Державний облік вод. Водний кадастр

Велике значення в справі раціонального використання і охорони водних ресурсів має встановлення єдиної державної системи обліку та планування використання вод. Головними складовими частинами цієї системи є: державний водний кадастр, водогосподарські баланси та схеми комплексного використання й охорони водних ресурсів. Ці частини системи тісно пов'язані між собою, але кожна із них є досить самостійною.

Водний кадастр – це зведення даних про поверхневі та підземні води певної території. Потреба у складанні водного кадастру виникла в 30-ті роки минулого століття. На той час уже був накопичений значний матеріал про дослідження вод, але він містився у різних відомчих виданнях чи зберігався в архівах. Таке положення значно утруднювало використання матеріалів гідрологічних досліджень. Для забезпечення народного господарства гідрологічними даними необхідно було їх зібрати і опрацювати за єдиною методикою. Роботу зі складання першого водного кадастру колишнього СРСР проводив Державний гідрологічний інститут разом із місцевими управліннями гідрометеорологічної служби. Видання його здійснювалось протягом 1933-1940 рр.

Перший водний кадастр включав у себе три види узагальнень: кадастр поверхневих вод, кадастр підземних вод і гідрометеорологічний кадастр.

Сучасний рівень водокористування й обмеженість водних ресурсів висувають підвищені вимоги до надійності та точності їх обліку. І якщо облік вод проводиться гідрометеослужбою давно, то облік їх використання в загальнодержавному масштабі раніше не проводився. А без таких даних тепер неможливо вирішення багатьох господарських завдань. Тому Водним кодексом України передбачено ведення Державного обліку вод і їх використання, а також Державного водного кадастру.

Державний облік вод і їх використання ведеться з 1976 р. і включає вимірювання та первинний облік кількості й якості поверхневих і підземних вод, кількості води, яка забирається із водотоків і водойм, кількості й якості вод, які в них скидаються, реєстрацію водокористувачів.

Державний облік вод і їх використання здійснюють Державна гідрометеорологічна служба (Держгідромет) (поверхневі води), Державна геологічна служба (підземні води), Державний комітет України з водного господарства (Держводгосп) (використання вод) та Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) (якість води).

Державна гідрометеорологічна служба забезпечує державний облік ресурсів поверхневих вод і спостереження за їх режимом, надає зацікавленим установам, організаціям і відомствам дані про водні об'єкти та їх гідрологічний режим, а також гідрологічні прогнози.

Аналогічні функції відносно підземних вод виконує Державна геологічна служба.

Державний комітет України по водному господарству здійснює облік використання вод на основі звітності водокористувачів.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України здійснює державний контроль за використанням та охороною поверхневих і підземних вод.

Первинний облік забраних із водних об'єктів і скинутих у них вод ведуть водокористувачі; вони ж забезпечують визначення якісного складу скидних вод, складають звіти про їх використання.

Для обліку використання вод введена форма статистичної звітності 2ТП-водгосп, де наводяться дані про забір і скидання вод. Звіти подають до органів з регулювання використання й охорони вод, які, після узгодження, надсилають їх у статистичні управління за місцезнаходженням водокористувача та до своєї вищестоящої організації.

Згідно з інструкцією зі складання звіту, державному обліку підлягають води, що використовуються промисловими, будівельними транспортними, сільськогосподарськими та іншими підприємствами, організаціями і установами, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, джерел водопостачання та скидання стічних вод. Звіти складаються на основі даних журналів первинного обліку використання вод, наявність і ведення яких є обов'язковим для всіх водокористувачів.

Інформація про використання води має три розділи.

Перший розділ вміщує відомості про об'єми води, які забрані з природних водних об'єктів, одержані від інших водокористувачів, використані даним водокористувачем і передані іншим водокористувачам для використання або скидання.

У другому розділі наводяться відомості про облік об'ємів стічних вод і кількість забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у поверхневі водні об'єкти та в підземні горизонти або надходять у них із полів фільтрації, полів зрошення, із накопичувачів або ярів, балок, боліт та інших місць, куди ці води були скинуті водокористувачами.

Третій розділ вміщує дані, що характеризують використання води і облік показників, які не залежать від об'єктів водокористування (втрати води в системах оборотного і послідовного водопостачання, потужність очисних споруд, об'єми дренажних вод, вартість цінних речовин, які вилучаються зі стічних вод у процесі очистки, та ін.).

Органи з регулювання використання й охорони вод здійснюють контроль за правильністю ведення первинного обліку вод, за станом водовимірювальних приладів та обладнання, приймають від водокористувачів і перевіряють звіти, які потім направляють до інформаційно-обчислювального центру для обробки й узагальнення.

Державний водний кадастр (ДВК) – це систематизоване зведення відомостей про водні об'єкти, їх режими, якісні та кількісні показники водних ресурсів і їх використання, а також систему доведення цих відомостей до споживачів.

Особливості цього водного кадастру такі:

· ДВК ведеться на загальнодержавній (міжвідомчій) основі та містить відомості про всі види вод і їх використання;

· матеріали ДВК є офіційними державними даними;

· ДВК – це постійно діюча динамічна система накопичення, обробки, зберігання та видачі інформації про водні ресурси, їх режими і використання, що заснована на використанні ЕОМ.

Основне завдання ДВК – забезпечення всіх водокористувачів необхідними даними про водні об'єкти, водні ресурси, режими, якість і використання вод, а також відомостями про водокористувачів.

ДВК публікується у чотирьох серіях.

Серія 1 – це каталоги водних об'єктів і водокористування (разові видання, які за необхідності оновлюються і доповнюються).

Серія 2 – охоплює низку видань:

- «Щорічні дані про режими і ресурси поверхневих вод суші» (з 1978 р. замінили гідрологічні щорічники);

- «Щорічні дані про якість поверхневих вод суші»;

- «Щорічні дані про режим та якість вод морів і морських гирл річок»;

- «Щорічні дані про використання вод».

Серія 3 – охоплює ті самі видання, що й серія 2, але матеріали, вміщені в них, узагальнені за останні п'ять років і за весь період спостережень.

Серія 4 – водні ресурси, водні баланси і використання вод (видається раз на 5...10 років).

Серії 1...3 – це томи і випуски для окремих регіонів; серія 4 – це одна книга, в якій наводяться узагальнені дані про ресурси поверхневих і підземних вод, якість вод, їх використання та тенденції змін у часі для басейнів великих річок, областей та економічних районів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Водний кодекс України	\|	Нормативи і стандарти щодо якості води

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.047 сек.