Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема: Літературний сюжет. Особливості побудови сюжету в сценаріях театралізованих заходів.

Источниками правового регулирования валютных отношений являются: Федеральный закон «О валютном регулировании и валютном контроле» № 3615—01 от 9 октября 1992 г. (в ред. федеральных законов от 29 декабря1998 г. № 192-ФЗ, от 5 июля 1999 г. № 128-ФЗ, от 31 мая 2001 г. № 72-ФЗ), отдельные положения федеральных законов «О банках и банковской деятельности» (ст. 5,36), «О Центральном банке Российской Федерации (Банке России)» (ст. 35, 61, 70), «О драгоценных металлах и драгоценных камнях» (ст. 1, 2, 6, 8, 15, 20, 21), Закон РФ № 120-ФЗ от 21 июля 1997 г. «О налоге на покупку иностранных денежных знаков и платежных документов, выраженных в иностранной валюте», Президента РФ, постановления Правительства РФ, нормальные документы Центрального банка РФ и Министерства финансов РФ.

Основу современного валютного законодательства составляет Федеральный закон «О валютном регулировании и валютном контроле».

Валютная система— это форма организации валютных отношений, закрепленная национальным законодательством или межгосударственным соглашением. Валютные отношения — это одна из разновидностей денежных отношений, которая возникает при функционировании денег в международном обороте. Кроме того, валютные отношения включают повседневные связи, в которые вступают частные лица, фирмы, банки на валютных и денежных рынках с целью осуществления международных расчетов, кредитных и валютных операций.

Валютный рынокпредставляет собой рынок, на котором национальная валюта одной страны может обмениваться на национальные валюты других стран. Главную роль на рынках иностранной валюты играют крупные банки различных стран (они носят название торговых банков), которые расположены или имеют отделения в крупнейших центрах торговли иностранной валютой, таких как Лондон, Токио, Цюрих. Обменная ставка представляет собой количество рублей, необходимых для покупки одного доллара.

Деньги, обслуживающие международные отношения, называются валютой.

Валютные системы подразделяются на национальную, региональную и мировую.

Национальная валютная система базируется на национальной валюте.

Под национальной валютой понимают денежную единицу страны. Национальная валюта существует в наличной форме (банкноты, монеты) и в безналичной (остатки на банковских счетах). Эмитентами национальной валюты являются национальные центральные и коммерческие банки.

Основными элементами национальной валютной системы являются следующие:

• национальная валюта;

• национальное регулирование международной валютной ликвидности;

• режим курса национальной валюты;

• национальное регулирование валютных ограничений и условий конвертируемости национальной валюты;

• режим национальных рынков валюты и золота;

• национальные органы, осуществляющие валютное регулирование.

Под валютой Российской Федерациив Законе РФ «О валютном регулировании и валютном контроле» понимается:

а) находящиеся в обращении, а также изъятые или изымаемые из обращения, но подлежащие обмену рубли в виде банковских билетов (банкнот) Центрального банка РФ и монеты;

б) средства в рублях на счетах в банках и иных кредитных учреждениях РФ;

в) средства в рублях на счетах в банках и иных кредитных учреждениях за пределами Российской Федерации на основании соглашения, заключаемого Правительством РФ и Центральным банком РФ с соответствующими органами иностранного государства об использовании на территории данного государства валюты Российской Федерации в качестве законного платежного средства.

Ценные бумаги, номинированные в валюте Российской Федерации, — это платежные документы (чеки, векселя и т.д.)» эмиссионные ценные бумаги (включая акции и облигации), ценные бумаги, производные от эмиссионных ценных бумаг (включая депозитарные расписки), опционы, дающие право на приобретение эмиссионных ценных бумаг, и другие Долговые обязательства, выраженные в валюте Российской Федерации.

Под иностранной валютой Закон понимает:

а) денежные знаки в виде банкнот, казначейских билетов, монеты, находящиеся в обращении и являющиеся законным платежным средством в соответствующем иностранном государстве или группе государств, а также изъятые или изымаемые из обращения, но подлежащие обмену денежные знаки;

б) средства на счетах в денежных единицах иностранных государств и международных денежных или расчетных единицах.

К валютным ценностям относятся:

а) иностранная валюта;

б) ценные бумаги, номинированные в иностранной валюте, — платежные документы (чеки, векселя и т.д.), эмиссионные ценные бумаги (включая акции, облигации), ценные бумаги, производные от эмиссионных ценных бумаг (включая депозитарные расписки), опционы, дающие право на приобретение ценных бумаг, и долговые обязательства, выраженные в иностранной валюте;

в) драгоценные металлы — золото, серебро, платина и металлы платиновой группы (палладий, иридий, родий, рутений и осмий) в любом виде и состоянии, за исключением ювелирных и других бытовых изделий, а также лома таких изделий;

г) природные драгоценные камни — алмазы, рубины, изумруды, сапфиры и александриты в сыром и обработанном виде, а также жемчуг, за исключением ювелирных и других бытовых изделий из этих камней и лома таких изделий.

Порядок и условия отнесения изделий из драгоценных металлов и природных драгоценных камней к ювелирным и другим бытовым изделиям и лому таких изделий устанавливаются Правительством РФ.

Валютные операции включают:

а) операции, связанные с переходом права собственности и иных нрав на валютные ценности, в том числе операции, связанные с использованием в качестве средства платежа иностранной валюты и платежных документов в иностранной валюте;

б) ввоз и пересылка в РФ, а также вывоз и пересылка из РФ валютных ценностей;

в) осуществление международных денежных переводов;

г) расчеты между резидентами и нерезидентами в валюте Российской Федерации.

Операции с иностранной валютой и ценными бумагами в иностранной валюте подразделяются на текущие валютные операции и валютные операции, связанные с движением капитала.

Под текущими валютными операциями понимаются следующие операции:

а) переводы в РФ и из РФ иностранной валюты для осуществления расчетов без отсрочки платежа по экспорту и импорту товаров (работ, услуг, результатов интеллектуальной деятельности), а также для осуществления расчетов, связанных с кредитованием экспортно-импортных операций на срок не более 90 дней;

б) получение и предоставление финансовых кредитов на срок не более 180 дней;

в) переводы в Российскую Федерацию и из нее процентов, дивидендов и иных доходов по вкладам, инвестициям, кредитам и прочим операциям, связанным с движением капитала;

г) переводы неторгового характера в Российскую Федерацию и из нее, включающие:

— выплаты заработной платы, стипендий, пенсий, алиментов, государственных пособий, доплат и компенсаций, а также выплаты по возмещению вреда, причиненного работникам в результате несчастных случаев или профессиональных заболеваний при исполнении ими своих трудовых обязанностей;

— оплату расходов, связанных с командированием работников за рубеж;

— платежи в связи с принятием наследства;

— платежи, связанные с погребением умершего;

— выплаты денежных компенсаций жертвам политических репрессий, членам их семей и наследникам;

— оплату приобретения и строительства за пределами территории РФ зданий для нужд дипломатических представительств, консульских учреждений и постоянных представительств РФ при международных, межгосударственных (межправительственных) организациях;

— средства на содержание дипломатических и других официальных представительств государства за рубежом;

— платежи, связанные с нотариальными и следственными действиями, платежи, связанные с судебными и арбитражными издержками, платежи по возмещению расходов арбитражным и административным органам, а также суммы государственной пошлины, уплаченные в связи с произведением указанных действий и рассмотрением дел в судах;

— выплаты денежных средств на основании приговоров, решений и определений судебных, следственных и других правоохранительных органов;

— платежи за участие в международных конгрессах, симпозиумах, конференциях, спортивных и культурных мероприятиях, а также в других международных встречах, выставках и ярмарках, за исключением затрат на капиталовложения и других материальных затрат;

— плату за обучение граждан одного государства в образовательных учреждениях другого государства, лечение граждан одного государства в лечебно-профилактических учреждениях другого государства;

— выплату авторских вознаграждений;

— взносы в международные общественные объединения;

— расходы, связанные с гастролями артистов;

— иные валютные операции, перечень которых устанавливается Правительством РФ.

Валютные операции, связанные с движением капитала, включают:

а) прямые инвестиции, т.е. вложения в уставный капитал предприятия с целью извлечения дохода и получения прав па участие в управлении предприятием;

б) портфельные инвестиции, т.е. приобретение ценных бумаг;

в) переводы в оплату права собственности на здания, сооружения и иное имущество, включая землю и ее недра, относимое по законодательству страны его местонахождения к недвижимому имуществу, а также иных прав на недвижимость;

г) предоставление и получение отсрочки платежа на срок более 90 дней по экспорту и импорту товаров (работ, усл., г, результатов интеллектуальной деятельности);

д) предоставление и получение финансовых кредиток на срок более 180 дней;

е) все иные валютные операции, не являющиеся текущими валютными операциями.

Уполномоченные банки — это банки и иные кредитные учреждения, получившие лицензии Центрального банка РФ на проведение валютных операций.

Свободно конвертируемая валюта — это иностранная валюта, которая без ограничений обменивается на валюту другого иностранного государства при осуществлении текущих валютных операций.

Отсчет сроков платежа при осуществлении расчетов, связанных с экспортом товаров, ведется с даты фактического пересечения экспортируемыми товарами таможенной границы Российской Федерации.

Важнейшими понятиями системы валютного регулирования являются понятия «резидент» и «нерезидент». В Законе РФ «О банках и банковской деятельности» даны следующие определения этих понятий.

1. Резиденты:

• физические лица, имеющие постоянное местожительство Российской Федерации, в том числе временно находящиеся за ее пределами;

• юридические лица, созданные в соответствии с законодательством Российской Федерации с местонахождением в РФ;

• предприятия и организации, не являющиеся юридическими лицами, созданные в соответствии с законодательством Российской Федерации с местонахождением в РФ;

• дипломатические и иные официальные представительства Российской Федерации, находящиеся за ее пределами;

• филиалы и представительства, находящиеся за пределами Российской Федерации, названных ранее юридических лиц, а также предприятий и организаций, таковыми не являющихся.

2. Нерезиденты:

• физические лица, имеющие постоянное местожительство за пределами Российской Федерации, в том числе временно находящиеся в РФ;

• юридические лица, созданные в соответствии с законодательством иностранных государств с местонахождением за пределами РФ;

• предприятия и организации, не являющиеся юридическими лицами, созданные в соответствии с законодательством иностранных государств с местонахождением за пределами РФ;

• находящиеся в Российской Федерации иностранные дипломатические и иные официальные представительства, а также международные организации, их филиалы и представительства;

• находящиеся в Российской Федерации филиалы и представительства нерезидентов — юридических лиц и предприятий, не являющихся юридическими лицами.

Деление субъектов валютных правоотношений на резидентов и нерезидентов обусловлено разным объемом представленных им прав и обязанностей по совершению различных валютных операций и сделок.

Резиденты могут иметь счета в иностранной валюте в уполномоченных банках.

Иностранная валюта, получаемая предприятиями (организациями) — резидентами, подлежит обязательному зачислению на их счета в уполномоченных банках, если иное не установлено Центральным банком РФ.

Кроме того, резиденты могут иметь счета в иностранной валюте в банках за пределами Российской Федерации в случаях и на условиях, устанавливаемых Центральным банком РФ.

Резиденты могут иметь счета в иностранной валюте, не являющейся свободно конвертируемой валютой, в банках за пределами территории РФ для расчетов по договорам международного строительного подряда, заключенным с субподрядчиками, выполняющими отдельные виды работ (услуг), расчетов связанных с закупкой необходимых для исполнения указанных договоров товаров, и расчетов с командированными специалистами — гражданами РФ осуществляемых в соответствии с этими договорами. Резиденты обязаны уведомить налоговые органы по месту своего учета об открытии указанных счетов на основании указанных выше договоров и ежемесячно отчитываются перед указанными налоговыми органами о движении денежных средств на этих счетах с приложением банковских выписок по таким счетам.

Порядок открытия и ведения уполномоченными банками счетов резидентов в иностранной валюте устанавливает Центральный банк РФ.

Текущие валютные операции осуществляются резидентами без ограничений.

Валютные операции, связанные с движением капитала, осуществляются резидентами в порядке, устанавливаемом Центральным банком РФ.

При этом без ограничений осуществляются следующие валютные операции:

— расчеты за экспорт товаров, указанных в разделах XVI, XVII, XIX Товарной номенклатуры внешнеэкономической деятельности РФ, при условии, что срок возврата валютной выручки от реализации этих товаров на экспорт не будет превышать три года с даты фактического пересечения данными товарами таможенной границы РФ;

— расчеты за производимые резидентами за пределами территории Российской Федерации строительные и подрядные работы, сроки платежа за которые в соответствии с условиями заключенных договоров превышают 90 дней, при условии, что срок возврата валютной выручки за произведенные строительные и подрядные работы не будет превышать пять лет с даты заключения такого договора;

— расчеты, связанные со взносами и выплатами по страхованию и перестрахованию, осуществляемыми в период срока действия соответствующего договора, при условии, что срок действия указанного договора не будет превышать пять лет с даты его заключения;

— переводы физическим лицом-резидентом иностранной валюты в РФ и из РФ на сумму не превышающую 75 тыс. долл. США, осуществляемые в течение календарного года в целях приобретения физическим лицом — резидентом прав на ценные бумаги, номинированные в иностранной валюте, или в целях реализации физическим лицом-резидентом принадлежащих ему прав на указанные ценные бумаги. Указанные переводы осуществляются физическим лицом-резидентом через счет в уполномоченном банке, порядок открытия и ведения которого определяется законодательством РФ.

Для открытия счета резиденту — юридическому лицу необходимо представить в банк:

а) заявление на открытие счета, подписанное руководителем предприятия — юридического лица;

б) нотариально заверенную копию документов о государственной регистрации юридического лица (например, в Москве — это свидетельство, выдаваемое Московской регистрационной палатой и ее филиалами);

в) нотариально заверенные копии учредительных документов (устава и документа об учреждении);

г) справку государственной налоговой инспекции о постановке на учет в качестве налогоплательщика;

д) нотариально заверенную карточку с образцами подписей и оттиском печати предприятия.

Все эти документы необходимы банку для того, чтобы он мог удостовериться, что заключает договор на расчетно-кре-дитное и кассовое обслуживание с организацией, которая создана в полном соответствии с законодательством Российской Федерации, определить ее статус (резидент/нерезидент), а также, чтобы иметь возможность идентифицировать лиц, имеющих право распоряжаться счетом,

Для открытия счета не требуется какая-либо дополнительная регистрация в качестве участника внешнеэкономической деятельности.

Резиденту — физическому лицу для открытия счета необходимо представить в банк заявление и образец своей подписи.

Открытие валютного счета не всегда оформляется специальным документом или договором. Как правило, сам факт принятия банком указанных выше документов и открытия счета является достаточным, чтобы считать договор валютного счета заключенным. При отсутствии специального документа между банком и клиентом их отношения регулируются внутренними инструкциями банка, с которыми клиент должен быть ознакомлен под расписку во избежание в дальнейшем возможных разногласий с банком при осуществлении им валютных операций по поручению клиента.

В силу того, что заключение договора на открытие и ведение валютного счета между банком и организацией носит добровольный характер, обе стороны имеют право выбора. Это значит, что банк может самостоятельно решать, какую организацию он хочет иметь в качестве своего клиента, а предприятие, организация выбирает для открытия счета банк из числа уполномоченных банков. При этом клиент вправе иметь валютные счета в нескольких уполномоченных банках (в отличие от расчетного счета в рублях).

При выборе клиентов банк обращает внимание на направления деятельности предприятия, объем имеющихся у него средств, количество проводимых им валютных операций и проч.

Предприятие также заключает договор именно с тем банком, который может ему предложить наибольший объем услуг и с наивысшим качеством, что во многом зависит как от величины средств банка, так и от вида лицензии на проведение валютных операций. Банк, обладающий генеральной валютной лицензией и в силу этого имеющий возможность устанавливать корреспондентские отношения с любыми иностранными банками, имеет большие возможности для скорейшего проведения операций своих клиентов (особенно, если банк является участником системы (SWIFT).

Порядок открытия и ведения уполномоченными банками счетов резидентов в иностранной валюте устанавливает Центральный банк РФ, поэтому при согласовании основных условий договора стороны, прежде всего уполномоченный банк, должны руководствоваться соответствующими актами ЦБ РФ.

В настоящее время резидентам открываются следующие валютные счета: текущий валютный счет, транзитный валютный счет, специальный транзитный валютный счет.

Текущий валютный счет открывается и ведется только в тех иностранных валютах, в которых в соответствии с действующим законодательством Российской Федерации могут осуществляться международные расчеты.

На текущие валютные счета предприятий, учреждений, организаций (резидентов и нерезидентов) в российских банках без ограничений могут зачисляться следующие поступления в наличной валюте:

• неиспользованный остаток наличной валюты, ранее полученной юридическим лицом в соответствующем уполномоченном банке для оплаты расходов, связанных для оплаты наличной валютой иных расходов в случаях, разрешенных Банком России;

• таможенные платежи физических лиц;

• оплата физическими лицами подоходного налога в валюте;

• суммы, изъятые в качестве взысканий у юридических лиц за совершенные ими правонарушения должностными лицами правоохранительных, налоговых и таможенных органов;

• иные суммы в случаях, специально разрешенных Банком

России.

Транзитный валютный счет является распределительным. Он предназначен только для операций по осуществлению обязательной продажи части валютной выручки.

Тема: Літературний сюжет. Особливості побудови сюжету в сценаріях театралізованих заходів.

План

(до 1-го питання)

1.Значення слова "сюжет"

2.Сюжет і фабула

3.Основні елементи сюжету

4.Історичність сюжету

5.Принципи побудови сюжету

6.Літературні способи побудови сюжету

7.Способи організації матеріалу

Сюжет (від франц. Sujet – предмет, зміст) – система подій, яка складає зміст дій літературного твору, ширше – історія характеру, яка показана в конкретній системі подій.

Гоголь, побачивши в сюжеті сукупність життєвих подій писав Жуковському про "Мертві душі": "Який великий, який оригінальний сюжет! Уся Русь явна в ньому".

Проблема сюжету займала дослідників літератури починаючи з Аристотеля. Їй віддав свою увагу також і Гегель. О.М. Горький виявив сюжет, як "зв’язки, протиріччя, симпатії, антипатії, та взагалі відношення людей – історії зростання та організації того чи іншого характеру, типу". В сюжетах художніх творів відображуються внутрішні протиріччя, які складають підставу розвитку дійсності.

Сюжет художнього твору несе в собі той, чи інший ступінь узагальнення. Ще Аристотель говорив, що "задача поета говорити не про те, що дійсно трапилось, а про те, що могло трапитись, отож, про можливе за випадковістю або за необхідністю. А.П.Чехов відповідає на прохання Ф. Батюшкова про вислання із-за кордону розповіді на місцевому матеріалі, що "Таке оповідання я можу написати тільки в Росії, за згадками… Мені потрібно, щоб моя пам'ять процідила сюжет і щоб на ній, як на фільтрі залишилося тільки те, що важливе та типічне".

Сюжет, зрозуміло, здатний складатись з випадкових ситуацій, наприклад купування Чичиковим мертвих душ. Але купування Чичиковим мертвих душ як і плутанина з переодяганням брата і сестри в комедії "Дванадцята ніч" Шекспіра, не вичерпує сюжету. Випадкові ситуації, положення можуть бути використані, як в "Мертвих душах" Гоголя, або в романах Достоєвського, для окреслення характеру глибокого та широкого узагальнення. Сюжет може бути цілком випадковим, при цьому він губить своє пізнавально-виховне та художнє значення.

Сюжет, як вважав ще Аристотель, уявляє собою цілісну завершену подію, яка має початок, середину та кінець, по іншому сказати, експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію і розв'язку. Але характер побудови розташування, організації всіх цих елементів сюжету відноситься вже до композиції.

Розглядаючи значення зображення характерів для художньої творчості, ми бачила, що вони виконують роль своєрідних посередників між письменником та відображаємим їм життям. В той час, коли вчений або публіцист висловлює своє відношення до даного боку життя, безпосередньо про неї говорячи, безпосередньо звертаючись до читача, письменник уводить, як би нову ланку: він зображає характери, за якими ми судимо про життя, яке їх створило, і про відношення до цього життя самого життя. Своє міркування про життя письменник дає в формі конкретних життєвих фактів, виявлених конкретних проявлень життєвого процесу. Для письменника недостатньо зібрати багатий життєвий матеріал і освітити його хоча б в долях і в переживаннях конкретних людей, в конкретній життєвій обстановці. Характер виявляє себе, свої властивості в діях, у вчинках, а ці вчинки викликають тими життєвими обставинами, з якими зв’язаний даний характер, тими подіями, які з ними кояться.

Крім того опис характеру за допомогою авторської мови, крім того його саморозкриття в його власній мові він виявляється в дії, за допомогою здійснює мив ним вчинків, в подіях, які уявляють собою суттєвий засіб зображення характеру.

У тому випадку, коли безпосередній зміст надано в формі конкретних життєвих подій, що кояться з даними людьми, коли художник розкриває людей, яких він відображає за допомогою скоєних ними вчинків, які викликаються життєвими обставинами, ми маємо справу з сюжетом, як з однією з форм композиції. Але сюжету, як системи подій в ній немає. В епічних та драматургічних творах сюжет виступає, як система подій, які відображають в кінцевому рахунку суспільні протиріччя та конфлікти. Необхідно тільки підкреслити, що сюжет являється поперед всього одним з боків безпосереднього змісту твору. Тому він не відтворює суспільні конфлікти, а показує їх слідство в індивідуальній чоловічій долі. За цими слідствами ми в кінцевому рахунку судимо про конфлікти, та протиріччя, які стоять за ними. Але ці суспільні конфлікти у творі виступають, як художні конфлікти – як індивідуальні події людського життя. В оповіданні Чехова "Спать хочется" дівчинка-нянька душе грудного немовлятку. Це художній конфлікт, безпосередній зміст твору. Ми сприяємо його, як слідство складних соціальних причин суспільних конфліктів, що за ним стоять. Художня впевненість твору визначається не тільки тим, що він в кінцевому рахунку має на увазі значні суспільні конфлікти і вірно їх трактує. Справа в тому, зміг письменник знайти безпосередній художній конфлікт, той індивідуальний поворот людської долі, сюжет, який надає його творам життєву впевненість. Без цього переводу суспільних протиріч в конкретних подіях безпосереднього змісту твору, він не отримає необхідної художньої впевненості.

В роботах з теорії літератури зустрічається розподіл системи подій який складає сюжет твору, на дві частини: сюжет та фабулу. В цьому випадку визначає лише основний конфлікт, а той ланцюг конкретних подій, в яких цей конфлікт здійснюється, має назву фабула.

Є і таке порозуміння сюжету і фабули, коли фабулою називають натуральною послідовністю подій, а сюжетом – їх художню послідовність тобто те, як вони викладені у творі.

Розкриваючи загальний ідейно-життєвий зміст в конкретному сюжеті в безпосередньому змісті, в діяльності людей, в подіях, письменник, як ми пам’ятаємо, малює перед читачем певний момент життєвого процесу, а так як життєвий процес є процес протирічного розвитку життя, процес життєвої боротьби, то і твір письменника необхідно відображає в тій або іншій мірі певні суспільні протиріччя, певні форми життєвої боротьби.

У зіткненнях людей читач бачить боротьбу суспільних груп, класів, ті чи інші суспільні протиріччя. В романі "Мать" Горький у зіткненнях жандармського офіцера з Ніловою, або Павла з директором – в діях конкретних людей – показує класові протиріччя. В романі Тургенєва "Отцы и дети" в долі Базарова, в його життєвій катастрофі Тургенєв прагнув показати характерні риси суспільної боротьби в Росії другої половини ХІХ сторіччя. Сюжет завжди має конфлікт, в ньому завжди надано протиборства ворожнечих сил. Ця конфліктність не є обов’язково непримиренність. Важливо те, що в подіях, які включено до даного сюжету, ми маємо справу з боротьбою різних тенденцій, що завершується якимось підсумком.

Ця конфліктність сюжету, те, що в ній письменник надає певний момент життєвої боротьби, обов’язково зв’язана з його завершенням.

Описування середовища, в якій виник конфлікт, умов, які викликали його до життя, представляє початкову точку сюжетної організації. Це так називаємо експозиція.

Слідуючим важливим моментом в організації сюжету є зав’язка дій. Зав’язка – є подія, з якої найбільшої наруги, до вирішувальних зіткнень протиборчих сил, до кульмінації.

Після кульмінації наступає розв'язка, показ автором того положення яке створилось в результаті розвитку всієї дії.

Всі ці основні елементи сюжетної побудови – експозиція, зав’язка, зростання дії, кульмінація, розв'язка – можуть бути надані в самих різноманітних формах, деколи окремі ланки в сюжетному ланцюгу можуть бути пропущені.

Сюжети великих художників завжди своєрідні та індивідуальні.

Композиція та сюжет визначаються не тільки зв’язком їх з зображеними характерами, але і реальним змістом, тобто тим, який життєвий матеріал покладено письменником у їх основу, слідством яких причин вони являються.

Перед автором, таким чином, встає задача відбору типових для зображеного суспільного середовища подій. В сюжеті відображаються суттєві для даного середовища життєві конфлікти, дійсно характерні для нього події та вчинки людей. В цьому поперед всього змістовність сюжету. Ми повинні оцінювати сюжет не тільки з точки зору його мотивування характером, але в кінцевому рахунку і з точки зору його мотивування життям. Так нам важливий реальний зміст, тобто які події поклав у основу їх автор, в якій мірі вони типові.

Поряд з типізмом подій, які вибрані автором надзвичайно суттєво також розібратись у зв’язку цих подій один з одним; правильно підмітив характерність тих чи інших подій, автор повинен їх обґрунтувати, тобто показати їх закономірні зв’язки. Чим повніше визначено ці зв’язки, тим глибше, типовіше розкрите і надана подія, та навпаки. Тут йде мова про змістовність композиції, сюжету, про те, що в їх основі лежить саме життя.

Аналіз композиції та сюжету приводить нас до необхідності оцінки їх з точки зору самого життя, тобто з точки зору їх змістовності, їх типізму, закономірності їхнього зв’язку, причиною їх обумовленості, відносність їх характерам та дійсності, яка за ними стоїть.

Автор завжди повинен прагнути того, що зрозуміти навіть за умовами повтору та запозичення (зрозуміло, якщо перед нами серйозна творчість) дану мовну та композиційно-сюжетну структуру твору в їхній єдності з характерами, тобто в їхньому художньому мотивуванні, в силу чого ми можемо визначити і типовість мови та сюжету, та їхнє індивідуалізуючи значення. Аналіз ідеї та теми переходить, отже, в аналіз характерів поза яких вони представляють собою абстрактні, залишені без художньої специфіки формулу. Аналіз характерів переходить в аналіз мови, сюжету, композиції, поза якими характери не існують. В свою чергу аналіз мови та композиції переходить в аналіз характеру так, як характери переходять в тему та ідею твору взагалі.

Під час написання сценаріїв театралізованих заходів автор може користуватись одним з двох принципів побудови сюжету: літературно-оповідним та драматичним.

В першому випадку сюжет розкривається оповідними принципами, тобто оповідання. Один, або декілька виконавців розповідають про якусь подію факти, конфлікти. Іноді розповідь іде по ролям, але на сцені самої події не відбувається.

При використанні драматичного принципу – основна дія, подія будується фантазією сценариста за допомогою діючих осіб. Герої нашого заходу не розповідають, а діють. Особливе значення тут має характер та обставини, поведінка персонажів у даному випадку.

Виконавці повинні органічно "злитись" з персонажами сценарію. Для того, щоб герої почали діяти, сценарист створює сценічну ситуацію, зштовхує їх характери. Розвиток сюжету залежить від конфлікту, від лінії поведінки героїв, нових випадків у які вони влучають. Відомі літературні твори, які використовуються у сценаріях, вимагають інсценівки. Усі уривки, які лежать в основі сценарію сполучаються одним-єдиним сюжетом.

Існує п’ять літературних засобів побудови сюжету:

1. Сюжет – зрівнювання фактів, подій за схожістю двох або кількох ситуацій (сюжет за контрастом).

2. Сюжет-аналогія. Розповідається або розігрується випадок, аналогічний документальному, першому, початковому… (алегоричний перенос смислу на аналогічну подію із життя тварин або казкових персонажів).

3. Сюжет-метафора. Образність, яскравість, виразність – ось фундамент метафори.

4. Сюжет-гіпербола. Він заснований на перебільшенні події, ситуації, факти, якоїсь риси характеру. Одним з різновидів побудови гіпербологічного сюжету з прийомом доведення до логічного абсурду подій або ситуацій.

5. Сатиричний, пародійний сюжет – будується на загострені конфліктних ситуацій або зіткнення персонажів, у яких відображається ідейно-тематичний задум сценариста.

Засоби організації матеріалу:

1.Хронологічна побудова

2.Ретроспективна побудова

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 9. Валютные отношения и их правовое регулирование	\|	МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ДЛЯ ПРАКТИЧЕСКИХ ЗАНЯТИЙ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.