• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

А. В. Дудник 3 страница

Як свідчить досвід використання міжнародної стандартної класифікації всіх видів економічної діяльності, необхідно періодично переглядати структуру і визначати її категорії та засадничі принципи, оскільки в організації економічної діяльності відбуваються зміни і набувають сили нові види економічної діяльності. Деякі аспекти слід розширювати, уточнювати чи поліпшувати. З цією метою у 1956, 1965 та 1979 рр. 1S1С була переглянута й перероблена Статистичною комісією ООН. У кожному з випадків комісія зберегла (наскільки це було можливо) зіставність між переглянутими і попереднім варіантами класифікацій, незважаючи на внесені зміни, модифікації та інші вдосконалення.

В основі міжнародної стандартної класифікації всіх видів економічної діяльності лежить одна з трьох ознак: призначення продукції, яка виробляється; єдність технології виробництва; однорідність використовуваної сировини.

Об’єкт класифікації – види економічної діяльності господарюючих суб’єктів.

ІSІС складається з таких 17 розділів:

А. Сільське господарство, полювання і лісове господарство.

В. Рибальство.

С. Добувна промисловість (шахти і кар’єри).

D. Обробна промисловість.

Е. Виробництво електроенергії, газу та води.

F. Будівництво.

G. Оптова і роздрібна торгівля; ремонт автомашин, мотоциклів та домашньої техніки.

Н. Готелі та ресторани.

І. Транспорт, складське господарство і комунікації.

J. Фінансова діяльність.

К. Операції з нерухомістю, оренда і ділові послуги.

L. Державне управління.

М. Освіта.

N. Охорона здоров’я та соціальна допомога.

О. Колективні, громадські та особисті послуги.

Р. Приватна домашня обслуга.

Q. Екстериторіальна діяльність.

Інституційні одиниці класифікуються за критеріями діяльності. Якщо частка одного з видів діяльності у загальному обсязі доданої вартості становить більше ніж 50 процентів, то цей вид діяльності визначає класифікацію цієї одиниці. В інших випадках повинні застосовуватись класифікаційні правила. Класифікація здійснюється ступенями зверху вниз, від найвищого рівня агрегації, що відповідає коду секції (1 буква), до підкласу (5 цифр); між ними розташовано підсекції (2 букви), розділи (2 цифри), групи (3 цифри) і класи (4 цифри). Групування на кожному рівні повинно бути сумісним з класифікацією на попередньому рівні.

Виробнича або економічна діяльність (далі – діяльність) визначається залежно від взаємодії засобів виробництва (обладнання, робочої сили, технології, інформаційної мережі, видів продукції), що спонукають виробництво певних товарів або послуг.

Якщо однією і тією ж одиницею здійснюється декілька видів діяльності, то види діяльності, що не є допоміжними, групуються залежно від доданої ними вартості. Розрізняють основні та вторинні види діяльності. Якщо немає даних щодо доданої вартості, то слід застосовувати інші критерії, такі, як зайнятість, сума заробітної плати та окладу, обсяг реалізації, вартість обладнання тощо, щоб досягти якомога більшого наближення до класифікації на основі доданої вартості.

З основною і побічною діяльністю пов’язана допоміжна діяльність, наприклад: діяльність адміністрації, бухгалтерії, ЕОМ, їдалень, діяльність з купівлі, продажу та маркетингу, щодо зберігання на складі, з ремонту, перевезень тощо. Ця допоміжна діяльність усередині одиниці виконується з метою забезпечення або полегшення виробництва певною одиницею товарів, що призначені для реалізації на сторону. Сама продукція допоміжної діяльності на сторону не відпускається.

2.2. Міжнародні класифікації продукції

На 1 січня 2000 року Статистична комісія 00Н зареєструвала такі класифікації продукції.

Рекомендовані:

– Класифікація основної продукції, версія 1 (Central Produkt Classification CPC, Version 1.0);

– Попередня класифікація основної продукції;

– Гармонізована система опису і кодування товарів (Наrmonized Commodity Description and Coding System – HS).

Аналог:

– Міжнародна стандартна торговельна класифікація (Standart International Trade Clasefication – SITC Key.3);

– Класифікація найбільш поширених економічних категорій, визначених у термінах S1ТС Key.3 (СІаssification by Broad Economic Categories Defined in terms of SITC Key.3 – ВЕС);

– Класифікація продукції за видами діяльності (Сlassification оf Ргоduсt bу Асtivity – СРА).

Міжнародна стандартна галузева класифікація всіх видів економічної діяльності не може використовуватися для вимірювання обсягу продукції на будь-якому деталізованому рівні, тому що неможливо встановити однозначну відповідність між видами діяльності й продукцією.

Для цього розроблено окрему класифікацію – Класифікацію основної продукції (СРС). Метою створення СРС є закладення методологічних основ для міжнародного зіставлення статистичних даних про продукцію. Класифікація основної продукції є основою для країн, які розробляють нову або адаптують чинну аналогічну класифікацію згідно з міжнародними стандартами. СРС використовують у статистиці сільського господарства, промисловості та інших галузей економіки, системі національних рахунків, статистиці зовнішньої торгівлі.

Призначенням СРС є опис економіки з огляду на вироблену і спожиту продукцію. Термін «продукція» означає товари та послуги.

СРС рекомендована як базова класифікація для розроблення за певними правилами класифікації продукції для міжнародного і національного рівнів. Вона пов’язана з ІSІС перехідним ключем через відповідність видів економічної діяльності та результатів цієї діяльності – продукції.

Система кодування СРС побудована на основі десятизначної системи, при цьому кожному рівню з п’яти ієрархічних рівнів відповідає код, що складається максимум з п’яти цифр. Перша цифра призначена для визначення розділу. Якщо додати ще одну цифру, то визначимо підрозділ, ще одну – групу, далі – клас, і всі п’ять цифр характеризують підклас.

Класифікація основної продукції охоплює всі види продукції, які можуть бути об’єктом внутрішньої чи міжнародної угоди або слугувати резервом, включаючи рухомі й нерухомі товари і послуги, майнові цінності невиробничого характеру, у тому числі земельні ділянки й нематеріальні активи, цінності (патенти, ліцензії, товарні знаки та авторські права).

Іншою важливою рисою СРС є те, що в ній дається опис послуг.

Дотепер не існувало міжнародної класифікації послуг, яка охоплювала б увесь спектр продукції галузей, що виробляють найрізноманітніші послуги, й такої, що слугувала б різноманітним аналітичним потребам різних напрямів статистики. Прискорення технічного прогресу в багатьох галузях спричинило виникнення нових послуг, таких, як фінансові, комп’ютерні, консультативні, технічне обслуговування та інші комерційні послуги. Для збору й компіляції даних про такі послуги дуже важливо розробити головні концепції віднесення послуг до того чи іншого виду діяльності.

СРС побудована на певних методологічних принципах. Однорідність у межах категорій наближається до максимальної. Категорії СРС для транспортабельної продукції ґрунтуються на фізичних характеристиках і внутрішній природі продукції. Ці ознаки властиві самій продукції, наприклад: сировина, з якої вона виробляється; стадія виробництва, на якій вона знаходиться; можливість чи неможливість її збереження; спосіб та мета її виробництва; її призначення чи категорія користувачів, для яких вона призначається; ціни, за якими вона продається, тощо. Використовується критерій галузевого виникнення продукції (зв'язок із ІSІС). Спосіб виробництва продукції не обов’язково відповідає її видовому походженню, хоча дуже часто вони збігаються. В окремих випадках за одного виду діяльності виробляється зовсім різна за своєю природою продукція. Такі самі проблеми щодо видового походження виникають у тих випадках, коли продукцією деяких видів діяльності є як товари, так і послуги. Потрібно розуміти, що природа певних послуг може помітно відрізнятись від природи продукції, й унаслідок цього дана продукція і послуги включаються в різні частини СРС. Для цих послуг відведено окремий розділ.

Розмежування продукції та послуг важливе з теоретичної точки зору і може бути необхідним в обробці та аналізі окремих даних економічної статистики. Якщо об’єкт будь-якої операції не підпадає під категорію, яка стосується продукції, то він має бути віднесений до іншої категорії СРС.

Різновидом класифікації в міжнародній статистиці є товарні номенклатури. В номенклатурі всім товарам надаються відповідні товарні шифри та закріплюються відповідні місця. Найбільш розповсюджена в практиці зовнішньої торгівлі номенклатура Ради митного співробітництва, розроблена в 1976 р. на базі Брюссельської митної номенклатури, що використовувалася з 1951 р. Крім функції міжнародної торговельної класифікації, вона виконує роль класифікаційної схеми при побудові національних митних тарифів. Головною групуючою ознакою, закладеною в основу Брюссельської митної номенклатури, був характер матеріалів, з яких вироблялись товари. Проте у подальшому було зроблено перегрупування, і в основу номенклатури Ради митного співробітництва було закладено ознаку ступеня обробки й походження товарів. Номенклатура Ради митного співробітництва стала основою для розроблення головної міжнародної зовнішньоторговельної класифікації 90-их років – Гармонізованої системи опису та кодування товарів (НS).

В 1973 р. у рамках Ради митного співробітництва було створено Комітет Гармонізованої системи. У його діяльності брали участь експерти Генеральної угоди по тарифах і торгівлі (ГАТТ), Міжнародного торгового центру (ЮНКТАД), Міжнародної тортової палати (МТП), Міжнародної організації зі стандартизації (ІСО), Статистичного бюро ООН й інших неурядових та міжурядових економічних організацій.

14 червня 1983 р. було підписано Міжнародну Конвенцію про Гармонізовану систему. Наприкінці 1987 р. її підписали й ратифікували 53 країни ЄЕС, що дало змогу Раді митного співробітництва оголосити про те, що вона набуває чинності з 1 січня 1988 р. Додатком до Міжнародної Конвенції є Номенклатура Гармонізованої системи (НГС) – багатоцільовий класифікатор товарів на світовому ринку.

В Україні Гармонізовану систему застосовують для ведення статистики зовнішньої торгівлі й розроблення ефективного митного тарифу з 01.01.1991 р.

За своєю структурою НГС поділяють на системи класифікації та кодування.

Система класифікації. Об’єктом класифікації є всі товари, що обертаються у міжнародній торгівлі, їх групують за шістьма підрозділами: 21 розділ, 96 груп (крім того, група 77 – резервна), 33 підгрупи, 1241 товарна позиція, 3558 підпозицій і 5019 субпозицій.

В основу побудови НГС покладено сукупність різних ознак товарів. Розділи формують за такими ознаками:

1) походження матеріалу, з якого виготовлено товар;

2) призначення товару;

3) хімічний склад товарів.

Групи створювалися за принципом послідовності обробки товарів: від сировини, напівфабрикатів до готових виробів. Це сприяє використанню Гармонізованої системи при визначенні митних тарифів. Будуючи товарні позиції й субпозиції, беруть до уваги 4 основні ознаки: ступінь обробки; призначення; вид матеріалу, з якого виготовлено товар; значення товару в світовій торгівлі. При цьому чітко дотримуються принципу однозначного віднесення товарів до класифікаційних груп, застосовуючи метод взаємовиключення за допомогою таких основних правил класифікації товарів:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводять лише для зручності використання у роботі. Для юридичних цілей класифікацію визначають відповідно до найменувань товарних позицій та приміток до розділів і груп товарів, якщо такі найменування й примітки не потребують іншого тлумачення.

2. Будь-яке посилання у найменуванні товарної позиції на певний товар слід розуміти як таке, що може включати некомплектний чи необроблений товар. У цьому випадкові, якщо він пред’явлений некомплектний чи необроблений, товар має невід’ємну відмітку й ознаку комплектного або закінченого виробництвом товару. Це посилання слід також розуміти як таке, що включає посилання на той самий товар (комплектний чи оброблений) за цим правилом, але пред’явлений незібраним чи розібраним.

3. Якщо товари можна віднести до двох чи більше товарних позицій (рrіmа fасіе), класифікація буде такою:

а) перевага надається тій товарній позиції, яка містить специфічний опис товару порівняно із загальним описом. Однак, коли й кожна з двох чи більше товарних позицій має лише посилання на частину матеріалів або речовин, які містяться у мішаних чи складних товарах, або лише на частину компонентів складного товару, призначеного для роздрібної торгівлі, то такі товарні позиції слід розглядати як специфічні для таких товарів навіть тоді, коли одна з них дає більш повний і точний опис останніх;

б) мішані та складні товари, які виготовлено з різних матеріалів чи складових частин, а також товари, упаковані для роздрібного продажу, які не можуть бути класифіковані згідно з правилом 3а, повинні класифікуватися за тими матеріалами чи складовими частинами (якщо вони відомі), які визначають суттєві ознаки товарів;

в) товари, які не можуть бути класифіковані відповідно до правил 3а і 3б, мають класифікуватися за останньою з позицій, що розглядаються.

4. Товари, класифікацію яких неможливо визначити відповідно до зазначених пунктів, слід класифікувати за товарною позицією, що відповідає товарам, найбільш близьким (спорідненим) до товарів, які визначаються.

5. Додатково застосовуються такі правила:

а) чохли і футляри фотоапаратів, музичних інструментів, рушниць, креслярського приладдя, краваток та подібна тара (упаковка), яка має специфічну форму й призначена для зберігання специфічних предметів (чи їх наборів) протягом певного часу, класифікується разом з предметами, для котрих вона призначена. Однак це правило не застосовують для упаковки, що надає єдиному цілому суттєвої ознаки;

б) відповідно до положень правила 5а пакувальний матеріал і пакувальні контейнери, пред’явлені разом з товарами, слід з ними і класифікувати, якщо вони такого виду, котрий, як правило, використовують для пакування таких товарів. Але це положення не стосується пакувальних матеріалів чи пакувальних контейнерів, які використовують повторно.

6. Для юридичних цілей класифікацію товарів у субпозиціях будь-якої товарної позиції визначають відповідно до умов таких субпозицій і пов’язаних з ними приміток, а також mutatis muandis (згаданих вище правил), уважаючи, що лише субпозиції на одному рівні можна порівнювати. Крім того, можуть застосовуватися відповідні пояснення і примітки до розділів і груп, якщо у підтексті не обумовлено дещо інше.

Майже до всіх розділів і груп, а в деяких випадках до субпозицій, розроблено примітки, які мають таку саму юридичну силу, як і НГС. Примітки застосовують для визначення точних обсягів і меж кожного класифікаційного групування. Цього досягають за допомогою: 1) визначень, які установлюють межі групувань; 2) списку товарів, які виключаються з розділу, групи, товарної позиції чи субпозиції; 3) неповного списку типових прикладів, які включаються до того чи іншого класифікаційного групування; 4) визначення меж і обсягів кожного класифікаційного групування, поєднання двох або всіх трьох вищеназваних методів.

З метою однакового розуміння класифікацій і прискорення пошуку потрібних товарів було розроблено:

1. Положення до Гармонізованої системи (Ехраnаtогу Nоtеs tо Thе Наrmonized Sуstеm).

2. Алфавітний покажчик до Гармонізованої системи опису і кодування товарів та пояснення до неї (Alphabetical Index to The Harmonized Commodity Discription and Coding System and its Explanatory Notes).

Гармонізована система є найдетальнішим класифікатором у світі. Вона суттєво полегшує єдине тлумачення і визначення термінів, правильне тлумачення класифікаційних групувань, що необхідне при визначенні розмірів мита, при зіставленні даних зовнішньої торгівлі різних країн та проведенні економіко-статистичного аналізу.

Система кодування: її створено для одержання інформації про товари, які класифікуються, у зручному вигляді для збирання, передачі й обробки.

У НГС застосовують мішаний метод кодування, коли на вищій стадії деталізації використовують реєстраційний метод, а на всіх наступних – попередню класифікацію товарів на основі сукупності прийнятих ознак. При цьому для позначення розділів і підгруп застосовують римські цифри, а для товарних груп, позицій і субпозицій – арабські. Для товарних підпозицій цифровий код не передбачено, їх позначають рискою «–», яку проставляють і перед їхньою назвою в НГС.

Шестизначний код складається з кодів групи, товарної позиції та субпозиції (кожний має по два розряди), побудований за десятковою системою. Наприклад, телефонний апарат класифікується як 8517.10, де 85 – група «Електронні машини та обладнання; звукозаписна апаратура; апаратура для запису та відтворення телевізійного зображення й звуку; їхні частини і приналежність»; 8517 – апарати телефонні й телеграфні, включаючи апарати для струмових систем частотного зв’язку; 8517.10 – апарати телефонні.

Нульовий двозначний код у кінці шестизначного застосовують для тих субпозицій, які повністю збігаються за змістом і назвою з відповідними товарними позиціями, наприклад машина швейна 8452.00. Якщо у кінці шестизначного коду стоїть один «0», це означає, що товарна позиція не деталізується.

Товари в НГС класифікують або до окремого виду товару (цвяхи, чай, ацетон), або до груп товарів (машини і механізми для обробки м'яса), а іноді до асортиментного виду товарів (листовий стальний прокат певною товщиною), їх розміщують паралельно з групами товарів. При цьому з групи товарів виділяють один чи декілька видів продукції, які широко представлені у світовій торгівлі, а інші види класифікуються за групою «Інші». Останні, як правило, розташовані у кінці групи.

У зв’язку з тим, що у світі швидкими темпами відбувається оновлення продукції, НГС має резервні групи – 77, 98, 99. На рівні позицій і субпозицій резерв становить понад 80%. Його можна використовувати не лише для розширення номенклатури товарів при перегляді системи, а й у національній практиці окремих країн для виділення специфічних товарів. Гармонізована система має низку переваг:

1. Порівняно більш точний опис товарів, що дає змогу полегшити фіксування їх при митному контролі.

2. Уникнення помилок при класифікації та кодуванні товарів, оскільки експортні та імпортні документи мають уніфікований характер.

3. Поліпшення зіставності зовнішньоторгової статистики, яка дає можливість ураховувати рух товарних потоків через національні кордони, здійснювати ділові переговори, вивчати кон’юнктуру і складати прогнози.

Міжнародна стандартна торговельна класифікація (SІТС)

Основою порівняльного економічного аналізу зовнішньої торгівлі різних країн є Міжнародна стандартна торговельна класифікація ООН (МСТК), якою користується більшість країн світу.

Уперше МСТК була прийнята в 1950 р. Нині SІТС діє у третій редакції, яка була прийнята у 1985 р. Вона групує товари за ступенем їх обробки, призначенням та рядом інших ознак, складається з 10 розділів, 67 груп, 261 підгрупи, 1033 товарних позицій та 3118 субпозицій. За необхідності товарні субпозиції можуть бути деталізовані для національного користування.

На основі SІТС складено ще одну класифікацію ООН, яка дістала назву Класифікація найбільш поширених економічних категорій, визначених у термінах SІТС Кey.3 (ВЕС). Вона використовується з 1986 р. при складанні зведених показників з міжнародної торгівлі. У ВЕС усі товари, перелічені в 8ІТС, поділено на 7 розділів також за ознакою призначення продукції, а в групі – за ступенем їх обробки.

Таблиця 1

Міжнародна стандартна торговельна класифікація

2.3. Міжнародні функціональні класифікації

На 1 січня 2000 року Статистична комісія ООН зареєструвала такі класифікації витрат за цілями.

Рекомендовані:

– Класифікація функцій органів державного управління (Сlassification of the Function of Government (СОFОG);

– Класифікація індивідуального споживання за цілями (Сlаssіfication of Individual Cоnsumption according to Purpose (СОІСОР);

– Класифікація цілей некомерційних закладів, які обслуговують домашні господарства (Сlassification of the Purpoze of Non-Profit Institution Serving Households (СОРNI);

– Класифікація витрат виробників за цілями (Сlassification of Ouylays of Produsers according to Purpose (СОРР).

Класифікація функцій органів державного управління СОFOG використовується для класифікації витрат за функціями, які виконують державні органи, була рекомендована 20-ою сесією Статистичної комісії ООН для міжнародного використання замість цільової класифікації державних органів. В основних документах МВФ, зокрема у Керівництві зі статистики державних фінансів 1986 р., використовується назва «Класифікація функцій органів державного управління», а в матеріалах з проблем функціональних класифікацій – «Класифікація функцій органів управління». У рекомендаціях ООН класифікація за СОFОG дається в редакції офіційного видання ООН «Статистичні документи».

Класифікація використовується у розв’язанні завдань фінансової статистики державного сектора шляхом групування поточних операцій (споживчі витрати, субсидії та поточні трансферти) капітальних витрат і придбання фінансових активів органами державного управління.

Об’єктами класифікації є функції органів державного управління, які класифіковані за найбільш значимими аспектами діяльності уряду та послідовно деталізовані на трьох рівнях розподілу.

Структурно класифікація складається з двох блоків: ідентифікації та найменування. Блок ідентифікації має чотири цифрових десяткових знаки і побудований з використанням ієрархічного методу класифікації й послідовного методу кодування.

Двозначні основні групи агреговані у головні функції державних органів:

01 – Державні служби загального призначення;

02 – Захист та пов’язані з ним послуги;

03 – Суспільний порядок і безпека;

04 – Освіта та пов’язані з нею послуги;

05 – Охорона здоров’я та пов’язані з нею послуги;

06 – Соціальне забезпечення та опікунство і пов’язані з ним послуги;

07 – Житлові та комунальні послуги;

08 – Послуги в галузі організації відпочинку, культури та релігії;

09 – Послуги в галузі палива та енергії;

10 – Послуги, які належать до сільського господарства, лісового господарства, рибальства та мисливства;

11 – Послуги, які належать до гірничодобувної промисловості та до мінеральних ресурсів, крім послуг, які належать до паливної й обробної промисловості та будівництва;

12 – Послуги, які належать до транспорту і зв’язку;

13 – Інші економічні послуги.

Основні групи можуть бути використані в розробленні національних бюджетних класифікацій, зокрема створення функціональної структури витрат, з урахуванням їх подальшої деталізації.

Класифікатор витрат на споживчі товари і послуги

Класифікатор призначено для використання при проведенні економіко-статистичного аналізу витрат домашніх господарств, а також при проведенні зіставлень з іншими країнами в межах програм міжнародних зіставлень (ПМЗ).

Його розроблено за принципами побудови міжнародної класифікації індивідуального споживання за цілями (СОІСОР), а також класифікації витрат виробників за цілями (СОРР), які розглядалися на спільних засіданнях ЄЕК/ОЄСР з питань національних рахунків. Класифікатор використовується для виявлення і групування витрат домашніх господарств, призначених для задоволення їх соціально-економічних потреб.

Об’єктами класифікації є види витрат на споживчі товари і послуги для індивідуального використання.

Структурно класифікатор складається з 2-ох блоків: ідентифікації та найменування. Блок ідентифікації має ієрархічну систему класифікації, що складається з 4-ох рівнів, і послідовну систему кодування з використанням цифрових десяткових знаків.

Категорії являють собою найбільш важливі узагальнені споживчі товари і послуги:

01 – Харчові продукти, напої та тютюнові вироби.

02 – Одяг і взуття.

03 – Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива.

04 – Меблі, побутові прилади і ремонт.

05 – Охорона здоров’я.

06 – Транспорт.

07 – Відпочинок, розваги і культура.

08 – Освіта.

09 – Кафе, ресторани і готелі.

10 – Інші товари і послуги.

На подальших рівнях розподілу забезпечується послідовна конкретизація споживчих товарів і послуг за найбільш значимими для кожної категорії ознаками. Так, за категоріями: 01 – Харчові продукти, напої та тютюнові вироби; 02 – Одяг і взуття; 04 – Меблі, побутові прилади і ремонт – класифікація продовжена до видів, які являють собою більш детальні статті витрат на їжу, одяг, взуття й предмети домашнього вжитку, враховуючи позиції, що використовуються при зіставленні між країнами в межах програми міжнародних зіставлень.

Відповідно до міжнародної практики проведено визначення споживчих товарів на третьому рівні за терміном використання: короткострокового, середньострокового, довгострокового – та виокремлено надання послуг.

2.4. Міжнародні класифікації занять, професій і освіти

На 1 січня 2000 року Статистична комісія ООН зареєструвала такі класифікації занять, професій і освіти.

Рекомендовані:

– Міжнародна класифікація статусу зайнятості (Іnternational Classification of Status in Employment (ІСSЕ-93);

– Міжнародна стандартна класифікація професій (Іnternational Classification of Occupations (ISCO-88);

– Міжнародна стандартна класифікація освіти Іnternational Classification of Edukation (ІSCЕD-1997);

У цьому розділі розглянуто основні особливості й цілі класифікації занять взагалі та ІSСО-88 зокрема. Мета цього розділу полягає в тому, щоб коротко:

а) схарактеризувати основні напрями використання Міжнародної стандартної класифікації занять;

б) описати основні особливості ІSСО-88;

в) схарактеризувати подальшу роботу над ІSСО-88 на національному рівні та в Бюро статистики МОП.

Класифікація занять являє собою інструмент для впорядкування всіх робіт на підприємстві, в галузі й країні у вигляді чітко визначеної множини груп. Як правило, вона включає два елементи:

– описовий елемент, який може бути просто набором найменувань занять і професійних груп, але в основному це опис обов’язків та функцій, а також інших аспектів робіт, які включені в ту чи іншу групу. Ці описи можна назвати словником занять;

– класифікаційна система як така, що містить орієнтири для віднесення робіт до більш дрібних груп занять з їх подальшим агрегуванням у більш великі групи.

Національні класифікації та словники занять зазвичай мають кілька цілей. Хоча детальний опис занять і структури класифікації слід вважати частинами єдиного цілого, але різні користувачі виявляють неоднаковий інтерес до окремих її елементів. Детальні описи занять використовують ті, хто потребує інформації про завдання, функції й умови праці на окремих роботах (тобто ті, хто займається працевлаштуванням, професійним навчанням і орієнтацією, контролем за міграцією тощо). Описи занять повинні бути орієнтовані головним чином на запити цих користувачів, але вони також містять елементи, необхідні для використання відповідних систем агрегування.

Структуру класифікації, тобто правила агрегування окремих занять у групи, слід розробляти, перш за все маючи на увазі завдання полегшити розподіл робіт та осіб за групами, зокрема для зіставлення тих, хто шукає роботу, і вільних вакансій, або для статистичного аналізу ринку праці й соціальної структури.

ІSСО покликана полегшити міжнародне спілкування у сфері занять як між користувачами, так і між статистиками. Тому ІSСО має бути придатна для використання з різною метою на національному рівні та в той же час ураховувати можливості її використання, які випливають з її міжнародного характеру.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. А. В. Дудник 1 страница
3. А. В. Дудник 10 страница
4. А. В. Дудник 11 страница
5. А. В. Дудник 12 страница
6. А. В. Дудник 2 страница
7. А. В. Дудник 4 страница
8. А. В. Дудник 5 страница
9. А. В. Дудник 6 страница
10. А. В. Дудник 7 страница
11. А. В. Дудник 8 страница

Переглядів: 1399