Матеріальна відповідальність працівників полягає в їх обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству, установі або організації, де вони працюють.
Умовами залучення працівника до матеріальної відповідальності є: наявність прямого дійсного шкоди, протиправність поведінки працівника, причинний зв'язок між поведінкою працівника і виниклим збитком, провина працівника в спричиненні шкоди.
Трудове законодавство встановлює обмежену і повну матеріальну відповідальність працівників.
Обмежена відповідальність полягає в обов'язку працівника відшкодувати шкоду в межах свого середньомісячного заробітку (ст. 132 КЗоТ). Вона наступає у всіх випадках, окрім тих, коли законодавством передбачена повна відповідальність.
Повна матеріальна відповідальність полягає в обов'язку працівника відшкодувати шкоду в повному об'ємі і лише у випадках, прямо передбачених в законі (ст. 134 КЗоТ).
Працівник може добровільно відшкодувати заподіяний їм шкода, а з відома власника або уповноваженого їм органу може передати для відшкодування шкоди рівноцінне майно або виправити пошкоджене (ст. 130 КЗоТ).
Шкода може бути відшкодований по розпорядженню власника або уповноваженого їм органу в тому випадку, якщо:
а) розмір шкоди не перевищує середньомісячного заробітку працівника;
б) з моменту виявлення шкоди пройшли не більше двох тижнів;
в) розпорядження звертається до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівнику. У всій решті випадків відшкодування шкоди проводиться шляхом подачі власником або уповноваженим їм органом позову до районного (міський) суду (ст. 136 КЗОТ).