• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Місце і роль естетичного виховання в житті людини

Всебічний гармонійний розвиток особистості не можна уявити без її естетичної вихованості. Естетичне виховання передбачає розвиток в людини почуттів прекрасного, формування вмінь і навичок творити красу у навколишній дійсності, вміти відрізняти прекрасне від потворного, жити за законами духовної краси. "Краса, — писав В.О. Сухомлинський, — могутній засіб вихован­ня чутливості душі. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і на­тхнення ніколи не побачиш. Краса — це яскраве світло, що ося­ває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, доб­ро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі — вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання. Краса — це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе"¹.

Двадцяте століття було наповнене соціальними потрясіння­ми — революціями, війнами, голодом, терором, технічними ката­строфами, економічними катаклізмами. Все це призводило до руйнування краси навколишнього світу і краси людського духу насамперед. Наміри будувати вільне демократичне суспільство можуть бути реальними лише за умов морально-духовної до­вершеності кожної особистості, де чільне місце має посісти ду­ховна краса людини. І коли Ф.М. Достоєвський писав, що кра­са врятує світ, то мав на увазі найперше красу моральну. Єдність естетичного і морального виховання, а також виховання грома-

¹ Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину // Вибрані тво­ри: В 5 т. — Т. 2. — К.: Рад. шк., 1976. — С. 414.

дянського і політичного, гармонія істини, добра і краси є перед­умовою ефективного естетичного виховання.

Естетичне виховання тісно пов'язане з культурою народу. З одного боку, воно відображає надбання культури, а з другого — стимулює подальший розвиток культури конкретного народу, активно впливає на творення нових духовних цінностей, ми­стецьких витворів. Разом з тим естетичне виховання має бути спрямоване на формування свідомості людей у дусі поваги і приязні, товариськості та дружби.

Треба об'єктивно визнати, що впродовж десятиліть естетич­не виховання перебувало в занепаді. Завдання пробудження в кожній дитині відчуття прекрасного, озброєння її вміннями тво­рити красу у житті замінювалися загальними заходами, свята­ми, конкурсами, якими була охоплена незначна частина вихо­ванців. У школах на предмети естетичного циклу відводилась мізерна кількість годин. Сім'я самостійно не могла забезпечи­ти умови для естетичного виховання своїх дітей, бо батьки самі не були підготовлені до цієї роботи. І як наслідок — згрубіле, жорстоке суспільство, позбавлене зовнішньої краси виробни­цтво, низька конкурентоспроможність товарів на зовнішньому і внутрішньому ринку, естетична бідність житла, побуту взагалі.

Людина, позбавлена почуття прекрасного, естетичної культу­ри, є недосконалою, духовно бідною, хоча б яким матеріальним багатством вона не прагнула компенсувати цей недолік.

Естетичне виховання як неперервний процес має здійснюва­тися передусім у діяльності, в різнобічній соціальній творчості. Необхідно не лише навчити кожну людину естетично-почуттє­во реагувати на оточуючий світ, але й збудити потребу його перетворення без нанесення йому екологічної шкоди, згідно з естетичними нормами й ідеалами; постійно прагнути до висо­кої професійної майстерності, органічно поєднувати духовну і фізичну досконалість.

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. II. Найважливіші проблеми, що визначають розвиток місцевого самоврядування і є спільними для будь-яких урядових систем.
3. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
4. IV. Самовиховання.
5. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
6. А. Це наявність в однієї людини кількох ліній клітин з різним набором хромосом.
7. Автоматизоване робоче місце метролога
8. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
9. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
10. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
11. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
12. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.

Переглядів: 2905