени, права яєчко­ва (яєчникова) вена (відповідно ліва яєчкова — ліва яєчнико­ва) впадає у ліву ниркову вену.

Венозна кров від непарних органів, крім печінки, потрапляє у ворітну вену. Досягнувши печінки, вона входить до неї зви­чайно двома стовбурами у відповідну частку. Гілки розгалу­жуються, утворюючи "чудесну сітку" печінки. Печінкові вени (у них тече змішана кров) впадають у нижню порожнисту вену.

Притоки ворітної вени:

верхня брижова вена — збирає венозну кров від тонкої кишки, сліпої, вихідної та поперечної ободових кишок, черво­подібного відростка, підшлункової залози;

нижня брижова вена — з низхідної та сигмоподібної обо­дових кишок, з верхньої третини прямої кишки (часто нижня брижова вена впадає в селезінкову вену);

селезінкова вена — зі шлунка, селезінки, великого саль­ника, підшлункової залози;

шлункові вени — зі шлунка, черевної частини стравоходу;

припупкові вени — з передньої черевної стінки, мають чис­ленні анастомози з гілками верхніх та нижніх надчеревних вен.

Вени порожнини малого таза

1. Спільна клубова вена — парна, утворюється з кожного боку на рівні крижово-клубового зчленування внаслідок злит­тя внутрішньої та зовнішньої клубових вен.

Права і ліва загальні клубові вени йдуть догори і на рівні хряща між IV та V поперековими хребцями зливаються, утво­рюючи нижню порожнисту вену.

2. Зовнішня клубова вена є безпосереднім продовженням стегнової вени, розміщується між пахвинною зв'язкою і кри­жово-клубовим суглобом. Зовнішня клубова артерія збирає кров з усіх анатомічних утворень, які кровопостачаються од­нойменною артерією.

3. Внутрішня клубова вена — збирає венозну кров зі стінок та органів порожнини малого таза. Основні (парієтальні) гіл­ки внутрішньої клубової вени збирають венозну кров від сті­нок малого таза: верхні сідничні вени, нижні сідничні вени, затульні вени, бічні крижові вени. Основні {вісцеральні) гілки збирають венозну кров від органів малого таза: міхурова вена, маткова вена (у жінок), прямокишкова вена, простатична ве­на (у чоловіків), піхвова вена (у жінок).

Вени нижньої кінцівки

Вени нижньої кінцівки поділяють на глибокі та поверхневі.

Глибокі вени нижньої кінцівки парні, супроводжують од­нойменні артерії. Вони починаються на підошві стопи: з підо­шовної венозної дуги починаються дві задні великогомілкові вени та дві передні великогомілкові вени. У верхній третині го­мілки вони зливаються між собою й утворюють одну підколін­ну вену, яка розміщується в однойменній ямці. Далі підколін­на вена продовжується у стегнову вену, а остання — в зовніш­ню клубову вену.

Поверхневі вени:

велика підшкірна, або захована, вена (v. saphenae magna) починається від тильного венозного сплетення стопи, прохо­дить з медіального боку гомілки та стегна і впадає у стегнову вену;

мала підшкірна, або захована, вена (v. saphenae parva) теж починається від тильного венозного сплетення стопи, проходить по задній поверхні гомілки і впадає в підколінну вену.

Анастомози між системами вен

Між системами порожнистих вен (верхньою та нижньою) і системою ворітної вени в різних ділянках тіла існують анасто­мози (постійні та непостійні), які мають назву каво-кавальні та порто-кавальні анастомози. Завдяки анастомозам забезпе­чується обхідний відтік венозної крові. Наприклад, при утруд­ненні відтоку крові по одній судині даної ділянки або органа посилюється її відтік по інших венозних судинах. Особливе значення ма'ють анастомози при патологічних процесах, так, наприклад, через анастомози можуть поширюватися частинки тромбу, клітини злоякісних пухлин тощо.

Пупковий канатик, funiculus umbilicalis, -це шнуроподібне утворення, завдовжки близько 60 см, діаметром 1,5 см, що зв’язує тіло плода (через його пупкове кільце) з плацентою. Він містить дві пупкові артерії та одну пупкову вену. Бідна на кисень та поживні речовини (так звана венозна) кров йде до плаценти по пупкових артеріях плода (нутрощеві гілки внутрушніх клубових артерій), а збагачена на кисень та поживні речовини (так звана артеріальна) кров вертається від плаценти по пупковій вені (v. umbilicalis), яка проходить крізь пупкове кільце і йде у черевній порожнині плода до печінки. У воротах печінки пупкова вена впадає у ліву гілку вени воріт печінки і через венозну протоку (ductus venosus) несе кров ще до нижньої порожнистої вени. У плода печінка дуже велика, вона є внутрішньоутробним органом кровотворення.

Плацента, placenia, доношеного плода має дископодібну форму. Маса її дорівнює 0,5 кг, діаметр – 18,0 – 20,0 см, товщина – 2,0 – 3,0 см. Плацента має маткову частину (pars uterina), утворену з слизової оболонки матки та плодову частину (pars fetalis), утворену з оболонок зародка – хоріона та амніона. Коли зародок по матковій трубі попадає в порожнину матки, він занурюється в її слизову оболонку і на перших стадіях розвитку живиться продуктами її розкладу. Далі на поверхні зародкової оболонки – трофобласта – виникають ворсинки, і він перетворюється у ворсинчасту оболонку – хоріон. Ворсинки хоріона глибоко занурюються в слизову оболонку матки, руйнуючи цю оболонку разом з її судинами, через що утворюються лакуни, заповнені кров’ю. Стінка ворсинки попереджає змішування крові плода та матері і забезпечує імунологічний плацентарний бар’єр, що запобігає відторгненню маткою генетично наполовину чужорідного плода. Під час вагітності плацента є тимчасовою ендокринною залозою, яка виробляє такі гормони : естрогени, прогестерон, тестостерон, хоріонічний гонадотропін, плацентарний лактоген, тиреотропін, релаксин тощо.

Внутрішньоутробний кровообіг плода відрізняється від постнатального також ще і тим, що мале (легеневе) коло кровообігу не приймає участі у газообміні і пропускає через свої судини незначну частину крові. Це обумовлює наявність таких структур, які зменшують інтенсивність подання крові у легеневі артерії. Овальний отвір,foramen ovale, у міжпередсердній перегородці дозволяє більшій частині крові проходити із правого передсердя до лівого, обминаючи правий шлуночок та легеневий стовбур. Артеріальна протока (Боталла), ductus arteriosus (Botalli), сполучає легеневий стовбур з дугою аорти, що також сприяє зменшенню інтенсивності кровотоку через легеневі артерії, які у плода є спалими. Овальний отвір пропускає близько ¼, а артеріальна протока – до 1/3 від усієї крові, що проходить через серце плода.

Після народження пуповина перерізається і кров дитини перестає надходити до плаценти, де здійснювався газообмін під час пренатального розвитку. В крові новонародженого збільшується концентрація вуглекислого газу, що роздратовує дихальний центр мозку. Це викликає скорочення дихальних м’язів – відбувається перший вдих і разом з видихом, перший крик дитини, яка так реагує на неприємне почуття від зміни зовнішнього середовища. Легені та легеневі сосуди розправляються, легеневі артерії заповнюються кров’ю, а боталлова протока занепадає і протягом другого тижня життя новонародженого заростає. Вирівнювання тиску у правій та лівій половинах серця та скорочення м’язових волокон, що оточують овальний отвір, веде до зменшення цього отвору і його поступового заростання протягом першого року життя дитини. Із овального отвору серця формується овальна ямка, а відносний розмір заслінки нижньої порожнистої вени зменшується. Інколи невеликий овальний отвір може залишитись на все життя людини. Заростання нефункціонуючих частин пупкових артерій та пупкової вени відбувається на першому тижні життя новонародженого.

Таким чином, із артеріальної протоки плода утворюється артеріальна зв’язка, із венозної протоки – венозна (аранцієва) зв’язка, із закупорених частин пупкових артерій – парна присередня пупкова зв’язка, із пупкової вени – кругла зв’язка печінки.

 

 


Читайте також:

  1. Анатомічна будова кісток вільної нижньої кінцівки
  2. Анатомія кісток верхньої і нижньої кінцівок та їх з’єднання
  3. Вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах та перевезенні матеріалів верхньої будови колії.
  4. ВІКОВІ, СТАТЕВІ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ М'ЯЗІВ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ
  5. ВІКОВІ, СТАТЕВІ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ М'ЯЗІВ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ
  6. Водоносність відкладів верхньої і нижньої крейди.
  7. З'єднання кісток вільної нижньої кінцівки
  8. З’єднання кісток поясу верхньої кінцівки
  9. М’язи нижньої кінцівки
  10. М’язи поясу верхньої кінцівки
  11. Накладання пов'язок на живіт і верхні кінцівки




Переглядів: 2539

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ | Л Е К Ц І Я № 24

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.