• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відомчий облік дорожньо-транспортних пригод 12 страница

• підіймати вантаж неустановленої маси, засипаний землею або завалений будь-якими предметами, що примерзли до землі або іншого предмета;

• допускати розкачування піднятого вантажу;

• витягати із землі стовпи, палі, шпунти тощо;

• експлуатувати несправний автокран (всі виявлені неспра­вності повинні негайно усуватися);

• вантажити (розвантажувати) при несправному освітленні автокрана або недостатньому освітленні робочої площадки у темний час доби;

• працювати без установлених упорів;

• переміщати вантаж шляхом підтягування або підіймати його при косому натягу вантажного троса;

• різко гальмувати при підійманні, опусканні вантажу або повороті кранової установки;

• переміщати автокран з піднятим вантажем;

• переносити вантажі над людьми;

• працювати з канатом, що має вм'ятини, обриви хоча б однієї стальки або обірваних дротів більше, ніж це допус­кається Правилами будови і безпечної експлуатації ван­тажопідіймальних кранів;

• працювати під лініями електропередач і в інших небезпе­чних зонах без наряду-допуску.

Підіймання і переміщення вантажу двома або декількома кра­нами здійснюються згідно з проектом або технологічною картою і тільки під безпосереднім керівництвом особи, відповідальної за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами.

На автокрані з електричним приводом забороняється пра­цювати:

• з несправними або знятими кожухами (огородженням) струмоведучих частин;

• з пошкодженою ізоляцією електропроводки і кабеля;

• при пошкодженні зануляючої електропроводки;

• з відкритими дверцями шаф електрообладнання;

• без гумового килимка в кабіні.

Обслуговування електрообладнання автокранів дозволяється виконувати тільки спеціально підготовленому персоналу.

При навантаженні або розвантаженні автомобіля, який обла­днаний вантажопідіймальним бортом, забороняється:

• робота при відсутності або несправності упорних планок фіксаторів на платформі;

• робота вантажопідіймальним бортом при несправній і не-відрегульованій гідросистемі;

• проводити вантаження і розвантаження за допомогою ва­нтажопідіймального борта на нерівних площадках з ухи- " лом більше 3%;

• підіймання і опускання людей на платформі борта;

• проводити ремонтні і монтажні роботи під платформою борта без кріплення його страховочним тросом до кузова автомобіля.

Стропальні і такелажні роботи.До виконання стропальних і такелажних робіт допускаються особи, що мають посвідчення на право проведення цих робіт. Для підвішування на гак крана вантажів без попередньої обв'язки (вантажі, які мають петлі, Рим-болти, цапфи, а також ті, що знаходяться в ковшах, контейне­рах або іншій тарі) можуть допускатися робітники основних про­фесій, додатково навчені за скороченою програмою стропальника.

До цих робітників ставляться ті ж вимоги, що й до стропальни­ків. При спільному виконанні робіт кількома стропальниками один із них повинен бути призначений старшим. Дозволяється стропувати тільки той вантаж, схема стропування і маса якого відомі. Маса вантажу, який підіймається, не повинна перевищу­вати граничних навантажень строп, що зазначені на ярлику, і навантажень підіймальних кранів.

Канати, ланцюги накладають на вантаж рівномірно, без вуз­лів і перекручування, а на гострі ребра вантажу слід підкладати під стропи прокладки, що запобігають їх пошкодженню. При подвійних гаках вантаж, що підіймається, необхідно підвішувати рівномірно на обидва роги. Вантаж повинен підвішуватися з ура­хуванням центра ваги так, щоб при підійманні він одночасно усією площиною, на яку спирається, відривався від землі або опо­ри. Стропування великогабаритних вантажів металевих, залізо­бетонних конструкцій тощо необхідно робити за спеціальні при­строї, стропувальні вузли або визначені місця.

Місця стропування, положення центра ваги і маса вантажу повинні бути позначені підприємством - виробником продукції або вантажовідправником.

Опускати вантаж необхідно так, щоб стропи не защемлялись нимі легко знімались із нього. Знімати стропи можна тільки після установлення вантажу на опору.

При укладенні вантажів круглої форми на площині необхід­но запобігати можливості їх скочування шляхом підкладання прокладок, упорів тощо.

При підійманні, розвороті і опусканні громіздких і довгомір-них вантажів напрямляти їх дозволяється тільки за допомогою відтяжки (розтяжки) зі стального або іншого матеріалу каната необхідної довжини або легких міцних багрів. Напрямляти ван­таж руками забороняється.

Підлазити під ледь піднятий вантаж для підведення строп забороняється. Стропи повинні підводитися гачками із товстого дроту або баграми.

Перед підійманням вантажу краном (механізмом) усі сторонні особи повинні віддалятися на безпечну відстань. Стропальник, знаходячись осторонь від вантажу, подає кранівнику (оператору підйомного механізму) сигнали про переміщення вантажу. Після підіймання вантажу на 0,2-0,3 м стропальник зобов'язаний дати сигнал «Стій», оглянути ув'язку вантажу, перевірити справність

кріплення та центрування і, якщо все в порядку, дозволити про­довжувати переміщення в необхідному напрямку. При несправ­ності обв'язки вантаж повинен бути негайно опущений у вихід­не положення, а подальше підіймання дозволяється проводити тільки після усунення неполадок. Міцність ув'язки пучків (бухт, мотків тощо) не повинна допускати її розриву при підійманні.

Перед опусканням вантажу необхідно перевірити місце для його установлення і переконатися, що вантаж, який опускається, не впаде, не перекинеться і не сповзе вбік.

Забороняється:

• установлювати вантаж на тимчасові перекриття, труби і паропроводи, кабелі тощо, а також стояти на вантажі, що переміщується, або знаходитися під ним;

• користуватися несправними або зношеними чалочними пристроями, а також пристроями, термін випробувань яких минув;

• поправляти (посувати) ударами кувалди, лома тощо, по­ложення вітки строп, якими обв'язаний вантаж;

• утримувати руками або кліщами стропи, що зісковзують при підійманні вантажу (у таких випадках необхідно спо­чатку опустити вантаж на опору, а потім поправити під­в'язку);

• зрівноважувати вантаж вагою власного тіла або підтри­мувати частини вантажу під час його переміщення.

Вимоги до застосування канатів.Сталеві канати, що застосо­вуються для такелажних робіт та у вантажопідіймальних маши­нах, повинні відповідати вимогам чинних нормативним докуме­нтів і мати сертифікат або копію сертифіката заводу-виробника відповідно до вимог ГОСТ 3241. У разі отримання канатів, що не мають зазначеного сертифіката, вони повинні пройти випробування \ згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.03-93 «Правилабудови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів».

Сталеві канати, що застосовують як вантажні, стрілові, ванто-^ві> тримальні та тягові, повинні вибиратися згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.03-93 «Правила будови та безпечної експлуата­ції вантажопідіймальних кранів».

Під час проектування, замінювання, а також перед установ­люванням на вантажопідіймальну машину розривне зусилля канатів повинне перевірятися за формулою:

де F_g - розривне зусилля каната в цілому, Н, що вибирається за сертифікатом; S - найбільший натяг вітки каната, Н, зазна­чений у паспорті крана; Z - мінімально допустимий коефіці­єнт використання каната (мінімальний коефіцієнт запасу мі­цності каната), який визначається за даними табл. 4.1 і 4.2.

Якщо в сертифікаті про випробування зазначене сумарне роз­ривне зусилля, величину F_o можна визначити перемноженням ' сумарного розривного зусилля на коефіцієнт 0,83.

Забороняється застосовувати групу класифікації механізму нижче М5 за ГОСТ 25835 під час виконання робіт у небезпечних умовах (транспортування розплавленого металу, шлаку, отруй­них та вибухових речовин).

У разі установлювання канатів на лебідках, призначених для піднімання працівників, розрахунок коефіцієнта Z необхідно про­водити так само, як для групи класифікації М8.

Підіймальні та тягові канати повинні мати подвійне сукання з осердям з волокнистого матеріалу. Підіймальні канати пови­нні мати також хрестове сукання. Допускається застосування канатів однобокого сукання, якщо унеможливлено розкручуван­ня каната або закручування віток поліспаста. Для тягових ка­натів пересування вантажного візка, підтримок та опор повинні застосовуватися переважно канати однобокого сукання.

Тримальні канати та способи закріплення їх на опорах та в муфтах повинні задовольняти такі вимоги:

• канати повинні мати закриту конструкцію і виконуватися з одного куска. Як тримальні канати на гакових кранах, призначених для монтажних робіт, допускається застосо­вувати багатопрядні канати з металевим осердям;

• тримальний канат повинен закріплюватися на опорах за допомогою шарнірних пристроїв, що дозволяють регулю­вати його натягування;

• у разі застосування кількох тримальних канатів повинно забезпечуватися їх рівномірне натягування;

• тримальний канат повинен закріплюватись у муфті клинами або залитим металевим сплавом. На кранах зі змінюва­ним прольотом допускається закріплювати тримальний канат затискачами. Таке закріплення має розраховуватися на зусилля, не менше за розривне зусилля каната в цілому.

Діаметр барабанів та напрямних блоків для вантажних, тяго­вих і грейферних (підтримувальних та замикальних) канатів повинен визначатися за формулою

Д > hd,

Д^е Д - діаметр барабана, блока, який вимірюється по середній лінії каната, mm; h - коефіцієнт вибору діаметра барабана, блока; d - діаметр каната, мм.

і

Мінімальні значення коефіцієнта використання каната Z та коефіцієнта вибору діаметра барабана або блока Л повинні виби­ратися відповідно до табл. 4.З.

Закріплення та розміщення канатів на вантажопідіймальній машині має бути таким, щоб унеможливлювалося спадання їх з барабанів або блоків, а також перетирання їх внаслідок дотикан­ня до елементів конструкції або до канатів інших поліспастів.

Петлю на кінці каната для закріплювання його на вантажо­підіймальній машині, а також петлю стропа, що сполучається з кільцями, гаками та іншими деталями, необхідно виконувати із застосуванням:

• ковша із заплітанням вільного кінця каната або устано­влюванням затискачів;

Таблиця 4.3. Мінімальні коефіцієнти використання каната
Призначення каната ft Zg

Тримапьний - з~0

Підіймальний:

- гакоаий монтажний ЗО 5,0

40 4,5 .

50 4.0

- гаковий перевантажувальний ЗО 5,5

40 5,0

50 4,5

- грейферний перевантажувальний ЗО 5,0

40 5,5

50 5.0

Тяговий, що застосовується для пересування:

- вантажного візка ЗО 4,0

- приводних підтримок ЗО 4,0

- крана (опори) 30 4,0

Для утримання крана (опори) від угону під дією ЗО 2,5

вітру в неробочому стані

Для поліспастів заякорювання тримальних канатів ЗО 6,0

Для підвішування кулачкових підтримок - 3,0

Для відтягування щогл та опор — 3,0

Для підвішування електрокабелів - 3,0

Монтажний, що застосовується у разі:

- ручного привода 12 4,0

- механічного привода 20 4,0

176

• сталевої кованої, штампованої або литої втулки із закріп­ленням клином або заливанням легкоплавким сплавом. Корпуси, втулки та клини не повинні мати гострих кро­мок, на яких може перетиратися канат;

• інших способів згідно з вимогами нормативних докумен­тів. Не допускається застосування зварних втулок, крім закріплення кінця каната у втулці електросталі.

Не допускається перетинання та зіткнення канатів з елект­ричними кабелями та електричними проводами.

Вимоги до стропів. Виготовляти стропи повинні працівники, які пройшли спеціальне навчання та перевірку знань, а також працівники, які мають професію заплітальника.

Перед початком рубання для запобігання розкручуванню кі­нці каната у двох місцях слід перев'язати м'яким відпаленим сталевим дротом. Відстань між перев'язками повинна бути від чотирьох до п'яти діаметрів каната, а довжина обмотки - не менше п'яти діаметрів каната. Кінці цього дроту необхідно рете­льно скрутити та загнути між станками каната.

Кількість проколювань каната кожною сталкою під час за­плітання повинна відповідати зазначеній в табл. 4.4.

Останнє проколювання каната сталкою необхідно проводити половинною кількістю її дротів (половинним перерізом сталки). Допускається останнє проколювання проводити половинною кі­лькістю сталок каната...

Кількість затискачів необхідно визначати під час проекту­вання, проте затискачів повинно бути не менше трьох. Крок роз­міщення затискачів та довжина вільного кінця каната від остан­нього затискача повинні бути не менше шести діаметрів каната. Скоби затискача необхідно установлювати на вільний кінець каната. Не дозволяється установлювати затискачі гарячим (ко­вальським) способом. У конструкціях затискачів повинні передба­чатися контргайки або замки для фіксації гайок. Обидві гайки

Таблиця 4.4. Кількість проколювань каната сталками під час заплітання

гііаметп каната мы Кількість проколювань каната кожною

діаметр каната, мм сталкою. не менше

Д015 4
понад 15-28 5
.__________ понад 28-60___________________ ______ 6_________________

177

стискача повинні затягуватися рівномірно, без перекошування. Під час експлуатації необхідно періодично перевіряти щільність затягування затискачів і технічний стан каната під ними.

Підіймальні, тягові канати, канати для підтримування та для підвішування електричних кабелів повинні бути цілими. Допус­кається зрощування підіймальних і тягових канатів, а також канатів для підтримання електричних кабелів - за умови, що кількість зчалків буде мінімальною. Кількість зчалків визнача­ється залежно від довжини каната, що випускається заводом-виробником канатів. Під час експлуатації кількість зчалок до­пускається збільшувати. Довжина зчалок повинна становити не менше 1000 діаметрів каната. Зчалювати канати повинні пра­цівники, які пройшли спеціальне навчання.

Стропи зі сталевих канатів повинні розраховуватись з ураху­ванням кількості віток каната та кута нахилу їх до вертикалі.

Для вантажу масою Q, т, підвішеного до гака за допомогою k віток стропового каната або ланцюга, нахилених під кутом а, °С, до вертикалі (рис. 4.1), зусилля S, кН, що виникає в кожній з віток каната, визначається за формулою:

_s _ ⁹>⁸¹⁽Э ,„Q A cos a k '

де k - кількість віток каната; п - коефіцієнт, який залежить від кута а.

У разі розрахунку стропів, призначених для піднімання визна­ченого вантажу, за розрахунковий можна взяти фактичний кут

Таблиця 4.5. Залежність коефіцієнта п від кута а
"^фіцієнтл 9,81 11,32 13,87
Кут а, град.__________________ 0___________ ЗО___________ 45

нахилу їх до вертикалі, а для стропів загального призначення з кількома вітками - кут між ними, що становить 90°.

Для спрощення розрахунку зусилля S коефіцієнт п можна вибрати за даними табл. 4.5.

Стропи повинні розраховуватися з коефіцієнтом запасу міц­ності канатів не менше 6. Стропи та способи закріплювання їх повинні задовольняти такі вимоги:

• багатовіткові стропи повинні забезпечувати рівномірне на­тягування віток;

• стропи у разі підвішування вантажу на дворогі гаки по­винні накладатися так, щоб навантаження розподілялось на обидва роги гака рівномірно;

• стропи повинні кріпитись за спеціальні рами або за маси­вні частини вантажу, що піднімається, так, щоб усі вітки стропів натягувались рівномірно та унеможливлювалось зісковзування їх - у разі можливого зачіплювання ванта­жу під час його піднімання за будь-які предмети. У цьому разі місця стропування на вантажах, що піднімаються, повинні визначатися заздалегідь з урахуванням даних про положення центра ваги вантажу, що піднімається, а за відсутності таких даних положення центра ваги можна установлювати пробним підвішуванням вантажу;

• петлі стропа повинні надіватись по центру зіва (захвата) гака, а гак установлюватись по центру стропування. Під час піднімання та переміщування вантажів канати вантаж­ного поліспаста підіймальних механізмів повинні спрямо­вуватись вертикально.

Кінці багатовіткового стропа, які не використовуються для зачіплювання вантажу, повинні закріплюватись так, щоб під час переміщування вантажу унеможливлювалось зачіплювання цими кінцями за предмети, що можуть бути на шляху переміщування вантажу. Роботу із застосування канатів необхідно виконувати ^в Рукавицях.

Сталеві канати та стропи необхідно бракувати відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.03-93 «Правила будови і безпечної експлу­атації вантажопідіймальних кранів». Підлягають бракуванню

179

стропи, що не мають бирок, а також етроли, що мають такі дефекти:

• одну або кілька обірваних сталок;

• видавлене назовні осердя;

• зменшений на 40 % і більше первісний діаметр каната внаслідок спрацювання або корозії;

• кошикоподібну деформацію;

• більшу, ніж допускається, кількість обірваних дротів на один крок;

• тріщини на гаках або кільцях або спрацювання їх на 10%
і і більше;

• видавлювання або розшарування сталок;

• місцеве збільшення або зменшення діаметра каната;

• роздавлені ланки, перекручування, заломлювання, переги­нання каната;

• пошкодження - внаслідок впливу температури або елект­ричного дугового розряду.

Сталеві канати, якими оснащені вантажопідіймальні механі­зми, разом з цими механізмами повинні проходити технічне опо-свідчення, яке передбачає випробування під навантаженням.

Нерознімні з'єднання канатів (вузли закріплення розтяжок, відтяжок і тяг) після виготовлення необхідно протягом 10 хв. перевіряти на відповідність нормативній документації та випро­бовувати зусиллям, яке у 1,25 раза перевищує номінальне (робо­че), із записом результатів огляду та випробувань у журнал (до­вільної форми).

Канати (як нові, так і ті, що перебувають в експлуатації та зберігаються в складських приміщеннях) необхідно змащувати графітовим мастилом, яке захищає їх від корозії та зношування, не рідше: одного разу на 1 міс. - вантажні (поліспастні); одного разу на 1,5 міс. - чалочні та стропи; одного разу на 6 міс. -канати, що зберігаються в складських приміщеннях.

Сталеві канати необхідно зберігати змащеними та змотаними в бухти або котушки так, щоб не утворювалися петлі та вузли. Канати повинні зберігатись у сухих, добре провітрюваних склад­ських приміщеннях на дерев'яних настилах або підкладках.

Робота на авто- та електронавантажувачах.Керувати авто­навантажувачами можуть тільки водії автомобілів, які мають посвідчення на право керування ними. Керувати електронаван-тажувачами мають право особи, які мають посвідчення на право

180

_керуванням ними, а також першу кваліфікаційну групу з електро­безпеки. Робота на несправному авто- та електронавантажувачі (навантажувачі) не допускається. Навантажувачі, що мають колеса з вантажошинами, повинні використовуватись тільки на ділянках із твердим і рівним покриттям, а автонавантажувачі з пневма­тичними шинами, крім того, - на покриттях із каменю (щебеню) і вирівняних земляних майданчиках. Забороняється використо­вувати навантажувачі для перевезення і підіймання людей.

Під час укладення (розбирання) штабелів вантажів наванта­жувачами в зоні їх роботи не повинні проходити шляхи ручного перенесення і перевезення вантажів, а також не повинні проводи­тися перевантажувальні роботи. Під зоною роботи навантажувача розуміється майданчик, необхідний для маневрування при під'їз­ді до місця навантаження або розвантаження і від'їзді назад.

Перед в'їздом навантажувача у вузьке місце між штабелями, устаткуванням, елементами конструкцій будівель та споруд водій зобов'язаний зупинити навантажувач і переконатись у відсутно­сті людей у зоні його роботи.

При переміщенні вантажів навантажувачами необхідно за­стосовувати робочі пристрої (вилочні захвати, гаки, ковші тощо) відповідно до технічної документації.

Навантажувачі з вилочними захватами при транспортуванні дрібних або нестійких вантажів повинні бути обладнані запобі­жною рамкою або кареткою для упирання вантажу при перемі­щенні. Подовжувані вилочних захватів повинні бути обладнані защіпками або пристроями, що надійно фіксують їх на захватах. При перервах у роботі та після закінчення її вантаж повинен бути опущений.

При роботі на вилочному навантажувачі необхідно дотриму­ватися таких вимог:

• вантаж повинен розміщуватися на захватній вилці та­ким чином, щоб не виникав перекидний момент; при цьо­му вантаж повинен бути притиснутим до рами вантажо­підйомника;

• вантаж повинен розміщуватися рівномірно на обидві лапи і може виходити уперед за межі вилки не більше ніж на 1/3 довжини лап;

• великогабаритні вантажі дозволяється укладати вище за­хисного пристрою, але не більше одного місця, при цьому повинна бути виділена одна особа для керівництва рухом навантажувача.

При роботі навантажувача зі стрілою необхідно спочатку під. няти вантаж, а потім проводити його транспортування. Заборо­няється зіштовхувати вантаж зі штабеля та підтягувати його.

Транспортувати вантажі дозволяється тільки тоді, коли рама вантажопідйомника навантажувача відхилена назад до відказу. Захватний пристрій повинен забезпечувати висоту підіймання вантажу від землі не менше величини дорожнього просвіту нава­нтажувача і не більше 0,5 м для навантажувача на пневматич­них шинах і 0,25 м - для навантажувача на вантажошинах.

Довгомірні вантажі дозволяється транспортувати на наван­тажувачі тільки на відкритих територіях з рівним покриттям, при цьому спосіб захоплення вантажу повинен виключати мож­ливість його розвалювання або падіння вбік. Вантаж повинен бути попередньо надійно ув'язаний в пакет. Максимальний по­вздовжній уклон шляху, яким дозволяється транспортування вантажів навантажувачами, не повинен перевищувати кута на­хилу рами вантажопідйомника навантажувача.

При роботі на навантажувачах забороняється:

• проводити профілактичне обслуговування або ремонт на­вантажувача при піднятих вантажозахватних пристроях (без страховки);

• підіймати на піддонах дрібноштучний вантаж вище захи­сного пристрою, що захищає робоче місце від падіння на нього вантажу;

• відривати примерзлий або затиснутий вантаж, підіймати вантаж за відсутності під ним просвіту, який необхідний для вільного проходу вилки, і укладати вантаж краном безпосередньо на захватний пристрій навантажувача;

• перевозити на електронавантажувачах легкозаймисті рі­дини, а також кислоти, якщо акумуляторна батарея роз­міщена під вантажною платформою.

Класифікація вантажів за ступенем небезпеки і знаки небезпеки

За ступенем небезпеки всі вантажі поділяють на чотири групи:

1 - малонебезпечні (будматеріали харчові продукти і т.ін.);

2 - небезпечні за своїми розмірами;

3 - що порошать або горять (цемент, мінеральні добрива, асфальт, бітум і т.ін.);

4 - небезпечні.

у свою чергу, небезпечні вантажі ділять на дев'ять класів з розбиттям на підкласи.

Клас1 - вибухові речовини, які за своїми властивостями можуть вибухати, викликати пожежу з вибуховою дією, а також пристрої, що містять вибухові речовини і засоби вибуху, призна­чені для виробництва піротехнічного ефекту:

підклас 1.1 - вибухові речовини з небезпекою вибуху масою, коли вибух миттєво охоплює весь вантаж;

підклас 1.2 - вибухові речовини, що не вибухають масою;

підклас 1.3 - вибухові речовини, що мають небезпеку поже­жі з незначною вибуховою дією або без неї;

підклас 1.4 - безпечні вибухові речовини, що не дають руй­нування пристрою і упаковок;

підклас 1.5 - дуже нечутливі вибухові речовини.

Клас 2- гази стиснуті, зріджені і розчинені під тиском, які відповідають хоча б одній із таких умов:

• надмірний тиск у посудині при температурі +20 °С, який дорі­внює або перевищує 10⁵ Па;

• абсолютний тиск пари при температурі +50 °С, який дорівнює або перевищує 3 • 10⁵ Па;критична температура нижча 50 °С;

підклас 2.1 — неотруйні гази, що не загораються; підклас 2.2 - отруйні гази; підклас 2.3 - легкозаймисті гази; підклас 2.4 - легкозаймисті отруйні гази.

Клас 3- легкозаймисті рідини, суміші рідин, а також рідини, Що містять тверді речовини в розчині або суспензії, які виділя­ють легкозаймисті пари, що мають температуру спалахування в закритій посудині +61 °С і нижче:

підклас 3.1 - легкозаймисті рідини з низькою температурою займання - рідини, що мають температуру займання в закритій судині нижче -18 °С або мають температуру за­ймання в поєднанні з іншими небезпечними властивостя­ми, крім легкозаймистих;

підклас 3.2 - легкозаймисті рідини з температурою спалаху­вання в закритій посудині 18...+ 23 °С;

підклас 3.3 - легкозаймисті рідини з температурою спалаху­вання +23...+ 61 °С включно.

Клас 4- легкозаймисті речовини і матеріали (крім класифіко­ваних як вибухові), здатні під час перевезення легко спалахувати від зовнішніх джерел запалювання в результаті тертя, поглинання вологи, самовільних хімічних перетворень, а також при нагріванні:

підклас 4.1 -легкозаймисті тверді речовини, здатні легко спа­лахувати від зовнішніх джерел запалювання (іскри, полу­м'я або тертя) і активно горіти;

підклас 4.2 - самозаймисті речовини, які у звичайних умо­вах транспортування можуть довільно нагріватися і здій­матися;

підклас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при взаємодії з водою.

Клас5 — окисні речовини і органічні перекиси, які здатні легко виділяти кисень, підтримувати горіння, а також можуть у відповідних умовах або в суміші з іншими речовинами виклика­ти самозаймання і вибух:

підклас 5.1 - окисні речовини, які самі по собі негорючі, але сприяють легкій займистості інших речовин і виділяють кисень при горінні, тим самим збільшуючи інтенсивність вогню;

підклас 5.2 - органічні перекиси, які в більшості випадків горючі, можуть діяти як окисні речовини і небезпечно вза­ємодіяти з іншими речовинами. Більшість з них легко спалахують і чутливі до удару і тертя. .

Клас 6- отруйні і інфекційні речовини, здатні викликати смерть, отруєння або захворювання при попаданні всередину ор­ганізму або при контакті зі шкірою і слизовою оболонкою.

Клас 7- радіоактивні речовини з питомою активністю біль­ше 74 Бк/г.

Клас 8- їдкі і корозійні речовини, які викликають ушко­дження шкіри, ураження слизових оболонок очей і дихальних шляхів, корозію металів і пошкодження транспортних засобів, споруд або вантажів, а також можуть викликати пожежу при взаємодії з органічними матеріалами або деякими хімічними ре­човинами:

підклас 8.1 - кислоти;

підклас 8.2 - луги;

підклас 8.3 - різні їдкі і корозійні речовини.

Рис. 4.2. Знаки небезпеки:

а - підкласи 1.1-1.3; б - підклас 1.4; в - підклас 1.5; г - клас 2; д - клас 3; є - підклас 4.1; ж - підклас 4.2; з - підклас 4.3; и - клас 5; к - клас 6 (отруйні речовини); л - клас 6 (отруйні речовини, які потребують зберігання окремо від харчових продуктів); м - підклас 7.1 (радіоактивні речовини - ізотопи); н - підклас 7.2 (радіоактивні речовини з низькою удільною активністю); о - підклас 7.3 (радіоактивні речовини, що перевозяться за особливим договором); п - клас 8; р - класи 6 і 9 (бактеріологічні препарати): с - клас 9 (речовини з відносно низькою небезпекою при

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. IX. Відомості про військовий облік
3. IX. Відомості про військовий облік
4. А. В. Дудник 1 страница
5. А. В. Дудник 10 страница
6. А. В. Дудник 11 страница
7. А. В. Дудник 12 страница
8. А. В. Дудник 2 страница
9. А. В. Дудник 3 страница
10. А. В. Дудник 4 страница
11. А. В. Дудник 5 страница
12. А. В. Дудник 6 страница

Переглядів: 1211