• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні теоретичні положення теми

Контрольні запитання

1.Суть та економічна структура грошового ринку;

2.Індустріальна модель грошового ринку, його суб’єкти та канали фінансування;

3.Попит на гроші;

4.Пропозиція грошей, механізм її формування;

5.Рівновага на грошовому ринку та фактори, які її визначають.

Грошовий ринок – це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються (розподіляються та перерозподіляються), під впливом попиту і пропозиції, з боку різних суб’єктів економіки; складова частина грошового обороту, де відбувається збалансування окремих грошових потоків та грошового обороту в цілому.

Характерною ознакою грошового ринку є те, що на ньому продається і купується такий специфічний товар, як гроші. Основна функція грошового ринку – балансування попиту та пропозиції грошей, формування рівноваги на грошовому ринку, а також встановлення ринкового рівня %, як ціни грошей.

За видами інструментів він складається з двох взаємопов’язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих, ринків:

· ринок позикових капіталів;

· ринок цінних паперів.

Залежно від призначення та ліквідності фінансових активів, що обертаються на грошовому ринку, виділяють:

· ринок грошей;

· ринок капіталів.

За функціональною ознакою грошовий ринок складається з двох секторів: міжбанківський ринок (на ньому тимчасово вільні ресурси залучаються банками у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни) та відкритий ринок (відбувається купівля-продаж цінних паперів центральним банком).

За індустріальною побудовою та характером окремих потоків грошей грошовий ринок можна поділити на два великі сектори: сектор прямого фінінсування та сектор опосередкованого фінансування.

Попит на гроші – це прагнення економічних суб’єктів мати в своєму розпорядженні певну, зазделегідь визначену, суму грошей. Він відрізняються від попиту на інші товари, тому що гроші бажані не задля самих себе, а для того, щоб купувати за них необхідні товари. Попит на гроші існує на певний момент часу, тобто це явище залишку, а не потоку.

Грошовий запас,який вони хочуть мати на певний момент часу, складається з двох частин:

ü попит на гроші для трансакцій (залишок грошей, необхідний для здійснення поточних платежів – агрегат М1);

ü попит нагроші як на активи (залишок грошей, необхідний для заощадження чи нагромадження). Таке визначення попиту на гроші монетаристами зводиться до концептуального поняття „портфель” – набір цінних паперів або інших ліквідних активів, який показує, як (в яких формах) раціональні інвестори вкладають своє багатство в економіку.

Закономірності зміни попиту відображає крива попиту на гроші, яка показує взаємозв’язок загальної кількості грошей, яку фірми і населення бажають утримувати в себе на даний момент часу, з процентною ставкою. Вона має негативний нахил – за інших незмінних умов, ріст ставки процента зменшує попит на гроші, які економічні суб’єкти хочуть мати у своєму розпорядженні, і збільшується бажання володіти фінансовими активами.

Крива попиту на гроші

%

Md

кількість грошей

Чинники, що визначають параметри попиту на гроші:

Ø зростання динаміки цін – інфляція (Р) – залишає незмінним реальний попит на гроші, зумовлюючи при цьому пропорційне збільшення попиту на номінальні грошові залишки ;

Ø зростання реальних доходів (Y) збільшує попит на реальні та номінальні грошові залишки, ;

Ø зростання альтернативної вартості збереження грошей (процентна ставка) зменшує попит на реальні та номінальні грошові залишки.

Мd = f (P, Y, r)

Номінальний попит – це та кількісь грошей, яка необхідна економічним агентам для задоволення особистих та виробничих потреб.

Реальні грошові залишки – номінальні грошові залишки / рівень цін.

Отже, попит на гроші – це попит на реальні грошові залишки; це величина грошових залишків, визначена з врахуванням їх купівельної спроможності.

Пропозиція грошей – це бажання господарюючих суб’єктів позичити певну частину своїх грошових коштів з метою одержання доходу.

На мікроекономічному рівні пропозиція грошей залежить від зміни доходності розміщення їх у фінансові активи – чим вища процентна ставка, тим більша пропозиція грошей, і навпаки.

На макроекономічному рівні банківська система визначає пропозицію грошей, тобто оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші.

Крива пропозиції грошей

%

Мs

кількість грошей

Незважаючи на рух кривої попиту, вона залишатиметься у вертикальному положенні – загальна маса пропозиції грошей не залежить від процентної ставки. Зміни у пропозиції грошей можуть бути спричинені зміною завдань і цілей грошово-кредитної політики центрального банку.

У розпорядженні центрального банку знаходяться економічні важелі, опираючись на які, він здатен впливати на формування грошової пропозиції і регулювати грошовий обіг в країні. До них належать :

· грошова база;

· банківські резерви;

· грошово-кредитний мультиплікатор.

Грошова база –це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якого, через грошовий мультиплікатор, формується пропозиція грошей.

Ms = Mh*m

Пропозиція грошей (Ms) прямо пропорційна грошовій базі (Mh) і в загальному залежить від величини грошового мультиплікатора (m), який визначає категорію грошей, яка безпосередньо може контролюватись центральним банком.

Структура грошової бази: сума готівки в обігу, залишки кас банків та резервів комерційних банків. При цьому загальний обсяг банківських резервів включає суму запасів у касах комерційних банків та їх коштів на рахунках у центральному банку.

Грошова маса рівна сумі двох грошових компонентів: M0 (готівка в обігу)та D (депозити до запитання).

Грошова база включає: M0 (готівкові гроші) + R (банківські резерви).

Банківські резерви – це резервна категорія, яка включає також готівкові кошти, що зберігаються в касах банків, але ці гроші не перебувають в обігу та не входять до грошових агрегатів М0 та М1. Проте між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує взаємозв’язок: готівка може переходити у форму депозитних грошей, збільшуючи банківські резерви, і навпаки. Але в обох випадках загальна маса грошей (М1) залишиться незмінною.

Зв’язок між монетарною базою та масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора.

Грошовий мультиплікатор – це величина коефіцієнта, на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операчій на монетарному ринку.

m = 1+c/r+c,

де m – грошовий мультиплікатор;

c – відношення суми готівки до депозитів;

r – норма обов’язкового банківського резерву.

Пропозиція грошей прямопропорційна грошовій базі і залежить від величини грошового мультиплікатора

Ms = Mh*1+c/r+c

Характер пропозиції грошей перетворює її на визначальний фактор формування рівноважної ставки процента.

При заданій масі грошей в обігу рівноважна ставка процнта відповідатиме точці, у якій крива пропозиції перетне криву попиту ( точка А).

Графічна модель грошового ринку

% Ms

Мd

кількість грошей

Надмірної пропозиції грошей не існує взагалі, вона може стосуватися лише попиту на гроші. Тому на грошовому ринку виникає проблема грошової рівноваги, що вимагає від державних органів знаходження таких механізмів, які би приводили у відповідність виробництво та споживання, інвестиції і нагромадження.

Зміни у попиті на гроші спричинюють прямопропорційні зміни ставки процентав. Зміни у пропозиції грошей відбуваються обернено пропорційно зміні процентної ставки.

Рівність попиту на гроші та їх пропозиції свідчать про рівність на грошовому ринку.

Тема 5. Грошові системи

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
4. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
5. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
6. Артеріальний пульс, основні параметри
7. Банківська система та її основні функції
8. Білорусь. Характеристика положення та господарства країни.
9. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
10. Будова й основні елементи машини
11. Будова оптоволокна та основні фізичні явища в оптоволокні.
12. Бюджетування (основні поняття, механізм).

Переглядів: 375