• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

А. В. Дудник 2 страница

Всесвітня організація охорони здоров’я узагальнює досвід статистичних спостережень у різних країнах за станом здоров’я людей, їхніми хворобами і причинами смерті, розробляє класифікації для таких явищ, збирає також інформацію про наявні медичні установи, їх персонал та ін.

Порівняно недавно стала функціонувати ЮНЕП – Програма ООН з навколишнього середовища, співробітники якої розробили низку міжнародних рекомендацій щодо оцінки впливу людини на навколишнє середовище. Розроблено систему показників відтворення і використання природних ресурсів, що взаємопов’язана із СНР-93, а також кілька нормативів гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у водному, повітряному середовищі тощо.

Великого значення набули міжнародні стандарти для статистики результатів інтелектуальної діяльності, розроблені фахівцями Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Ці стандарти регламентують однакове розуміння заявок на патенти, що реєструються в країнах світу в різних галузях людської діяльності, виданих патентів у межах їхньої єдиної класифікації, дати видачі та термінів дії затверджених патентів. Аналогічним чином регламентується порядок реєстрації індивідуальних торгових марок, зразків і моделей виробів тощо.

Нині функціонують, збирають, обробляють й аналізують різну інформацію близько п’яти тисяч міжнародних організацій. Але далеко не всі з них можна віднести до міжнародної статистики, тому що тільки близько двох тисяч з них регулярно збирають і обробляють одержувану статистичну інформацію та є джерелами даних для міжнародної статистики. З цих міжнародних організацій можна виділити такі важливі групи за масштабом і характером статистичних даних, які вони публікують:

1) всесвітні – це організації системи ООН, що вихідну інформацію країн зводять у регіональні й світові підсумки за певною системою показників та за єдиними методами їхнього розрахунку;

2) регіональні – це організації певних угруповань країн типу ЄС, СНД і сотні інших, статистичні служби яких збирають, узагальнюють та публікують дані щодо цих груп країн, виходячи із завдань цих організацій;

3) професійні організації, що розробляють наукові проблеми статистики й аналізу найважливіших соціально-економічних явищ у світі. Тут істотну роль відіграє Міжнародний статистичний інститут, Міжнародна асоціація дослідження доходів і багатства (МАДДІБ), Панамериканський статистичний інститут (ПАСІ), а також інші, що активно беруть участь в обговоренні проблем на СК ООН. Поряд з ними існують ще сотні міжнародних професійних установ, які різною мірою розробляють проблеми, пов’язані з порівнянням статистичних показників, та інші проблеми міжнародної статистики;

4) вузькопрофесійні – це міжнародні організації, що узагальнюють детальну інформацію від країн за окремими видами продукції чи послуг. Серед них можна назвати міжнародні об’єднання виробників цукру, пшениці, кави, олова, каучуку, бавовни, джуту і багатьох аналогічних сировинних товарів. Ці організації визначають величину наявних запасів продукції (на початок та на кінець року), виробництва, споживання, торгівлі, а також цін на ці товари і послуги. Інакше кажучи, вони складають регіональні й світові баланси сотень видів продукції.

Яскравим прикладом регіональної статистичної організації є Євростат (Статистичне управління європейського співтовариства) – статистична служба Європейського Союзу (ЄС), штаб-квартира якої знаходиться в Люксембурзі, заснована в 1953 році.

Євростат працює для задоволення зростаючого попиту на статистичну інформацію у зв’язку з розширенням європейської інтеграції; міжнародних організацій з торгівлі та промисловості; політичних діячів; приватних і громадських інституцій, університетів й інших навчальних закладів; засобів масової інформації; приватних осіб.

Щороку Євростат здійснює понад 100 різних публікацій, які виходять через нерівні проміжки часу. Залежно від теми та її важливості вони перекладаються дев'ятьма мовами Союзу.

Низка видань має тематичний характер: загальна статистика; економіка і фінанси; населення і соціальні умови; енергетика і промисловість; сільське, лісове й рибне господарство; зовнішня торгівля і платіжний баланс; послуги і транспорт; навколишнє середовище та ін.

Окремі видання класифікуються за серіями: щорічники, короткотермінові видання, звіти, огляди й статистика, дослідження й аналізи, методи й методологія, скорочені звіти.

Євростат виготовляє і поширює статистичну інформацію також у вигляді електронної продукції різної періодичності й обсягу. Це можуть бути дискети, магнітні стрічки тощо. Євростат зберігає велику кількість інформації в різних базах даних, деякі з них доступні широкому споживачу через комерційні структури, їх можна отримати на дискетах.

1.4. Міжнародні економіко-статистичні стандарти

Розбіжності між системами обліку й статистики, що використовуються в окремих країнах світу, створюють труднощі для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країн та їх співпраці з міжнародними організаціями, інтеграції в міжнародне співробітництво.

Процеси, які відбуваються в економіці України, посилили необхідність тіснішого наближення діючої статистичної методології до міжнародних стандартів.

Дані про наявність і зміст чинних стандартів для статистики й бухгалтерського обліку є, очевидно, першочерговою умовою забезпечення переходу на ці стандарти. Такі стандарти розроблено в різний час фахівцями ООН та міжнародних організацій, які входять до складу спеціалізованих органів системи ООН. Вони побудовані на певних принципах.

Серед можливих принципів діяльності в галузі економічної статистики важливими є точність, вчасність і вагомість економічної статистики, ступінь комп’ютеризації, покриття при збиранні інформації про економічні процеси, якість та ефективність статистичної інформації.

Зараз усе гостріше постає питання про збільшення витрат на виробництво статистичних даних порівняно із зростанням корисності даних. На це впливає низький ступінь комп’ютеризації економічної статистики, недостатнє покриття, невчасність надання статистичних даних.

Серед статистичних стандартів ООН можна виділити такі: міжнародні стандартні класифікації в галузі статистики; міжнародні положення з обчислення статистичних показників; міжнародні рекомендації щодо побудови системи національних рахунків платіжного балансу, статистики державних фінансів, грошово-кредитної статистики; міжнародні довідники зі статистики та різні технічні положення.

Класифікації показників галузей статистики, розроблені у системі організації ООН, становлять важливий після СНР розділ міжнародних стандартів у галузі статистики. Ці документи значною мірою враховано при створенні аналогічних класифікацій, якими користуються статистики України, але впроваджені вони недостатньо.

Наступним розділом міжнародних стандартів у галузі статистики слід уважати погоджені ООН положення з методології розрахунків багатьох статистичних показників та їх систем. У них також містяться окремі класифікації для статистики окремих галузей. Серед цих положень можна виділити «Тимчасові міжнародні керівні принципи щодо національних і галузевих балансів» та «Керівні принципи щодо статистики національного багатства», в яких запропоновано методологію й класифікацію показників національного багатства.

Привертають увагу і програми для регулярних всесвітніх переписів населення та житла, промислового, сільського господарства, які періодично видаються, численні положення для обстеження сімейних бюджетів, домашніх господарств, регістрів населення та аналогічних систем обліку, проведення вибіркових обстежень, а також зі статистики енергетики, соціального забезпечення, зайнятості, безробіття й робочої сили, випадків каліцтва на виробництві.

Найважливішим міжнародним статистичним стандартом є Система національних рахунків (СИР). Перший варіант його було розроблено у 1951 р., схвалено – у 1953 р. ЕКОСОР. Другий варіант схвалено ЕКОСОР у 1968 р. і третій варіант – у 1993р. У наш час опрацьовуються пропозиції з подальшого вдосконалення цього стандарту.

Використання в СНР принципів подвійного запису всіх операцій з бухгалтерського обліку вимагало від СК ООН погодити принципи бухгалтерських записів для відображення і балансування операцій у національному рахівництві. Для такого погодження систем первинного і загальнонаціонального обліку залучалися фахівці Комітету з міжнародних стандартів фінансової звітності та Міжнародної комісії з цінних паперів. Результатом цієї роботи була поява Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Ці стандарти регламентують лише найважливіші положення бухгалтерського обліку, що забезпечує однаковий зміст операцій бухгалтерського обліку, їх зіставність. Але форми звітності й облікової документації на підприємствах розробляються відповідно до наявних можливостей без обов’язкової єдності форм облікової документації.

МСФЗ має 30 таких стандартів бухгалтерсько-фінансової звітності (фінансові документи, дослідження і розробки, інвестиції та ін.). Крім того, ця система стандартів містить розроблені нові стандарти чи їх проекти (Нематеріальні активи, Звітність за сегментами, Прибуток у розрахунку на акцію, Проміжна звітність, Інформація для розкриття у фінансовій звітності, Відображення у звітності оборотних активів і пасивів та ін.). МСФЗ припускає включити для розроблення принципи й форми фінансової звітності для сільськогосподарських підприємств. Однак у цьому фонді немає ще стандарту, який регулює форму і зміст фінансової звітності, окремі елементи якої містяться в кількох чинних стандартах.

МСФЗ може стати всесвітньо визнаною системою правил складання фінансових звітів. Це може сприяти підвищенню якості зведених показників.

Стандарти МСФЗ можна згрупувати за такими напрямами:

Ø загальнометодологічні;

Ø стандарти, що характеризують комерційні об'єднання;

Ø стандарти, що характеризують окремі види діяльності;

Ø стандарти, що враховують державні субсидії й соціальні заходи.

В окремий розділ можуть бути виділені міжнародні довідники зі статистики, що видаються СК. Серед них – «Довідник міжнародних мір і ваги», «Номенклатура географічних регіонів для потреб статистики», «Довідник коефіцієнтів перерахунку даних про сільськогосподарську продукцію», «Назви країн і національностей», «Митні зони у світі» та ін.

Нині Україна вводить у повсякденну практику програми вдосконалення вітчизняної статистики, а також бухгалтерського і фінансового обліку відповідно до міжнародних стандартів у цій галузі. Крім цього, є також і стандарти інших організацій, які не входять у систему ООН, але ґрунтуються на принципах стандартів ООН, а також на рекомендаціях фахівців, що працюють у системі ООН.

Головне завдання таких міжнародних стандартів – забезпечення однакової побудови національних систем статистичної інформації, зіставності показників за їх змістом і методологією розрахунку; сприяння порівняльному аналізові розвитку країн у зіставленні з регіональними й світовими явищами. Дуже важливо дотримуватись таких стандартів при публікації даних у статистичних щорічниках, довідниках, бюлетенях, аналітичних доповідях ООН та ін.

У розробленні міжнародних стандартів беруть участь також і міжнародні професійні організації, серед яких важливу роль відіграють Комітет з міжнародних стандартів і фінансової звітності, Міжнародна федерація бухгалтерів, Європейська федерація бухгалтерів-експертів.

З 1982 р. міжнародні стандарти узагальнюються і координуються спеціальною Міжурядовою робочою групою експертів ООН, яка вносить пропозиції до вдосконалення чинних та впровадження нових стандартів, починаючи від первинного обліку до зведених фінансових показників по країні. Ці стандарти обліку узгоджуються крок за кроком з методологією національного рахівництва, особливо на основі принципів міжнародного стандарту СНР-93.

СК ООН також узагальнює досвід країн з удосконалення й уніфікації статистичної інформації у світі для внесення відповідних корективів у систему міжнародних стандартів обліку та статистики. Для цього створюються робочі групи фахівців, які вивчають усі нововведення в різних галузях статистики та готують свої проекти пропозицій з удосконалення чинних чи вироблення нових міжнародних стандартів ООН.

Схвалені міжнародні стандарти, рекомендації, класифікації, технічні посібники, довідники й інші документи ООН в галузі статистики публікуються в двох основних серіях:

Ø Методологічні записки (Серія Р) – стандарти і рекомендації.

Ø Статистичні доповіді (Серія М) – указівки про порядок проведення статистичних обстежень, довідники й інші документи.

Ці міжнародні стандарти і рекомендації лежать в основі розроблених спеціальних анкет, які ООН розсилає в усі країни з кожного виду статистичних показників для збирання інформації від країн. Дані анкет, повернених в організації ООН, узагальнюються. Зібрані таким способом національні дані використовують у статистичних публікаціях ООН.

Більшість міжнародних стандартів статистики фінансових звітів періодично оновлюються й доповнюються в міру накопичення досвіду країн і вдосконалення в них систем статистичної інформації, а також підвищення достовірності розроблюваних показників міжнародної статистики.

1.5. проблеми економічної статистики

Значна концептуальна, методологічна та практична робота в галузі міжнародної статистики нині проводиться в аспекті так званих критичних проблем в економічній статистиці. Багато з них вирішувалися за участю на добровільних засадах національних і міжнародних статистичних організацій різноманітного призначення.

У 1995 році Статистична комісія ООН при обговоренні критичних проблем в економічній статистиці визнала, що ефективна робота над проблемами, що стосуються розроблення й поширення абсолютних, відносних та часових економічних індикаторів, а також і їх інтерпретацій та використання, підтримувала цілісність статистики. Відповідаючи на стурбованість статистиків чотирьох країн (Австралія, Канада, Індія, США), Статистична комісія ООН й Організація економічного співробітництва і розвитку створили Експертну групу з критичних проблем економічної статистики. Мета роботи Експертної групи полягала в систематизації видань та звітностей СК ООН на зустрічі 1997 року. Прийняття рішень Статистичною комісією ООН привернуло серйозну увагу міжнародних агенцій з проблем економічної статистики.

Експертна група Статистичної комісії ООН звітувала про прогрес у справі про так звані критичні проблеми економічної статистики в 1997 році. Проблеми було розглянуто як потенційні для впливу на користувачів економічної статистики у разі, якщо вони були надіслані не за адресою. Проблема набула гостроти завдяки спільним зусиллям багатьох національних і міжнародних статистичних агенцій.

Експертна група сфокусувала свою увагу на проблемах, які турбують користувачів економічної статистики. З них було визнано основними такі:

1) недостатність даних;

2) недовіра користувачів до статистичних даних;

3) незбіжність пропозиції статистики з попитом користувачів.

Група визнала, що розв’язання цих проблем знаходиться в межах:

Ø покриття, періодичності та строковості даних;

Ø її цілісності та публічного доступу;

Ø якості та відносності даних.

Було доведено, що цілісність, ясність та публічний доступ є фундаментальними принципами офіційної статистики. Експертна група сформулювала шість питань щодо опрацювання критичних проблем і конкретно визначила нові методи. Крім цього, було констатовано прогрес у справі щодо критичних проблем за останні декілька років – це якісна робота національних статистичних служб.

У 1999 році було погоджено зі Статистичною комісією ООН, що документ повинен просуватись, що поліпшить розуміння фундаментальних принципів офіційної статистики, пропагуватиме обізнаність і допоможе їх впровадженню. Статистична комісія ООН працювала над веб-сайтом, який демонструватиме цей документ та виступатиме як система, на яку можна було б посилатися щодо відносної державної практики.

Експертна група зазначила, що проблеми довкілля актуальні для програм національної статистики. Експертна група визначила, що це питання важливе також для міжнародних організацій.

Результати збалансування потреб у даних на регіональних, державних та національних рівнях було визнано Експертною групою як зростаючий фактор обмежених ресурсів статистичної діяльності. Регіональний облік було взято під особливу увагу, що викладено у 3-томнику «Наndbоок Rеgіоnаl Ассоunts».

Статистична оцінка неформального сектора є важливим розділом економічної статистики. Група з міста Делі, створена індійським відомством статистики, займається статистикою неформального сектора на концептуальному та практичному рівні.

Ще одна проблема – статистичні наслідки глобалізації світової економіки. Останні роки вона була в центрі уваги міжнародних та національних статистичних агенцій.

Крім теоретичних проблем, є багато практичних проблем у дослідженні ринків капіталу та грошових потоків.

Було звернуто увагу на підйом попиту на ринках природних ресурсів, виражених у фізичних і грошових одиницях. Лондонська група обліку довкілля відповідає за проект довідника ООН про систему інтегрованого природно-економічного обліку.

Статистичні розрахунки так званого нематеріального продукту були визнані теж достатньо проблематичними, тобто ще однією з основних критичних проблем.

Експертна група визначила багато напрямів для розв’язання методологічних проблем індексів цін. Важливим результатом її роботи стала підготовка посібників зі статистики індексів споживчих і виробничих цін.

Експертна група була вповноважена розробити пропозиції для подальшого перегляду міжнародних стандартів. Вона відзначила, що завдяки ясності та строковості міжнародного зіставлення цін було досягнуто значного просування міжнародної статистики. Було відзначено роль МВФ у розвитку стандарту розповсюдження спеціальних даних і систем розповсюдження головних даних. Упровадження цього стандарту в національну статистику стало обов'язковим для кожної країни.

1.6. Роль статистики у формуванні інформаційної інфраструктури світової економіки

Міжнародні, закордонні інформаційні системи діють інтегровано з інформаційною інфраструктурою окремої держави. Держава не діє в ізоляції від іноземного економічного, громадського та інформаційного оточення. Політичні контакти, економічна взаємодія примушує до злиття інфраструктурних інформаційних систем різних країн. Цю мету міжнародна громадськість реалізує шляхом утвердження інформаційних стандартів, а також інформаційних систем. Ними займається ООН та спеціалізовані організації, діючі у рамках ООН. Діяльність ця відома лише фахівцям. Комісії ООН, перш за все комісія статистична і статистичні відділи ООН, FАО, WHO, UNESСО, UNDР, UNIDО, ІLО, WІРО та багато інших, крім діяльності політичної, займаються збором інформації й розробленням інформаційних стандартів. Країни, члени цих організацій, крім самого факту членства, зобов'язані дотримуватися цих стандартів. Це такі системи:

1. Інформаційні структури міжнародних організацій, членом яких є країна чи її урядові органи, наприклад статистичні системи ООН.

2. Спеціалізовані інформаційні системи міжнародної діяльності, які є складовою інфраструктури країни, наприклад, економічний сервіс Reuters – джерело інформації про курси валют і біржові котирування, офіційних даних статистичних публікацій країн та міжнародних організацій; система патентної інформації DERWENT; інформаційна система міжнародної організації стандартизації ІSО тощо.

3. Міжнародні джерела масової інформації, з якими систематично взаємодіють системи інфраструктури певної країни.

З точки зору зв’язків внутрішньодержавних систем з міжнародними системами можна виділити:

а) інформаційні системи офіційних міжнародних організацій, перед якими кожна країна має обов’язки передачі інформації. Ці завдання покладено на відповідні інформаційні системи держави, що завдяки постійним зв’язкам з такими закордонними системами набувають вигляду інфраструктури. Наприклад, Україна є членом ООН, що вимагає від української статистики надання інформації статистичним службам ООН. Ще більше інформаційне зобов’язання накладає процес інтеграції України в структури ЄС. Членство України в більшості міжнародних організацій пов’язане з обов’язками передачі інформації;

б) інформаційні системи офіційних міжнародних організацій, з яких певна країна має право отримувати інформацію; звичайні інформаційні системи міжнародних організацій надають інформацію своїм членам на принципах виключності чи преференційності;

в) спеціалізовані міжнародні інформаційні системи, які пропонують інформацію всім бажаючим, наприклад, система патентної інформації (DERWENТ);

г) спеціалізовані міжнародні інформаційні системи, які не мають офіційного статусу. Вони діють на комерційних засадах або фінансовані науковими, громадськими чи господарськими організаціями. Прикладом таких систем є системи науково-технічної інформації в галузі медицини (МЕDLINE), хімії (САС), електроніки та електротехніки (INSPEC). Існує також багато баз наукової та технічної інформації, розробленої різними науковими групами, які пропонуються в першу чергу через ITERNEТ.

д) міжнародні організації, які описують інформаційні стандарти, наприклад ЕАN (взаємодія в галузі штрихкоду), UNEDIFAKT (організація, яка оброблює інформацію для електронної передачі документів), FID (міжнародна федерація з установлення стандартів для бібліотекарських каталогів, описів, документів, нумерацій ІSBN і ІSSN, класифікацій, у тому числі UKD), і, нарешті, ІSО, яке провадить широку діяльність у галузі інформаційних стандартів.

Організації ініціюють та координують циклічні або одноразові процеси у глобальному обсязі. Наприклад, у всіх країнах – учасниках ООН повинні проводитись переписи населення, житлових умов, умов харчування, рівня розвитку сільського господарства, включаючи проблематику складності природних умов для сільського господарства. Ці переписи мають здійснюватися згідно з єдиними методологічними стандартами.

Важливу функцію стандартизації інформації у глобальному масштабі виконує СОТ, Світовий банк та Міжнародний валютний фонд. ООН використовує роботи таких спеціалізованих організацій у галузі стандартизації, як ІSО, UN/ЕDІFСТ. Для багатьох елементарних – і типових даних існують стандарти у глобальному діапазоні.

Аналізуючи практику річних країн, розглядаємо такі моделі інституціоналізації інформаційної інфраструктури держави:

1. Європейська модель, для якої характерними є принципи рівноваги між правами та інформаційними обов’язками держави, а також індивідуальних громадян. Ця модель використовується зазвичай у більшості європейських країн. Звідси запропонована назва цієї моделі.

Рисою європейської моделі є також регулювання інформаційної інфраструктури держави за допомогою правових актів ехрlisіtе, які відображають специфіку прав та інформаційних обов’язків громадян, державних органів й інших організаційних одиниць. Стосовно інформаційної інфраструктури цієї моделі ми стикаємося з так званою глибокою інтервенцією уряду в державному, регіональному чи навіть глобальному масштабі.

2. Американська модель. Характерною її рисою є те, що громадяни мають пріоритетне право на інформацію. На державу і на недержавні економічні й громадські формування покладено обов’язок доведення інформації до громадян. Крім того, характерною рисою цієї моделі є рівновага між правами та обов’язками щодо інформації державних органів і недержавних господарських та громадських формувань. Ця модель у досить неідеальній формі діє в США й інших країнах з подібними функціями громадської адміністрації. Звідси назва моделі.

3. Азіатська модель. Суть азіатської моделі полягає в тому, що держава залишає за собою право накопичення, засекречення і заборону доступу до інформації. В той же час громадяни та недержавні господарські й громадські формування зобов’язані надавати інформацію державним органам і отримувати інформацію через ці ж самі органи. Витрати з реалізації цих обов'язків покладаються на громадян, компанії, недержавні громадські формування. Вони зобов’язані збирати та зберігати інформацію у формі й за технологією, що визначається державою. Громадяни та інші недержавні формування несуть відповідальність за відмову і невиконання цих обов’язків. Це може бути фінансова чи навіть кримінальна відповідальність. Громадяни, інші недержавні об’єднання розраховуються також за помилки, що виникають унаслідок неефективного чи поганого функціонування інформаційних систем, нав’язаних державою. Ця модель у зміненій формі існувала в Радянському Союзі. Вона має місце в державах із сильним впливом державного апарату на громадське та господарське життя. Слід пам’ятати, що ця модель ще недавно існувала в більшості країн Європи, а в деяких наявні до сих пір її характерні риси. За Азіатською моделлю держава має виключне право формування інформаційної інфраструктури господарства і громадськості.

Уже тепер більшість країн відмовились від розроблення власних інформаційних науково-технічних систем і користуються міжнародними інформаційними службами, як правило, англомовними.

Деякі інформаційні служби створюються групами країн. Такі міжнародні інституції в деяких випадках заміняють власні інформаційні служби. Інтенсивне створення міжнародних інформаційних структур спостерігається в ЄС. Це важлива риса інтеграції держав – членів ЄС, які є основою інтеграції в інших аспектах, у тому числі й у тих, у яких ЄС залучає кошти бюджету Союзу.

Вплив окремих країн, а особливо країн малих та середніх, на формування сегментів інформаційної інфраструктури обмежено. Обмеження насамперед виникають, тому що адміністрації цих країн не усвідомлюють повністю значення, яке для малих та середніх країн має функціонування зовнішніх інформаційних систем.

Більшість інформаційних систем міжнародних організацій створені й керовані країнами чи представниками країн, які домінують економічно або політично.

Рекомендована література

Айвазян С.А., МхітарянB.C. Прикладна статистика та організаційні засади економетрики: Підручник. М.:ЮНИТИ, 2008.

ГригорукН.Е. Статистика зовнішньоекономічних зв'язків. М.: Фінанси і статистика, 2008.

Романов Ю.О. Статистика зовнішньої торгівлі. М.: Міжнародні відносини, 2007.

2. МІЖНАРОДНІ КЛАСИФІКАЦІЇ І РЕЄСТРИ

2.1. Міжнародні класифікації видів економічної діяльності

На 1 січня 2000 року Статистична комісія ООН зареєструвала такі класифікації видів економічної діяльності на міжнародному та національному рівнях.

Рекомендовані:

– Міжнародна стандартна галузева класифікація всіх видів економічної діяльності (Іntегnаtiоnal Standart Іndustrіаl Сlаssіfiсаtіоn оf Аll Асtіvities ІSІС Кеу.3). Рекомендована в 1989 році;

– Міжнародна стандартна галузева класифікація всіх видів економічної діяльності (ІSІС Кеу.2). Рекомендована в 1968 році;

– Міжнародна стандартна галузева класифікація всіх видів економічної діяльності (ІSIC Keу.1). Рекомендована в 1958 році;

– Міжнародна стандартна галузева класифікація всіх видів економічної діяльності (ІSІС) – Оригінальна версія. Рекомендована в 1948 році.

Аналог:

– загальна галузева класифікація всіх видів економічної діяльності в Європейському Співтоваристві (Gеnегаl Іndustrial Сlаssіfiсаtіоn оf Аll Асtivites within thе Еuгореаn Соmmunities NAICS Keу.1). Рекомендована в 1970 році.

Споріднені:

– Північна американська галузева класифікаційна система (North Аmerican Іndustrial Сlassification System NAICS-Саnаdа);

– Північна американська галузева класифікаційна системa (NAICS-Мехісо);

– Північна американська галузева класифікаційна система (NAICS-USA);

– Австралійська і Новозеландська галузева класифікація (Аustralian аnd New Zеа1аnd Іndustrial Classification АNZSIС).

Міжнародна стандартна галузева класифікація всіх видів економічної діяльності (ІSІС) призначена для опису інституційних одиниць за їхньою основною класифікаційною ознакою – видом економічної діяльності. Вона використовується у системі національних рахунків, бухгалтерському, податковому обліку та інших галузях економічної науки, у статистичній практиці, при ідентифікації підприємств згідно з видами економічної діяльності. ІSІС також використовується як основа для розроблення класифікацій видів економічної діяльності на національному й міжнародному рівнях.

Спроби створення міжнародної стандартної класифікації всіх видів економічної діяльності датуються 1853, 1895, 1925, 1938 рр. Початковий її варіант було прийнято у 1948 р. Відтоді ІSІС широко застосовувалась як на національному, так і на міжнародному рівнях при класифікації даних за видом економічної діяльності в галузі народонаселення, зайнятості, виробництва, національного доходу, а також іншої економічної та соціальної статистики. У низці країн, що розвиваються й трансформуються, міжнародну стандартну класифікацію всіх видів економічної діяльності застосовують як основу для розроблення власних класифікацій усіх видів економічної діяльності. Наприклад, в Україні її було впроваджено в 1996 році. Значного ступеня зіставності було досягнуто між класифікаціями окремих країн і міжнародною. При цьому забезпечувалась відповідність категорій на рівнях деталізації, прийнятих у національних класифікаціях, до міжнародної.

Тепер дедалі більше країн здійснюють побудову своїх статистичних рядів показників відповідно до міжнародної стандартної класифікації всіх видів економічної діяльності. Це ООН, Міжнародна організація праці, ФАО, ЮНЕСКО та інші міжнародні організації, які застосовують цю класифікацію для публікації й аналізу статистичних даних.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. А. В. Дудник 1 страница
3. А. В. Дудник 10 страница
4. А. В. Дудник 11 страница
5. А. В. Дудник 12 страница
6. А. В. Дудник 3 страница
7. А. В. Дудник 4 страница
8. А. В. Дудник 5 страница
9. А. В. Дудник 6 страница
10. А. В. Дудник 7 страница
11. А. В. Дудник 8 страница

Переглядів: 1508