Кримінальне наказание— це міра державного примушення, вживана судом до особи, що скоїла злочин. Покарання є однією з найбільш поширених форм реалізації кримінальної відповідальності. Воно характеризується наступними знаками:
— є мірою державного примушення;
— застосовується тільки судом і від імені держави;
—применяется тільки до особи, визнаної винною в скоєнні злочину;
— заподіює злочинцю визначені, передбачені за коном обмеження прав і свобод протягом встановленого законом терміну;
— спричиняє за собою судимість.
Як видно з визначення, покарання по своєму об'єктивному змісту є карою за скоєне. Але мета покарання полягає не тільки в тому, щоб покарати злочинця. Вона полягає і в другом: виправленні засуджених і в тому, що перешкодило самій засудженій особі скоїти новий злочин, а також попередити скоєння злочинів іншими особами.
Вичерпний перелік видів покарань встановлений в Кримінальному кодексі (ст. 51 У До). Всі покарання діляться на три види: основні, додаткові і покарання, вживані як як основні, так і додаткові (змішані).
Основні наказания— це такі покарання, які призначаються самостійно, не можуть застосовуватися в поєднанні один з одним і не можуть служити доповненням до інших видів покарання. Сюди відносяться: суспільні роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження свободи, вміст в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний термін, довічне позбавлення волі.
Додатковими покараннями називаються такі, які не можуть застосовуватися самостійно, а доповнюють основні. До їх числа відносяться: позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, або кваліфікаційного класу, а також конфіскація майна.
Покараннями, які застосовуються як як основні, так і як додаткові, є штраф і позбавлення права посідати певні посади або займатися певною діяльністю.