Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Біохімічна характеристика тренованого організму

 

Підвищення працездатності організму людини в процесі спортивного тренування супроводжується різними змінами діяльності органів і змінами біохімічного складу тканин. Все це свідчить про адаптацію організму до впливу фізичних навантажень. З усіх органів і тканин організму людини найбільш швидко і чітко відбувається пристосування біохімічного потенціалу м’язів.

М’язова тканина під впливом систематичних тренувань значно змінює свій хімічний склад і морфологічну будову. Виконання фізичних вправ призводить до посилення біосинтезу м’язових білків, насамперед міозину, який має скорочувальну і каталітичну властивість. Крім того, у тренованих м’язах підвищується рівень анаеробного й аеробного ресинтезу АТФ, збільшуються запаси резервних джерел енергії (креатинфосфату, глікогену), підвищується активність ферментів енергетичного обміну.

Отже, спортивне тренування значно підвищує здатність м’язової тканини виконувати велику роботу, незважаючи на те що вміст у ній АТФ залишається на рівні нетренованих м’язів.

У результаті спортивного тренування в м’язах зростає також концентрація міоглобіну, здатного (як і гемоглобін крові) приєднувати кисень, через що значно збільшується киснева ємність організму. При цьому високий резерв кисню в м’язах може бути використаний в умовах зниженого забезпечення організму киснем (гіпоксії), що виникає при виконанні навантажень анаеробного характеру.

М’язи тренованого організму збагачуються білками строми (міостроміном), які покращують процес м’язового розслаблення. У них також підвищується ферментативна активність за рахунок більш активної перебудови нервової регуляції.

Посилення процесів біосинтезу білків і інших речовин у тренованому м’язі викликає морфологічні зміни в м’язових волокнах: збільшення кількості міофібрил, розмірів і кількості ядер, а також числа нервових контактів (нервових закінчень) із сарколемою. Крім того, у саркоплазмі зростає кількість мітохондрій, які мають дуже велику кількість внутрішньомітохондріальних гребенів, розташованих на більш близькій відстані, що значно активізує процеси окиснювального фосфорилювання і підвищує енергетичні можливості м’язів у цілому. Усе це сприяє збільшенню м’язової маси - гіпертрофії, яка найбільш повно (на 10-15%) виражена в м’язах, що несуть високі фізичні навантаження.

Кров, незважаючи на стійкий гомеостаз (сталість хімічного складу), під впливом тренування змінює деякі властивості: у ній підвищуються вміст гемоглобіну (кисневий резерв), буферні властивості (резервна лужність), за рахунок чого забезпечується киснева потреба організму, а також здатність крові підтримувати нормальну реакцію середовища при надходженні з працюючих тканин великих кількостей кислих продуктів (молочної, піровиноградної кислот, кетонових тіл і ін.).

Міокард (м’яз серця), подібно тканині скелетних м’язів, під впливом систематичного виконання фізичних вправ, які сприяють посиленню білоксинтезуючих процесів, збільшується в розмірах, що підвищує функціональні можливості серця. Проте за умови систематичного виконання організмом тривалих навантажень великої потужності (марафон, шосейні велогонки, веслування) може наступити надмірна гіпертрофія міокарду (“биче серце”), що знижує функціональні можливості цього органу.

У серцевому м’язі тренованого організму збільшується вміст міозину, який забезпечує скорочувальну і ферментативну функції міокарду, а також міоглобіну, який сприяє підтримці високих функціональних можливостей серця навіть в умовах недостатнього постачання організму киснем.

У тренованому міокарді значно підвищується активність ферментів, які каталізують реакції окиснення глюкози і молочної кислоти, що сприяє затримці цих сполук у серцевому м’язі і відповідно збільшує ресинтез енерговмісних сполук, навіть в умовах гіпоксії.

У печінці, підшкірній жировій тканині і легенях під впливом спортивного тренування підвищується активність ферменту ліпази, яка каталізує реакції розщеплення ліпідів і тим самим запобігає надмірному накопиченню жиру в цих тканинах і органах, а також забезпечує організм великою кількістю енергетичних сполук.

Крім того, при систематичних заняттях спортом у печінці збільшується вміст глікогену, підвищується активність ферментів білкового, вуглеводного і ліпідного обмінів.

Кісткова система організму під впливом тренування збільшується в масі за рахунок підвищеного вмісту в ній білку осеїну і мінеральних речовин. Більш виражені гіпертрофічні зміни відбуваються в кістках, що несуть у процесі виконання фізичної роботи великі навантаження.

Центральна нервова система під впливом тренування також зазнає біохімічних змін. У процесі інтенсивних тренувальних занять у головному мозку підвищується буферна ємність мозкової тканини, активність багатьох ферментів, насамперед оксидоредуктаз. Це забезпечує високий рівень ресинтезу енерговмісних сполук у центральній нервовій системі, що є запорукою її нормального функціонування при виконанні роботи протягом більш тривалого часу.

Нарешті, систематичні заняття фізичними вправами призводять до значного підвищення функціональних можливостей організму людини. У тренованому організмі більш активно функціонують ендокринні залози, органи дихання, кровообігу, окиснювальні системи й ін., що сприяє кращому забезпеченню організму киснем, більш повному і швидкому окисненню джерел енергії, їх ощадливому використанню і підтримці високої концентрації окремих енерговмісних сполук (креатинфосфату).

Під впливом тренування в організмі підвищуються можливості анаеробного ресинтезу АТФ. Тому тренований організм може не тільки витрачати енергію при виконанні роботи, але і більш інтенсивно використовувати її, забезпечуючи тим самим високу працездатність.

 


Читайте також:

  1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
  3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
  4. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
  5. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
  6. Автокореляційна характеристика системи
  7. АДАПТАЦІЯ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ
  8. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
  9. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
  10. Адаптація функціональних систем організму спортсменів
  11. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
  12. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка




Переглядів: 2985

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Біохімічне обґрунтування принципів спортивного тренування | ГОМЕОСТАЗУЮЧА РОЛЬ САС В ПРОЦЕСІ АДАПТАЦІЇ ДО СПОРТИВНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.