Від прийняття Конституційного Договору в 1995 р. -- до прийняття Конституції України 1996 р.

Особливості конституційного процесу в Україні 1996-2004 років Причини та шляхи подолання системного протистояння державно-владних гілок.

Формування інститутів державної влади України після проголошення незалежності. Прийняття Коституції України, її значення.

Стрижневою проблемою періоду становлення незалежної молодої держави є формування державних інститутів влади, заміна партійно-радянської системи на президентськ- парламентську.

Основними державотворчими процесами є:

- зміна назви УРСР на Україна (з-н від 17.09.1991р.);

- визначення правового статусу населення з-ном від 08.10.1991р. «Про громадянство України»;

- прийняття з-ну «Про державний кордон України»;

- прийняття ВР «Декларації прав національностей України» (01.11.1991р.)

-формування Збройних сил на осові з-ну «Про збройні сили України (6.12.1991р.) і воєнної доктрини України (19.10.1993 р.)

- створення служби безпеки (СБУ)

- затвердження ВР державної символіки Держ.Герб (Тризуб), Держ.Прапор (синьо-жовтий), Держ.Гімн

- створення Нац. Банку України, Укр.фондової біржі, посольств, консульств, експортно-імпортних орг.-цій,

- формування трьох гілок влади- законодавчої, виконавчої, судової, відповідних вкладних інститутів

- формування багатопартійної системи

- розробка й прийняття Конституції України.

Дві спроби зрушити з місця конституційний процес — винесення на всенародне та громадське обговорення в 1992—1993 pp. двох варіантів проекту Конституції України — закінчилися невдачею: Верховна Рада не затвердила жоден із них.

Рада національної безпеки при Президентові України та Рада регіонів рекомендували Л. Кучмі оголосити всеукраїнський референдум з питання затвердження Конституції. Відповідно до рекомендацій Кучма видав указ, який загострив відносини між виконавчою і законодавчою гілками влади, знову розпочалися пошуки компромісу. Робота п´яти узгоджувальних комісій з найбільш спірних питань (статусу республіки Крим, державної мови, державної символіки, приватної власності, розподілу владних повноважень) дала свої наслідки. 28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України.

У дійчій Коституції Україна визначена як незалежна, суверенна, демократична, соціальна і правова держава, З формою правління є республікою, держ.устрою- улітарною, тобто єдиною,соборною державою.

Історію розробки, прийняття, реалізації Конституції та внесення до неї змін умовно можна поділити на три основних періоди: перший період(1991-1996 pp.) ознаменувався здобуттям незалежності України, процесом підготовки проекту Конституції і прийняттям Конституції України 1996 p.; другий період(1996-2004 pp.) став періодом реалізації Конституції України 1996 p.; третій період(2004 р. -- донині) позначився початком процесу внесення змін та доповнень до Конституції України (конституційної реформи). Кожному із зазначених періодів властиві свої особливості, специфіка [ 13, с. 58].

Перший період історії Конституції України 1996 р. (1991-1996 pp.) був започаткований розпадом колишнього СРСР та становленням України як незалежної самостійної суверенної держави. Цей період є найбільш складним і суперечливим. Його умовно можна поділити на декілька підперіодів:

1) від прийняття Декларації про державний суверенітет України 1990 р. до підготовки Концепції Конституції України 1992 p.;

2) від прийняття Концепції Конституції України 1992 р. -- до винесення першого проекту Конституції України на народне обговорення (15 липня -- 1 грудня 1992 p.);

3) від завершення обговорення першого проекту Конституції України в грудні 1992 р. -- до підготовки та затвердження Верховною Радою України другого проекту Конституції України у травні 1993 p.;

4) травень -- листопад 1993 р. -- доопрацювання другого проекту Конституції України;

5) листопад 1993 р. -- 1995 р. -- конституційна криза в Україні;

6) підготовка та прийняття Конституційного Договору України 1995 р.;

Характерною ознакою другого періоду історії Конституції України 1996 р. стала реалізація її положень через новостворені правові акти (закони та підзаконні акти) та систему органів державної влади та місцевого самоврядування, передбачену Конституцією України. Тобто протягом 1996-2006 pp. було в цілому сформовано нормативно- та організаційно-правові механізми реалізації Конституції України 1996 р.

Посиленням соціально-економічної кризи та суперечностей між Верховною Радою України та Президентом України позначився в Україні 2000 р. Кризові явища загострилися у зв'язку з неспроможністю парламенту вчасно прийняти Державний бюджет України на 2000 p., поданий Кабінетом Міністрів України. До того ж, сам парламент розколовся на так звану «більшість» та «меншість». У суспільстві набула поширення ідея проведення конституційного референдуму, почали створюватися ініціативні групи з питання проведення відповідного всеукраїнського референдуму.

Подальші спроби внести зміни до Конституції України виявилися невдалими. Віру народу України у власні сили пробудили події, пов'язані з виборами Президента України в 2004 році, що отримали в політичній теорії та практиці назву Помаранчевої революції.

Ці події ознаменували третій період історії Конституції України (2004 р. -- донині), пов'язаний із вдосконаленням Конституції України шляхом проведення конституційної реформи.

Правовим здобутком Помаранчевої революції став Закон України про внесення змін до Конституції України. 8 грудня 2004 р. на позачерговому пленарному засіданні Верховної ради України було вирішено питання про внесення змін до Конституції України. 402 голосами підтримали пакет документів -- Закон ”Про внесення змін до Конституції України”, закон “Про особливості застосування закону про вибори Президента України при повторному голосуванні 26 грудня 2004 p”., та “Про внесення змін до Конституції України щодо вдосконалення системи органів місцевого самоврядування”.

Основні положення прийнятих законодавчих актів зводяться до такого:

Строк повноважень Верховної Ради України, обраної у 2002 році, -- чотири роки, а строк повноважень парламенту, обраного в 2006 році, -- п'ять років. Конституційний склад парламенту в кількості 450 народних депутатів обирається у 2006 році на основі засад пропорційної виборчої системи з обранням народних депутатів України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій відповідно до закону.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тенденції трансформаційних змін економіки України в умовах незалежності: від здобутків до прорахунків.	\|	Етнонаціональний склад населення України. Міжнаціональні відносини. Проблема громадянськиї і політичних прав національних меншин.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.