Процес виробництва здійснюється з метою досягнення визначеного результату. Загальна ефективність виробництва пов'язана з найбільш повним задоволенням потреб індивідуума і суспільства в цілому. Однак досягнення цього результату повинне здійснюватися не за будь-яку ціну, а з урахуванням витрат на його створення. Порівняння обсягу кінцевого продукту з витратами на його виробництво і характеризує його ефективність. Граничний рівень ефективності досягається при максимізації обсягів виробництва і мінімізації витрат.
Для виміру результативності використання факторів виробництва застосовується ряд показників: продуктивність праці, матеріалоємність, фондовіддача, енергоємність, рентабельність.
Продуктивність праці характеризує результативність використання робочої сили:
ПТ=Q/T;
де Q – обсяг створеного продукту;
Т – витрати праці (людино-години) чи кількість зайнятих.
Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу створеного продукту до праці витраченої на його виробництво.
Фондовіддача визначає ступінь використання основних виробничих фондів:
Ф0= Q/Фос ,
де Фос – вартість основних виробничих фондів.
Фондовіддача – це відношення обсягу виробленої продукції до величини основних виробничих фондів.
Матеріалоємність характеризує ефективність використання сировини, матеріалів, енергії й ін.
Me = M/Q ,
деМ – кількість витрачених матеріалів.
Матеріалоємність вимірюється відношенням кількості витраченого матеріалу до обсягу готової продукції.
Рентабельність виробництва характеризує рівень прибутковості.
Рентабельність виробництва вимірюється відношенням прибутку до витрат виробництва.
Крім економічного ефекту слід враховувати і соціальний ефект виробництва, який проявляється у всебічному розвитку індивідуума, у зростанні його загальноосвітнього і спеціального рівня знань, культури, і покращенні здоров’я.
Зростання інтелектуального потенціалу людей реалізується у розвитку науки, у створенні і впровадженні нової техніки і технологій виробництва, засобів зв’язку, удосконалення управління умов праці і т. ін.