МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Дидактика Яна-Амоса КоменськогоВід народження в людині існують чотири задатки: розум, з судженням і пам’яттю, воля, здатність рухатись і мова. Для цих задатків є відповідні органи: мозок, серце, рука і мова. Не пройшов Коменський і повз того, що діти не однакові за своєю природою і за темпами свого розвитку. Коменський поділяє дітей за їх здібностями і характером на 6 груп: 1. діти з гострим розумом, допитливі і податливі. Такі діти найбільш придатні до наукових знань; до них потрібний тільки педагогічний підхід, щоб вони не надто поспішали і не переобтяжували себе заняттями; 2. діти з гострим розумом, але повільні, хоч і слухняні. Вони потребують тільки пришпорювання; 3. діти з гострим розумом і допитливі, але дикі і вперті. "Таких в школах ненавидять і вважають безнадійними; однак з них нерідко виходять великі люди". Тут потрібен умілий підхід до дитини, інакше "багато талантів гине з вини вихователів"; 4. діти слухняні та допитливі, але повільні і мляві. Їх треба підбадьорювати, щоб вони не занепадали духом. Ніколи до них не слід ставити надто строгі вимоги, ставитись до них доброзичливо і терпеливо. "Нехай вони пізніше прийдуть до мети, зате вони будуть міцніші, як буває з пізніми плодами... І якщо вони раз щось засвоїли, вони не так легко забувають"; 5. діти тупі і, крім того, байдужі і мляві. Щоб їх виправити, потрібні розсудливість і терпіння; 6. тупі діти із зіпсованою і злобливою натурою. "В більшості ці учні безнадійні". Коменський в своїх педагогічних працях завжди підкреслює провідну роль виховання у формування людини, хоч не виключає і ролі спадковості і великого значення середовища. Коменський вважає, що здібності і таланти дитини самі собою нічого не важать, якщо їх не розвивати. Коменський впевнений, що вихованням можна подолати погані нахили, закладені від народження. Вдосконалення ж "природного дару" швидше за все відбувається у школі. При визначенні мети і завдання виховання Коменський виходить з того, що вони повинні випливати з призначення людини. Він наводить слова Цицерона про те, що "основою всієї держави є правильне виховання молоді", і вказує: "Юнацтво до такої міри має потребу в хорошому вихованні, що, позбавившись його, повинно було б загинути". Коменський вважає, що основна мета школи - стати майстернею для вироблення з дітей справжніх людей. Це буде в тому випадку, якщо всі будуть: 1. мудрими розумом; 2. володіти плавною приємною мовою; 3. здібними в роботі; 4. вихованими морально; 5. благочестиві серцем. Знати, діяти, говорити - в цьому ціль. Коменський вперше в історії педагогіки обґрунтовує принцип природовідповідності, який в його педагогічній системі відіграє роль методологічної основи процесу навчання і виховання, а також побудови шкільної системи. Правильне виховання в усьому повинно бути у відповідності з природою в цілому і з віковими особливостями дітей, зокрема. Коменський вказує, що точний порядок школи слід запозичити від природи, що необхідно виходити зі спостережень над тими процесами, які скрізь проявляє природа в своїх діях. Принцип природовідповідності у Коменського означає побудову навчально-виховного процесу, всієї роботи школи у відповідності з тими ж закономірностями, що мають місце в природі. Принцип природовідповідності спрямований на те, щоб зробити процес навчання більш життєвим і природним, легким і ефективним. Природовідповідність означає: всі здібності людини повинні враховуватись при вихованні, так як всі задатки утворюють людську природу, то ця вимога може бути сформульована і по-іншому: через виховання і освіту людина повинна стати людиною. Принципом природовідповідності обґрунтовується демократизм в педагогіці Коменського. Всі, хто народжений людиною, мають одну і ту ж природу. Виходячи з цього уявлення про однаковість людській природи, Коменський вимагає, щоб всі стали освіченими людьми. Таким чином, з рівності людської природи Коменський виводить природовідповідну вимогу того, щоб всі отримували освіту в одній школі (спільній). Помилковість же розуміння Коменським принципу природовідповідності полягає в тому, що: 1) він не бачив і не міг за станом науки того часу бачити особливих законів соціального життя, за якими розвивається і виховується людина, механічно ототожнював закони біологічного та соціального життя; 2) він тлумаив природу пантеїстично, як прояв Бога в будь-якому явищі природи. Аналіз вчення Коменського показує, що його система виховання і освіти повністю відповідає потребам народу, тобто проникнута ідеєю народності. Це випливає з таких вимог Коменського до виховання: 1. виховання, освіта і навчання повинні формувати таку гармонійно розвинену, високоморальну людину, яка вище за все ставить благополуччя своєї батьківщини; 2. освіта повинна бути загальною і обов’язковою; 3. Навчання рідною мовою повинно лежати в основі освіти; 4. все навчання і освіта повинні бути спрямовані на виховання людяності, гуманності. Висунута Коменським ідея народності виховання проникнута духом патріотизму і є вкладом великого педагога в розвиток дійсно демократичного вчення про виховання.
Одним із центральних завдань школи Коменський розглядає підготовку людини до життя. На його думку, людина повинна знати все існуюче для того, щоб бути в змозі панувати над ним і все підпорядковувати своїм цілям. Піддавши критиці середньовічну школу, Коменський розглядає теорію справжньої освіти. Він вперше в історії педагогіці розробив принципи побудови системи шкільної освіти: - загальне навчання (“Освіту повинно отримати все юнацтво, за винятком хіба тих, кому Бог відмовив у розумі”); - рівні права і можливості жінки з чоловіком в навчання і освіті (“На можна уявити будь-яких підстав, щоб і слабу стать цілком усунути від наукових занять. Жінки – теж образ божий, однаково вони обдаровані (часом більше нашої статі) швидким і сприятливим мудрість розумом”); - викладання і навчання рідною мовою (в той час як вся Європа вчилась латиною: “Нерозумно вчити когось іноземної мови, перш ніж він оволодіє рідною мовою”); - зв’язок школи з життям (необхідно вивчати життя, речі, явища; формувати працелюбство і готувати до практичного життя); - єдність і наступність системи шкіл (кожна наступна ланка пов’язана з попередньою). Коменський виступав проти обходу якоїсь ланки. Коменський є першим педагогом, що теоретично висловився за єдину систему шкіл, починаючи з ніжчої і закінчуючи вищою, незалежно від соціального походження дітей; - державний характер. В останньому розділі “Великої дидактики” Коменський звертається до державних діячів із закликом не жалкувати затрат на створення системи шкіл і розповсюдження загального навчання: Виходячи з основних принципів побудови шкільної системи освіти, а також стосовно запропонованої ним вікової періодизації, Коменський пропонує таку чотириступінчату систему шкіл:
Таким чином, система шкільної освіти в Коменського характеризується чіткістю, завершеністю, розрахована на те, щоб навчити дітей і молодь коритися мудрим вказівкам не з “ослячою готовністю”, а з любові до народу і мала на меті перетворити школу в місце наполегливої праці, яка дає щастя і радість. В своїх “Законах добре організованої школи”Коменський чітко формулює обов’язки не лише учнів, але і батьків, опікунів, учителів, керівників шкіл. Він розглядає школу, як державу, що має сенат, свої колегії, курії. Коменський протягом всього життя постійно займався розробкою питань дидактики. Він систематизував досвід, нагромаджений в галузі навчання та освіти, розробив та висвітлив на високому для того часу науковому рівні дидактичні проблеми і на основі матеріалістичного емпіризму та ідеї природовідповідності вперше в історії педагогічної думки створив струнке вчення про сутність, принципи і загальні методи навчання, класно-урочну систему. Коменський - загальновизнаний батько дидактики. Мабуть, у К. вперше дидактика стає на шлях детермінізму. Завдяки опорі на філософію і психологію, Коменський в основу своєї дидактики кладе відому концепцію про співвідношення між навчанням і розвитком, між теорією пізнання і теорією навчання. Коменський цілком правильно поставив питання про загальнопедагогічні основи навчання. Основу його дидактичного вчення становлять три найважливіші принципи: - виховуючий характер навчання; - зв’язок навчання з життям; - відповідність навчання віку учнів. В дидактичному вченні К. одне з найважливіших місць займає питання про загальні принципи навчання. Він не тільки вказав на необхідність керуватися ними в навчанні, але і розкрив сутність таких принципів навчання, як наочності; свідомості і активності в навчанні; систематичності і послідовності; вправ і міцного засвоєння знань і навичок. а) Принцип наочності, який безпосередньо випливає з його сенсуалістських поглядів (до речі, наочність застосовувалась і до нього - Т.Мор, Т.Кампанелла - але це було емпіричне застосування наочності, без її теоретичного обґрунтування). Він розумів наочність широко, не лише як зорову, але як і залучення всіх органів чуття для кращого і ясного сприймання речей і явищ. Ним проголошено "золоте правило" дидактики: б) Принцип свідомості і активності навчання. Коменський вважав основною умовою успішного навчання розуміння сутності предметів і явищ: "Нічого не слід примушувати виучувати напам’ять, крім того що добре зрозуміле розумом"... Разом з тим К. вважає основною властивістю свідомого знання не лише розуміння, але й використання його на практиці. Він говорить, що вчити розуміти речі, але не вчити разом з тим діяти є вид фарисейства. При вивченні явищ слід підводити учнів до усвідомлення причин цього явища. в) Принцип послідовності і систематичності. Послідовність і систематичність в першу чергу торкаються таких питань: яким чином розподіляти матеріал, щоб не порушити логіку науки; з чого починати навчання і в якій послідовності будувати його; як встановити зв’язок між новим і вже вивченим матеріалом тощо. Тут, як у скрізь, Коменський виходить з ідеї природовідповідності і пише: "Розум в пізнанні речей йде поступово". Виходячи з цього, К. призводить до висновку, що навчання повинно вестись послідовно. г) Принцип вправ і міцності засвоєння знань. Показником повноцінності знань і навичок є не лише ступінь їх усвідомлення, але й те, наскільки глибоко, ґрунтовно і міцно засвоїли їх учні. Цьому важливому завданню навчання і виховання спеціально служать вправи і повторення, що проводяться систематично.
Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|