• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціальне проектування

Соціальне проектування бере свій початок з розробки інновацій та інноватики в соціальній роботі. Дослівний переклад англійського слова innovation — введення нового в практику. Узагальнене визначення може бути таким: інновація (нововведення)

— це внесена, впроваджена в практику новинка, завдяки якій відбуваються позитивні зміни і досягається необхідний ефект. Інновація — це продукт уяви, наслідок фантазій щодо можливих змін у технології того чи іншого процесу чи способу дій, це нові ідеї, які можна практично використовувати, це зміни й перетворення, що призводять до вдосконалення діяльності.

Нововведення — це спосіб розв'язання суперечностей між заперечуваним старим, що вичерпало себе, та перспективним новим, що утверджує себе. Методологічною основою інновацій у різних сферах життя є діалектичний закон заперечення запереченням.

Останніми роками активно розвивається нова галузь знання

— інноватика, яка досліджує питання теорії та практики нововведень. Інноватика — механізм прилаштування до змінного навколишнього середовища, перетворення та інновацій.

Нововведення в соціальній роботі класифікують таким чином:

· винахід нових технологій (наприклад, нового інструментарію оцінювання потреб клієнтів, заняття з іпотерапії тощо);

· адаптація чи зміна наявних технологій (наприклад, модифікація експертного оцінювання роботи з дорослими для використання його в роботі з дітьми);

· нові сфери використання наявних технологій, що називають технологічним перенесенням (наприклад, використання наукового інструментарію для практичних оцінок);

· використання існуючого методу іншою групою користувачів;

· соціальне проектування.

Класифікації нововведень

За сферами громадського життя: соціальні, політичні, економічні інновації, інновації у культурно-духовній сфері. Coціальні інновації в свою чергу класифікують за тим, у якому структурному компоненті соціальної сфери вони відбулися: пенсійному забезпеченні, соціальному обслуговуванні, зайнятості населення, охороні праці, житловій політиці, сімейній політиці, медичному обслуговуванні, освіті тощо.

За предметним змістом інновації поділяють на: продуктні, технологічні та інноваційні сфери послуг.

За масштабами використання: одиничні (виконуються на одному об'єкті) та дифузні (розповсюджені на кількох об'єктах).

Інноваційний процес — процес пошуку або винайдення нової ідеї, її розробки та експериментальної апробації (первинного запровадження), поширення та використання.

Завдання управління інноваційним процесом:

· ознайомлення з методами подолання опору в організації;

· знання етапів планування та здійснення змін;

· знання стратегії управління у перехідний період;

· розуміння необхідності управління.

Інноваційний процес вбирає в себе інноваційну діяльність, спрямовану на використання наукового знання і практичного досвіду з метою вдосконалення наявної практики (наприклад, соціального обслуговування).

Етапи інноваційного процесу: інноваційний задум; проект; план; оцінювання; експеримент та впровадження.

У науковій літературі виділяють методи пошуку та генерування ідей: "мозковий штурм", метод номінальної групи (МНГ), метод Дельфі, метод віднесеного деструктивного оцінювання, метод цільових обговорень, круговий збір ідей, метод конкретних випадків, метод "вогонь по керівнику", метод вільних асоціацій, метод порівняльного оцінювання, метод розстановки проблеми за значущістю, "круговий метод", метод поіменного висування, "мета-план", метод матричного структурування, метод "за-проти", метод утопічних ігор, метод латентного мислення, метод блокнота, "піраміда ідей".

Соціальне проектування — це різновид усвідомленої інноваційної діяльності.

Соціальний проект — це сконструйоване ініціатором проекту соціальне нововведення, метою якого є створення, модернізація або підтримання в середовищі, що змінюється, матеріальної або духовної цінності. Це нововведення мусить мати просторово-часові кордони, а його влив на людей визнаватися позитивним за соціальним значенням.

Проекти надають можливість апробації (пілотування) ідей, пошуку та концентрації відповідних ресурсів. Проект соціальної роботи інколи розуміють як інтегровану систему, що складається зі: сформульованих проектних цілей; створених для цих цілей соціальних установ, фізичних об'єктів, систем соціального захисту; розроблених та затверджених відповідних документів — програм, планів, кошторисів, розрахунків тощо; розрахованих матеріальних ресурсів — матеріальних, фінансових, трудових, часових; комплексу управлінських рішень, заходів з досягнення цілей.

Типи проектів. За характером запланованих змін: інноваційні проекти, підтримуючі проекти; за характером діяльності: освітні, науково-технічні, культурні проекти, інші послуги; за масштабами: мікропроекти — до 10 тис. дол. СІЛА, малі проекти —10—100 тис. дол. США, мегапроекти — понад 100 тис. дол. США; за особливостями фінансування (інвестиційні, спонсорські, кредитні, бюджетні, субсидійовані, благодійні); за термінами реалізації: короткотермінові (1—2 роки), середньо термінові (2—б років), довготермінові (понад 5 років).

Життєвий цикл проекту, оцінювання ситуації, що склалася, поява ідеї; планування проекту; впровадження проекту; оцінювання результатів; моніторинг виконання проекту; нові ідеї.

Етапи виникнення нововведень:

1. На основі аналізу інформації, що надходить з навколишнього середовища виявлення імпульсу змін.

2. Визнання неспроможності колишнього шляху, колишніх цінностей та ідеалів.

3. Перша реакція на зміни: подолання опору.

Напрямки реалізації програми ЮШСЕФ "Здоров'я та розвиток молоді" (програми, проекти)

1. Просвітницька діяльність серед молоді та її лідерів стосовно навчання соціальних навичок: участі у прийнятті рішень, формуванні здорового способу життя, в заходах профілактики ВІЛ/СНІДу, у програмі за методикою "рівні —- рівним" тощо.

2. Підготовка фахівців для проведення нових для країни форм роботи з дітьми та молоддю.

3. Адаптація та реалізація наявних соціальних проектів, розрахованих на роботу з конкретною групою молоді.

4. Видання інформаційних, методичних та дидактичних матеріалів, розроблених на підставі досвіду реалізації програм з формування здорового способу життя.

5. Підтримка вжиття заходів (конференції, ярмарки), спрямованих на поширення досвіду, накопиченого під час реалізації соціальних проектів.

6. Проведення досліджень, необхідних для подальшої роботи з проблем здоров'я і розвитку молоді, для вивчення ситуацій та здійснення оцінювання.

7. Технічна підтримка партнерів.

Зміст діяльності соціальних працівників із формування здорового способу життя

В аспекті досягнення мети щодо створення сприятливого соціального оточення важливими є проекти, орієнтовані на інформаційне забезпечення діяльності молоді за принципом "рівні — рівним". Основний принцип цих програм полягає в тому, що молодь з великою довірою ставиться до тієї інформації, яку одержує від своїх ровесників, а ще більше — до інформації, створеної молодими. Саме на це були спрямовані підпро-екти створення молодіжних інформаційних, ресурсних центрів, семінари інформаційних волонтерів, розробка інтерактивного модуля для молодіжних інформаційних центрів. У рамках реалізації цих програм були напрацьовані інформаційні матеріали з профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі, в розробці їх взяла участь значна кількість представників молоді, які вивчили, усвідомили і змогли донести до ровесників необхідність ведення здорового способу життя. Важливо, що ресурсні центри при соціальних службах і НДО стали місцем, де потрібну інформацію стосовно здорового способу життя, прав дитини можуть надати не тільки дітям та молоді, але й батькам, вчителям, спеціалістам, які працюють з молоддю. Сюди можуть звернутися за допомогою і кризові категорії людей, що мають проблеми. Популярність таких центрів досить значна у молодіжному середовищі.

1. Наявність освіти про здоровий спосіб життя.

· Чинник нестачі фахівців чи їхньої недостатньої кваліфікації.

· Чинник тематики освіти.

2. Поінформованість про здоров'я та ЇЇ зміст.

· Чинник впливовості інформації.

· Чинник особливостей засобів масової інформації.

3. Розвиток свідомості й активності осіб та громад, громадських організацій.

· Чинник суспільної байдужості.

· Чинник ціннісної орієнтації.

· Чинник психічних особливостей.

4. Розвиток і досягнення змін в організаційному забезпеченні діяльності щодо проблем здоров'я.

· Чинник бажаного ідеалу.

· Чинник можливих реалій.

5. Чинники формування суспільної політики здоров'я:

· Відстоювання прав на здоровий спосіб життя окремих осіб, соціальних груп, громад.

· Міжгалузева співпраця.

· Посередництво.

· Партнерство (взаємна вигода).

· Самодопомога і взаємодопомога.

· Комплекс заходів: освітніх, виховних, соціальних.

Кожен проект відповідає певній послідовності, яка, за всієї своєї розмаїтості, має загальні ознаки: визначення теми і мети проекту, обґрунтування актуальності, визначення етапів, ресурсів, термінів реалізації, перелік основних напрямків діяльності, система організації контролю, менеджмент проекту, механізми реалізації, система заходів, оцінювання ефективності та ін.

Таким чином, соціальне проектування є специфічною діяльністю, що пов'язана з науковим визначенням варіантів планового розвитку соціальних процесів та явищ і з цілеспрямованою зміною конкретних соціальних інститутів.

Основна література

Інновації у соціальних службах.: Навч.-метод, посіб. — К.: Пульсари. — 167 с.

Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота (теорія і практика): Навч. посіб. — К.: ВМУРОЛ "Україна-, 2004. — С. 258-263.

Додаткова література

Зверева И^Ц. Проект "Социальное образование в Украине": перспективы развития социальной работы / социальной педагогики//Практична психологія та соціальна робота. — 2002.— №5(42). — С. 20—23.

Комплексна програма соціальної підтримки та розвитку молоді "Молодь — майбутнє Києва" на 1999—2000 роки. — К., 1999.

Оцінка ефективності програми "Здоров'я та розвиток молоді". 1997—2001. — К., 2001. — 95 с.

Періодична національна доповідь про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини. — К., 1998. — С. 190—206.

Підготовка волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів / За заг. ред. І. Зверєвої, Г. Лактіонової. — К.: Наук, світ, 2001. — 53 с.

Соціальна робота: Короткий енцикл. слов. — К.: ДЦССМ, 2002. — С. 364—365.

Тюптя Л.Т. Проектування в соціальній роботі // Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська академія". — Вип.: Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. — Т. 47. — К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2005. — С. 84—87.

Теми для дискусії

1. Сутність нововведень в соціальній роботі, їх відповідність соціокультурному фону суспільства, особливостям його історичного етапу. Класифікація нововведень.

2. Методи пошуку та генерування ідей в соціальній роботі.

3. Зміст соціального проектування, життєвий цикл проекту і типи проектів.

4. Технології розробки і реалізації соціальних проектів із соціальної роботи.

5. Приклади проектної діяльності в роботі соціальних служб різного відомчого підпорядкування.

6. Напрямки реалізації програми ЮНІСЕФ "Здоров'я та розвиток молоді".

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. V. Робоче проектування та авторський нагляд.
3. VII. Етап проектування
4. VII. Етап проектування
5. Автоматизація проектування напівзамовлених ВІС.
6. Біологічне і соціальне в людині
7. Біологічне, психічне і соціальне у людині
8. Біологічне, соціальне й культурне в людині
9. Варіантне проектування будівельного виробництва.
10. Варіантне проектування технології зведення будівель та споруд.
11. Вибір мікропроцесорного комплекту для проектування обчислювальних пристроїв і систем
12. Вибір способу виготовлення заготовки. Попереднє проектування заготовки.

Переглядів: 1159