Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Виведення (елімінація) ліків з організму

Метаболізм лікарських речовин в організмі

Основною метою перетворень, яким підлягає молекула лікар­ської або іншої сторонньої речовини після надходження в організм, є зменшення її токсичності та прискорення виведення з організму. Сукупність процесів, що забезпечують ці перетворення, нази­вається метаболізмом, або біотрансформацією. Сторонні для організму сполуки, у тому числі більшість лікарських засобів, отри­мали назву ксенобіотиків (грец. хепоз - чужий). Біотрансформація відбувається переважно у печінці, але є істотною також у нирках, легенях, стінці кишечника, серці, мозку та інших органах і ткани­нах. Розрізняють два основні етапи біотрансформації.

Перший етап здійснюється за участю монооксигеназних сис­тем ендоплазматичного ретикулуму, які є складовою мікросомаль-ної ферментної системи. У процесі перетворень першої фази речо­вина може окислюватись (фенобарбітал), дезамінуватись (ефед­рин), відновлюватись (анаприлін), гідролізуватись (новокаїн). У ре­зультаті в більшості випадків фармакологічно активна лікарська речовина перетворюється на фармакологічно неактивну. Але іноді продукти першої фази мають високу активність: кодеїн перетво­рюється на морфін, діазепам — на оксазепам тощо. У ряді випад­ків продукти 1 етапу мають набагато більшу токсичність, ніж ви­хідна сполука. Таке явище отримало назву "летального синтезу". Наприклад, з етилового спирту утворюється токсичний оцтовий альдегід, з метилового спирту - формальдегід і мурашина кисло­та, з ізоніазиду - моноацетилгідразин.

Під час другого етапу метаболізму до продуктів реакції 1 фази приєднуються залишки кислот, утворюються кон'югати з глутаті-оном та амінокислотами. Наприклад, морфін, парацетамол з'єдну­ються з глюкуроновою кислотою, гепарин, ізадрин - із залишками сірчаної кислоти, сульфаніламіди -оцтової. Кон'югати з глутатіо-ном утворюють етакринова кислота, фторотан. У результаті вини­кають сполуки, які добре розчиняються у воді і погано- в ліпідах. Тому вони не проникають у тканини і швидко виводяться із сечею, а якщо їх відносна молекулярна маса більша 300 — із жовчю. Після цієї фази лікарські речовини практично повністю втрачають свою біологічну активність.

Лікарські речовини у вигляді метаболітів або у незміненому вигля­ді можуть виділятися з організму різними шляхами: нирками, печін­кою, через легені, кишечник, потовими, молочними залозами тощо.

Основним органом виведення ліків є нирки. Таким шляхом пе­реважно елімінуються ампіцилін, гентаміцин, уросульфан, фурадо-нін, новокаїнамід, дигоксин тощо. У процесах виведення ліків із сечею відіграють роль три механізми: фільтрація, канальцева сек­реція і канальцева реабсорбція.

Процеси фільтрації відбуваються у клубочках нирок, коли від­носна молекулярна маса ліків становить менше 90. Речовини, що мають відносну молекулярну масу 90-300, можуть виводитись як із сечею, так і з жовчю. Фільтрація порушується при шокових, ко-лаптоїдних станах, внаслідок зменшення кровообігу і гідростатич­ного тиску плазми крові в капілярах клубочків. Якщо лікарська речовина міцно зв'язана з білками плазми, наприклад, фуросемід, вона також не фільтрується в капілярах клубочків.

Шляхом канальцевої секреції, яка є активним процесом, що здій­снюється за участю ферментних систем і за витрат енергії, потра­пляють у сечу пеніциліни, фуросемід, саліцилати, хінін тощо. Цей процес може порушуватись при розладах енергетичного обміну в нирках, наприклад, при гіпоксії, інфекціях, інтоксикаціях.

На ступінь виведення ліків із сечею також впливає їх канальцева реабсорбція (зворотне всмоктування). Речовини, що розчинні в ліпі­дах, реабсорбуються пасивно. Іонізовані ліки, які є слабкими кисло­тами або лугами, реабсорбуються активно. Ступінь їх реабсорбції можна регулювати. Якщо реакція сечі у канальцях нирок кисла, це сприяє зростанню ступеня іонізації ліків, які є слабкими основами. При цьому зменшується їх реабсорбція і прискорюється виведення із сечею. Це стосується протигістамінних препаратів, хініну, теофі­ліну. І навпаки, олужнення сечі за допомогою натрію гідрокарбонату збільшує ступінь іонізації і прискорює виведення із сечею ліків, які є слабкими кислотами: саліцилатів, барбітуратів, сульфаніламідів. Враховують це, коли необхідно прискорити елімінацію з організму відповідних лікарських речовин при їх передозуванні.

При отруєнні ліками й іншими речовинами, які виділяються з організму через нирки, часто вдаються до процедури форсованого діурезу - підсилення сечовиділення за допомогою сечогінних за­собів (маніту, фуросеміду, етакринової кислоти) з одночасним уве­денням в організм великої кількості рідини.

Переважно з жовчю виводяться ті ліки та їх метаболіти, відносна молекулярна маса яких становить 300 і більше. Для деяких речовин характернаентерогепатична(кишково-печінкова) циркуляція. При цьо-му лікарський засіб виводиться з жовчю в кишку, де знову всмоктує ться, потрапляє в печінку, звідки знову виводиться з жовчю. Це влас-

тиво серцевим глікозидам, морфіну, фенолфталеїну, тетрацикліну тощо. Завдяки ентерогепатичній циркуляції в організмі може довший час підтримуватись діюча концентрація лікарської речовини (рис. 2).


Системний кровообіг

Жовчний

Ворітна вена
Печінка

міхур

Кишечник

Виділення Рис. 2. Кишково-печінкова(ентерогепагичиа) циркуляція речовин (схема).

Деякі ліки частково виводяться з жовчю у незміненому вигляді (попередньо не метаболізуються). Це характерно для антибіоти­ків групи тетрацикліну, еритроміцину. При цьому в жовчі створюю­ться високі їх концентрації, що використовують при лікуванні інфек­ційних процесів жовчовивідних шляхів. При наявності в пацієнтів захворювань печінки намагаються уникати призначення ліків, що виділяються через печінку і мають гепатотоксичну дію.

Через легені з організму виводяться гази і летючі речовини: ефір для наркозу, фторотан, азоту закис, частково - камфора, йоди­ди, етиловий спирт.

Деякі ліки, що призначаються всередину і не всмоктуються,

одяться через кишечник. До них належать фталазол, енте­росептол, магнію сульфат.

       
   
 


Всмоктування

Тканини

Кров

вільна речовина зв'язана речовина метаболіти

Ф —кон'югати Схема фармакокінетики ліків


Через потові залози елі­мінуються йодиди, броміди, саліцилати. При тривалому застосуванні і наявності під­вищеної чутливості до них можуть з'являтися висипки на шкірі.

Такі сполуки, як броміди, йодиди можуть частково ви­ділятися бронхіальними, слинними залозами.

Проникнення ліків з мо­локом в організм немовля­ти із можливим виникнен­ням різних побічних ефек­тів необхідно враховувати при їх призначенні жінкам, що годують дітей. У тако­му випадку протипоказані левоміцетин, фенілін, ре­зерпін, препарати літію, мепротан, тетрацикліни, сульфаніламіди тощо.


 

ФАРМАКОДИНАМІКА

Як уже вказувалось вище, фармакодинаміка - це сума фарма­кологічних ефектів, які розвиваються в організмі під впливом ліків.

Фармакологічний ефект- це клінічний прояв реакції організму на дію лікарського засобу. В основі його виникнення лежить розви­ток первинної фармакологічної реакції, яка є наслідком взаємодії лікарських речовин з певними структурами організму. В основі однакових фармакологічних ефектів можуть лежати різні первинні фармакологічні реакції. Наприклад, атропін і адреналін розширю-

ють зіницю, перший—за рахунок блокади холінорецепторів, другий — стимуляціїадренорецепторів. З іншого боку, різні фармакологічні ефекти можуть бути спричинені однією первинною фармакологіч­ною реакцією. Зокрема, блокада анаприліном бета-адренорецеп-торів супроводжується зниженням артеріального тиску, протиарит-мічним ефектом і зняттям нападу стенокардії.


Читайте також:

  1. Абсорбція ліків
  2. АДАПТАЦІЯ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ
  3. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
  4. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
  5. Адаптація функціональних систем організму спортсменів
  6. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка
  7. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
  8. Біохімічна характеристика тренованого організму
  9. Вади розвитку – це порушення внутрішньоутробного розвитку, відхилення від нормальної будови організму. Найлегші ступені вад розвитку називають аномаліями, найважчі – потворністю.
  10. Виведення закону Ома
  11. Виведення нових товарів на ринок




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Розподіл лікарських речовин в організмі | Види дії ліків на організм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.