Положення точки на земній поверхні визначається плановими координатами (в системі географічних чи прямокутних координат) та однією висотною. На топографічних картах показуються абсолютні висоти, тобто висоти відносно поверхні геоїда. Для проведення висотного знімання створюється державна висотна мережа. Змірявши різницю висот між точками А і Б (їхнє перевищення Dh), визначають абсолютну висоту HБ, як алгебраїчну суму HA і Dh:
HБ=HA+|DhAБ|.
Перевищення може мати і додатній і від’ємний знак. Якщо на території відсутня точка державної висотної мережі, висоти точок визначають відносно якогось умовного рівня і називаються умовними.
Комплекс вимірювальних робіт з визначення висотних характеристик топографічної поверхні чи роботи із визначення перевищень на місцевості називають нівелюванням. Воно застосовується:
• для отримання висот опорних точок державної геодезичної мережі;
• визначення висот точок місцевості при будь-яких дослідженнях;
• будівництві всіх видів;
• проведенні планово-висотного знімання.
Основними видами нівелювання є геометричне (технічне), яке виконується технічним нівеліром, ватерпасом та шкільним нівеліром, тригонометричне (виконується екліметром, вертикальним кругом теодоліта та кіпрегеля) та фізичне (останнє поділяється на барометричне, яке виконується барометром-анероїдом та гіпсотермометром, гідростатичне, механічне та аерорадіонівелювання).