Водний кодекс України

(Вводиться в дію Постановою ВР № 214/95-ВР від 06.06.95, ВВР, 1995. № 24, ст. 190.)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1990-111 (1990-14) від 21.09.2000. ВВР. 2000, № 45, ст. 390, № 2120-ІІІ (2120-14) від 07.12.2000, ВВР, 2001, № 2-3, ст. 10.)

Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Водний кодекс у комплексі із заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Структурно Водний кодекс складається із розділів, розділи із глав, глави поділяються на статті. Перший розділ містить загальні положення: основні терміни, поняття та означення. Для спрощення користування кодексом нумерація статей суцільна, в межах усього кодексу.

Другий розділ Водного кодексу (статті 12-41) присвячений державному управлінню та контролю у галузі використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів. Вказується, що державне управління здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві ради народних депутатів та їх виконавчі комітети, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади та інші державні органи. До останніх належать Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державний комітет України по водному господарству, Державна геологічна служба та інші державні органи. Визначені компетенції державних органів у галузі управління та контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

Контроль за використанням і охороною вод здійснюють як державні органи (Кабінет Міністрів України, державні органи охорони навколишнього природного середовища, інші спеціально уповноважені державні органи), так і громадські (громадські інспектори охорони навколишнього природного середовища).

У цьому розділі йдеться також про державний облік вод, державний водний кадастр, економічне регулювання раціонального використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів, про стандартизацію та нормування у галузі використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів.

У третьому розділі (статті 42-84) розглядається водокористування. Визначені водокористувачі, їх основні права й обов'язки, види і порядок водокористування. Регламентується спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення; для лікувальних, курортних і оздоровчих цілей; для потреб галузей народного господарства (сільського і лісового господарств, промисловості, гідроенергетики, водного транспорту, рибного та мисливського господарств, протипожежних потреб).

У ряді статей наведено умови скидання оборотних вод у водні об'єкти. До таких вод належать стічні води різних водокористувачів, шахтні, кар'єрні, рудникові та дренажні. Скидання цих вод дозволяється лише за умови дотримання граничнодопустимої концентрації та встановлених нормативів граничнодопустимого скидання забруднюючих речовин.

Встановлено також порядок експлуатації водогосподарських систем і користування річками.

Четвертий розділ присвячений охороні вод (статті 85 – 108). У ньому йдеться про користування землями водного фонду, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, зони санітарної охорони та про охорону водних об'єктів природно-заповідного фонду. У ряді статей розглядаються питання охорони вод від забруднення, засмічення і вичерпання. Водним кодексом забороняється вводити в дію нові та реконструйовані підприємства, цехи, агрегати, комунальні та інші об'єкти, не забезпечені пристроями і очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії, а також здійснювати усякі проекти господарської та іншої діяльності без оцінки їх впливу на стан вод. Забороняється скидати у водні об'єкти виробничі, побутові, радіоактивні та інші види відходів і сміття.

Розглянуто також види шкідливої дії вод, вказані невідкладні заходи щодо їх запобігання та ліквідації наслідків.

У п'ятому розділі (статті 109-111) регламентується порядок вирішення спорів з питань використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів та наведено перелік порушень водного законодавства, за які підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи несуть відповідальність та зобов'язані відшкодувати завдані ними збитки.

У шостому розділі (стаття 112) йдеться про застосування норм міжнародних договорів у разі, коли міжнародним договором за участю України встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені водним законодавством України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методики та інструкції. Накази та постанови	\|	Державний облік вод. Водний кадастр

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.287 сек.