Дидактика

Похилі

Однією з проблем соціальної роботи з людьми літнього і старіючого типу є проблема самотності та адаптації до пенсійного періоду життя. Під самотністю в геронтології розуміють тяжке відчуття розриву з оточенням, що збільшується, острах наслідків самотнього способу життя, важке переживання пов’язаних з втратою істотних життєвих цінностей чи близьких людей: переживання, через те що від них відмовляються їхні діти, постійне відчуття покину тості, марності і непотрібності власного існування. Почуття самотності виявляється в усіх вікових періодах, але лише в старості воно набуває особливої актуальності і значущості для особистості. Самотність у старості – поняття далеко не однозначне, власне кажучи, має соціальний смисл: - самотність, як відсутність родичів, дітей, онуків, подружжя, а також окреме проживання від молодих членів родини; - самотність, як повне позбавлення людського спілкування для багатьох старих людей, які мешкають у родині. Стратегія соціальної роботи тут визначається сферою відмінностей феноменів ізоляції від самотності. Ізоляція означає об’єктивну відсутність суспільних контактів, самотність не є суб’єктивним психічним станом. Ступінь самотності залежить від чекань, які сформувалися у людей похилого віку стосовно оточуючих. Наступною проблемою є проблема адаптації до старості. Вона у свою чергу пов’язана із проблемами професійного старіння, із принципами реабілітації у передпенсійному віці, з мотивацією продовження трудової діяльності після досягнення пенсійного віку, адаптацією до пенсійного періоду життя. Як загальні стратегічні висновки для організації практики соціальної роботи можна назвати такі: - у наш час об’єктивно встановлено, що припинення трудової професійної діяльності у зв’язку з виходом на пенсію, призводить до погіршення фізичного і психічного стану 55% чоловіків і 60% жінок; - старіння це процес, що відбувається протягом усього життя людини і в “третьому віці” стан людини тісно пов’язаний з її адаптацією в попередні роки і залежить від впливу широкого кола чинників зовнішнього середовища (умов праці, харчування, побуту, стресових ситуацій та інших); - прискорене професійне старіння є результатом інтенсифікації виробництва; - підвищення вимог до психофізіологічних можливостей організму, невідповідності функцій старіючого організму, що наростають, вимогам професійної діяльності й умовам її виконання; - якщо людина змінюється протягом життя, то також бажано, щоб змінювалася робота, яку вона виконує. Основне завдання соціальної роботи з людьми похилого віку пов’язане з їхнім соціальним захистом. Соціальний захист це комплекс економічних, соціальних, правових гарантій для громадян похилого віку, що ґрунтуються на принципах людинолюбства й милосердя з боку держави по визначенню до них членів суспільства, які цього потребують.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інваліди	\|	Дидактика - галузь педагогіки, яка досліджує теорію освіти і навчання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.