• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Зміщення нижньої щелепи вбік.

Зміщення нижньої щелепи назад.

Тренування тонусу колового м'яза рота.

Нормалізація функції дихання (вправи виконують із стиснутим и зубами ).

Нормалізація функції ковтання (вправи виконують при максимально відкритому роті).

Ксмплекси вправ для нормалізації функцій і тонусу м 'язів

1.Кінчик язика впирається у піднебіння.

2.Кінчик язика рухається по піднебінні у напрямку спереду назад і навпаки.

3.Цокання язиком.

4.Вимовлення звуку «д».

5.Послідовне переміщення язика з зуба на зуб. починаючи з верхніх молярів (порахувати зуби на верхній щелепі).

1.Спокійне носове дихання (3—5 хв).

2.Спокійне носове дихання однією ніздрею, поітім іншою .

3. Будь-які вправи з фіксацією уваги на носовому диханні (наприклад, присісти — вдих, встати — видих).

1.Стиснути губи і скласти їх трубочкою.

2.Стиснули губи, потім зробити імітацію посмішки.

3.Подути на руку або предмет.

4.«Футбол» (кінчик язика впирається у шоку, з зовнішньої поверхні щоки палець тисне на язик).

5.Надути шоки і за допомогою долонь повільно випускати повітря.

Нормалізація функції мови (тренування рухливості язика).

1.Максимально висунути язик уперед і тримати йото в такому положенні І 3 с

2.«Маятник» — повільний рух язиком (!) вправо-вліво.

3.Рух язика по червоній облямівці губ при максимально відкритомуроті.

4.Вимовляння звуку «др».

5.Максимально висунутим язиком спробувати торкнутися носа, потім підборіддя.

Нормалізація функції жування.

Статичне або функціональне навантаження роблять з гумовим еспандером або без нього. Вправа полягає у максимальному стисканні зубів та утриманні м'яі'в напруженими кілька секунд, потім ослабленими. Вправи виконують до появи відчуття втоми м'язів.

Зміщення нижньої щелепи вперед.

1.У положенні голова прямо. Нижня щелепа повільно рухається вперед.Положення утримують до 10 с Потім нижню щелепу переміщують назад.

2.Голова трохи запрокинута назад. Виконують першу вправу.

3.Голова запрокинута назад. Поворот праворуч, потім ліворуч.Виконують першу вправу.

1.Відкрити рота і повільно його закрити, змішуючи нижню щелепу назад, бажано до крайового змикання різців.

2. Виконують першу вправу із застосуванням зусилля руки.Повільно відкрити рота, підняти язик до піднебіння і змістити назад,потім повільно закрити рота, при цьому змістивши нижню щелепу назад до крайового змикання різців. Утримувати шелепи у такому положенні 4—8 с

1.Повільно відкривати рота і повільно закривати, при цьому зміщуючи щелепу у протилежний від неправильного положення щелепи бік.

2.Виконати першу вправу за допомогою зусилля руки.

Усунення шкідливих звичокшляхом активного навіювання, психо­терапії, методом заборони, використання гірких мазей, фіксації рук, застосування вестибулярних пластинок, зйомних або незйомних апа­ратів тощо. До шкідливих звичок належать часто повторюване скоро­чення м'язів приротової ділянки, язика, рух нижньої щелепи, смок­тання язика, губ, пальців, інших предметів, неправильне положення тіла дитини під час сну або у стані бадьорості.

Шкідливі звички становлять собою серію умовних рефлексів, що відбуваються у визначеній послідовності і є фіксованим стерео­типом. Шкідливі звички головним чином виникають у віці до 5 років, а у 5—8 років майже у половини дітей спостерігаються стійкі аномалії. Клінічні ознаки шкідливих звичок виявляють під час розмови і огляду, коли дитина спокійна. Можна виявити шкідливі звички за іншими ознаками (зміна кольору губ, їх сухість, тріщини, зниження тонусу колового м'яза рота, зміщення нижньої щелепи, зміни форми зубного ряду, відхилення зубів у бік постійного натис­кування, зміни форми пальців, нігтів, пози дитини під час сну або в стані бодьорості). Звичка смоктати пальці є найпоширенішою, з'яв­ляється у віці до 1,5—2 років. У 60% трирічних дітей вона зникає, у віці 8—10 років зберігається у 10%. Спостереження засвідчили, що коли дитина залишила цю звичку до 3 років, то може настати само­регуляція аномалії, яка виникла з цієї причини. Якщо ж звичка збе­реглася до 5 років, то саморегуляція утруднена, а згодом вона приз­водить до деформації. Ефективність позбавлення від шкідливої звички залежить від послідовністі і наполегливості дорослих, усві­домлення дитиною її негативного впливу.

Направлення дитини на консультацію і лікуваннядо фахівців у разі виявлення патологічних процесів суміжних органів або соматич­них захворювань, а також контроль за виконанням призначень лікаря. Шліфування горбків блокованих зубів у разі зворотного пере­криття верхніх зубів нижніми (частіше іклів). Алмазними головками шліфують блоковані поверхні антагоністів, утворюючи щілини між зубами у межах 1—2 мм, та похилі площини поверхонь зубів (на нижніх зубах шліфують вестибулярний бік, на верхніх — піднебін­ний, які у майбутньому контактуватимуть).

Корекція оклюзійних площин за нерівномірного змикання зубних рядів. Вибірково пришліфовують горбки окремих зубів. За допомо­гою оклюдограми визначають пункти посиленого навантаження, які пришліфовують доти, доки не сформуються рівномірні контакти між усіма зубами. Протягом однієї процедури знімають шар тканин до появи болю. Після пришліфовування постійні зуби покривають фторлаком, призначають ремінералізуючу терапію. Для корекції оклюзії можна ставити підвищувальні або знижувальні пломби, коронки.

Протезування у дитячому віці розглядається як профілактичний засіб, який спрямований на запобігання розвитку стійких деформацій щелеп, збереження зубів та нормалізацію функцій органів ротової порожнини, створення функціонального подразнення у кістці та стимулювання росту щелеп, розвиток зачатків постійних зубів, збе­реження місця у зубній дузі, профілактику захворювань суглоба.

У разі ранньої втрати зубів у дітей виникають значні деформації (гальмується ріст ділянки щелепи з відсутніми зубами або усієї щелепи, формується зубоальвеолярне подовження, порушуються функції жування, ковтання, мови, спостерігаються затримка прорі­зування постійних зубів, зміщення зубів у дузі, порушення форму­вання скронево-нижньощелепного суглоба). При цьому можуть формуватися глибокий (32%), прогнатичний (23,8%), латеральний (21,9%), прогенічний (18,1%) та відкритий (4,2%) прикуси.

Дефекти класифікують за ступенем ураження як часткові або повні; за поширенням — як дефекти зуба, зубних рядів. Вибір кон­струкції ортодонтично-протетичних апаратів залежить од величини та положення дефекту, ступеня вираженості деформації зубних дуг, виду прикусу та стадії його формування. Дитячий протез повинен забезпечувати: фіксацію (за рахунок присмоктування, адгезивності); стабілізацію (за рахунок функціонального присмоктування); рів­новагу (за рахунок правильної постановки зубів). Протезування має бути безболісним, протези — тимчасовими, із заміною через деякий час — залежно від віку дитини, конструкцї протеза, виду дефекту. Дитячі протези виготовляють із нешкідливих, гігієнічних матеріалів, що добре піддаються обробці. Боні» повинні зберігати місце для майбутніх зубів і не гальмувати ріст щелеп.

Для усунення шкідливих звичок, нормалізації функцій змикання губ, збереження міодинамічної рівноваги м'язів, скріплення м'язів ротової ділянки, стимулювання або гальмування розвитку щелеп у трьох напрямках застосовують вестибулярні пластинки, підборідну пращу, різноманітні профілактичні апарати.

Щитотерапія — один із профілактичних способів усунення аномалій: у ротову порожнину вводять вестибулярну пластинку,, котра може мати додаткові внутрішньо- або зовнішньоротові присто­сування (залежно від виду аномалії)- Апарат застосовують для усунення початкових форм сагітальних та вертикальних аномалій, протрузії верхніх фронтальних зубів, зміцнення м'язів і нормалізації змикання губ. Апарат лежить у роті вільно, щільно прилягає до фронтальних зубів і не торкається бічних, активізується язиком та мімічними м'язами, що сприяє правильному змиканню губ.

Профілактика наслідків дисгармонійного росту тканин.У період росту щелеп під час прорізування зубів пародонт, що форму­ється, протягом кількох років є надчутливим до різних впливів. Дисгармонія росту зубошелепної системи у період прорізування та формування коренів постійних зубів має чіткі клінічні ознаки: зменшення глибини присінка порожнини рота до 4—1 мм; ширина зони прикріплених ясен перебуває у межах 2—1 мм або повністю цієї зони немає; клінічна коронка зуба подовжена на 2—5 мм; від­сутня ясенна кишеня. Основним напрямком коригувальної комп­лексної терапії є створення оптимальних умов для формування зубощелепного апарату. Нами розроблено такий алгоритм лікуваль­но-профілактичних заходів для дітей: професійна та індивідуальна гігієна порожнини рота, навчання дітей та контроль за засвоєнням навичок гігієни; зняття над-та під'ясенного зубного каменю; пришлі­фовування оклюзійних контактів; лікування дефектів зубів та зубних рядів; нормалізація функціональних порушень; масаж; позбавлення шкідливих звичок; апаратне лікування зубощелепних аномалій; за показаннями — хірургічна корекція присінка ротової порожнини, вуздечок губ або язика; симптоматична та патогенетична медика­ментозна терапія, фізіотерапія.

Хірургічна корекція аномалій вуздечок язика, губ, глибини присінка порожнини рота.Аномалії морфологічної структури і місця прикріплення вуздечок язика, губ, слизової оболонки ротової порожнини до кісткового скелета призводять до функціональних відхилень, формування неправильного прикусу, захворювань кра­йового пародонта. Для профілактики цих захворювань істотне зна­чення має тактика лікаря під час лікування таких хворих. При аномаліях тонких вуздечок язика з порушенням функції ковтання доцільне раннє оперативне втручання (у перші місяці життя дитини) з обов'язковим навчанням дитини рухати язиком за допомогою пасивної чи активної міогімнастики. При широкій щільній вуздечці язика показана пластика її у віці 3—5 років з призначенням міо­гімнастики до і після операції. При аномаліях вуздечок губ, присінка ротової порожнини методи корекції залежать від ступеня прояву аномалії, поєднання її з зубощелепними аномаліями, захво­рюваннями тканин ротової порожнини, пародонта. Після про­різування постійних зубів, формування тканин і щелеп змінюються глибина присінка та місце прикріплення вуздечки губи. Тому оперативне втручання, яке є складовою частиною комплексного терапевтичного, ортодонтичного та хірургічного втручання на вуздечці верхньої губи, м'яких тканинах присінка, бажано проводити після прорізування постійних зубів і формування окремих структур пародонта. З метою усунення впливу негативних чинників на пародонт під час його розвитку проводять хірургічне втручання (нестибулопластика, пластика вуздечок губ).

Спосіб вестибулопластики у разі мілкого присінка ротової порож­нини полягає у викроюванні та відсепаровуванні напівовального слизово-підслизового клаптя на нижній губі у напрямку до альвео­лярного відростка на рівні 42, 41, 31, 32 зубів. Отсепарований слизово-підслизовий клапоть фіксують кетгутовими швами, збільшуючи таким чином глибину присінка ротової порожнини. Ранову поверхню на \уо\ покривають йодоформним тампоном, який фіксують швами до країв рани. Вона гоїться вторинним натягом, що призводить до появи шрамів на губі. Присінок формується протягом 2—3 тиж за умови постійної дії ортодонтичного апарата.

Вестибулопластику при захворюваннях тканин пародонта про­водять після курсу протизапальної терапії, корекції порушених функцій, ліквідації шкідливих звичок та після початку ортодонтич­ного лікування.

Характер оперативного втручання на вуздечках губ залежить від типу, ступеня прояву патології та місця прикріплення. При І—II типі вуздечки показане переміщення ділянки прикріплення за допомогою V- чи ромбоподібного розрізу слизової оболонки з подальшим повним зшиванням країв рани. При широких (II—111 тип) вуздеч­ках виконують Z-пластику за допомогою зустрічних трикутних клап­тів. Хірург-стоматолог робить й інші хірургічні операції, які рекомен­дує ортодонт: видалення зубів, компактостеотомію, остеотомію. У разі складних варіантів патології проводять хірургічно-апаратне ліку­вання.

Важливе значення для профілактики зубощелепних аномалій має санітарно-освітня робота,яка полягає у тому, що під контролем гігієніста зубного діти за допомогою батьків (удома) та вихо­вателів (у дитячому садку) набувають навичок, які сприяють форму­ванню зубощелепної системи. Дорослі повинні з 2 років привчати дітей до гігієнічного догляду за ротовою порожниною, допомагати їм позбутися шкідливих звичок, своєчасно лікувати зуби. Вони мають стежити, як дитина їсть, дихає, ковтає, розмовляє, яка у неї постава.

Аналіз профілактичної роботи засвідчив, що через рік у 1,5 разу зменшується кількість дітей із функціональними відхиленнями. Продуктивність роботи ортодонта збільшується у 2—2,5 рази.

Основні напрямки профілактики зубощелепових аномалій і деформацій

Аномалії зубо-щелепової системи за часом виникнення поділяють на: спадкові, вродженні, і ті,що з’явилися після народження дитини. Спадкові це адентія, надкомплектні зуби, діастема, прогенія глибокий прикус. До вроджених належать: розщілини губ, твердого і м’якого піднебіння. Причини: штучне харчування, рахіт, патологія верхніх дихальних шляхів (затруднене носове дихання внаслідок аденоїдних розростань), шкідливі звички ( смоктання пальців, язика, сторонніх предметів, закушування губ, неправильне положеня голови під час сну. Важливу роль у розвитку аномалій постійного прикусу відіграє збереження молочних зубів. Раннє видалення їх затримує ріст щелеп і постійні зуби, що прорізались розташовуються поза дугою через відсутність місця.

При ранньому видаленні шостого зуба відбувається затримка росту щелепи, можлива поява аномалій прикусу.

Діти з аномаліями зубо-щелепової системи повільно пережовують їжу, у них порушено ковтання, зменшений апетит. При скупченості зубів порушується самоочищення зубних рядів, затримуються рештки їжі, що створює умови для запалення ясен, пораження карієсом.

Аномалії зубів включають аномалії розмірів, положення, кількості, форми, терміну прорізування, структури твердих тканин.

Аномалії розмірів зубів. До них належать велетенські зуби ( макродентія). Частіше це верхні центральні або бокові різці. Вони займають багато місця, тому інші зуби не можуть правильно розташуватись. Можуть заважати прорізуванню сусідніх зубів, зумовлювати скупченість зубів. Є зуби з малими коронками ( мікродентія). Малі зуби розташовуються з великими проміжками і порушують вигляд обличчя.

Аномалії розташування окремих зубів. Вестибулярне положення - відхилення або зміщення дозовні від зубного ряду. Частіше відхиляються верхні або нижні різці та ікла, особливо на верхніх щелепах. При цьому відмічається затруднення при відкушуванні їжі і пережовування їжі, порушується чіткість вимови окремих звуків промови.

Оральне розташування- нахил або зміщення зубів всередину від зубного ряду. Нерідко травмується слизова язика, в ділянці зубів, що змістились, може виникати гінгівіт, пародонтит.

Медіодистальне зміщення зубів- розташування зубів попереду або позаду від нормального місця в зубній дузі. Причинами є рання втрата зубів, розташованих поряд із зубом, який змістився. Неправильне розташування зачатка зуба, шкідливі звички.

Поворот зуба навколо своєї вісі може бути невеликим і значним. Частіше повертаються з віссю різці. Причинами такої аномалії є брак місця в зубному ряду, неправильне розташування зачатка зуба, надкомплектні і молочні зуби, що затримались.

Діастема- проміжок між центральними різцями частіше спостерігається на верхній щелепі. Причинами є низьке прикріплення вуздечки верхньої губи, широка кісткова перетинка між центральними різцями, вроджена відсутність бокових різців, рання втрата бокових різців.

Треми - проміжки між зубами. Вони порушують зовнішній вигляд хворого і мовлення, травмуються ясна, що призводить до виникнення хвороб пародонта. У дітей віком 4-5 років спостерігаються фізіологічні треми, які виникають внаслідок росту щелеп.

Транспозиція зубів - це розташування, коли зуби міняються місцями. Причинами є атипове розташування зачатків.

Тісне розташування зубів ( скупченість) спостерігається, коли зуби не можуть розміститись в зубному ряді внаслідок недорозвинених щелеп або їх альвеолярних відростків, а також при відносно великих розмірах зубів. Зуби стоять з поворотом за віссю

і налягають один на одного.

Аномалії кількості зубів. До аномалій кількості відносять адентію і надкомплектні зуби. Адентія ( відсутність зубів) є повна і часткова, що визначається рентгенограмою. Якщо зуби не прорізуються в розташованому місці їх називають ретинованими. Причини: рахіт, передчасне видалення молочних зубів, неправильне чи глибоке розташування зачатків, травми, спадковість.

Надкомплетні зуби найчастіше спостерігаються в постійному прикусі і на верхній щелепі. Вони можуть мати аномальну форму, розташовуватись у зубній дузі чи поза зубним рядом.

Аномалії форми зубів. До аномалій відносять шиловидні зуби, зуби з півмісяцевою виямкою на ріжучому краї центральних різців. Незвичайна форма таких зубів незадовільна в естетичному відношенні.

Аномалії прикусу це відхилення від нормального взаємовідношення зубних рядів верхньої і нижньої щелеп. Вони бувають в трьох напрямках: вертикальному, сагітальному, трансверзальному.

Глибокий прикус - це таке співвідношення зубних рядів у передній ділянці, коли верхні різці перекривають нижні більше ніж на 1\3 висоти їх коронки при відсутності ріжучого бугоркового дотику. У хворих із глибоким прикусом виникають труднощі при відкушуванні і пережовуванні їжі; можливе перевантаження передніх зубів, порушеня мови, травмування слизової оболонки, що сприяє розвитку пародонтиту і утруднює його лікування.

Відкритий прикус. Характеризується відсутністю змикання зубів при центральній оклюзії, частіше в ділянці фронтальних зубів. При відкритому прикусі обличчя подовжене, має напружений вигляд. Висота нижньої третини обличчя збільшена. Губи незімкнуті або складаються з напруженням, видно збільшений язик, котрий закриває щілину між зубами. При цьому прикусі затруднюється відкушування їжі, жування, ковтання, порушується вимова окремих звуків( хворі шепелявлять), змінюється дихання, що викликає сухість слизової рота і глотки, виникає ризик інфекційних захворювань.

Прогнатичний прикус характеризується невідповідністю співвідношення зубних рядів внаслідок виступів зубів верхньої щелепи і дистального положення зубів нижньої щелепи. У таких пацієнтів виявляється своєрідна конфігурація обличчя . Верхня щелепа і верхня губа виступають наперед. Нижня щелепа і нижня губа мовби відсунуті дозаду. Губи частіше не змакаються, і постає враження напруженого виразу обличчя. Відкушування і розжовування їжі утрудне, порушене дихання,мова, ковтання.

ІІрогенічний прикус характеризується переднім розташуванням нижньої щелепи і її зубного ряду у відношенні до верхньої. При зовнішньому огляді хворих на прогенію звертає на себе увагу порушення конфігурації обличчя: верхня губа і середня частина обличчя западають, над верхньою губою виражена поперечна борозна, підборіддя і нижня губа виступають вперед.

Перехресний прикус. Характеризується атиповим змиканням ( фронтальних або бокових, або і тих і інших), правої або лівої половини прикусу ( може бути і двостороннім). У хворих з цим прикусом змінюється зовнішній вигляд, що обумовлено асиметрією розвитку щелепних кісток. Нерідко хворі скаржаться на прикушування губи.

Антенатальна профілактика зубощлепно -лицевих аномалій.

Екзогенні чинники:

- Вплив внутрішньоутробної інфекції на розвиток плода..

Внутрішньоутробна інфекція - це ураження плода інфекційним агентом до родів, або під час проходження пологових шляхів. Патогенні організми за певних умов спроможні проникнути через плацентарний бар’єр і завдати шкоди плодові. Це такі інфекції: токсоплазмоз, хламідіоз, герпетична інфекція. Вважають, що така інфекція може спричинити патологію скронево-нижньощелепних суглобів та резистентності твердих тканин зубів.

- Режим праці та відпочинку вагітної;

Вагітна жінка повинна спати більше на 2 години, ніж до вагітності, гуляти на свіжому повітрі, тому, що потреба вагітної жінки в кисні підвищується.

- Фізичне навантаження;

- Куріння;

Жінки, що палять народжують дітей з меншою масою тіла, а окис вуглецю спроможний інактивувати гемоглобін плоду і вагітної.

- Алкоголь порушує ріст плоду, призводить до розвитку аномалій головного мозку і скелета, вроджених вад розвитку ( недорозвинена в/щ, випнутий лоб, косоокість, розумова недостатність, вади розвитку ССС, аномалії розвитку кінцівок. Велику загрозу для плода алкоголь становить в ранні терміни вагітності.

- Лікарські препарати;

Будь-які лікарські препарати потрапляють через плаценту в організм плода. Так аспірин негативно впливає на систему згортання крові плоду, тому застосування в пізні терміни вагітності протипоказане.. Талідомін може викликати вади кінцівок і піднебіння (щілина твердого піднебіння).

- Харчування

їжа має містити достатню кількість білків, жирів, вуглеводів.

Білки. За недостатністю надходження блків сповільнюється ріст плода. Під час вагітності потреба в білках складає 1,3г\на день на 1 кг маси. Більшу частину мають складати білки тваринного походження. Рекомендують м’ясо, молоко, сир, яйця. Вуглеводи. Якщо в організм жінки протягом 8 годин не надходять вуглеводи, то це призводить до порушення обміну,знижується загальна опірність організму. Раціон вагітної має містити достатню кількість фруктів, ягід свіжих овочів.

Жириє енергетичним резервом організму. їх цінність полягає у тому, що до їх складу входять жиророзчинні вітаміни. Жири вживаються у вигляді вершкового масла, сметани і рослинної олії.

Мінеральні речовини.

Залізонеобхідне як для плоду, так і для збільшеного об’єму крові вагітної, якщо жінка страждає на анемію. Це збільшує ризик внутрішньоутробної гіпоксії. Залізо міститься в печінці, червоному м’ясі, яблуках, чорній смородині, сушених фруктах.

Кальцій і натрій. Кальцій міститься в молоці, сирі, йогурті.

Вітаміни: В2, вітамін С, фолієва кислота.

Постнатальна профілактика ( після народження дитини)

Звичка смоктання пальця частіше з’являється в дітей, яких штучно вигодовують, під час засинання. Якщо дитина позбулася цієї звички до 3 років, може відбутися саморегуляція зубощелепової системи. Якщо звичка зберігається тривалий час ( до 4 -5 років), аномалія стабілізується, або прогресує. Звичка смоктання пальця може призвести до дистального зсуву нижньої щелепи , формування відкритого прикусу; може спостерігатись поява проміжків між зубами.

Звичка смоктання та прикушування губ, щік., різних предметів. Проявляється вона смоктанням або прикушуванням нижньої чи верхньої губи, язика, щік, обгризанням нігтів, ручки. Причинами є перевантаження, патологія носоглотки, неправильне положення голови під час сну, зміни в скронево-нижньощелеповому суглобі.. Це призводить до розвитку прогнатичного прикусу з протрузією та віялоподібним положенням верхніх різців, звуження щелеп, скупченністю нижніх різців.

Смоктання в\губи призводить до піднебінного нахилу різців в/щ. Смоктання щік призводить до формування різних форм косого прикусу, ця звичка може розвиватись після раннього видалення тимчасових молярів. Смоктання щік може призвести до звуження щелеп , до формування бічного прикусу.

Під час смоктання рогу подушки, кінчика ковдри, комірця голова повертається в бік; при цьому може розвиватись патологічна асиметрія обличчя і зубних рядів.

При звичці гризти олівці чи ручку між передніми зубами, при цьому між зубами можуть виникати проміжки; звичка лускати насіння приводить до появи узур на різальному краї різців або їх повороту.

Для усунення звички смоктання пальців маленьким дітям надівають жорсткі ліктьові пов’язки і рукавички з гумовими шипами.

Звичка смоктання і прикушування язика. Причиною є вкорочена вуздечка язика, збільшення мигдаликів, розростання аденоїдів, що приводить до порушення дихання, ця звичка приводить до деформації відкритого прикусу.

Порушення функції смоктання. За неправильного Штучного вигодовування припускають таких помилок:

• у виборі матеріалу, з якого виготовлена соска (кращими є силіконові соски);

• у виборі форми і розмірів соски ( по формі соски є соски, що відповідають довжині піднебіння, і ареолярні, залежать від висоти верхньої губи і довжини ротової щілини);

• у розмірі та кількості отворів соски ( до 3 місяців-рекомендують соску з одним отвором, із 3 місяців - із двома або трьома отворами, а з чотирьох соска з перемінним отвором. За використанням соски з великим отвором змінюється характер рухів н\щ , що може призвести до дистального положення н\щ.. За використанням соски з маленьким отвором, збільшується навантаження на мімічні м’язи, що може призвести до недорозвинення передньої ділянки щелеп.

» у положенні пляшечки. За штучного вигодовування пляшечку з молочною сумішшю або кашею потрібно розташовувати таким чином, щоб вона не прилягала до нижньої щелепи, а була нахилена до неї під кутом.

Порушення функції жування..

Функціональний подразник, що виникає при жувальному навантажені, є стимулятором для правильного росту і розвитку щелепних та інших кісток лицевого скелета. Під час довільного жування виникає рівномірний розподіл навантаження на обидва боки жувального апарату.

Одним із видів порушення жування вважають звичку жування на одному боці, що сприяє виникненню косого прикусу, а в деяких випадках - мезіодистального прикусу. Іншим порушенням цієї функціє є звичка „ ледачого жування”, яке визване вживанням дитиною м'якої їжі. У таких дітей в тимчасовому прикусі відсутні фізіологічні проміжки між зубами, характерна їх скупченість.

Неправильне ковтання.

Ковтання становить собою суму рухових реакцій, завдяки яким їжа переміщується з порожнини рота через стравохід у шлунок. У 5 -6 місячному віці, із прорізуванням перших зубів, починається процес перебудови ковтання (інфантильного) , де язик впирається і відштовхується від піднебінних поверхонь різців - це соматичне ковтання. Під впливом причин : штучне вигодовування із застосуванням довгої соски або соски з великим отвором; порушення активності м’язів язика, м’якого піднебіння, годування дитини рідкою та напіврідкою їжею, патологією верхніх дихальних шляхів, смоктання пальця, не відбувається перебудови способу ковтання , і стаючи дорослою, людина продовжує під час ковтання впиратися язиком у зімкнуті губи або щоки. Інфантильний тип ковтання призводить до формування відкритого прикусу, особливо в передній ділянці зубних рядів. Під час неправильного ковтання зуби не зімкнуті, губи і щоки контактують з язиком. Відбувається додаткове скорочення м’язів : напружуються мімічні м'язи в ділянці кутів рота, підборіддя, іноді тремтять, стуляються повіки, витягається шия і нахиляється голова; на підборідді з’являються мілкі заглибини - симптом „ лимонної шкірки” або „ наперстка”; можуть спостерігатися втягуання губи або щік.

Ротове дихання

Розрізняють носовий, ротовий і змішаний типи дихання. При носовому диханні повітря яке проходить через ніс зігрівається, відбувається його механічне і біологічне очищення ( повітряний струмінь звільняється від неорганічних і органічних домішок). Неорганічні домішки, викидаються разом зі слизом, мікроорганізми зазнають бактерицидної дії слизу. Перевага носового дихання в тому, що повітря, завдяки насиченності слизової оболонки кровоносними судинами і слизовими залозами зволожується.

Ротове дихання призводить до деформації кісток лицевого скелета. А саме, тверде піднебіння набуває вигляду високого куполоподібного („готичне піднебіння”). Проходить деформація альвеолярних відростків - звуження в ділянці премолярів і молярів. За тривалого порушення функції дихання внаслідок розростання аденоїдів визначаються широка спинка носа, вузькі ніздрі, нерухомі крила носа, незімкнені сухі губи. Формується вузьке опукле обличчя із збільшеною довжиною нижньої чатини „ подвійне підборіддя”. Порушення постави.

В ортодонтії приділяється увага положенню тіла, особливо голови, під час сну. Звичка спати в одній позі - тільки на спині, на животі або на боці, а також із підкладанням під щоку руки - сприяє несиметричному розвитку щелеп, зсуву щелепи в бік. Неправильне положення голови під час сну в поєднанні з патологією носоглотки ( звичка спати зі схиленою на груди головою або закинутою вгору, витягуючи шию для полегшення дихання) призводить до розвитку прогенії. Спання в позі зі схиленою головою на груди також призводить до неправильного розвитку щелеп. При такій поставі змінюється тонус шийних м'язів ( що сприяє глосоптозу - опущенню язика), виникають „запалі груди”, випинаються лопатки..

Читайте також:

1. Анатомічна будова кісток вільної нижньої кінцівки
2. Анатомія кісток верхньої і нижньої кінцівок та їх з’єднання
3. Вектор кутового зміщення .
4. Вибір кількості та розміщення складської мережі
5. Вибір типу і місця розміщення водозабірних споруд
6. Вибір, розміщення, режими роботи компенсуючих пристроїв.
7. Вивіз капіталу та інвестиції в системі міжнародних економічних відносин. Напрямки та структура вивозу капі­талу. Форми вивозу та розміщення (інвестування) капіталу.
8. Вимоги до розвитку та розміщення об’єктів атомної енергетики
9. Вимоги до розміщення потенційно-небезпечних виробництв
10. ВІКОВІ, СТАТЕВІ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ М'ЯЗІВ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ
11. Водоносність відкладів верхньої і нижньої крейди.
12. Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил

Переглядів: 3992