ВИМОГИ ДО РОБОЧИХ КРЕСЛЕНЬ ТА ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

ПЛАН

1 Вимоги до робочих креслень

2 Порядок виконання робочих креслень.

До виконання сучасних робочих креслеників деталі висуваються високі вимоги, дотримання яких забезпечує виконання всіх наданих функцій цій деталі, продовжує її термін роботи.

Ці вимоги, викладені у вигляді зображень, умовних знаків і текстових записів на полі кресленика. Зображення (види, розтини, перерізи, виносні елементи) повинні визначати геометричну форму деталі з вичерпною повнотою.

Способи формоутворення деталі можуть впливати на зміст вимог кресленика. Тому при виготовленні робочих креслеників деталей враховується технологія їх виготовлення.

Робочі кресленики широко використовуються у виробничій практиці під час виготовлення, ремонту й контролю деталей машин, приладів і апаратів.

Щоб навчитися, читати і правильно оформлювати ці кресленики, потрібно насамперед ознайомитися з його призначенням, вимогами, які ставлять до нього, особливостями його оформлення.

Деталь– це виріб, виготовлений з однорідного за назвою й маркою матеріалу без застосування складальних операцій.

Робочий кресленик деталі– кресленик, що містить зображення деталі та інші дані, потрібні для її виготовлення й контролювання.

Робочий кресленик деталі виконують або під час проектування на основі креслення загального вигляду, або за ескізом, який виконують із натури.

Робочий кресленик деталі повинен мати (рис. 279):

· мінімальну, але достатню кількість зображень (види, розтини, перерізи, виносні елементи), які повністю розкривають зовнішню й внутрішню форму деталі;

· необхідні розміри з граничним відхилом;

· позначення шорсткості всіх поверхонь;

· позначення граничного відхилу форми й розташування поверхонь;

· відомості про матеріал, термічну обробку, покриття, які деталь повинна мати перед складанням;

· окремі вимоги до конструкції або до технології її виготовлення та ін.

Загальні вимоги до робочого кресленикаГОСТ 2.109-73

v На кожен виріб окремо розроблюється робочий кресленик, що виконується на аркуші стандартного розміру. Винятком є виріб, на який виконується груповий кресленик. На кожному кресленику розташовують основний напис (ГОСТ 2.104-68).

v Назва виробу в основному написі повинна відповідати прийнятій термінології, бути короткою і мати прямий порядок слів, наприклад, “Гайка спеціальна”, “Втулка сальникова”. Деталь на кресленику зображують “готовою”, інакше, такою як вона поступає назбирання.

v Відповідно до ГОСТ 2.302-68 вибирається масштаб. При цьому формат повинен бути заповнений на 75%.

v На робочому кресленику повинні бути, приведені всі відомості, які характеризують якість і стан деталі, потрібні для виконання її службового призначення. Розміри деталі при цьому проставляються залежно від баз (конструкторської, технологічної, вимірювальної,складальної) з граничним відхилом.

v На робочих креслениках основного виробництва, як правило, не допускається розташовувати технологічні вказівки. Винятком є вказівки про використання прийомів і способів оброблення й збирання, які гарантують необхідну якість виробу. Наприклад, притирання,спільне оброблення тощо. Різноманітні технологічні вказівки допускається розташовувати на креслениках індивідуального виробництва, при виготовленні деталі гнуттям, штампуванням, витяжкою і т.п., що не дає повного уявлення про розміри форму деталі, на кресленику додатково розташовують повну або часткову розгортку цієї деталі із зазначенням необхідних розмірів.

Деталь на робочому кресленику зображують у такому виді, і з тими розмірами та знаками шорсткості поверхні, які вона повинна мати при збиранні.

v Якщо, деталь виготовляється з матеріалів, що мають конкретне направлення волокон, основи тощо, то це оговорюється на кресленику (рис.8.1). Наприклад, направлення прокату для металів, направлення основи для тканини, направлення волокон для дерева іт.д.

Рисунок 8.1 – Приклад указування типу матеріалу.

v Кількість зображень на робочому кресленику повинна бути мінімальною, але щоб забезпечувала повне уявлення про деталь із врахуванням установлених познак, знаків і написів. Як правило, для більшості деталей достатньо двох видів. Винятком є деталі у вигляді поверхонь обертання (рис. 8.2), повне, уявлення про форму яких досягається одним видом і використання спеціальних знаків і написів (знак діаметр, квадрат та ін.).

Рисунок 8.2 – Деталь вигляді поверхонь обертання

v У складних деталях доцільно використовувати допоміжні і місцеві види, перерізи і місцеві розтини, які дають можливість обійтись меншою кількістю основних видів і повних розтинів.

v Як уже зазначалось, зображення деталі на фронтальній площині проекцій називається головним видом. Головний вид повинен надавати найбільш повне уявлення про форму деталі та її розміри. При виборі головного зображення деталі потрібно враховувати положення деталі, яке вона займає при виготовленні, а також у процесі роботи в механізмі.

Рисунок 8.3 – Приклад зображення деталі отриманої литтям

Так, якщо деталь оброблюється на токарному верстаті, на головному виді вісь деталі, як правило, розташовують горизонтально (рис. 8.2), а якщо деталь отримують литтям, її бажано зображувати на головному виді так, як вона розташовується під час збирання, або як виливається (рис.8.3).

Основна площина, що оброблюється розташовується горизонтально, штамповані деталі зображуються відповідно до їх положення при штампуванні тощо.

Усі ці вказівки необхідно виконувати у строгому дотриманні відповідних стандартів і займати на полі кресленика відповідне місце.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологія прийняття рішення судом.	\|	Етапне управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.