• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Структура і роль ринків капіталу

Капітал – це ресурс тривалого користування, що створений з метою виробництва більшої кількості благ. Розрізняють: фізичний капітал (обладнання, споруди виробничого призначення, запаси матеріалів) та людський капітал (навики, вміння, спеціальні знання, що необхідні у виробництві товарів).

Користування капіталом або послуги капіталу у виробництві товарів та послуг є потоковою величиною (потоком), що вимірюється в одиницях капітальних благ, які використовуються протягом якогось проміжку часу. Запаси капітальних благ фірми на певний момент часу утворюють її капітальні запаси (фонди).

Ринок капіталів - це частина фінансового ринку, де формуються попит і пропозиція в основному на середньо- і довгостроковий позиковий капітал, специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом угоди є наданий у позику грошовий капітал і де формуються попит і пропозиція на нього.

Позиковий капітал - це кошти, віддані в позику під певний відсоток за умови повернення.

Формою руху позикового капіталу є кредит. Основним його джерелом служать кошти, що вивільняються в процесі відтворення: амортизаційні фонди підприємств, частина оборотного капіталу в грошовій формі, прибуток, що йде на відновлення і розширення виробництва, грошові доходи і заощадження всіх верств населення. На ринку капіталів кредити надаються на термін понад рік.

Ринок капіталів сприяє зростанню виробництва і збільшенню товарообігу, руху капіталів усередині країни, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення, відновленню основного капіталу.

Економічна роль цього ринку полягає в його спроможності об'єднати дрібні, розрізнені кошти й у такий спосіб активно впливати на концентрацію і централізацію виробництва та капіталу.

З функціональної точки зору ринок капіталів - це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення процесу відтворення: з інституційної - сукупність кредитно-фінансових установ, фондових бірж, через які рухається позиковий капітал.

Таким чином, ринок капіталів - це складова частина фінансового ринку, що розпадається на ринок цінних паперів і ринок середньо- і довгострокових банківських кредитів. Це також найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів для уряду, корпорацій і банків. Якщо грошовий ринок надає високоліквідні кошти в основному для задоволення короткострокових потреб, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах. Він охоплює оборот позикового і банківського капіталів, комерційного і банківського кредитів, а також функціонування кредитних аукціонів.

Ринок капіталів пройшов еволюцію від зародження на ринку простого товарного виробництва у формі обігу лихварського капіталу до широкого розвитку ринку позикових капіталів на загальному ринку (об'єкт угоди - наданий у позику грошовий капітал на основі співвідношення попиту і пропозиції на цей товар і ставки позикового (кредитного) відсотка).

Найрозвиненішим можна вважати ринок капіталів США. Він вирізняється розгалуженістю, наявністю могутньої кредитної системи і розвиненого ринку цінних паперів, високим рівнем нагромадження грошового капіталу, широкою інтернаціоналізацією.

Про створення ринку капіталів в Україні говорити поки ще рано. Мова може йти тільки про наявність і зміцнення деяких елементів цього ринку: формування повноцінної дворівневої банківської системи, поступовий розвиток спеціалізованих кредитно-фінансових установ і становлення ринку цінних паперів.

Ринок капіталів - це один із сегментів фінансового ринку, особлива сфера фінансових відносин, пов'язаних із процесом і забезпечення кругообігу позикового капіталу.

Інвестиції – процес створення нового капіталу, що вимагає витрат фінансових ресурсів і призводить до змін у запасах капіталу. Джерелом інвестиції є заощадження економічних агентів, зокрема позичкові кошти, які утворюються у домогосподарств за рахунок заощаджень.

Гроші, позичені для інвестицій, мають повернутися вкладникові з прибутком. Процент – це чистий доход (прибуток), який отримує власник капіталу (позичкових грошей) внаслідок їхнього використання протягом певного проміжку часу (року). Так, якщо було позичено 200 грн., а через рік повернуто 220 грн., то процент складатиме 20 грн.

Альтернативною вартістю інвестицій є процентна ставка – ціна одиниці фінансових ресурсів, що використовується протягом року. Процентна ставка вимірюється у частках від одиниці або у відсотках. Попередньому прикладу відповідатиме процентна ставка 0,1 або 10%.

(а) (б)

Мал. (а)Конкурентний ринок інвестиції ресурсів. (б)Попит конкурентної фірми на інвестиційні ресурси на конкурентному ринку.

Пропозиція заощаджень - це співвідношення між ціною позичкових коштів (процентною ставкою) і обсягом позичкових коштів, які домашні господарства можуть і бажають надати фірмам з метою їх подальшого перетворення на інвестиції.

Пропозиція заощаджень В 1930 р. Ірвін Фішер запропонував теорію міжчасового вибору. Основне припущення: єдиним постачальником позичкових коштів є домогосподарства. Індивіди приймають рішення про обсяги споживання (С_о )

або заощадження (S) внаслідок раціональних очікувань.

І_о = С_{о +} S_о

І_о –доход у поточному періоді

Майбутню цінність заощаджених коштів можна визначити так:

С1=( І_о- С_о) (1+r)

Ступінь корисності поточного і майбутнього споживання можна описати за допомогою такої функції: U=U (С₀С₁). Для побудови функції корисності треба знати уподобання індивіда щодо поточного і майбутнього споживання-міжчасові уподобання. Якщо такі уподобання відомі, то можна зобразити криві байдужості індивіда для різних рівнів корисності U , U’, U”, кожна з кривих поєднує точки, що відповідають однаково корисним для споживача комбінаціями поточного і майбутнього рівнів споживання. Крива байдужості має від’ємний нахил, який вимірюється (за абсолютною величиною) граничною нормою переваги, MRTP

MRTP= -ΔC1/ΔC0

Вона показує, від скількох одиниць майбутнього споживання готове відмовитися, домашнє господарство заради збільшення поточного споживання на одну одиницю.

Міжчасовий вибір щодо споживання обмежується міжчасовою бюджетною лінією, що задається рівнянням С1=( І_о- С_о) (1+r). Вона визначає множину можливих варіантів вибору рівнів споживання у двох періодах.

Нахил цієї лінії до горизонтальної осі визначається таким чином:

I1/Io=1+r

В точці Ео співпадає нахил кривої байдужості і нахил міжчасової бюджетної лінії . Отже, в цій точці виконується співвідношення:

MRTP=1+r

Точка Ео характеризує стан рівноваги домашнього господарства, яке робить оптимальний вибір між поточним і майбутнім споживанням, тобто максимізує свою користь при даному рівні доходу.

Якщо відсоткова ставка підвищується, реакція домашніх господарств на це буде різною.

Якщо буде переважати ефект заміни, тоді домашнє господарство скоротить поточне споживання і збільшить заощадження заради збільшення майбутнього споживання.

Якщо буде переважати ефект доходу, тоді домашнє господарство буде збільшувати поточне споживання і зменшувати свої заощадження.

Вибір домогосподарства між поточним і майбутнім споживанням (інвестицій)

Читайте також:

1. I.1. Порядок збільшення розміру статутного капіталу АТ за рахунок додаткових внесків у разі закритого (приватного) розміщення акцій
2. II.2. Збільшення розміру статутного капіталу АТ за рахунок спрямування прибутку до статутного капіталу
3. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
4. ISO 15504. Призначення і структура стандарту
5. ISO 15504.Структура еталонної моделі
6. IY.3. Общество и его структура.
7. VІ. План та організаційна структура заняття
8. А) Структура економічних відносин.
9. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.
10. Агропромисловий комплекс та його структура
11. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
12. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.

Переглядів: 703