МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Правовий режим надзвичайного положення
Нормативні акти і рекомендована література 1. Конституція України. - Київ, 1996. 2. Декларація про державний суверенітет України. - ДО., 1991. 3. Закон України «Про громадянство України» // Відомості Верховної Ради України (надалі Відомості). - 2001. - № 13. - Ст. 65. 4. Закон України «Про інформацію» // Відомості. - 1992. - №48. - Ст. 650. 5. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) у України» // Голос України. - 1992. 8 грудня. 6. Закон України «Про правовий режим надзвичайного положення» // Відомості. - 2000. № 23. - Ст. 176. 7. Закон України «Про національні меншини в Україні» //Ведомости. - 1992. - № 36. -Ст. 529. 8. Закон України «Про правовий статус іноземців» // Відомості.-1994.-№23.-Ст. 161. 9. Закон України «Про біженців» // Відомості. -1994. - № 16. - Ст. 90. 10. Закон України «Про об'єднання громадян» // Відомості. - 1992.- № 34. - Ст. 504. 11. Закон України «Про мови в Українській РСР» // Відомості. -1989.-№51.-Ст. 631. 12. Закон України «Про політичні партії в Україні» // Відомості.- 2001. - № 23. - Ст. 118. 13. Декларація прав національностей України // Відомості. - 1991.- № 53. - Ст. 799. 14. Концепція нової Конституції України // Відомості. -1991. - № 35.- Ст.466. 15. Белоус А.О. Політичні об'єднання України. - ДО., 1993. 16. Права людини: Міжнародні договори України. - ДО., 1992. 17. Рабіновіч П.М. Права людини та їх юридичне забезпечення. - ДО., 1992. 18. Тодика Ю.Н., Рішняк Н.А. Громадянство України. - X., 1996.
§1. Поняття основ правового статусу громадянина України Правовий статус людини — це юридично закріплене правове положення особи в суспільстві і державі. Основу цього статусу складає конституційно-правовий статус. По приналежності до громадянства статус осіб, що проживають в Україні, різний: — статус громадян України; — статус іноземців і осіб без громадянства. Найбільш широким правовим статусом володіють громадяни України. Правовий статус особи включають такі головні елементи: громадянство; права, свободи і обов'язки; правосуб'єктність; взаємна відповідальність держави і особи; гарантії прав і свобод; принципи правового статусу. Розрізняють загальний, спеціальний і індивідуальний правові статуси. Загальний правовий статус характеризує положення особи як Об'єкту відносин, що має рівні права і обов'язки з іншими обличчями незалежно від яких-небудь групових особливостей, соціального, службового, сімейного стану і т.п. Спеціальні правові статуси припускають наявність у особи прав і обов'язків, а також відповідальності, які зумовлені специфікою соціально-класового, службового, вікового положення і т.д. Йдеться про спеціальні права і обов'язки робочих, фермерів, депутатів, військовослужбовців, вчителів, дітей, батьків, юристів, медиків і т.д. Спеціальні правові статуси реалізуються по ступеню їх конкретизації. Так, можливо виділення спеціального правового статусу громадянина як депутата взагалі і спеціальних правових статусів громадянина як депутата Верховної Ради України або місцевої ради. Іноземці і особи без громадянства можуть мати як загальний, так і спеціальний правові статуси. Тому виправдано відмінність правових статусів дипломатів, консулів, туристів, військовослужбовців, іноземних студентів, аспірантів і т.д. Індивідуальний правовий статус — це правовий статус конкретної особи. Він визначається специфікою зв'язків, в які вступає суб'єкт, його соціальною активністю. Індивідуальний правовий статус конкретної особи, виступаючої в тій або іншій якості, визначається загальним правовим статусом, а також набором спеціальних правових статусів. Передумовою правового статусу громадян є громадянство - правовий зв'язок між фізичною особою і державою, зміст якої складають їх взаємні права і обов'язки. Іноземці і особи без громадянства мають ті ж права і свободи і виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами України. Зокрема, іноземці і особи без громадянства не можуть брати участі в управлінні державою, обирати і бути вибраними в органи державної влади і місцевого самоврядування, брати участь в референдумах, бути членами політичних партій і т.д. Права громадян України, іноземців і осіб без громадянства забезпечуються за допомогою соціально-економічних, політичних, організаційних і юридичних гарантій. Читайте також:
|
||||||||
|