Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Основні теоретичні положення теми

Контрольні запитання

1.Поняття і види валюти. Валютні курси та конвертованість валюти;

2.Валютний ринок: суть і характеристика складових елементів;

3.Структура, призначення та види валютної системи;

4.Розвиток валютної системи України.

Валюта – це грошова одиниця будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, гривня тощо). У міжнародних відносинах національна валюта одного учасника є іноземною валютою для іншого, вона використовується як світові гроші, як міжнародна розрахункова одиниця, як засіб обігу та засіб платежу.

Залежно від емітента розрізняють такі види валют:

§ національна – це грошова одиниця конкретної держави;

§ іноземна – це грошові знаки іноземних держав, а також кредити і платіжні засоби;

§ колективна – це міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації.

Конвертованість – це здатність до вільного використання валюти для будь-яких операцій та обміну на інші валюти. Вона може бути: повна або часткова; зовнішня або внутрішня; за поточними операціями або за переміщенням капіталів і кредитів.

Залежно від режиму використання:

§ конвертована. Розрізняють повну конвертованість, за якої здійснюється вільне використання національної валюти для всіх категорій суб’єктів підприємництва на будь-які цілі, часткову конвертованість, за якої вводяться певні обмеження на обмінні операції, обмін національної валюти на іноземні дозволяється тільки для певних категорій або за певними видами операцій;

§ неконвертована .

Розрізняють зовнішню і внутрішню конвертованість валюти. Кожен із цих видів є тільки частковою конвертованістю. За зовнішньої – цілковита свобода обміну зароблених у країні грошей надається лише іноземним особам (нерезидентам) – сприяє припливу у країну іноземної валюти. За режиму внутрішньої (резидентської) конвертованості правом обміну національної валюти на іноземну користуються лише резиденти цієї країни, а для нерезидентів зберігається режим неконвертованості.

Умови конвертованості:

§ високо розвинута грошова і банківська системи;

§ чітко налагоджений ринковий механізм;

§ нагромадження певних золотовалютних резервів;

§ свобода експортно-імпортних відносин.

Міжнародна торгова валюта – це валюта, що використовується для оцінки міжнародних торгівельних операцій (експорт, імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.

Міжнародна резервна валюта – це валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, фінансування допомоги тощо. ЇЇ головна функція – створення валютних державних резервів (типова міжнародна торгова і, водночас, резервна валюта – долар США).

Валютні відносини – це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері.

Валютні відносини включають: укладання угод щодо купівлі-продажу валют, отримання і надання з-за кордону різного роду позик, надання економічної і технічної допомоги за кордон, функціонування валюти у зовнішньоекономічній торгівлі.

Учасниками валютних відносин виступають: держави, міжнародні організації, юридичні та фізичні особи.

Валютний курс – це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, тобто це ціна грошової одиниці країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Режими валютних курсів:

§ фіксований (fixed rate) – це обмінний курс двох валют, зафіксований міждержавною угодою на відповідному рівні;

§ плаваючий (floating rate) – це обмінний курс валют, який змінюється в той чи інший бік залежно від зміни попиту і пропозиції на валютному ринку.

Крім цих двох можна ще розглянути так званий діапазон коливань (band) між верхньою і нижньою точками інтервенції, тобто валютний коридор.

Купівельна спроможність валюти – це сума товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю у порівнянні з базовим періодом.

Паритет купівельної спроможності (РРР) – це співвідношення купівельної сили валют. Методика визначення РРР:

§ на основі порівняння рівня споживчого кошика;

§ на основі співвідношення витрат виробництва;

§ на основі співвідношення ефективних виробничих витрат.

PPP = Pj / Pj ^А,В ,

де Pj – рівень за відповідний період;

А, В – країни, що порівнюються.

Валютне котирування – визначення і встановлення курсу іноземної валюти до національної.

Методи котирування:

§ прямий – при якому курс одиниці іноземної валюти виражений у національній;

§ непрямий (зворотний) – за одиницю приймається валюта, курс якої виражений у певній кількості іноземних грошових одиниць (застосовується зрідка);

Процедура котирування, яка полягає у послідовному порівнюванні попиту і пропозиції щодо кожної валюти, називається „фіксинг”, на підставі якого встановлюються курси продавця і покупця, які публікуються в офіційних бюлетенях.

Конверсійні готівкові операції з інвалютою здійснюються через крос-курс – співвідношення між двома валютами, визначене через їхній курс щодо третьої валюти.

Валютний ринок – це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції.

Суб’єкти валютного ринку (продавці, покупці, посередники):

§ центральні банки, державні установи;

§ комерційні банки і СКФІ;

§ юридичні особи, зайняті у зовнішньоекономічній діяльності.

Об’єкти валютного ринку:

§ грошові рахунки іноземних держав;

§ платіжні документи, валютні чеки;

§ фондові цінності в іноземній валюті – акції та облігації.

Валютні ринки:

§ міжнародні – Лондон, Франкфурт-на-Майні, Токіо та ін;

§ регіональні;

§ національні.

На валютних ринках постійно функціонують брокери (посередники, які укладають угоду від імені, з доручення і за кошти клієнта, отримуючи винагороду за угодою сторін або за визначеною таксою) і дилери (фізична або юридична особа, котра здійснює валютні операції від свого імені і власним коштом, прибуток – різниця між цінами купівлі та продажу).

Валютні операції – це операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності. Види валютних операцій: касові та строкові.

Касові здійснюються на умовах „спот” – це угода на купівлю-продаж іноземної валюти на короткотерміновий період. Доставка валюти здійснюється після укладання угоди, але не пізніше ніж через два робочі дні. Відповідно до цього визначається і валютний курс (спот-курс) на момент укладення угоди, який може бути курсом попиту (bid rate) – клієнт купує одну валюту за іншу і курсом пропозиції (offer rate) – клієнт може продати одну валюту за іншу.

Строкові або форвардні – суб’єкти ринку отримують право купити або продати валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим на момент укладення угоди. Валютні курси за форвардних операцій називають курсами „аутрайт”.

Ф’ючерсні операції – вид строкових валютних угод на біржовому ринку. Це операції відкритого ринку, а форвардні – міжбанківського валютного ринку. Ф’ючерсна угода – це зобов’язання купити або продати певну кількість фінансових активів за фіксованою на біржі ціною та уніфікованими умовами.

З метою захисту від можливих валютних втрат застосовується спеціальна форма страхування валютного ризику, яка називається „хеджуванням”.

Валютне регулювання – це сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин. Здійснюється на двох рівнях: міждержавному та національному.

До міжнародних органів валютного регулювання відносять:

§ Міжнародний валютний фонд;

§ Міжнародний банк реконструкції і розвитку;

§ Міжнародні кредитно-фінансові установи.

Валютний контроль – це складова валютного регулювання, мета – дотримання законодавства при здійсненні валютних операцій на міжнародному рівні.

Механізм валютного регулювання в Україні включає комплекс заходів, що проводяться НБУ та Міністерство фінансів.

Методи валютного регулювання: девальвація; ревальвація; валютна інтервенція; валютний демпінг; дисконтна політика.

Валютна інтервенція – втручання центрального банку в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти через купівлю-продаж іноземної. Купується іноземна валюта за її надмірної пропозиції, а продається, коли курс валюти – високий.

Валютний демпінг – знецінювання національної валюти з метою масового експортування товарів за цінами, нижчими від світових. Є способом боротьби за ринки збуту.

Дисконтна політика – підвищення або зниження дисконтної ставки центрального банку з метою впливу на рух іноземних короткострокових капіталів.

Валютна система – це державно-правова форма організації міжнародних відносин. Розрізняють: світову, національну, регіональну та міжнародну валютні системи.

Національна валютна система – це частина системи грошових відносин окремих держав, її функціонування та регулювання законодавством країни. На основі чого визначається міжнародний статус національної валюти, встановлюється механізм взаємодії національних і світових грошей, спосіб їх конвертованості, котирування та регулювання валютних курсів.

Світова валютна система є функціональною формою організації валютних відносин на міждержавному рівні. ЇЇ складовими ланками є: міжнародні засоби обігу та платежу, міжнародні ліквідні ресурси (іноземна валюта, золото тощо), механізми регулювання валютних паритетів і курсів, міжнародні валютні ринки і ринки золота, система міжнародного кредитування та розрахунків.

Внаслідок еволюції світового господарства на базі національної валютної системи виникла світова валютна система.

Етапи еволюції світової валютної системи:

1.Першою світовою валютною системою була система, що базувалася на золотомонетному стандарті. Платіжний оборот обслуговувався золотом. Основу валютних курсів становив валютний золотий паритет (Паризька конференція – 1867 р.);

2.Після першої світової війни другою світовою системою був золотодевізний стандарт, що було юридично оформлено рішенням Генуезької конференції у 1922 р.

3.На міжнародній валютно-фінансовій конференції у Бреттон - Вудсі (США) були узгоджені основні принципи третьої світової або бреттон-вудської валютної системи. Підписана угода між 35 країнами у 1945 р.;

4.Ямайська валютна система започаткована у Кінгстоні на Ямайці у 1976 р. і діє донині.

Європейська валютна система є результатом європейської інтеграції. Її етапи:

1.Передумова – функціонування у 50-х роках Європейського платіжного союзу, який розвивався на багатосторонніх клірингових засадах. Він обслуговував 17 країн Західної Європи;

2.Підписання у 1957 р. Римської угоди про створення Європейської економічної спільноти започаткувало подальший етап у розвитку валютних відносин. З січня 1959 р. почав функціонувати Європейський валютний союз;

3.Трансформація Європейського валютного союзу в Європейську валютну систему.

Національна валютна система України – це державно-правова форма організації валютних відносин на території України, що встановлює певний порядок валютних розрахунків і правила роботи х валютою інших країн.

Законодавчою основою функціонування валютних відносин в Україні є Декрет Кабміну „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993р..

1 серпня 1995 р. відповідно до Указу Президента України було припинено використання в нашій країні іноземної валюти як засобу платежу (обмеження доларизації вітчизняної економіки).

Термінологічний словник

1.Аверс – лицьовий бік монети чи медалі.

2.Антиінфляційна політика – комплекс державних заходів, спрямованих на врегулювання грошового обігу, зменшення грошової маси, припинення надмірного зростання цін.

3.Апреціація – підвищення валютного курсу.

4.Аутрайт – проста строкова валютна угода, що передбачає виплати в точно визначені сторонами терміни за курсом, зафіксованим на момент угоди (форвард).

5.Білонна монета – розмінна монета з дрібною вартістю, яка карбується не з дорогоцінного металу.

6.Валюта – платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави.

7.Вексель –цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця)оплатити у певний термін зазначені суму грошей власникові векселя (векселетримачеві). Розрізняють В. простий і переказний.

8.Гроші – економічна категорія, що означає специфічний товар, що виконує в суспільстві роль загального еквівалента в процесі обміну товарами.

9.Грошовий мультиплікатор –коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси внаслідок цієї емісії.

10.Девальвація – зниження курсу національної чи міжнародної (регіональної) валютно-грошової одиниці щодо валют інших країн та міжнародних валютно-грошових одиниць.

11.Демонетизація – втрата коштовними металами (сріблом, золотом) функцій грошей.

12.Деномінація – зміна (збільшення) номінальної вартості грошових знаків з метою стабілізації валюти чи спрощення розрахунків. Д. відбувається шляхом обміну за встановленим співвідношенням старих грошових знаків на нові. За тим же співвідношенням перераховуються ціни на товари та послуги, тарифи, заробітну плату, залишки коштів на банківських рахунках тощо.

13.Депозит банківський – грошові кошти фізичних і юридичних осіб або цінні папери, які передані на зберігання до банку за відповідну плату.

14.Депреціація – зниження валютного курсу.

15.Дефляція – вилучення з обігу надлишкової грошової маси, випущеної в період інфляції.

16.Ембарго – накладання державою заборони (арешту) на ввезення чи на вивезення

іншими державами золота, іноземної валюти, окремих товарів.

17.Емісія грошей – випуск в обіг грошей як у готівковій, так і в безготівковій формах.

18.Інтервенція валютна – форма впливу центрального банку країни на формування курсу національної валюти шляхом купівлі-продажу великих партій твердих валют за національну.

19.Інфляція – знецінення паперових грошей, що супроводжується зростанням цін на товари та послуги внаслідок переповнення каналів обігу грошовою масою.

20.Котирування – встановлення (розцінювання) курсів іноземних валют, цінних паперів на підставі валютного паритету або цін товарів на біржах чи неорганізованих ринках.

21.Кредит – економічні відносини між юридичними та фізичними особами, а також державами з приводу отримання позики в грошовій або товарній формі на засадах повернення, строковості, платності.

22.Кредитна картка – іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість сплатити через ЕОМ свої покупки і погасити борги, переказуючи гроші за рахунком без використання готівки.

23.Крос-курс – курсове співвідношення між двома валютами, розраховане за їх курсами до однієї і тієї ж третьої валюти.

24.Курс – ціна, за якою купують і продають акції, облігації, інші цінні папери ти валюту.

25.Лігатура – домішок одного металу в іншому з метою надання сплаву більшої міцності або задля його здешевлення.

26.Ломбард – кредитна установа, що позичає гроші під заставу рухомого майна. Оцінку вартості майна здійснюють за згодою сторін. Залежно від виду майна позика становить 50-80% його вартості. Власнику майна видають іменний ломбардний квиток (розписку). У разі неповернення позики (невикупу майна його власником) воно переходить у власність ломбарду і може бути проданим.

27.Маржа – різниця між ставками позичкового та депозитного процента, яка є прибутком банка.

28.Марко – визначення вартості монети не за її номіналом, а за вагою.

29.Масштаб цін – вагова величина золота або срібла, узята в певній країні за грошову одиницю та її кратні частини; рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях.

30.Монетизація – продаж урядом цінних паперів банкам з метою фінансування дефіциту бюджету.

31.Номінал – вартість, вказана на паперових грошах, монетах, цінних паперах (номінальна вартість).

32.Нуліфікація – позбавлення державних паперових грошових знаків сили законного платіжного засобу; анулювання знецінених паперових грошей для заміни їх новими.

33.Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому термін із виплатою фіксованого процента. Можуть випускатися державою (державна позика), підприємствами чи їх об’єднаннями.

34.Овердрафт – дебетове сальдо за контокорентним рахунком, із яким погодився банк; різновид кредиту.

35.Операція форвардна – господарська операція суб’єкта підприємницької діяльності, що передбачає придбання (продаж) форвардної угоди, тобто зобов’язання придбати (продати) продукцію, цінні папери чи валютні цінності у певний час в майбутньому за ціною реалізації, зафіксованою на час укладання (придбання) форвардної угоди. При цьому покупець форвардної угоди має право відмовитись від її виконання лише за згодою іншої сторони цієї угоди – продавця.

36.Операція ф’ючерсна – строкова біржова угода щодо купівлі-продажу валюти, золота, сировинних товарів за фіксованою в момент укладання угоди ціною, але з виконанням операції через певний час (до 2-3 років).

37.Паритет валютний – законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами, яке є основою валютного курсу. Змінюється у процесі девальвації і ревальвації валюти.

38.Паритет золотий – встановлений державою і зафіксований законом ваговий вміст чистого золота в грошовій одиниці країни.

39.Платіжний баланс – відображення співвідношення всієї сукупності надходжень із-за кордону та платежів за кордон за певний відрізок часу.

40.Податок інфляційний – податок, який у неявній формі сплачують споживачі за державної політики, що призводить до інфляції. Він менш помітний, ніж пряме підвищення податкових ставок.

41.Процент – плата позичальника у боргових (кредитних) відносинах. Розрізняють такі форми процента: депозитний, позиковий, обліковий.

42.Ревальвація – збільшення золотого вмісту або підвищення курсу національної валюти щодо валют інших країн. Вона спричинює підвищення цін експортованих товарів.

43.Резерв валютний (золотовалютний) – запаси іноземної валюти і золота, які є в розпорядженні урядового органу або центрального банку держави, транснаціональних чи міжнародних компаній і використовуються для міжнародних розрахунків.

44.Своп – торгово-обмінна операція, за якої укладання угоди щодо купівлі-продажу цінних паперів, валюти, золота на умовах угоди спот супроводжується укладанням контру годи щодо наступного зворотного продажу (купівлі) того самого товару через певний час на тих же чи інших умовах.

45.Сеньйораж – прибуток, який отримує держава від випуску грошей. Дорівнює різниці між номінальною вартістю грошової одиниці та витратами на її емісію.

46.Спот-курс - поточний курс валюти. Розрахунки за угодами на придбання валюти здійснюються наступного робочого (банківського) дня після укладання угоди.

47.Спроможність грошей купівельна – властивість грошової одиниці обмінюватись на певну кількість товарів. Залежить від рівня цін і тарифів рівня інфляції та від наповнення ринку товарами і послугами.

48.Стагфляція – стан економіки, що характеризується загальним застоєм та розвитком інфляційних процесів; одночасний вияв стагнації та глибокої інфляції.

49.Трансакція – банківська операція щодо переведення коштів з одного рахунку на інший, зокрема і за кордон.

50.Факторинг – придбання права на стягнення боргів (покупка дебіторів).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кредитна система	\|	Сутність корпоративного управління.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.