Кожна держава здійснює облік зовнішньоекономічних операцй у вигляді платіжного балансу. В ньому відображуються надходження валюти і її використання за певний період часу..
Платіжний баланс – співвідношення всієї сукупності надходження з-за кордону та платежів за кордон за певний проміжок часу, тобто співвідношення вимог і платежів.
Структура платіжного балансу
І Баланс поточних операцій складається з:
- торгового балансу – співвідношення між надходженнями за експортом і платежами за імпортом товарів;
- балансу послуг і некомерційних платежів - ;
ІІ Баланс руху коштів і кредиту складається з:
- балансу короткострокових капіталів;
- балансу довгострокових капіталів.
Фактори, що впливають на стан платіжного балансу:
- нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, конкуренція;
- циклічні коливання економіки;
- зростання закордонних державних видатків;
- мілітаризація економіки;
- міжнародна фінансова взаємозалежність;
- зміни в міжнародній торгівлі;
- форс-мажорні обставини.
Заходи щодо вирівнювання сальдо платіжного балансу:
- використання золотовалютних резервів держави;
- залучення зовнішніх джерел фінансування.
Валютні резерви виражають платоспроможність країни перед закордоном та міжнародну валютну ліквідність.
Централізовані резерви:
- іноземна валюта (депозити, скарбничі векселі, чеки, ринкові цінні папери);
- авуари в СПЗ (SDR) (грошові ресурси банку, що є на його рахунках у закордонних банках);
- резервні позиції в МВФ;
- золото.
Якщо валютні надходження перевищують платежі, платіжний баланс активний, якщо навпаки,- пасивний.