Водоносність крейдових відкладів.

Водоносність мергельно – крейдяної товщі верхньої крейди (К₂t + m). Відклади верхньої крейди (туронсько – маастрихтський яруси залягають переважно на пісках і пісковиках сеноману й перекриваються, в основному, піщано-глинистими породами палеогену. На північно-східних окраїнах басейну породи турон – маастрихту залягають неглибоко під четвертинними утвореннями і відслонюються річковою та яружно – балковою мережею. Виходи їх на денну поверхню відмічені також у районі Канівських дислокацій. На решті території вони занурені на значну глибину під палеогенові та четвертинні відклади. В межах Остер– Золотоношського валу мергельно-крейдяна товща повністю розмита (рис. 4.1)

Товща турон – маастрихту складена щільною писальною крейдою (з включенням кременю) та мертелями, зустрічаються прошарки зеленуватих дрібнозернистих глауконітових пісків з включенням фосфоритів. На західних і північно-східних окраїнах басейну потужність мергельно-крейдяної товщі змінюється від 1-15 до 40-60 м, із збільшенням занурення в центральній частині басейну, - поступово збільшується до 500-550м. Так в північно-західній частині Дніпровського басейну (Чернігівська область) потужність водовмісної товщі досягає 520м.

Товща мергельно-крейдяних порід характеризується тріщинуватістю і закарстованістю. Тріщинуватість поширюється звичайно на глибину до 100 — 150 м, помітно зменшуючись (до 10 - 40м) із збільшенням глибини залягання.

Із тріщинуватою зоною мертелів і крейди пов'язаний напірний водоносний комплекс у відкладах камишської, пушкарівської та малосорочинської світ турон-маастрихту (Кгкт+рзЬ+шІ), який характеризується великою водозбагаченістю і доброю якістю води. Відклади пушкарівської світи кампанського ярусу (мергель з прошарками пісків з фосфоритами) поширені лише в Північно-східному районі [16], і саме па північно-східних окраїнах басейну, де відклади турон-маастрихту залягають неглибоко і відрізняються інтенсивною тріщинуватістю, вони найбільш обводнені. У напрямку до центральної частини басейну мергельно-крейдяна товща занурюється на значні глибини (120-130м), тріщинуватість порід поступово затухає і вони стають практично безводними (рис. 4.1). На значній площі менш водозбагачені відклади турону (малосорочинська світа) відділені від водоносних відкладів кампанського (пушкарівська світа) та маастрихтського (камишська світа) ярусів слабопроникними мертелями гадяцької або козелецької (в Центральному та Південно-західному районах) світ відповідно сантонського і коньякського ярусів.

Мінімальна тріщинуватість спостерігається на вододілах, максимальна - у зниженнях рельєфу, особливо в долинах річок. Цим і пояснюється підвищена водозбагаченість туронсько-маастрихтських відкладів у межах річкових долин і балок, де місцями спостерігаються виходи джерел з цих порід з витратою до 8-14 дм³/с

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Водоносність палеогенових відкладів.	\|	Волнно-Подільський артезіанський басейн

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.