• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальний порядок нормування власних оборотних активів підприємства.

Ефективне використання оборотних коштів багато в чому залежить від правильного визначення потреби в оборотних коштах. Виручка від реалізації продукції підприємства надходить на його поточний рахунок і використовується для формування виробничих запасів для забезпечення безперервного процесу виробництва. Однак одержання виручки від реалізованої продукції часто не збігається згодом споживання матеріальних ресурсів, що визначає необхідність формування оборотних коштів у певному розмірі.

Дуже важливо правильно визначити оптимальну потребу підприємства в оборотних коштах, що дозволить із мінімальними витратами отримувати прибуток, запланований при даному обсязі виробництва. Заниження величини оборотних коштів спричиняє нестійкий фінансовий стан підприємства, перебої у виробничому процесі, зниження обсягів реалізації продукції й прибутку. Завищення величини оборотних коштів знижує можливість підприємства здійснювати капітальні витрати по розширенню виробництва, оскільки кошти заморожуються в зайвих запасах.

В основі визначення потреби в оборотних коштах лежить величина виробничих витрат підприємства.

Забезпечення підприємства оборотними коштами залежить від своєчасності укладання договорів, у яких визначені умови поставок (ціни на товарно-матеріальні цінності, величина партій, періодичність поставок, умови й форми розрахунків); повного переліку видів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, запчастин, покупні й власної тари, упакування та ін.

На виробничому підприємстві найбільшу питому вагу займають оборотні кошти, що обслуговують процес виробництва й початок реалізації продукції. Тому при плануванні основна увага приділяється виробничим запасам, незавершеному виробництву, готовій продукції на складі.

Ця частина матеріальних оборотних коштів повинна бути об'єктом постійного контролю з боку фінансових служб підприємства.

Виробничі запаси повинні бути мінімальні стосовно до конкретних умов постачання й достатні, щоб забезпечити безперебійну роботу підприємства. Величина коштів, вкладених у незавершене виробництво, багато в чому залежить від тривалості виробничого циклу, що визначається технологією виробництва продукції. Визначення величини оборотних коштів, необхідних для формування запасів готової продукції на складі, тісно пов'язане із прогнозуванням обсягів реалізації продукції, що випускається.

Недоцільно обмежувати або мінімізувати величину товарів відвантажених, тому що це результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Чим більше відвантаженої продукції за умови її своєчасної оплати, тим більше виручки надходить на розрахунковий рахунок підприємства.

При відвантаженні готової продукції в підприємства виникає дебіторська заборгованість і може з'явитися нестача в коштах для придбання виробничих запасів. Для поповнення коштів можливе залучення короткострокового банківського кредиту або одержання комерційного кредиту від постачальника у вигляді відстрочки оплати відвантажених товарно-матеріальних цінностей.

Для планування потреби підприємства в оборотних коштах використовуються наступні основних методи:

1) метод прямого рахунку (нормування);

2) економічний метод.

Підприємство може використовувати кожен метод з урахуванням розмірів підприємства, обсягів виробничої програми, характеру господарських зв'язків з постачальниками й покупцями, організації обліку і кваліфікації економістів.

Метод прямого рахунку передбачає розрахунок запасів оборотних коштів по кожному елементі й обліком всіх змін на рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, транспортуванню товарно-матеріальних цінностей, практиці розрахунків між підприємствами. Цей метод є трудомістким, але від найбільш точний. Як правило, застосовується при організації нового підприємства або на діючих великих підприємствах, на яких працюють висококваліфіковані економісти й організація управління оборотними коштами перебуває на високому рівні.

Метод прямого рахунку нормативу оборотних коштів доцільно застосовувати на підприємствах для виявлення непотрібних, надлишкових, неліквідних виробничих запасів, або резервів скорочення тривалості виробничого циклу, або причин нагромадження готової продукції на складах.

Метод прямого рахунку припускає розробку норм запасу по окремих найважливіших видах товарно-матеріальних цінностей всіх нормованих елементів оборотних коштів; визначення нормативів обігових коштів у грошовому вираженні для кожного елемента оборотних коштів і сукупної потреби підприємства в оборотних коштах.

Норма оборотних коштів розраховується по кожному елементу оборотних коштів і характеризує величину запасу товарно-матеріальних цінностей на певний період часу, що необхідний для забезпечення безперервного виробничого процесу. Виражається в днях.

На величину норм оборотних коштів впливає:

1) тривалість виробничого циклу, періодичність запуску матеріалів у виробництво;

2) час підготовки матеріалів для виробничого споживання;

3) віддаленість постачальників, частота, рівномірність і комплектність поставок, величина поставляється партії, що, якість матеріалів і інші умови постачання;

4) характер відвантаження готової продукції;

5) швидкість перевезень і регулярність роботи транспорту;

6) система й форми розрахунків, швидкість документообігу та ін.

Норматив обігових коштів – це планова сума коштів, постійно необхідна підприємству для його виробничої діяльності. Сукупна потреба в оборотних коштах підприємства визначається як сума приватних нормативів, розрахованих по окремих елементах оборотних коштів.

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення безперервного процесу виробництва й реалізації продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й куповані напівфабрикати.

За сировиною, основними і допоміжними матеріалами, купівельними напівфабрикатами норма обігових коштів (Де) включає наступні елементи запасів у днях: транспортний (час перебування у дорозі), підготовчий (час приймання, розвантаження, сортування, складування, підготовки до виробництва), поточний (час перебування на складі), страховий.

Страховий запас розраховується від поточного запасу. Поточний запас складає 50% середнього інтервалу між двома постачаннями.

Норматив обігових коштів (Ноб) за елементами (сировина, матеріали, покупні напівфабрикати і допоміжні матеріали) визначається за формулою:

Ноб = Вд х Де (6.1),

де Вд – одноденні витрати з відповідного елемента, тис. грн.;

Де – норма запасу для даного елемента обігових коштів, дні;

Одноденні витрати з відповідного елемента розраховуються як:

В_Д = Зкв / 90 (6.2),

де Зкв – квартальні витрати на виробництво, тис. грн.,

90 – кількість днів у кварталі.

Норма запасу для відповідного елемента розраховуються як:

Де = Нтр + Нпідг + Нпот + Нстрах (6.3),

де Нтр – час перебування в дорозі, дні;

Нпідг – час приймання, розвантаження, сортування, складування, підготовки до виробництва, дні;

Нпот – час перебування на складі, дні;

Нстрах – страховий запас, 50% Нпот чи 30% Нпот в залежності від умов постачання.

Норматив обігових коштів за запасними частинами визначається галузевими особливостями підприємства і розраховується двома методами:

1. Нзап = Взап х Дзап (6.4),

де Взап – одноденні витрати запасних частин, тис. грн.;

Дзап – норма запасу, дні.

2. (6.5),

де Взап – кількість запасних частин (комплектів), шт.;

Ц – ціна комплекту, шт., грн.;

Тсл – термін служби комплекту, запчастин, дні;

Нз – норма запасу, дні;

Ксн – коефіцієнт зниження відповідно до умов постачання.

Норматив обігових коштів з незавершеного виробництва Ноб(нзп) чи напівфабрикатів власного виготовлення визначається за формулою:

(6.6),

де Sпр(пл) – фактична (планова) виробнича собівартість одиниці продукції або незавершеного виробництва, тис. грн.;

Тц – тривалість виробничого циклу, дні;

Uф(пл) – фактичний (плановий) випуск продукції, тис. шт.;

Квит – коефіцієнт зростання витрат:

(6.7),

де Зпоч – витрати у перший день виробничого циклу, тис. грн.;

Зін – інші витрати, тис. грн.

Інші витрати можна розрахувати шляхом відрахування витрат у перший день виробничого циклу із сукупних витрат на виробництво продукції.

Коефіцієнт зростання витрат характеризує рівень готовності виробів у незавершеному виробництві, тобто відношення витрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції. Послідовність і темпи зростання витрат залежать від особливостей продукції, що виробляється, технології та організації виробництва. Що більше витрат припадає на перші дні циклу, то вищим є коефіцієнт зростання витрат і більшим норматив оборотних коштів.

Під час розрахунку нормативу за готовою продукцією (Нгп) на складі використовується формула:

Нгп = Ргп х Дгп (6.8),

де Ргп – однодобова планова виробнича собівартість готової продукції, тис. грн.;

Дгп – норма запасу готової продукції (дні):

Дгп = Туп + Тас + Тнакоп + Тоф + Тпрох (6.9),

де ТУП – час, необхідний на упакування, дні;

Тас – час на підборку за асортиментом (номенклатурою), дні;

Тнакоп – час на накопичення транспортної партії, дні;

Тоф – час на оформлення документів, дні;

Тпрох – час для проходження документів (у банку, на таможні та ін.), дні.

Правильне визначення нормативу обігових коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва й реалізації продукції. Обґрунтовані нормативи обігових коштів сприяють підвищенню ефективності використання оборотних коштів.

Економічний метод застосовується на підприємствах, які функціонують більше року, мають сформовану виробничу програму й добре організований виробничий процес. На таких підприємствах є розраховані раніше нормативи оборотних коштів, а також статистичні дані за минулі періоди про зміну величини оборотних коштів, які використовуються при подальшому їхньому плануванні.

Економічний метод припускає розподіл витрат на залежні безпосередньо від обсягу виробництва (сировина, основні та допоміжні матеріали, купівельні напівфабрикати, тара, незавершене виробництво, готова продукція) і не залежні (запасні частини для ремонту устаткування, малоцінні та швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів).

По оборотних коштах, що залежать від зміни обсягу виробництва, потреба підприємства визначається виходячи з величини нормативів оборотних коштів у базовому періоді й темпів зростання виробництва в планованому періоді. По оборотних коштах, що не залежать від зміни обсягу виробництва, потреба планується на рівні нормативів оборотних коштів за базовий період, які збільшуються на 50 % від зростання виробничої програми.

Отримана загальна сума нормативу зменшується на суму коштів, що вивільняються в результаті планового (прогнозованого) прискорення оборотності оборотних коштів.

Читайте також:

1. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
2. The peace – порядок
3. А.1. Порядок Magnoliales - магнолієцвіті
4. Аблактування - щеплення зближенням двох кореневласних рослин.
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Адміністративний арешт активів та його наслідки
7. Амортизація інших необоротних матеріальних активів
8. Амортизація нематеріальних активів
9. Амортизація нематеріальних активів
10. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації
11. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації.
12. Аналіз активів банку

Переглядів: 1258