МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Види господарсько-правової відповідальностіПоняття, принципи та функції господарсько-правової відповідальності
Господарсько-правова відповідальність – це економічні за змістом і юридичні за формою методи впливу на економічні інтереси суб’єкта господарювання – правопорушника. Господарсько-правова відповідальність покликана стимулювати належне виконання господарських та інших зобов’язань. Отже, її головною метою є забезпечення правопорядку в сфері економіки (у господарських відносинах). Відповідно до ст. 216 ГК України принципами господарсько-правової відповідальності є: 1) потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; 2) передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; 3) сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов’язань у натурі; 4) у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції. Функції господарсько-правової відповідальності: компепсаційно-відновлювальна – відновлення порушеного правопорядку й усунення наслідків неправомірної поведінки суб’єкта господарювання (відшкодування збитків, неустойка); попереджувальна – загроза застосування господарсько-правової відповідальності примушує учасників господарських правовідносин діяти правомірно; сигналізаційна –- застосування господарсько-правової відповідальності є для однієї сторони господарських відносин сигналом про необхідність поліпшення роботи, а для іншої – про доцільність продовження господарських відносин з ненадійною стороною.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, за що до нього можуть застосовувати різні види господарських санкцій. Господарські санкції – це заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, внаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види санкцій: 1) відшкодування збитків; 2) штрафні санкції: 3) оперативно-господарські санкції; 4) адміністративно-господарські санкції. Відшкодування збитків – це відновлення майнового стану учасника господарських відносин за рахунок іншого суб’єкта-правопорушника, який заподіяв ці збитки. Ця форма відповідальності передбачена ГК України (ст. 224-229), ЦК України (ст. 623-624) та іншими нормативними актами, які регулюють договірні та позадоговірні відносини. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, а також моральна шкода. Розмір збитків доказує кредитор. Штрафні санкції – господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Ця форма відповідальності передбачена ГК України (ст. 230-234) та ЦК України (ст. 549-552, 624) Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, то санкції застосовують у розмірі, передбаченому договором (або у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, або у певній (визначеній) грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)). Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов’язання визначено штрафні санкції, то збитки відшкодовують у частині, не покритій цими санкціями (залікова неустойка). Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: - допускається стягнення тільки штрафних санкцій (виключна неустойка); - збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції (штрафна чи кумулятивна неустойка); - за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції (альтернативна неустойка). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не визначено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане. Оперативно-господарські санкції – заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повтору порушень зобов’язання, що використовуються цими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку. До суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачене договором. Оперативно-господарські санкції застосовують незалежно від вини суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання. Види оперативно-господарських санкцій (передбачені ч. 1 ст. 236 ГК України): 1) одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управненою стороною, зі звільненням її від відповідальності за це – у разі порушення зобов’язання другою стороною: - відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконане неналежно або достроково виконане боржником без згоди іншої сторони; - відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитиву платником, припинення видачі банківських позик тощо; 2) відмова управненої сторони зобов’язання від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором зобов’язання (наприклад, списання з рахунку боржника в безакцентному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію тощо); 3) визначення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їхньої якості тощо; 4) відмова від визначення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушила зобов’язання. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків і стягненням штрафних санкцій. Адміністративно-господарські санкції – це заходи організаційно-правового або майнового характеру, які можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування та спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідаціюйого наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути визначені виключно законами. Види адміністративно-господарських санкцій (передбачені ст. 239 ГК України): - вилучення прибутку (доходу); - адміністративно-господарський штраф; - стягнення зборів (обов’язкових платежів); - зупинення операцій за рахунками суб’єктів господарювання; - застосування антидемпінгових заходів; - припинення експортно-імпортних операцій; - застосування індивідуального режиму ліцензування; - зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності; - анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; - інші адміністративно-господарські санкції, визначені ГК України та іншими законами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, ніж як через 1 рік з дня порушення цим суб’єктом визначених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Читайте також:
|
||||||||
|