• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вимоги безпеки до різних видів інструментів 3 страница

Проїзди на території повинні бути зручними, найоптимальні-шими за часом проїзду між технологічними цехами, спорудами, складами та вантажно-розвантажувальними пунктами. Автомо­більні проїзди та під'їзди до будівель, споруд і джерел води на підприємствах мають забезпечувати за будь-якої пори року без­перебійний і безпечний рух автомобільного транспорту.

Відповідальні особи повинні постійно наглядати за техніч­ним станом проїздів та під'їздів до будівель, споруд, джерел води і своєчасно підвищувати їх технічний рівень та експлуатаційні якості.

За справність доріг та під'їздів до джерел води відповідають особи, призначені наказом по підприємству.

Автомобільні проїзди та під'їзди до будівель, споруд і джерел води повинні мати електричне освітлення за темної пори доби.

З метою гарантування пожежної безпеки забороняється:

1)складати в смузі протипожежних розривів будь-які, а осо­бливо пожежовибухонебезпечні речовини і матеріали;

2) зливати пожежовибухонебезпечні та горючі речовини в каналізаційну мережу;

3) утримувати з відкритими люками оглядові колодязі;

4) утримувати в несправному стані гідрозатвори.

293

Тупикові (сліпі) проїзди, під'їзди до будівель, споруд і джерел води повинні закінчуватись майданчиками для розвертання транс­портних засобів розміром не менш ніж 12 х 12 м, що забезпечує безперешкодне розвертання пожежних та інших спеціальних машин.

Переїзди та переходи через залізничні колії повинні мати су­цільні настили на рівні головок рейок, тримати їх слід у справно­му стані. Залишати рухомий склад (вагони, цистерни, платфор­ми) на переїздах забороняється. Ворота для в'їзду на територію підприємства, які відчиняються за допомогою електропривода, повинні мати пристосування (пристрої), які дозволяють відчиня­ти їх вручну.

Утримання приміщень та евакуаційних шляхів і виходів

Всі приміщення для гарантії безпечної евакуації людей у випад­ку пожежі повинні мати евакуаційні шляхи і виходи. Двері ева­куаційних виходів мають відчинятися в Напрямку виходу з буді­влі. Влаштовувати розсувні, підйомні та обертові двері на еваку­аційних шляхах забороняється. Забороняється захаращувати евакуаційні проходи і виходи різними предметами, матеріалами та обладнанням.

У сходових клітках будівель неприпустимо прокладати про­мислові газопроводи, трубопроводи з легкозаймистими та горю­чими речовинами, відкриті електричні кабелі, а також застосову­вати устаткування, що перешкоджає евакуації людей. Висота ева­куаційних шляхів і виходів повинна становити не менше 2 м. Кожне приміщення площею понад 300 м², розташоване в підва­льному або в напівпідвальному (цокольному) поверсі, повинно мати не менше двох евакуаційних виходів.

У підвальних приміщеннях і цокольних поверхах виробни­чих цехів, майстерень, складів та інших будівель забороняється застосування і зберігання вибухонебезпечних речовин, балонів з газом під тиском, а також речовин з підвищеним рівнем пожеж­ної небезпеки. У підвалах з виходами в загальні сходові клітки будівель неприпустимо зберігати горючі речовини і матеріали.

Забороняється використовувати горищні приміщення з виро­бничою метою або для зберігання матеріальних цінностей. Гори­щні приміщення мають бути постійно зачинені на замок. Місце зберігання ключів від замків повинно зазначатись написами на

294

дверях (люках) входів на горище. Дерев'яні конструкції горищ­них приміщень підлягають вогнезахисній обробці. Якість оброб­ки щороку контролюється і за потреби обробка повторюється. За результатами контролю складається акт.

При переплануванні приміщень та зміні їх призначення, впро­вадженні нових технологічних ліній чи обладнання слід перед­бачати протипожежні вимоги, не нижчі за наявні вимоги пожеж­ної безпеки.

Стаціонарні зовнішні пожежні сходи, обгородження на дахах будівель і споруд слід тримати справними, щороку перевіряти на міцність.

Забороняється встановлювати глухі ґрати на віконних прорі­зах будівель і приміщень, у яких перебувають люди (за винят­ком кас, складів та інших спеціальних приміщень, де встанов­лення глухих ґрат допускається нормами і правилами, затвер­дженими у встановленому порядку). У разі потреби встановлен­ня на вікнах ґрат їх треба робити розсувними або знімними. На час перебування в цих приміщеннях людей ґрати мають бути відчинені.

Слід постійно тримати в справному робочому стані протипо­жежні системи, установки, пристрої (протидимового захисту, по­жежної автоматики, протипожежного водопостачання; протипо­жежні двері, клапани, інші захисні пристрої в протипожежних стінах та перекриттях) приміщень, будівель і споруд.

Підлога виробничих приміщень має бути справною, пошко­дження в ній слід негайно усувати. Прибирати підлогу треба в міру потреби, але,не рідше одного разу за зміну.

Усі виробничі та підсобні приміщення слід тримати чистими. У випадку розливання легкозаймистої чи горючої рідини її слід негайно прибрати. Усі виробничі та підсобні приміщення мають бути забезпечені первинними засобами гасіння пожежі. Пожеж­не обладнання та інвентар необхідно розміщувати на видних і легкодоступних місцях і тримати їх цілком справними і готови­ми до негайного використання. Потрібно встановити постійний контроль за їх технічним станом і призначити відповідальних працівників.

Біля кожного телефонного апарата слід вивісити таблички або зробити написи, де зазначити номери телефонів пожежної частини, аварійної газової служби та служби електромереж, а також швидкої медичної допомоги.

295

Всі виробничо-складські або допоміжні приміщення чи будів­лі повинні мати на вхідних дверях напис про категорію примі­щення (чи будівлі) щодо вибухопожежної та пожежної небезпе­ки відповідно до додатка 5.3 та «Перечня категорий помещений и сооружений автотранспортных и авторемонтных предприятий по взрывопожарной и пожарной опасности и классов взрывоопа­сных зон по правилам устройства электроустановок».

Щоб не допустити поширення вогню в будівлях і спорудах, слід влаштовувати протипожежні перешкоди - стіни, перекриття, що огороджують конструкції (з вогнетривких матеріалів), відпо­відно до вимог будівельних норм (додаток 5.4). Установки по­жежної сигналізації (далі - УПС) та автоматичні установки по­жежогасіння (далі - АУП) (додаток 5.5) за їх наявності на під­приємстві (об'єкті) повинні утримуватись у працездатному стані.

5.3. Вимоги протипожежної безпеки до інженерного обладнання

5.3.1. Електрообладнання

Електричні мережі та електрообладнання, які використовуються на підприємствах, повинні відповідати вимогам чинних Правил устройства электроустановок і Правил технической эксплуатации электроустановок потребителей і Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів (далі - ПУЕ, ПТЕ і ПБЕ) та інших нормативних документів.

Особа, відповідальна за протипожежний стан електроустано­вок (головний енергетик, головний механік або інженерно-техні­чний працівник відповідної кваліфікації) і призначена наказом керівника, зобов'язана:

1) забезпечити організацію та своєчасне проведення профі­лактичних оглядів і планово-попереджувальних ремонтів електрообладнання, апаратури та електромереж, а також своєчасно усувати порушення, які можуть призвести до пожежі;

2) забезпечити правильність вибору та застосування кабелів, електропроводів, двигунів, світильників та іншого елект­рообладнання залежно від класу зон щодо вибухо- та по-жежонебезпеки і умов навколишнього середовища;

296

3) систематично контролювати справність апаратів захисту від струменів короткого замикання, перевантаження, вну­трішньої та атмосферної перенапруги, а також від інших ненормальних режимів роботи;

4) контролювати справність спеціальних установок і засобів, \ призначених для ліквідації загорання та пожежі в елект­роустановках і кабельних приміщеннях;

5) організувати навчання та інструктаж чергового персона­лу з -питань пожежної безпеки при експлуатації електро­установок;

6) брати участь у розслідуванні виникнення пожеж від елек­троустановок, розробляти і здійснювати заходи щодо їх недопущення.

Якщо неможливо забезпечити технічне обслуговування елек­троустановок працівниками підприємства, адміністрація повинна укласти зі спеціалізованою організацією договір на планове тех­нічне обслуговування.

Забороняється:

1) експлуатація електрокабелів і проводів з ізоляцією по­шкодженою або такою, що втратила в процесі експлуата­ції захисні властивості;

2) залишати під напругою кабелі і проводи з неізольовани-ми струмопровідними жилами;

3) користуватися пошкодженими розетками, відгалужуваль-ними та з'єднувальними коробками, вимикачами, рубиль­никами та іншими електровиробами, а також лампами, на склі яких є темні плями;

4)використовувати електроапаратуру і прилади в умовах, що не відповідають зазначеним рекомендаціям підпри-ємств-виробнйків;

5) складувати горючі матеріали на відстані менше 1 м над і під електрощитами та від електрообладнання;

6) застосовувати ролики, вимикачі, штепсельні розетки для підвішування одягу та інших предметів; заклеювати ді­лянки електропроводки папером, горючими тканинами;

7) застосовувати для електромереж радіо- і телефонні проводи;

8) використовувати електроустановки, поверхневе нагріван­ня яких при роботі перевищує температуру навколишньо­го повітря більш як на 40 С (якщо до цих електроуста­новок не ставляться інші вимоги).

297

На кожному об'єкті має бути встановлений порядок знестру-млення електрообладнання, силових та контрольних кабелів на випадок пожежі, із забезпеченням незалежного електроживлення систем пожежної автоматики та протипожежного водопостачання.

В усіх приміщеннях (незалежно від призначення), які після закінчення робіт зачиняються і не контролюються черговим пе­рсоналом, всі електроустановки та електроприлади мають бути знеструмлені (за винятком тих, які працюють цілодобово за ви­могами технології: чергового освітлення, протипожежних та охо­ронних установок, електроустановок).

Будівлі, споруди і зовнішні установки слід захищати від пря­мих ударів блискавки та її вторинних проявів. Для підтримання пристроїв захисту від блискавок у справному стані слід регуляр­но проводити їх ревізію: для будівель і споруд І і II категорій щодо блискавкозахисту - щороку, для III категорії - не рідше одного разу на 3 роки зі складанням акта, в якому зазначаються виявлені дефекти. Всі виявлені пошкодження і дефекти повинні бути негайно усунені.

Електричне освітлення

Для живлення світильників загального освітлення в приміщен­нях слід використовувати, як правило, напругу не вище 220 В. У приміщеннях без підвищеної небезпеки зазначена напруга допу­скається для всіх стаціонарних світильників незалежно від ви­соти їх встановлення.

У вибухо- та пожежонебезпечних зонах слід застосовувати світильники з відповідним рівнем вибухозахисту або оболонки. Конструкція світильників з дуговими ртутними лампами в по­жежонебезпечних зонах повинна виключати випадіння з них ламп. Світильники з лампами розжарювання і з люмінесцентни­ми лампами в пожежонебезпечних зонах повинні мати суцільне силікатне скло, що захищає лампу, і не мати відбивачів та розсію-вачів із горючих матеріалів.

У приміщеннях з підвищеною пожежонебезпекою напруга для живлення світильників, як правило, не повинна бути вищою 42 В. При встановленні світильників загального освітлення напругою 220 В з лампами розжарювання на висоті менш ніж 2,5 м слід застосовувати світильники, конструкція яких унеможливлює доступ до лампи без інструменту. Електропроводка, Щ°

298

прокладається до світильника, повинна бути в металевих трубах (рукавах) або захисних оболонках. Кабелі та незахищені прово­ди можна використовувати тільки для живлення світильників з лампами розжарювання напругою не вище 42 В.

Світильники з люмінесцентними лампами напругою 127 та 220 В допустимо встановлювати на висоті не менше 2,5 м від підлоги за умови недоступності їх струмопровідних частин для дотику. У приміщеннях вологих, особливо вологих і з жарким середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення дозволяється тільки в арматурі спеціальної конструкції.

Переносні світильники мають бути обладнані захисними скля­ними ковпаками і сітками для захисту від механічних пошко­джень і виконані у вибухозахисному варіанті. Для цих світиль­ників та іншої переносної електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі або проводи з мідними жилами, спеціально призна­чені для цієї мети - з урахуванням можливих механічних впливів.

Відстань між світильниками з лампами розжарювання та пред­метами (будівельними конструкціями) з горючих матеріалів-уста--новлюється залежно від потужності:

Номінальна потужність, Вт Мінімальна відстань, м
100 0,5
300 0,8
________________ 500 _________________________ 1£_______________ .

Інші види світильників слід розміщувати на відстані не мен­ше 0,5 м від горючих матеріалів та предметів, а від горючих будівельних конструкцій - на відстані не менше 0,2 м.

За наявності у виробничих і складських приміщеннях горю­чих матеріалів (паперу, гуми, бавовни та ін., а також виробів в упаковці з горючих матеріалів) електричні світильники мають бути закритими або захищеними (зі скляними ковпаками).

Забороняється підвішування світильників безпосередньо на струмоведучі проводи, обгортання електролампи і світильники папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуату­вати їх зі знятими ковпаками (розсіювачами).

Аварійне освітлення (у приміщеннях і на місцях ведення зо­внішніх робіт) слід передбачати тоді, коли відсутність робочого освітлення може викликати порушення нормального обслугову­вання обладнання та механізмів, внаслідок чого може статись

299

вибух або пожежа. Світильники аварійного освітлення для про­довження роботи, а також світильники евакуаційного освітлення мають бути приєднані до незалежного джерела живлення або автоматично на нього переключатись. Світильники аварійного освітлення для евакуації мають живитись від джерел, незалеж­них від мережі робочого освітлення, починаючи від щита підста­нції, або за наявності тільки одного вводу (в будівлі або в зоні робіт на відкритому просторі), починаючи від цього вводу.

Допускається живлення аварійного освітлення від мережі ро­бочого освітлення з автоматичним переключенням на зазначені вище джерела живлення при аварійних режимах.

У будівлях без природного освітлення світильники робочого та аварійного освітлення, як для продовження роботи, так і для евакуації, мають живитись від двох незалежних джерел енергії. Мережі робочого та аварійного освітлення повинні бути при цьо­му роздільними, а використання електросилових мереж для жив­лення робочого або аварійного освітлення є неприпустимими.

У виробничих будівлях без природного освітлення і в примі­щеннях, де можуть водночас перебувати 100 і більше чоловік, незалежно від наявності аварійного освітлення, має передбача­тись евакуаційне освітлення на шляхах евакуації, яке переклю­чається при припиненні його живлення на незалежне зовнішнє або місцеве (акумуляторну батарею, дизель-генераторну установ­ку) джерело, яке не використовується в нормальному режимі для живлення робочого, аварійного та евакуаційного освітлення. Електродвигуни, світильники, проводи, розподільні пристрої слід очищати від пилу не рідше як два рази на місяць, а в запилених приміщеннях - щотижня.

5.3.2. Опалення

Відповідальність за технічний стан і контроль за експлуатацією, своєчасним та якісним ремонтом опалювальних установок на підприємствах покладається на головного механіка або іншу особу, призначену наказом по підприємству, а по цехах, майстернях, дільницях, складах, лабораторіях та окремих об'єктах (підрозді­лах) - на керівників цих підрозділів.

У вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщен­нях категорій А, Б і В (додаток 3) застосовування пічного опа­лення є неприпустимим.

300

Перед початком опалювального сезону котельні, теплогене-рувальні і калориферні установки та інші опалювальні прилади слід старанно перевірити і відремонтувати. Забороняється екс­плуатувати несправні опалювальні установки. Опалення на під­приємствах повинні виконувати спеціально призначені праців­ники, які пройшли протипожежний інструктаж, що слід прово­дити щороку перед опалювальним сезоном.

У вибухопожежонебезпечних приміщеннях категорій А і Б слід застосовувати, як правило, систему водяного або парового опалення (за винятком приміщень, де зберігаються або застосо­вуються речовини, які при з'єднанні з водою або водяною парою утворюють вибухонебезпечні суміші чи речовини, здатні до само-спалахування або вибуху при взаємодії з водою).

Електричне опалення

Опалення електричними приладами в приміщеннях категорій за вибухопожежонебезпекою А і Б не дозволяється.

У разі застосування електронагрівальних приладів у поже­жонебезпечних зонах будь-якого класу, згідно з умовами вироб­ництва, електронагрівальні прилади мають бути захищені від контакту з горючими матеріалами і встановлені на поверхні з негорючого матеріалу. Температура зовнішньої поверхні елект-роопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в норма­льному режимі роботи не повинна перевищувати 85 °С.

Не дозволяється застосовувати електричні опалювальні при­лади в пожежонебезпечних зонах у складських приміщеннях.

Відстань від приладів електроопалення до горючих матеріа­лів і будівельних конструкцій повинна становити не менше 0,25 м. Електричні повітронагрівачі і опалювальні прилади повинні розміщуватись так, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду та очищення.

Усі поверхні нагрівальних приладів у виробничих приміщен­нях зі значним виділенням горючого пилу повинні бути гладки­ми (для зручності очищення).

Дозволяється застосовувати тільки електричні опалювальні прилади заводського виготовлення. Опалювальні електроприла­ди перед початком опалювального сезону слід ретельно переві­рити і за потреби відремонтувати або замінити. Забороняється: 1) класти спецодяг, промаслене шмаття, горючі матеріали і пред­мети на електричні опалювальні прилади і сушити їх там;

З 01

2) експлуатувати електричні опалювальні прилади, які не мають протипожежних відступок від горючих конструк­цій будівель, а також підставок із негорючих матеріалів;

3) залишати увімкненими електричні опалювальні прилади без нагляду.

Для опалення невеликих приміщень (крім вибухонебезпеч­них), будівель та ін. можна застосовувати масляні радіатори та електронагрівачі (типу РБЗ-1, ЕХ-2, 6К-4, ПТ-8-2 та ін.) із за­критими нагрівальними елементами. Вони повинні мати індиві­дуальний електрозахист і терморегулятори. Електричні обігріва­льні прилади в інвентарних будівлях мобільного типу слід уста­новлювати на відстані не менше 1 м від горючих матеріалів або відгороджувати від них екранами з негорючих матеріалів. Елек­тронагрівальні прилади можна включати в електромережу тіль­ки зі справними штепсельними з'єднаннями.

Газове і центральне опалення

Встановлювати газові опалювальні котли, опалювальні апарати і газові водонагрівачі біля стін з негорючих матеріалів або біля стін, захищених негорючими матеріалами, слід на відстані не менше 0,1 м. Меблі та вироби (предмети) з горючих матеріалів треба встановлювати на відстані не менше 0,2 м від газових нагрівачів.

Забороняється користуватись вогнем для виявлення витікання газу від газопроводів, а також газовими пальниками та пристро­ями, якщо вони несправні. При появі в приміщенні запаху газу слід негайно припинити його подавання, викликати аварійну га­зову службу, провітрити приміщення. До усунення несправності забороняється в приміщенні запалювати сірники, курити, вклю­чати або виключати електроприлади.

Всі будівлі підприємств, як правило, мають бути обладнані системами центрального опалення. Переобладнання котельних під газове паливо та експлуатація газового обладнання повинні здійснюватись відповідно до вимог Правил безпеки систем газо­постачання України.

У приміщеннях, обладнаних системами водяного або парово­го опалення, є неприпустимим зберігання, застосування та вико­ристання таких речовин і матеріалів:

1) здатних до самозаймання або вибуху при дотику до гаря­чих поверхонь нагрівальних приладів і трубопроводів або при взаємодії з водою;

302

2) тих, що при контакті з водою виділяють горючі гази або
пари (карбід кальцію, калій та ін.).

Не дозволяється залишати без нагляду працюючі котли осо­бам, які їх обслуговують. Виняток становлять котли, контроль за роботою яких та управління якими здійснюється з диспетчер­ського пульта. В окремо розташованих котельних допускається встановлення закритих витратних баків для рідкого палива об'є­мом не більше 5 м³ (для мазуту) або 1 м³ (для легкого нафтово­го палива).

У приміщеннях котельної забороняється:

1)проводити роботи, не пов'язані з технічним обслугову­ванням та наглядом за обладнанням котельної;

2)допускати сторонніх осіб і доручати їм обслуговування котлів;

3) сушити на котлах спецодяг, взуття, інші горючі матеріали;

4) допускати підтікання рідкого палива або витікання газу з системи паливоподавання;

5)подавати паливо при несправній системі паливоподаван­ня, «згаслих» форсунках або газових пальниках;

6) користуватися витратними баками, які не мають пристро­їв для відведення палива в аварійну ємність (тобто безпе­чне місце) в разі пожежі;

7)палити в топці при несправних приладах автоматичного регулювання, сигналізації та захисту обладнання;

8) застосовувати відкритий вогонь або курити у приміщен­нях, де встановлена ємність з паливом;

9) використовувати як паливо відходи нафтопродуктів та інші легкозаймисті рідини (далі - ЛЗР) та горючі рідини (далі - ГР), не передбачені технічними умовами на екс­плуатацію котельного обладнання;

10)застосовувати паливопроводи з горючих матеріалів.

Попіл і шлак, що їх вигрібають із топки, слід заливати водою і виносити в місця, спеціально відведені для цього.

Калориферне (повітряне) опалення

Галузь застосування калориферних установок визначається СНиП

2.04.05-91.

Перед початком опалювального сезону калориферні установ­ки слід перевірити і відремонтувати. Експлуатація несправних установок неприпустима.

303

При експлуатації калориферів слід:

1) постійно тримати у справному стані контрольно-вимірю-вальні прилади;

2) зашпарувати негорючими матеріалами виявлені шпарини між калориферами та будівельними конструкціями камер;

3) забезпечити відстань між калориферами і конструкціями з горючих матеріалів не менше 1,5 м - за наявності вог­невого або електричного підігрівання і не менш ОД м, -коли теплоносіями є вода або пара;

4)'стежити за тим, щоб транзитні канали, якими подається
/ нагріте в калорифері повітря, не здали отворів, крім при-

значених для подавання повітря в приміщення;

5) систематично очищати калорифери від забруднення пнев­матичним або гідравлічним способом.

5.3.3. Вентиляиія і кондиціювання

Відповідальність за додержання вимог пожежної безпеки при екс­плуатації вентиляційних систем (установок), їх технічний стан і справність покладаються на головного механіка підприємства або іншу особу, призначену наказом по організації (підприємству).

Вентиляційні установки і системи, що застосовуються на під­приємствах, організаціях, повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм, мати інструкції з експлуатації, що визначають експлуатаційний і протипожежний режим роботи залежно від умов виробництва, строки очищення повітроводів, фільтрів, вогнезатримувальних клапанів та іншого обладнання, а також порядок дій обслуги при виникненні пожежі або аварій.

Не допускається робота технологічного обладнання у вибу-хопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях у разі несправності (відсутності) або при відключених гідрофільтрах, су­хих фільтрах, пиловідсмоктувальних, пиловловлювальних та ін­ших пристроях систем вентиляції.

Щоб у вентилятори не потрапляли металеві і тверді речови­ни, місцеві відсмоктувачі вентиляційних систем, які видаляють пожежо- та вибухонебезпечні речовини, мають бути обладнані захисними сітками і магнітними вловлювачами.

Забороняється прокладати повітроводи, якими переміщують­ся вибухопожежонебезпечні гази, пари і пил, у підвальних примі­щеннях та каналах під підлогою.

304

Під час експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:

1)при встановленні кондиціонера у віконному отворі вико­ристовувати як опорні конструкції горючі елементи конс­трукцій рам замість монтажних кріплень заводського ви­готовлення або інших металевих конструкцій;

2) кустарно переробляти кондиціонери з метою зміни їх фу­нкціонального призначення;

3) замінювати наявні триполюсні штепсельні роз'єднувачі на двополюсні;

4)встановлювати кондиціонери у внутрішніх протипожеж­них перегородках та стінах;

5) встановлювати кондиціонери у вибухопожежонебезпечних приміщеннях категорій А і Б.

5.3,4. Каналізація

Речовини, які містять легкозаймисті рідини (далі - ЛЗР) та го­рючі рідини (далі - ГР) і у взаємодії з водою виділяють вибухо­пожежонебезпечні гази (карбід кальцію, негашене вапно тощо), скидати (зливати) у каналізаційну мережу неприпустимо, навіть в аварійних ситуаціях. Каналізація для відведення промислових стоків по всій своїй довжині повинна бути закритою і виготовле­на з негорючого матеріалу.

5.4. Вимоги з утримання пожежної техніки та основних засобів гасіння пожеж

Використання пожежної техніки, у тому числі пожежного облад­нання, інвентарю, інструментів для господарських, виробничих та інших потреб, не пов'язаних з гасінням пожежі або навчанням протипожежних формувань, забороняється. При аваріях і сти­хійних лихах застосовувати пожежну техніку можна тільки з дозволу органів державного пожежного нагляду.

Пересувну пожежну техніку (причіпні та переносні мотопом­пи та інше обладнання) слід тримати в опалюваних приміщен­нях або спеціально призначених для цієї мети приміщеннях (бо­ксах) з температурою середовища не нижче 10 "С, які мають осві­тлення, телефонний зв'язок, тверде покриття підлоги, утеплені ворота, інші пристрої та обладнання, необхідні для гарантування нормальних і безпечних умов роботи.

305

Пересувна пожежна техніка постійно повинна перебувати в повній готовності до застосування: бути справною, заправленою пальним, мастильними матеріалами, забезпеченою запасом вог-негасних речовин і повним комплектом придатного до застосу­вання пожежно-технічного озброєння. За кожною одиницею по­жежної техніки слід закріплювати водія (моториста), що прой­шов спеціальну підготовку. На пожежні мотопомпи слід виділи­ти бойову обслугу (зі складу членів ДПД). На підприємстві слід розробити порядок доставки техніки до місця пожежі.

Перед уведенням в експлуатацію (постановкою на бойове чер­гування) пожежні автомобілі, за їх наявності, мотопомпи та при­чепи слід випробувати на відповідність вимогам нормативної документації за участю представників пожежної охорони.

Види, періодичність, зміст і технологічна послідовність робіт з технічного обслуговування пожежних автомобілів, мотопомп і причепів повинні відповідати вимогам, установленим в експлуа­таційній документації на вироби конкретних типів (марок). Пе­ревірка стану агрегатів проводиться перед пуском двигуна, про що слід зробити запис у спеціальному журналі, який зберігається в приміщенні, де встановлена ця техніка.

Виробничі, адміністративні, складські й допоміжні приміщен­ня, технологічні установки, а також відкриті площадки для збе­рігання матеріалів, продукції, обладнання, стоянки автотранспор­тної техніки повинні бути забезпечені первинними засобами га­сіння пожеж: вогнегасниками, пожежним інвентарем (покрива­ла з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тка­нини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) та ручним пожежним інструментом (гаки, ломи, сокири тощо).

Місця, де зберігається пожежна техніка та засоби гасіння по­жеж, треба зазначати на вказівних знаках, які слід розміщувати на видних місцях на висоті 2-2,5 м як усередині, так і зовні приміщення. Норми і потреби в первинних засобах пожежогасіння для діючих підприємств визначаються відповідно до додатка 6.

Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у вироб­ничих, складських та інших приміщеннях, будівлях, спорудах і на території підприємств, як правило, слід установлювати спеціа­льні пожежні щити (стенди). На пожежних щитах (стендах) слід розміщувати ті первинні засоби гасіння пожеж, які можуть за­стосовуватись у даному приміщенні, споруді, установці. Пожежні

щити (стенди) і засоби пожежогасіння мають бути пофарбовані у відповідні кольори за ГОСТ 12.4.026-76. На пожежних щитах (стендах), ящиках для піску і бочках для води слід указувати їх порядкові номери. Порядковий номер пожежного щита (далі -«ПЩ») позначають після буквеного індексу «ПЩ». У складі поркежного щита (стенда) пісок можна замінити флюсом, карна­літом, кальцинованою содою, вогнегасним порошком, глиноземом або іншими негорючими та сипкими матеріалами з належними пожежогасними характеристиками.

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
3. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
4. II. Вимоги безпеки під час проведення практичних занять у кабінеті (лабораторії) біології загальноосвітнього навчального закладу
5. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
6. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
7. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
8. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
9. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
10. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
11. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
12. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці

Переглядів: 592