Загартовування дитячого організму

Під загартовуванням слід розуміти систему заходів, які підсилюють здатність організму приходити в рівновагу з мінливими умовами середовища, підвищують стійкість організму проти холоду, дії жари та проти так званих простудних захворювань. Загартовування — складний рефлекторний і умовнорефлекторний процес. Під впливом загартовування відбуваються функціональні зміни всього організму. Удосконалюються безумовні рефлекси, виробляються нові корові тимчасові зв’язки — все це сприяє тоншому і точному зрівноважуванню організму дитини з умовами зовнішнього середовища.

У здійсненні зв’язків організму з середовищем велику роль відіграє шкіра з її численними нервовими закінченнями, які сприймають вплив зовнішніх подразників. Систематичний вплив факторів зовнішнього середовища (повітря, води, сонця) на шкірні рецептори сприяє вправлянню центрів теплорегуляції. Отже, суть загартовування полягає в тренуванні організму, його терморегуляторних механізмів систематичним подразненням.

Для загартовування використовуються природні фактори — свіже повітря, сонце, вода. Велике значення мають заняття фізичною працею, а також ігри, гімнастика і спорт на свіжому повітрі. Проте слід пам’ятати, що в загартовуванні дуже велике значення має додержання певних умов. Насамперед загартовувати організм треба постійно, починаючи з раннього дитинства і до глибокої старості. Не менш важлива поступовість, починаючи з вищої температури, поступово знижувати її. Також поступово повинна наростати і тривалість процедур. Але перш ніж почати загартовування, треба порадитись з лікарем щодо процедур загартовування і методики їх проведення, бо не кожну процедуру можна рекомендувати тій чи іншій людині, а тим більше дитині.

При правильному і систематичному використанні таких могутніх факторів природи, як свіже повітря, сонце і вода, в поєднанні з фізичною працею і спортом, в організмі людини відбуваються такі зміни.

Поліпшуються стан і функція кори великих півкуль. Стійкішими стають моральні і вольові якості. Врівноважуються збудливе-гальмівні процеси. Школяр стає більш урівноваженим, спокійним, уважним і працездатним.

Підвищується трофічна функція нервової системи. Підвищується обмін речовин. Поглиблюється дихання. Об’єм дихального повітря зростає на 25—30%, що сприятливо впливає на окислювальні процеси. Поліпшується кровообіг, збільшується ударний об’єм крові. Поліпшується склад крові. В крові збільшується кількість еритроцитів, поновлюється їх склад за рахунок утворення молодих клітин і відмирання старих, підвищується процент гемоглобіну. Зникає (якщо воно було) недокрів’я мозку.

Виробляється «неспецифічний імунітет», тобто несприйнятливість організму до простудних, інфекційних захворювань і хвороб обміну речовин.

Виробляється вітамін D — кальциферол, під впливом якого підвищується мінеральний обмін в організмі дитини (обмін кальцію і фосфору). Підвищення мінерального обміну викликає швидшу реакцію нервової системи, підвищення тонусу м’язів тощо. Підсилюється ріст кісток, зникають явища рахіту. Все це сприяє повноцінному розвитку організму і формуванню нормальної постави школяра.

Загартовування дітей повітрям проводиться старанним провітрюванням і деяким зниженням температури повітря (на 1—3°) приміщень, де перебувають діти; перебуванням в приміщеннях з постійним надходженням свіжого повітря через фрамуги, кватирки, відкриті вікна; полегшенням одягу для прогулянок, екскурсій; проведенням ранкової гігієнічної гімнастики, ігор на відкритому повітрі; прийманням повітряних ванн.

Повітряні ванни ділять на теплуваті — при температурі повітря вище +19°, прохолодні — від +18 до +11° і холодні — при температурі повітря + 10° і нижче.

Приймання повітряних ванн діти повинні починати з теплуватих і дуже поступово переходити до прохолодних, а потім до хол одних. Загартовування дитини повітрям у всіх випадках потребує індивідуального підходу. Необхідно поступово знижувати температуру повітря, полегшувати одяг, збільшувати тривалість впливу (починаючи з 10—15 хв.) і т. д. Влітку школярі приймають повітряні ванни під час ранкової гімнастики і перед купанням. Дітям молодшого шкільного віку влітку рекомендується протягом цілого дня ходити в напівоголеному стані (в трусах). Рекомендується враховувати і дуже цінний вплив сну дітей на повітрі. Сон школярів як у літній, так і в зимовий період на відкритому повітрі є одним з цінних засобів профілактики захворювань на туберкульоз.

Загартовування дітей сонцем слід застосовувати лише з дозволу лікаря. Сонячні ванни треба суворо дозувати і проводити з врахуванням індивідуальних особливостей школяра, стану його здоров’я і обов’язково в добре організованих умовах (наявність піднавісів, кип’яченої води, тапчанів або підстилок, аптечки та ін.). Сонячна радіація робить різноманітний вплив на організм людини. Найбільш біологічно активним є ультрафіолетове проміння, яке робить бактерицидний, антирахітичний і загарний вплив.

Від сонячного проміння на шкірі дитини гине багато хвороботворних мікробів.

Антирахітичний вплив сонячної радіації полягає в тому, що під впливом ультрафіолетових променів ергостерин — провітамін, який міститься в підшкірній жировій клітковині, перетворюється в активно діючий вітамін.Збільшення в організмі вмісту вітаміну підвищує функцію нервової системи, при цьому врівноважуються збудливо-гальмівні процеси в корі великих півкуль. Зникають явища рахіту, зміцнюється кісткова система, підвищується тонус, сила і розвиток скелетних м’язів.

Під дією ультрафіолетових променів на шкіру виникає загар. Це зумовлено тим, що в клітинах глибокого шару епідермісу шкіри відкладається пігмент меланін. Пігментація шкіри (загар) захищає розміщені глибше тканини організму від шкідливого впливу сонця. Пігментація шкіри є показником доброго функціонування захисних систем організму проти шкідливих впливів. При цьому важливо пам’ятати, що при загартовуванні сонцем не слід добиватися сильного загару, особливо в дітей з дуже ніжною, мало пігментованою шкірою. Шкіра таких дітей важко піддається загару, бувають опіки, що дуже шкідливо для здоров’я.

Найкращий час дня для опромінення сонцем дітей — 9—11 год. ранку для середньої смуги Радянського Союзу і 8—10 год. ранку для південних районів. В ці години повітря менш нагріте і чистіше, а промені сонця не такі палючі, як вдень, більше ультрафіолетових променів. При заході сонця ультрафіолетових променів майже немає. Тривалість перших сонячних ванн 4—5 хв. Тривалість кожної наступної ванни збільшується на 2—3 хв., і так поступово доводять їх до 25—30 хв. Сонячні ванни слід приймати не менш як за 1,5—2 год. до їди і через такий же проміжок часу після їди (але не натщесерце). Після перебування на сонці необхідно перейти на 5—10 хв. в тінь, а потім викупатись або прийняти душ.

Недодержання правил поступовості при прийманні сонячних ванн може спричинити опіки шкіри, які супроводяться підвищенням температури, головним болем, безсонням і загальним неприємним самопочуттям. Негативний вплив довготривалих сонячних ванн проявляється і в надмірній дратливості, збудженні, втраті апетиту. Шкідливі наслідки довготривалих сонячних ванн можуть проявитись і значно пізніше (восени або взимку) у швидкому стомлюванні і підвищеній нервовості дітей.

Сонячний опік, що стається внаслідок впливу ультрафіолетових променів, проявляється не відразу, а через кілька годин після їх дії. Сонячний опік викликає ряд хворобливих явищ у шкірі (зуд, почервоніння і припухання шкіри, пухирі); при цьому появляються головний біль, загальне нездужання, порушується сон, підвищується температура тіла.

Під час приймання сонячних ванн на голову треба одягати білу панамку. При перебуванні на сонці з відкритою головою може статись сонячний удар.

Сонячний удар — результат прямого впливу на головний мозок переважно інфрачервоних променів, які при відкритій голові проходять крізь кістки черепа. Початкова стадія сонячного удару супроводжується сильним головним болем, різким почервонінням, запамороченням. В тяжких випадках — утруднене дихання, блювота, втрата свідомості, судороги, і може настати смерть.

Тепловий удар буває внаслідок загального перегріву організму і нерідко співпадає з сонячним ударом.

Воду, як фактор загартовування, застосовують у вигляді обтирання, обливання (душ), купання та миття ніг. Обтирання роблять рушником або клаптем не дуже м’якої тканини, змоченої у воді. Температура води для перших обтирань повинна бути близько 32°, а потім кожні два-три дні знижують її до кімнатної температури, але не нижче 12—13°. Після обтирання мокре тіло зразу розтирають сухим рушником до почервоніння. Щоб не сталось переохолодження тіла під час водних процедур, температура повітря в приміщенні повинна бути не нижче 15°.

Обливання викликає сильніші фізіологічні зрушення в організмі, тому при обливанні температуру води треба знижувати обережніше. Спочатку температура води при обливанні повинна бути близько 34°, через кожні три дні її знижують на один градус; пізніше, коли температура води дійде до 25°, зниження її слід робити повільніше — на градус через кожні 4—5 днів, довівши її до 18—20°.

Якщо обливання проводять після обтирань, коли в школярів виробилась стійкість до холодного подразника, то початкову температуру води можна знизити на 2—3°, починаючи обливання водою з температурою 28—27°.

Просте обливання проводиться з глечика, графина тощо. Душ діє сильніше, ніж просте обливання, бо при цьому приєднується ще й механічний вплив струмин води. Температура води повинна бути такою самою, як і при простому обливанні. Душ учні приймають 40—60с, підставляючи спину, боки, груди (голову під душ підставляти не слід).

З місцевих водних процедур можна рекомендувати ножні ванни, полоскання горла (температура води така сама, як і при обливанні).

Дуже ефективним загартовуючим засобом є купання. Школярам можна починати купатись при температурі води не нижче 20°, а повітря не нижче 22° (в затінку). Тривалість перших купань 4—5 хв., потім поступово збільшувати до 10 хв. молодшим і до 15 хв. старшим школярам.

Велике значення для збереження сталої температури тіла має одяг. Взимку він оберігає тіло від охолодження, а влітку — від дії сонячних променів. Зимовий одяг дітей повинен мати малу теплопровідність, щоб зменшити тепловіддачу. Проте і взимку не слід дуже кутати дітей, бо занадто теплий одяг зніжує організм дитини і робить його нестійким до простудних захворювань. Літній одяг, навпаки, повинен добре проводити тепло. Найкраще зберігає тепло шерстяний одяг, добре його проводить — лляний одяг. Літній одяг найкраще шити з тканини білого кольору, який добре відбиває сонячні промені. Для зимового одягу, навпаки, кращими будуть тканини темних розцвіток, які добре вбирають тепло.

Розміри і покрій дитячого одягу і взуття повинні бути такими, щоб не заважати рухам під час ходьби і роботи та не порушувати кровообіг і дихання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гігієна шкіри дитини	\|	Будова і функції нирок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.029 сек.