МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Фізіологічні опістогнатію або прогнатію.Серед відхилень у розвитку зубощелепної системи розрізняють функціональні порушення (дихання, жування, ковтання, артикуляції") та морфологічні аномалії (аномалії м'яких тканин, які можуть бути у формі аномалій вуздечок губ, язика, присінка ротової порожнини, макро- чи мікроглосіїта ін., аномалії твердих тканин, тобто аномалії зубів, зубних рядів, прикусу). Аномалії зубів (верхніх, нижніх; тимчасових, постійних). 1. Аномалії структури зубів (гіпоплазія, аплазія, гіперплазія емалі й дентину, клиноподібні дефекти, карієс, тобто органічні та неорганічні ураження тканин зуба). 2. Зміни величини та форми зубів (збільшення, зменшення,деформація). 3. Аномалії кількості зубів (часткова або повна адентія, понадкомплектні, ретиновані зуби). 4. Аномалії розташування зубів унаслідок змін кількості, величини, форми, закладки та прорізування їх, а також унаслідок шкідливих звичок, порушення функцій. Виділяють 8 основних аномалій розташування зубів, що сталися через їх зміщення увестибулярному,оральному,дистальному,медіальному,вертикальному напрямках унаслідок повороту за поздовжньою віссю. 5. Порушення термінів прорізування зубів (раннє або пізнє, яке виходить за межі фізіологічних термінів прорізування зубів у дітей). Аномалії зубоальвеолярних дуг (верхньої, нижньої). Зміни зубоальвеолярної дуги можуть відбуватися у кількох напрямках стосовно трьох площин (сагітальної, горизонтальної, вертикальної): вестибулярному, оральному, дистальному, медіальному, вертикальному (у вигляді зубоальвеолярного вкорочення чи зубоальвеолярного подовження). Замість напівкруглої або еліпсоподібної зубна дуга може бути видовженою, укороченою, звуженою (одно-, двобічно), розширеною (одно-, двобічно), із зміненою кривизною оклюзійної поверхні. Розрізняють U-подібну, трапецієподібну, сідлоподібну, асиметричну форми зубної дуги. Аномалії щелеп (верхньої, нижньої) виникають унаслідок порушення розмірів та розташування щелеп відносно черепа. Розрізняють макро- або мікрогнатію щелеп, прогнатію (переднє розташування верхньої щелепи), прогенію (переднє розташування нижньої щелепи), ретрогнатію (заднє розташування щелеп). Аномалії зубних дуг, щелеп можуть бути частковими (фрагментарними) або стосуватися всієї щелепи. Аномалії прикусу. 1. Сагітальні аномалії: а) нейтральний прикус — співвідношення бічних зубів обох щелеп не порушене (І клас, за класифікацією Ен гля) але спостерігається аномалійне змикання фронтальних зубів; б) дистальний прикус — дистальна позиція нижньої щелепи відносно верхньої(І1 клас, за класифікацією Енгля); в) медіальний прикус — медіальна позиція нижньої щелепи відносно верхньої (III клас, за класифікацією Енгля). 2. Вертикальні аномалії: а) глибокий прикус — глибоке різцеве б) відкритий прикус відсутність різцевого контакту (1, II, III ступеня) та зубоальвеолярне вкорочення фрагмента верхньої щелепи або відсутність контакту між бічними фрагментами щелеп. 3. Трансверзальні аномалії прикусу (одно-, двобічні); а) латеро-генічиий (вестибулярний перехресний) прикус — зовнішня позиція нижньої зубної дуги чи її сегмента відносно верхньої; б) латеро-гнатичний (лінгвальний перехресний) прикус — внутрішня позиція нижньої зубної дуги чи її сегмента відносно верхньої. Велика кількість класифікацій, запропонованих для діагностики зубощелепних аномалій, стосується сформованих дефектів. Вони не придатні для характеристики тимчасового прикусу, особливо у період його формування. З огляду на це під час діагностики слід керуватися головним принципом — визначити симптоми за клінічними ознаками та на підставі їх порівняння з нормою. На етапі формування патології важливо виявити причинно-наслідкові зв'язки. Доцільно використовувати класифікації Енгля (1989), 0.1.Бетельмана (1956), Д.А.Кальвеліса (1957), Л.В.Ільїної-Маркосян (1967), Х.А.Каламкарова(1972), Л.П.Григор'євої( 1990), Л.С.Персіна (1992). Оцінка стану прикусу у дітей грунтується на даних клінічного обстеження із застосуванням у міру потреби лабораторних методів дослідження. Методика клінічного обстеження полягає у послідовному опитуванні та огляді й проводиться за таким алгоритмом: опитування батьків з уточненням віку дитини, перебігу вагітності, захворювання матері та дитини, особливостей її фізичного розвитку; огляд дитини з визначенням її фізичного та соматичного стану (постава, гармонійність обличчя у стані спокою, під час розмови, змикання зубів, функціональна здатність органів ротової порожнини, стан пригінка, зубів, зубних рядів верхньої та нижньої щелеп, оклюзія). Детальніше про це йдеться у розділі, присвяченому методам обстеження дітей. Метою і завданням дослідження є: виявлення патологічних відхилень (що?); встановлення причинно-наслідкових зв'язків (чому?); встановлення діагнозу (його структура); складання плану лікувально-профілактичних заходів (що робити?); визначення прогнозу розвитку відхилень, тривалості та характеру періоду реабілітації, методів і форм диспансерної роботи. Гігієніст зубний повинен диференціювати відхилення від гармонійного розвитку обличчя, виявити причини патології, направити на консультацію до фахівців, порекомендувати методи профілактики, проконтролювати їх виконання, скласти план лікування дитини та визначити епікриз. На підставі даних досліджень гігієніст зубний формує діагноз і складає комплексний план профілактично-лікувальних заходів. Існує понад 30 морфологічних та функціональних методів дослідження характеру розвитку щелепно-лицевої ділянки. Ці методи досить широко висвітлені у підручниках та монографіях з ортодонтії. Найпоширенішими є рентгенографія, телерентгенографія, біометрія (зубогнатокефалометрія), фотометрія, електроміографія, електро-мастикаціографія, реографія та ін. Структура діагнозу.На підставі даних клінічного обстеження дитини встановлюють діагноз, який включає всі виявлені функціональні й морфологічні відхилення, причинні зв'язки, інші стоматологічні захворювання. Діагноз формулюють у такій послідовності: а) аномалії прикусу. У разі поєднання аномалій спочатку вказують на сагітальні, потім на вертикальні чи трансверзальні аномалії.Якщо вертикальні чи трансверзальні аномалії виражені значною мірою, а сагітальні перебувають у стадії формування, то спочатку називають клінічно виражену патологію, а потім ту, що формується; б) аномалії щелеп, зубоальвеолярних дуг, зубів; в) функціональні порушення і шкідливі звички; г) вірогідні етіологічні чинники; д) стоматологічні захворювання; Планом лікувально-профілактичннх заходів передбачають насамперед гігієну і санацію ротової порожнини дитини, направлення її у разі потреби до фахівців (ортодонта, оториноларинголога, педіатра, логопеда та ін.), нормалізацію функцій і ліквідацію шкідливих звичок, хірургічну корекцію дефектів вуздечок губ, язика, пригінка тощо. Тільки після цього за показаннями проводять ортодонтичне апаратне лікування. Такий підхід забезпечує комплексне проведення конче потрібних профілактнчно-лікувальних заходів і тим самим гарантує ефективність лікування дитини. ПРОФІЛАКТИКА АНОМАЛІЙ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ У ДІТЕЙ. Стан зубів, щелеп та органів порожнини рота впливає на загальний стан організму. З огляду на поширення та інтенсивний перебіг стоматологічних захворювань є актуальною первинна їх профілактика. Ефективність її залежить від термінів проведення у антенатальний та постнатальний періоди. Профілактика зубощелепно-лицевих аномалій це комплекс гігієнімно-лікувальних заходів, спрямованих на запобігання впливу основних несприятливих чинників, які зумовлюють розвиток зубощелепних аномалій, та створення оптимальних умов для розвитку зубошелепної системи. Своєчасне усунення активно діючих чинників (шкідливих звичок, ротового дихання тощо), несприятливих умов сприяє нормалізації оклюзії. Завданням профілактичної діяльності є позитивний вплив на загальний стан вагітної та дитини, а також проведення гігієнічно-лікувальних та організаційних заходів, які сприяють виявленню та усуненню дії шкідливих чинників, чинників ризику щодо розвитку зубощелепних аномалій у дітей. З точки зору вікових критеріїв визнано, що цим займатися треба з періоду антенатального розвитку дитини, активно продовжувати після її народження, починаючи з перших днів життя. Проте досі увага дитячих стоматологів звернена головним чином на дітей дошкільного та шкільного віку. Організаційним методом проведення профілактичних заходів є диспансерний нагляд. Гігієніст зубний повинен володіти методикою клінічного обстеження, знати морфологічні та функціональні ознаки стоматологічного статусу у різні вікові періоди розвитку жувального апарату, володіти діагностикою початкових форм зубоще-лепннх аномалій, знати принципи групування дітей для диспансерного нагляду, вміти визначати методику та зміст диспансерної роботи залежно від належності до диспансерної групи, правильно її плануват- и і оцінювати ефективність роботи. Наслідки цієї роботи залежать не тільки від рівня підготовки гігієніста, але й від уміння аналізувати, порівнювати анамнестичні та лабораторні показники, правильно встановлювати причини патології, організовувати та контролювати проведення намічених профілактично-лікувальних заходів. Основними напрямками профілактичної роботи з дітьми с такі. Створення умов для фізіологічного розвитку дітей, у тому числі і його зубо щелеп ного комплексу; забезпечення фізіологічних умов для здійснення функцій смоктання, дихання, ковтання, мови, усунення чинників ризику щодо виникнення захворювань, проведення своєчасної корекції відхилень, гігієнічне виховання та навчання дітей і батьків. Проведення розмов із батьками про важливість дотримання правильного режиму, повноцінного харчування матері і дитини, формування її постави, гігієнічних навичок. З переходом дитини на самостійне харчування — зміна структури та якості їжі, формування навичок жування. Диспансерне спостереження за дітьми, які народилися від батьків, що мають спадкові, природжені стоматологічні, загальносоматичні, системні захворювання, працюють на шкідливому виробництві, живуть у несприятливій екологічній зоні. Диспансерному обліку підлягають діти, у матерів яких були різні види патології вагітності, пологів, гострі інфекційні захворювання, а також діти з системними ендокринними захворюваннями, порушенням обміну речовин, хронічними запальними процесами, стоматологічними захворюваннями у суб- та декомпенсованій формі, вадами розвитку. Профілактика токсико-септичних станів у новонародженого, маститу — у матері. Профілактика інфекційних, запальних захворювань, порушень обміну, проведення коригувальної терапії. Забезпечення гігієни порожнини рота, за показаннями призначення масажу, пасивної чи активної міогімнастики, позбавлення шкідливих звичок, проведення екзогенної та ендогенної профілактики карієсу та некаріозних уражень зубів (корекція харчування, використання препаратів кальцію, фтору, вітамінів), санація ротової порожнини, шліфування горбків блокованих зубів, корекція оклюзійних площин, своєчасне протезування, хірургічна корекція аномальних вуздечок язика, губ, глибини присінка, ротової порожнини, видалення зубів і інші хірургічні втручання. Для кожного вікового періоду дитини розроблено комплекси заходів, виділено осіб, які відповідають за виконання цієї роботи. У профілактичній роботі беруть участь адміністрація підприємств за місцем роботи матері, жіноча та медико-генетична консультації, акушер-гінеколог, стоматолог, ортодонт,гігієніст зубний, ортопед, хірург, педіатр, оториноларинголог, ендокринолог, логопед та інші фахівці. Антенатальний період розвитку дитини. Від поведінки та стану вагітної залежить здоров'я малюка. Тому під час вагітності піклування про здоров'я майбутньої матері є запорукою здоров'я дитини. Вагітні повинні перебувати на диспансерному нагляді, у тому числі й стоматолога. У обов'язки стоматолога входять санація ротової порожнини та надання порад щодо гігієнічного догляду за зубами, харчування, встановлення причин, які призводять до стоматологіч них захворювань, тощо. Вагітна потребує особливого режиму праці та відпочинку (фізичні вправи, загартувальні процедури, прогулянки на свіжому повітрі, достатній сон, обмеження навантажень). Раціонально збалансоване харчування полягає у забезпеченні в достатній кількості організму білками, жирами, вуглеводами, мінеральними солями, вітамінами, мікроелементами. Норма цукру на добу становить 40 50 г, співвідношення картоплі та інших овочів 1:3, молока 0,25 л, сиру — 200 г, сметани — 20—30 г, одне яйце. Переддошкільний період розвитку дитини.Період від 0 до З років с найсприятливішим для проведення гігієнічно-профілактичних заходів. Період новонародженості — перший етап постнатального розвитку. Тривалість його визначається індивідуально — від 2 до 3 тиж. У цей період виявляють дітей з патологією, спричиненою порушенням антенатального розвитку або генетично зумовленою. Це виродливості обличчя, незарощення губ, альвеолярних дуг, твердого або м'якого піднебіння, синдром І—II зябрових дуг, колобома, асиметрія обличчя через дефект розвитку кісток лицевого скелета або внаслідок пологової травми, пухлини, природжені кісти або нориці, аномалії м'яких тканин тошо. Вкорочення (або неправильне прикріплення) вуздечки язика, яке заважає функції ковтання, є показанням до хірургічного втручання у перші дні або місяці життя немовляти. Дуже важливо визначити причини порушення функції ковтання, бо це може бути пов'язане не тільки з аномалією вуздечки язика, але й із загальним станом дитини або недостатньою функцією молочної залози матері. На першому році життя у дитини можуть спостерігатися відставання у переміщенні нижньої щелепи вперед, порушення термінів парності та послідовності прорізування зубів, неправильне положення язика у стані спокою, незмикання губ, ознаки порушення функцій смоктання, ковтання, дихання, шкідливі звички. Захворювання, особливо такі, як рахіт, диспепсія тощо, можуть сприяти розвитку аномалій числа, величини, форми, структури, положення зубів та порушенню термінів прорізування їх, зумовити деформацію шелеп. Тому профілактика стоматологічних захворювань безпосередньо пов'язана із загальними педіатричними заходами. Піс,я народження у дитини яскраво проявляються біологічні властивості, що пов'язані з її розвитком та ростом. Велике значення мають гігієнічний догляд, додержання режиму денного та нічного сну, перебування на свіжому повітрі, раціональне харчування та спосіб вигодовування. Формування зубощелепної системи дитини відбувається під впливом функціонального навантаження. Природне вигодовування є оптимальним для гармонійного розвитку органів і м'язів жувального апарату. Функція смоктання — це рефлекторний акт, який сприяє розвитку м'язів та щелеп. У разі штучного вигодовування може порушитися функціональна активність м'язів, що призводить до недорозвинення щелеп та затримки зміщення нижньої щелепи вперед. Значний тиск пляшечки на щелепи може спричинити деформацію фронтальної ділянки. Тому у разі штучного вигодовування треба забезпечити близькі до природних умови для смоктання. Під час їди дитина повинна висувати нижню щелепу вперед і докладати до цього певні зусилля. Треба забезпечити правильну позу під час годування, не допускати тиску пляшки, регулювати зусилля дитини під час смоктання за рахунок підбирання отворів у сосці, величини та довжини її тощо. Звичайно у віці 4—5 міс дітей починають догодовувати, що сприяє функції жування та формуванню тимчасового прикусу. Після появи зубів дитину треба привчати до жування твердої їжі (скоринку хліба, свіжі овочі та фрукти), своєчасно міняти консистенцію їжі. Лікування дітей першого року життя проводять у дитячій стоматологічній поліклініці (відділенні) або у дитячому щелепно-лицьовому стаціонарі. Дітей з природженими вадами обличчя направляють у спеціальні центри. Вони потребують своєчасної хірургічної, орто-донтичної, логопедичної допомоги. У подальшому такі діти повинні перебувати під диспансерним наглядом дитячого стоматолога. Профілактичною роботою займаються середній медичний персонал(гігієністи зубні) під керівництвом педіатра та стоматолога. Центральною ланкою у цій роботі є кімната здорової дитини, де проводять гігієнічне навчання батьків або майбутніх матерів, здійснюють диспансерний нагляд за дітьми з тримісячним інтервалом. Основні напрямки профілактичної роботи з дітьми: 1.Створення умов для фізіологічного розвитку дітей, у тому числі й зубощелепної системи, забезпечення фізіологічного перебігу функцій, усунення чинників ризику щодо виникнення захворювань, своєчасна корекція відхилень, гігієнічне виховання та навчання батьків. 2.Диспансерний нагляд за дітьми, які народилися від батьків, у 3.Профілактика токсико-септичного стану у новонародженого та маститу у матері. Профілактика інфекційних запальних захворювань, порушення обміну речовин, формування постави шляхом загартовування організму, дотримання правильного режиму життя,проведення коригувальної терапії. 4.Забезпечення грудного вигодовування дітей шляхом запровадження оптимального режиму життя матері, повноцінного її харчування, а також фізіологічного перебігу функції смоктання у дитини у разі як природного, так і штучного вигодовування. З переходом дитини на самостійне харчування — зміна консистенції, складу їжі. 5.Забезпечення гігієни ротової порожнини, формування навичок жування, ковтання та артикуляції, усунення шкідливих звичок, за показанням проведення масажу та пасивної міогімнастики, екзогенної і ендогенної профілактики карієсу та некаріозних уражень зубів(корекція харчування, використання препаратів кальцію, фтору,комплексу вітамінів). Дошкільний та шкільний періоди розвитку дитини. Профілактика зубощелепних аномалій у дітей дошкільного та шкільного віку включає комплекс гігієнічно-лікувальних заходів, спрямованих на гігієну та санацію ротової порожнини і нормалізацію функції її органів, усунення шкідливих звичок тощо. Гігієна та санація ротової порожнини. Гігієніст зубний після поглибленого клінічного обстеження визначає план лікувально-профілактичних заходів і проводить лікування неускладненого та ускладненого каріесу зубів з метою відновлення оклюзійних контактів між зубами, які забезпечують повноцінність функції жування. Запобігає розвитку запальних процесів, то призводять до ранньої втрати зубів. Крім того, видаляє затримані тимчасові або такі, що не підлягають лікуванню, зуби та їх корені, проводить ендо-та екзогенну профілактику, лікує захворювання крайового пародонта, слизової оболонки рогової порожнини, язика, губ тощо. Шляхом бесід, індивідуальних чи групових занять з гігієни ротової порожнини дітям прищеплюють гігієнічні навички, знайомлять із засобами гігієнічного догляду за зубами, навчають методиці чищення зубів, контролюють ступінь оволодіння нею, за допомогою гігієнічного індексу періодично оцінюють гігієнічний стан ротової порожнини. Нормалізація функцій органів ротової порожнини та тонусу жуваїьних і мімічних м- 'язів. Призначають комплекси вправ залежно від функціональних відхилень. Проводять навчання дітей, батьків та персоналу дошкільних закладів із тим, щоб діти під контролем дорослих правильно виконували вправи. Міогімнастика полягає у систематичному тренуванні недостатньо розвинутих груп жувальних та мімічних м"язів або таких, що неправильно функціонують. Порушення координаційної функції м'язів може призвести до диспропорції росту щелеп, зубощелепних аномалій, спричинити рецидив аномалії після апаратного лікування. Пасивна або активна міогімнастика найефективніша у ранньому віці, коли відбувається інтенсивний ріст щелеп. її можна застосовувати як самостійний метод лікування, а також у поєднанні з апаратним. Як самостійний метод міогімнастика показана при функціональних відхиленнях, шкідливих звичках, зниженні тонусу та порушенні міодинамічної рівноваги жувальних і мімічних м'язів, неправильному положенні нижньої щелепи. Загальні правила виконання вправ: 1) систематичність та регулярність; 2) достатній розмах та оптимальна інтенсивність скорочення м'язів; 3) плавне та повільне скорочення м'язів; 4) після кожного скорочення м'язів має бути пауза І—2 с; 5) кожну вправу треба робити кілька разів до відчуття втоми; 6) з часом кількість вправ треба збільшувати, функціональне навантаження підвищувати; 7) вправи можна робити у положенні сидячи чи стоячи, стежити за поставою, бажано перед дзеркалом, із музичним супроводом; 8) періодичний контроль за виконанням вправ та збільшення навантаження, а також оцінка ефективності занять; 9) заняття можуть бути груповими або індивідуальними з використанням різних предметів або без них. Воно складається із трьох частин: увідної (загальні вправи), основної (спеціальні вправи), заключної (вправи, які знижують навантаження). Тривалість заняття залежить од віку дітей (10—20 хв). Читайте також:
|
||||||||
|