Виведення (елімінація) ліків з організму

Метаболізм лікарських речовин в організмі

Основною метою перетворень, яким підлягає молекула лікарської або іншої сторонньої речовини після надходження в організм, є зменшення її токсичності та прискорення виведення з організму. Сукупність процесів, що забезпечують ці перетворення, називається метаболізмом, або біотрансформацією. Сторонні для організму сполуки, у тому числі більшість лікарських засобів, отримали назву ксенобіотиків (грец. хепоз - чужий). Біотрансформація відбувається переважно у печінці, але є істотною також у нирках, легенях, стінці кишечника, серці, мозку та інших органах і тканинах. Розрізняють два основні етапи біотрансформації.

Перший етап здійснюється за участю монооксигеназних систем ендоплазматичного ретикулуму, які є складовою мікросомаль-ної ферментної системи. У процесі перетворень першої фази речовина може окислюватись (фенобарбітал), дезамінуватись (ефедрин), відновлюватись (анаприлін), гідролізуватись (новокаїн). У результаті в більшості випадків фармакологічно активна лікарська речовина перетворюється на фармакологічно неактивну. Але іноді продукти першої фази мають високу активність: кодеїн перетворюється на морфін, діазепам — на оксазепам тощо. У ряді випадків продукти 1 етапу мають набагато більшу токсичність, ніж вихідна сполука. Таке явище отримало назву "летального синтезу". Наприклад, з етилового спирту утворюється токсичний оцтовий альдегід, з метилового спирту - формальдегід і мурашина кислота, з ізоніазиду - моноацетилгідразин.

Під час другого етапу метаболізму до продуктів реакції 1 фази приєднуються залишки кислот, утворюються кон'югати з глутаті-оном та амінокислотами. Наприклад, морфін, парацетамол з'єднуються з глюкуроновою кислотою, гепарин, ізадрин - із залишками сірчаної кислоти, сульфаніламіди -оцтової. Кон'югати з глутатіо-ном утворюють етакринова кислота, фторотан. У результаті виникають сполуки, які добре розчиняються у воді і погано- в ліпідах. Тому вони не проникають у тканини і швидко виводяться із сечею, а якщо їх відносна молекулярна маса більша 300 — із жовчю. Після цієї фази лікарські речовини практично повністю втрачають свою біологічну активність.

Лікарські речовини у вигляді метаболітів або у незміненому вигляді можуть виділятися з організму різними шляхами: нирками, печінкою, через легені, кишечник, потовими, молочними залозами тощо.

Основним органом виведення ліків є нирки. Таким шляхом переважно елімінуються ампіцилін, гентаміцин, уросульфан, фурадо-нін, новокаїнамід, дигоксин тощо. У процесах виведення ліків із сечею відіграють роль три механізми: фільтрація, канальцева секреція і канальцева реабсорбція.

Процеси фільтрації відбуваються у клубочках нирок, коли відносна молекулярна маса ліків становить менше 90. Речовини, що мають відносну молекулярну масу 90-300, можуть виводитись як із сечею, так і з жовчю. Фільтрація порушується при шокових, ко-лаптоїдних станах, внаслідок зменшення кровообігу і гідростатичного тиску плазми крові в капілярах клубочків. Якщо лікарська речовина міцно зв'язана з білками плазми, наприклад, фуросемід, вона також не фільтрується в капілярах клубочків.

Шляхом канальцевої секреції, яка є активним процесом, що здійснюється за участю ферментних систем і за витрат енергії, потрапляють у сечу пеніциліни, фуросемід, саліцилати, хінін тощо. Цей процес може порушуватись при розладах енергетичного обміну в нирках, наприклад, при гіпоксії, інфекціях, інтоксикаціях.

На ступінь виведення ліків із сечею також впливає їх канальцева реабсорбція (зворотне всмоктування). Речовини, що розчинні в ліпідах, реабсорбуються пасивно. Іонізовані ліки, які є слабкими кислотами або лугами, реабсорбуються активно. Ступінь їх реабсорбції можна регулювати. Якщо реакція сечі у канальцях нирок кисла, це сприяє зростанню ступеня іонізації ліків, які є слабкими основами. При цьому зменшується їх реабсорбція і прискорюється виведення із сечею. Це стосується протигістамінних препаратів, хініну, теофіліну. І навпаки, олужнення сечі за допомогою натрію гідрокарбонату збільшує ступінь іонізації і прискорює виведення із сечею ліків, які є слабкими кислотами: саліцилатів, барбітуратів, сульфаніламідів. Враховують це, коли необхідно прискорити елімінацію з організму відповідних лікарських речовин при їх передозуванні.

При отруєнні ліками й іншими речовинами, які виділяються з організму через нирки, часто вдаються до процедури форсованого діурезу - підсилення сечовиділення за допомогою сечогінних засобів (маніту, фуросеміду, етакринової кислоти) з одночасним уведенням в організм великої кількості рідини.

Переважно з жовчю виводяться ті ліки та їх метаболіти, відносна молекулярна маса яких становить 300 і більше. Для деяких речовин характернаентерогепатична(кишково-печінкова) циркуляція. При цьо-му лікарський засіб виводиться з жовчю в кишку, де знову всмоктує ться, потрапляє в печінку, звідки знову виводиться з жовчю. Це влас-

тиво серцевим глікозидам, морфіну, фенолфталеїну, тетрацикліну тощо. Завдяки ентерогепатичній циркуляції в організмі може довший час підтримуватись діюча концентрація лікарської речовини (рис. 2).

Системний кровообіг

Жовчний

Ворітна вена

Печінка

міхур

Кишечник

Виділення Рис. 2. Кишково-печінкова(ентерогепагичиа) циркуляція речовин (схема).

Деякі ліки частково виводяться з жовчю у незміненому вигляді (попередньо не метаболізуються). Це характерно для антибіотиків групи тетрацикліну, еритроміцину. При цьому в жовчі створюються високі їх концентрації, що використовують при лікуванні інфекційних процесів жовчовивідних шляхів. При наявності в пацієнтів захворювань печінки намагаються уникати призначення ліків, що виділяються через печінку і мають гепатотоксичну дію.

Через легені з організму виводяться гази і летючі речовини: ефір для наркозу, фторотан, азоту закис, частково - камфора, йодиди, етиловий спирт.

Деякі ліки, що призначаються всередину і не всмоктуються,

одяться через кишечник. До них належать фталазол, ентеросептол, магнію сульфат.

Всмоктування

Тканини

Кров

вільна речовина зв'язана речовина метаболіти

Ф —кон'югати Схема фармакокінетики ліків

Через потові залози елімінуються йодиди, броміди, саліцилати. При тривалому застосуванні і наявності підвищеної чутливості до них можуть з'являтися висипки на шкірі.

Такі сполуки, як броміди, йодиди можуть частково виділятися бронхіальними, слинними залозами.

Проникнення ліків з молоком в організм немовляти із можливим виникненням різних побічних ефектів необхідно враховувати при їх призначенні жінкам, що годують дітей. У такому випадку протипоказані левоміцетин, фенілін, резерпін, препарати літію, мепротан, тетрацикліни, сульфаніламіди тощо.

ФАРМАКОДИНАМІКА

Як уже вказувалось вище, фармакодинаміка - це сума фармакологічних ефектів, які розвиваються в організмі під впливом ліків.

Фармакологічний ефект- це клінічний прояв реакції організму на дію лікарського засобу. В основі його виникнення лежить розвиток первинної фармакологічної реакції, яка є наслідком взаємодії лікарських речовин з певними структурами організму. В основі однакових фармакологічних ефектів можуть лежати різні первинні фармакологічні реакції. Наприклад, атропін і адреналін розширю-

ють зіницю, перший—за рахунок блокади холінорецепторів, другий — стимуляціїадренорецепторів. З іншого боку, різні фармакологічні ефекти можуть бути спричинені однією первинною фармакологічною реакцією. Зокрема, блокада анаприліном бета-адренорецеп-торів супроводжується зниженням артеріального тиску, протиарит-мічним ефектом і зняттям нападу стенокардії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розподіл лікарських речовин в організмі	\|	Види дії ліків на організм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.