Принципи виховання

Принципи виховання— це вихідні положення, основа, начало, які становлять фундамент змісту, форм, методів і прийомів виховного процесу. Процес виховання ґрунтується на таких принципах: народності, демократизації, природовідповідності, гуманізації, неперервності, індивідуалізації і диференціації, єдності виховання і життєдіяльності, етнізації, послідовності і систематичності, культуровідповідності (рис. 3.6).

¹ Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття"). — К.: Райдуга, 1994. — С. 15—16.

Рис. 3.6. Принципивиховання

У кожному з названих принципів виховання акумулюються певні вимоги, на які потрібно зважати, організовуючи виховний процес. Розглянемо ці вимоги.

1. Принцип народності передбачає єдність загальнолюдських і національних цінностей; забезпечення національної спрямованості виховання; оволодіння духовними багатствами свого народу — мовою, традиціями, звичаями, національно-етнічною культурою; шанобливе ставлення до національних надбань тих народів, які мешкають в Україні.

2. Принцип демократизації вимагає подолання авторитарного стилю виховання; забезпечення співробітництва вихователів і вихованців; врахування думки колективу і кожної особистості; визнання особистості як вищої природної і соціальної цінності; формування колективу на засадах волі і прагнень його членів; в цілому формування вільної особистості.

3. Принцип природовідповідності спрямований на врахування багатогранної природи людини, особливостей її анатомо-фізіо-логічного і психічного розвитку з погляду віку і статі.

4. Принцип гуманізації передбачає створення оптимальних умов для інтелектуального і соціального розвитку кожного вихованця; виявлення глибокої поваги до людини; визнання природного права кожної особистості на свободу, на соціальний захист, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності, на само-реалізацію фізичного, психічного і соціального потенціалу, на створення соціально-психічного фільтра проти руйнівних впливів негативних факторів навколишнього природного і соціального середовища; виховання у молоді почуття гуманізму, милосердя, доброчинності.

5. Принцип неперервності випливає з того, що виховання є багатогранним і багатофакторним процесом, який не обмежується ні часовими, ні віковими рамками; виховання здійснюється з часу народження і триває впродовж всього життя; соціальне і природне середовище й діяльність особистості так чи інакше впливають на формування певних якостей; процес навчання — важливий фактор виховання як через зміст навчального матеріалу, так і через організацію такої діяльності.

6. Принцип індивідуалізації та диференціації: врахування у навчально-виховному процесі індивідуальних особливостей фізичного, психічного і соціального розвитку особистості; застосування засобів впливу на особистість з урахуванням її індивідуальних фізичних і соціально-психічних властивостей; моделювання на основі індивідуальних потенційних можливостей групових та індивідуальних програм розвитку, стимулювання фізично-оздоровчої, предметно-практичної, навчально-пізнавальної, соціально-комунікативної, орієнтаційно-оцінної діяльності вихованців.

7. Принцип єдності виховання і життєдіяльності: процес виховання — не відокремлена сфера діяльності уособлених людей, він є цілісною системою організації життєдіяльності дітей і дорослих у сім'ї, школі, на виробництві, в соціально-природному середовищі; кожен компонент такої діяльності певним чином впливає на формування тих чи інших якостей особистості; організовуючи будь-який вид діяльності, необхідно турбуватися, щоб вона містила в собі виховний потенціал.

8. Принцип етнізації передбачає наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування національної свідомості і національної гідності; створення умов для дітей усіх національностей, що є громадянами України, навчатися

рідною мовою, вивчати традиції, звичаї, обряди свого народу; забезпечувати умови для відчуття етнічної приналежності до свого народу, його культури, формування рис національної ментальності; виховувати в молоді почуття соціальної відповідальності за збереження, примноження і продовження етнічної культури.

9. Принцип послідовності і систематичності має забезпечувати певний вплив на особистість дитини з урахуванням її вікових можливостей і розвитку, поступово розширювати систему вимог до діяльності; забезпечувати доцільну єдність вимог до вихованця з боку вихователів (членів сім'ї, учителів та ін.); створювати оптимальні умови для вияву самостійності вихованця при розв'язанні виховних завдань, дбаючи про розумне "дотикове" педагогічне керівництво.

10. Принцип культуровідповідності передбачає нерозривний зв'язок виховання з культурними надбаннями всього людства і свого народу зокрема: знання про загальнолюдські багатства в царині культури, про особливості розвитку і становлення національної культури і її взаємозв'язок із загальнолюдською; знання історії свого народу, його культури; забезпечення духовної єдності та спадкоємності поколінь.

На основі розглянутих аспектів процесу виховання ми змо-делювали його структуру (рис. 3.7, див. с. 196).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Самовиховання і перевиховання	\|	Критерії вихованості особистості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.035 сек.