Організація контролю за станом ВР

Відповідно до водного законодавства державний контроль за використанням і охороною вод має забезпечити отримання всіма міністерствами, відомствами, підприємствами, установами, організаціями і громадянами прийнятого порядку користування водами, виконання обов'язків з охорони вод від забруднення, засмічення та виснаження, запобігання їх шкідливому впливу, а також дотримання правил обліку використання вод та інших, встановлених водним законодавством країни. Державний контроль за використанням і охороною вод здійснюють ради народних депутатів, їх виконавчі та розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені державні органи.

Зазначені органи координують свою діяльність щодо державного контролю за використанням і охороною вод із органами регулювання використання та охорони вод. Порядок проведення цього контролю визначається інструкціями, правилами та іншими актами, затвердженими міністерствами й відомствами, які здійснюють державний контроль за використанням і охороною вод у межах їх компетенції. Згідно з характером і наслідками правопорушення службові особи органів державного водного нагляду вживають необхідні заходи відповідно до своїх прав (штрафи, позбавлення премій за результати господарської діяльності тощо).

Об'єкти-водокористувачі, які скидають свої стічні води у водний об'єкт або в мережу водовідведення, мають забезпечувати постійний нагляд за експлуатацією споруд для очищення та знешкодження стічних вод. З цією метою на об'єктах-водокористувачах проводять відомчий контроль за станом використання і охорони вод. Порядок такого контролю згідно з «Правилами охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами» має погоджуватися з органами регулювання використання і охорони вод.

Для здійснення відомчого контролю на об'єктах-водокористувачах створюються відомчі лабораторії контролю за якістю води та за роботою водоохоронних споруд. Основним завданням цих лабораторій є контроль за вмістом стічних вод та ефективністю очищення й знезараження стічних вод і впливом останніх на водні об'єкти. Порядок такого контролю згідно з «Правилами охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами» заздалегідь погоджується з органами регулювання використання і охорони вод.

Лабораторії здійснюють роботу на основі «Положення про лабораторії з контролю за якістю води», затвердженого головним інженером підприємства й погодженого з басейновим управлінням регулювання використання і охорони вод та органом санітарного нагляду. Лабораторія має такі обов'язки:

- систематично контролювати якість вод, які скидають деякі виробництва у каналізацію об'єкта чи водойму, та разом з відповідними службами розробляти заходи з їх очищення;

- виявляти небезпечні ділянки цехів, що скидають забруднення у стічні води;

- розробляти і встановлювати разом із технологами підприємства й міської служби водопровідно-каналізаційного господарства нормативи вмісту забрудників у стічних водах, що скидаються в міську каналізацію;

- систематично контролювати роботу очисних установок з метою підвищення їх ефективності та забезпечення надійної експлуатації;

- розробляти і впроваджувати технологічні процеси, спрямовані на зменшення або припинення скидання забруднених стічних вод;

- брати участь у розробленні завдань для проектування нових чи реконструкції діючих очисних споруд;

- контролювати ефективність роботи установок з утилізації різних домішок зі стічних вод та дотримання встановленого режиму й місць видалення відходів, які утворюються у процесі очищення стічних вод.

Управління з регулювання використання й охорони вод проводять облік стану відомчого контролю у своїй зоні діяльності.

З метою обліку використання вод і водовідведення підприємства, організації та установи мають встановлювати гідрометричне обладнання для вимірювання кількості води й визначати її якість на всіх водозаборах і водоскидах. Основним завданням під час контролю за роботою очисних споруд каналізації є:

· перевірка ефективності очищення стічних вод;

· визначення впливу скидання стічних вод на водні об'єкти;

· розробка заходів щодо удосконалення роботи очисних споруд.

Контроль за забрудненням здійснюється відбором проб стічних вод із подальшим їх аналізом у стаціонарних чи пересувних лабораторіях.

Планування водоохоронної діяльності

На основі всебічної науково-технічної та економічної оцінок водних ресурсів, перспективних планів розвитку господарства і водогосподарських балансів розробляють схеми комплексного використання й охорони вод. Розрізняють два основних види схем – генеральні й басейнові. Генеральні схеми складають на тривалі терміни – 10-20 років і більше. На основі цих схем розробляють схеми використання й охорони вод у басейнах великих річок і для території економічних районів. Генеральні схеми передбачають використання ресурсів поверхневих і підземних вод для забезпечення розвитку народного господарства та задоволення потреб населення у воді, не допускаючи забруднення і виснаження ресурсів природних вод. Схеми комплексного використання й охорони вод сприяють раціональному розміщенню нових промислових, енергетичних та інших великих народно-господарських об'єктів.

Перспективним напрямом проведення водоохоронної діяльності є утворення у межах річкового басейну централізовано керованих водоохоронних комплексів. Для них характерна багатовимірність, що визначається великою кількістю лімітованих інгредієнтів та контрольних створів, різноманіттям природних і господарських елементів, зовнішнім випадковим некерованим впливом (коливання стоку) й локальними впливами, які можуть не збігатися інтересами: підсистем – водокористувачів, невиразністю зовнішніх факторів (розвиток і розміщення продуктивних сил), кількістю ресурсів, які у майбутньому виділятимуться для охорони вод.

Перехід до управління водними ресурсами, їх використанням, охороною та відтворенням на басейновому принципі потребує кардинальної зміни фінансування цього управління. Міжнародний досвід свідчить, що для розуміння складності як самого управління, так і його фінансування влада країни повинна бути зацікавлена у втіленні в життя політики такого управління і розуміння таких питань:

1) бачення всіх завдань, які мають бути вирішені;

2) прозорість, необхідна для досягнення і мобілізації партнерів;

3) довготривалі правила, цілі та пріоритети, які повинні поступово досягатися;

4) обмеженість традиційного фінансування за рахунок громадських фондів;

5) басейнова плата за воду: захід для фінансування та мобілізації партнерів.

Передумовою мобілізації всіх партнерів і пошуку злагоди, консенсусу є введення в дію сучасної ефективної інформаційної системи.

Стосовно третього питання – довготривалі правила, цілі та
пріоритети – досконала водна політика повинна обов'язково включати регулятивні вимоги, процедури та стандарти, які ясно й чітко визначають законодавчу базу й зобов'язання зацікавлених сторін. Цілі, яких неможливо одразу досягти, треба визначати в перспективних планах на 10 і 20 років. Для досягнення цих цілей розробляється інструмент упровадження планів – програма пріоритетних дій, розрахованих на 4-5 років.

Державна політика щодо ВР повинна обов’язково базуватися на науково обґрунтованих прогнозах.

Прогноз – науково обґрунтоване передбачення або міркування про можливий стан прогнозованого невідомого або частково невідомого об'єкта в майбутньому.

Поряд із прогнозуванням майбутній стан певного об'єкта можна планувати, проектувати або програмувати. На відміну від прогнозу планмістить однозначно визначені терміни, умови, порядок, послідовність і засоби здійснення прогнозованого об'єкта. Часто прогноз є основою розробки плану. Іноді прогноз і план можуть розроблятися незалежно один від одного.

Програмана відміну від плану є наміченою сукупністю заходів, необхідних для реалізації науково-технічних, соціальних та інших проблем. Програма може стосуватися одного із розділів плану або окремих його проблем, а також виконувати передпланові функції.

Проект – це здійснення конкретного заходу чи об'єкта для реалізації програми.

Якщо план носить директивний характер, полягає у визначенні конкретної реальної мети, засобів її досягнення та містить завдання конкретним виконавцям, то прогноз, будучи науково-технічною передумовою плану, полягає в пошуках і обґрунтуванні найголовніших шляхів досягнення мети і визначенні можливого рівня розвитку прогнозованого об'єкта.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Законодавчі заходи щодо охорони ВР	\|	Організація управління ВР

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.