• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

А. В. Дудник 6 страница

Рахунок реального холдингового прибутку/збитку показує різницю між номінальним холдинговим прибутком/збитком та нейтральним холдинговим прибутком/збитком, яка зветься реальним холдинговим прибутком/збитком. Якщо, наприклад, у лівій частині в активах номінальний холдинговий прибуток/збиток перевищує нейтральний холдинговий прибуток/збиток, то тоді ми маємо реальний холдинговий прибуток, оскільки в cepeдньому фактичні ціни активів зросли більше, ніж загальний рівень цін. Балансуючою статтею рахунку реального холдингового прибутку/збитку є зміни в чистій вартості капіталу, обумовлені реальним холдинговим прибутком/збитком.

Отже, рахунок реального холдингового прибутку/збитку відображає зміну відносних цін, яка викликана більшою або меншою зміною цін окремих видів активів порівняно зі зміною загального рівня цін.

3.6. Баланси активів та пасивів

Особливий тип рахунків у СНР – баланси. Вони відображають наявність у країні або в певному секторі активів, пасивів, а також чистої вартості капіталу в момент складання балансу. В лівій частині балансів показуються активи, а в правій – пасиви і чиста вартість капіталу. В СНР є три самостійні баланси: початковий баланс активів та пасивів; зміни в балансі активів та пасивів; підсумковий баланс активів та пасивів.

Початковий баланс активів та пасивів – це сукупність усіх активів, пасивів і чистої вартості капіталу кожного сектора, а також усієї країни в цінах на початок обчислюваного періоду. Балансуючою статтею є чиста вартість капіталу – різниця між активами та пасивами, що дорівнює поточній вартості запасів економічних цінностей, якими володіє сектор чи окрема одиниця.

Підсумок усіх змін в активах, пасивах і в чистій вартості капіталу, які сталися за звітний період, по кожному сектору окремо й по країні в цілому підбивається в балансі «Зміни в балансі активів та пасивів» Він відображає зміну всіх нефінансових і фінансових активів за рахунок заощаджень і чистих капітальних трансфертів, а також унаслідок інших змін в обсязі активів, номінальним холдинговим прибутком/збитком.

Ці два баланси дозволяють побудувати підсумковий баланс активів та пасивів. На відміну від початкового балансу активів та пасивів підсумковий баланс активів та пасивів є сукупністю всіх активів, пасивів і чистої вартості капіталу кожного сектора окремо й по країні в цілому на кінець обчислюваного періоду. Активи, пасиви і чиста вартість капіталу на кінець обчислюваного періоду дорівнюють величині активів, пасивів та чистої вартості капіталу на початок обчислюваного періоду плюс зміни в активах, пасивах і чистій вартості капіталу, які сталися за минулий період.

Баланси активів та пасивів показують відносини між заощадженнями і чистою вартістю капіталу. Заощадження (нетто) дорівнюють змінам у чистій вартості капіталу мінус капітальні трансферти, іншим змінам в обсязі активів та номінального холдингового прибутку/збитку.

3.7. Рахунок товарів і послуг

Рахунки операцій у СНР є умовними чи перевірними, тому що вони не показують відносини між секторами, а тільки підбивають суму даних по тій чи іншій операції, які можна знайти в рахунках різних секторів чи галузей. Підсумкові дані по ресурсах та використанню рахунків операцій балансуються за визначенням і тому балансуючої статті не містять.

Особливе значення серед рахунків операцій та й СНР у цілому має рахунок товарів і послуг. Тому йому надано код – рахунок 0. Щодо рахунків інших операцій, то вони можуть позначатися в СНР кодом відповідної операції.

У СНР ООН-93 та публікаціях Державного комітету статистики України цей рахунок називають рахунком товарів і послуг.

Рахунок товарів і послуг характеризує загальні ресурси продуктів та послуг в економіці в цілому, а також напрями використання цих ресурсів. Він є своєрідною зведеною характеристикою СНР: Рахунок товарів і послуг збалансовано тільки на загальному рівні. Особливістю цього рахунку є те, що ресурси розміщено з лівого боку, а використання – з правого.

Таким чином, на одному боці рахунку реєструються всі ресурси продуктів та послуг (валовий випуск та імпорт), а на другому – відображається використання ресурсів на різні потреби.

Дані рахунку товарів і послуг дають змогу розрахувати ВВП двома методами: методом кінцевого споживання та виробничим методом. ВВП, розрахований методом кінцевого споживання, дорівнює сумі всіх статей кінцевого використання мінус імпорт, тобто сума кінцевого споживання, валового нагромадження, зміни в запасах матеріальних оборотних засобів, придбання мінус вибуття цінностей, експорту мінус імпорт. ВВП, розрахований виробничим методом, дорівнює різниці між валовим випуском та проміжним споживанням плюс чисті податки на продукти. Схема рахунку передбачає, що валовий випуск оцінено в основних цінах.

3.8. Рахунок іншИХ КРАЇН

Операції між інституційними одиницями-резидентами Й oдиницями-нерезидентами, які належать до операцій з іншими країнами світу, реєструються на відповідних рахунках. Крім цього, в рахунках іншого світу окремо характеризуються зміни в активах, пасивах та в чистій вартості капіталу, пов’язані із зовнішніми операціями (в основному з фінансовими активами й пасивами).

СНР є закритою в тому розумінні, що реєструє два «кінці» кожної операції, тобто кожна операція проходить як «використання» в одних рахунках і як «ресурси» в інших рахунках. У СНР поняття «інший світ» відіграє роль, аналогічну інституційному секторові, без яких-небудь характерних функцій і ресурсів. Він складається з резидентів інших країн такою мірою, наскільки вони зайняті операціями з резидентами цієї країни.

Рахунки інших країн, або «іншого світу» формально замикають СНР і показують: за допомогою яких зовнішніх зв'язків досягнуто збалансованості доходів та витрат у країні. Потоки зовнішніх операцій реєструються також у торговому та платіжному балансах.

Специфічною особливістю рахунків іншого світу є те, що коли для окремої країни якийсь показник належить до ресурсів, то для іншого світу його розміщено у використанні. Це стосується й балансуючих статей. Якщо балансуюча стаття має позитивне значення, то це добре для інших країн світу і є дефіцитом для певної країни.

У рахунку зовнішніх операцій з товарами й послугами у «ресурсах» розміщено імпорт товарів і послуг, а до «використання» віднесено експорт товарів та послуг. Балансуючою статтею є сальдо, зовнішніх операцій з товарами і послугами. Якщо вона має додатне значення, то це показує на активне сальдо для іншого світу й дефіцит для певної країни.

Рахунок зовнішніх первинних доходів і поточних трансфертів є симетричним – в «ресурсах» та «використанні» надаються однакові показники.

Рекомендована література

4. МІЖНАРОДНА СТАТИСТИКА ПРОМИСЛОВОСТІ

4.1 Система показників, джерела інформації й публікації міжнародної статистики промисловості

На сьогоднішній день міжнародна статистика промисловості є найрозвиненішою частиною міжнародної економічної статистики. Роль промисловості як галузі матеріального виробництва у світовій економіці зростає. Нині значна частина робіт різних міжнародних організацій пов'язана з цією галуззю.

Перш ніж розглядати показники промислового виробництва з точки зору їхніх функцій, змісту, взаємозв’язків, міжнародної порівнюваності та інформативності, при міжнародних статистичних зіставленнях слід звернутися до деяких загальних питань і проблем міжнародної статистики промисловості.

Насамперед визначимо міжнародну статистику промисловості, організації промислової статистики ООН, її програми показників, інформаційні джерела, а також статистичні та методологічні публікації статистичних органів ООН. Таке вирізнення міжнародної статистики промисловості має дві особливості.

По-перше, розвиток промисловості значною мірою визначає розвиток усієї економіки. Рівень розвитку промисловості стає найважливішим індикатором макроекономічного рівня розвитку. Наприклад, у міжнародних зіставленнях як індикатор загального економічного рівня розвитку застосовують такі показники: абсолютний обсяг промислового виробництва країни; частка промисловості у валовому і чистому промисловому продукті; частка країни чи групи країн у світовому промисловому виробництві; промислове виробництво на душу населення країни (в абсолютних і відносних показниках).

По-друге, промислова статистика належить до найрозвиненіших сфер статистики – як міжнародної, так і національних статистик.

Промислова статистика ООН організована за трьома варіантами:

– світова програма промислової статистики;

– річна статистика;

– місячна статистика.

Світова програма статистики промисловості досі виконувалась тричі кожні 10 років. Остання програма ґрунтувалася на даних 1983 р. При реалізації цієї програми Статистична комісія ООН намагалася в основному реалізувати такі завдання: підтримати розвиток національних статистик про структуру й діяльність промислового сектора: збільшити кількість і підвищити порівнюваність промислових статистик, які існують на міжнародному рівні.

Виходячи з угруповань країн (країни, які починають розвивати свою статистику промисловості; країни з розвинутою статистикою) у світовій програмі розрізняють мінімальну і повну програми показників.

Мінімальна програма охоплює три групи показників: ідентифікуючі та класифікуючі види інформації; заняття і дохід; валова продукція.

Повна програма має сім груп показників: ідентифікуючі та класифікуючі види інформації; трудова діяльність і дохід; фонди; створення основного капіталу; витрати, які містять окремі позиції щодо вартості матеріалу та енергії; валова продукція, що містить обсяг виробництва деяких видів продукції; вартість чистої продукції.

У сучасній міжнародній статистиці промисловості використовують понад 200 різних показників промислового виробництва.

З метою міжнародної зіставності ООН для публікації рекомендовано такі показники:

1. Вид діяльності (галузь).

2. Кількість одиниць статистичного спостереження.

3.Загальна чисельність зайнятих протягом одного періоду,

характерного для досліджуваного року:

3.1. Чисельність зайнятих підприємців.

3.2. Кількість неоплачуваних сімейних працівників.

3.3. Чисельність працівників в домашніх умовах.

3.4. Чисельність зайнятих осіб: робітники; інші наймані особи.

4. Кількість осіб найманого персоналу, зайнятих протягом кількох специфічних періодів досліджуваного року: робітники; інші наймані особи.

5. Середня чисельність осіб найманого персоналу, зайнятих протягом досліджуваного року, з них робітники.

6. Середня чисельність осіб, зайнятих протягом досліджуваного року.

7. Кількість людино-годин, відпрацьованих робітниками протягом досліджуваного року.

8. Заробітна плата і винагороди, виплачені протягом досліджуваного року:

8.1. Найманому персоналу: робітникам; іншим найманим особам.

8.2. Зайнятим у домашньому господарстві.

9. Потужність енергетичного обладнання, що перебуває в резерві на певну дату досліджуваного року:

9.1. Первинні двигуни (без тих, що з’єднані з електрогенераторами).

9.2. Електричні мотори.

9.3. Генератори.

10. Загальна вартість нових основних засобів, придбаних від інших підприємств чи вироблених протягом досліджуваного року:

10.1. Машини, транспортні засоби та інше обладнання:

– одержані від інших підприємств;

– вироблені для власного користування.

10.2. Будівлі та споруди, поліпшення землі (зрошення й осушення) розвиток інфраструктури:

– одержані від інших;

– вироблені для власного користування.

11. Загальна вартість використаних основних засобів, які придбані підприємством протягом року:

11.1. Машини, транспортні засоби та інше обладнання.

11.2. Будівлі та споруди, поліпшені землі.

12. Загальна вартість проданих основних засобів, використаних підприємством:

12.1. Машини, транспортні засоби та інше обладнання.

12.2. Будівлі та споруди, поліпшені землі.

13. Валовий приріст основних засобів протягом досліджуваного року (періоду):

13.1. Машини, транспортні засоби та інше обладнання.

13.2. Будівлі та споруди, поліпшені землі.

14. Вартість запасів на початок і кінець досліджуваного року:

14.1. Сировина, паливо, допоміжні матеріали тощо (також товари, призначені для перепродажу в тому вигляді, у якому їх було придбано).

14.2. Незавершене виробництво.

14.3. Готові вироби.

15. Кількість електроенергії, спожитої протягом звітного року:

15.1. Кількість і вартість купованої електроенергії.

15.2. Кількість виробленої електроенергії.

15.3. Кількість і вартість електроенергії, проданої іншими підприємствами.

16. Вартість товарів, одержаних чи спожитих, а також оплата послуг, наданих протягом досліджуваного року:

16.1. Вартість сировини, допоміжних матеріалів, деталей та ін.

16.2. Кількість і вартість окремих найважливіших матеріалів.

16.3. Вартість палива.

16.4. Кількість і вартість окремих найважливіших видів палива.

16.5. Вартість товарів, призначених для перепродажу в тому вигляді, в якому їх було придбано.

16.6. Вартість контрактних та комісійних робіт, виконаних іншим підприємством протягом досліджуваного періоду.

16.7. Вартість ремонту і робіт до підтримки обладнання, виконані іншими підприємствами протягом досліджуваного періоду.

17. Вартість вироблених, відвантажених товарів, а також суми, одержані за послуги, які надано іншим підприємствам протягом досліджуваного періоду:

17.1. Вартість усіх продуктів досліджуваного підприємства.

17.2. Кількість і вартість окремих найважливіших продуктів.

17.3. Вартість товарів, відвантажених у тому вигляді, в якому їх було придбано.

17.4. Суми, одержані за промислові роботи чи послуги, виконані для інших підприємств.

18. Валова продукція за досліджуваний період.

19. Додана вартість.

Основним джерелом інформації в міжнародній статистиці промисловості є промислові переписи (цензи). Це пов’язане з тим, що у більшості країн для характеристики промисловості застосовують переписи, а не дані поточної статистики.

Міжнародні організації за даними поточної статистики розраховують лише індекси промислового виробництва та деякі показники кон'юнктурного аналізу. Якщо поточна статистика здійснюється частіше ніж один раз на рік, то основні показники статистики промисловості розраховують один раз на рік і рідше. У рекомендаціях ООН визначено, що збирати повну інформацію про промисловість слід один раз за 5 – 10 років, а за скороченою програмою – один раз на рік. Крім того, передбачається збір інформації не лише за допомогою суцільного перепису, а й методами вибіркових обстежень. Для одержання повної зіставної інформації здійснюють всесвітні промислові переписи.

Найважливішою формою промислової статистики ООН є річні статистики. Статистичне відомство ООН щорічно публікує такі підготовлені ним групи показників: робоча сила (кількість, заробітна плата (оклад), робочий час); витрати енергії, матеріалу, обсяг послуг; валовий обсяг капітальних вкладень; запаси; результати виробничої діяльності (вартість та натуральні показники). Методика і зміст показників світової програми промислових статистик ґрунтуються переважно на Міжнародних рекомендаціях промислової статистики. Різні країни певною мірою дотримуються цих рекомендацій і методичних указівок. Це виражається, з одного боку, ступенем реалізації повної програми показників, а з іншого – ступенем відповідності національних показників певним визначенням рекомендацій, виданих Статистичним відомством ООН.

Результати щорічного збору інформації для промислової статистики публікуються у Щорічнику промислових статистик, який видає Статистичний відділ Секретаріату ООН. Перший том щорічника містить дані про програму показників. Натуральні показники щодо окремих виробів публікуються у другому томі щорічника.

У цьому огляді не враховано натуральні показники за окремими позиціями виробів. Для короткотермінового аналізу Статистичний відділ ООН публікує у статистичних таблицях «Monthly Bullett of Statistics» щомісячну інформацію за окремими показниками розділів промислової статистики. У стандартній програмі складання цих таблиць є щомісячні дані за двома розділами промислової статистики: індекс промислового виробництва; обсяг виробництва за окремими позиціями виробів у натуральних показниках.

У більшості країн ці щомісячні дані неможливо повністю порівняти з відповідними річними даними, оскільки методичні основи збору річної та місячної інформації різняться між собою.

При розробленні статистичних матеріалів промислової статистики Статистичний відділ ООН переважно спирається на різні інформаційні джерела, найважливішими з яких є опитувальні листи Статистичного відділу ООН і публікації національних статистичних відомств. Інформація з інших джерел доповнює, уточнює, а іноді замінює ці джерела міжнародної статистичної інформації. Залежно від рівня розвитку країн, організації промислової статистики в них, готовності надати певну статистичну інформацію джерела інформації про різні країни, які має Статистичний відділ ООН, різняться між собою.

4.2 Порівнюваність складу промисловості окремих країн

Розв’язуючи проблеми міжнародної зіставності окремих показників, у експертів при розробленні міжнародних стандартів виникають певні труднощі. Основною проблемою є визначення одиниці спостереження для проведення всесвітніх переписів промисловості. Поняття «підприємство» в різних країнах визначають по-різному. В одних воно означає виробничу, в інших – економіко-організаційну одиницю. У рекомендаціях Статистичної комісії ООН за основну одиницю реєстрації пропонується приймати виробничу одиницю (установу), під якою розуміють окремий завод, фабрику, шахту, свердловину, коксувальний цех, електростанцію, майстерню, домашнє господарство (у ремісничій промисловості). Причому установа повинна збігатися з керованою, контрольованою чи бухгалтерською одиницею, утворюючи таким чином зручну і практичну облікову одиницю. Отже, при визначенні підприємства мають бути дві основні ознаки: 1) єдине управління виробничими операціями; 2) єдиний облік (єдиний кошторис), самостійна звітність. Як кількісний критерій прийнято, що підприємства, де працює менше ніж 5 осіб, і які не мають енергетичного обладнання, слід віднести до кустарного виробництва (їх не відносять до промисловості).

У статистиці ООН промисловість розмежовують на основі Міжнародної стандартної галузевої класифікації (МСГК) у відповідних розділах:

1. Гірничодобувна промисловість і каменярні.

2. Переробна промисловість.

3. Електрика, газ і вода.

Сукупність статистичних одиниць, уся чи переважна економічна діяльність яких може бути віднесена до одного з цих основних розділів, являє собою промисловість.

Для оцінювання міжнародної зіставності розмежування промисловості додатково слід ураховувати три аспекти:

· статистичні одиниці, покладені в основу;

· розподіл допоміжних і додаткових підрозділів та структурних одиниць, виробнича діяльність яких не відповідає певному групуванню МСГК;

· розподіл індивідуально-господарського виробництва і простих товарних виробників.

Відповідно до МСГК як статистичні одиниці для розмежування промисловості можна застосовувати «спеціалізовані виробничі ланки», «спеціалізовані виробничі дільниці», «виробництво».

У національних статистиках переважно використовують статистичні одиниці типу «виробництво», які порівняно з двома іншими статистичними одиницями забезпечують точне розмежування.

Зіставність одиниць промисловості в цілому та окремих її галузей залежить, крім того, від розподілу допоміжних і додаткових відділів, а також структурних одиниць, економічна діяльність яких не збігається з основним виробництвом і з відповідною групою МСГК. Останні одиниці відповідно до методичних рекомендацій ООН слід групувати як окремі статистичні одиниці. Допоміжні та додаткові відділи належать до основних одиниць, для яких вони провадять свою економічну діяльність, і групуються спільно з ними. При цьому винятком будуть допоміжні й додаткові відділи, які виробляють товари для зміни реального майна в основній одиниці, особливо відділи індивідуального будівництва та ремонту будівель і споруд.

Крім того, виняток становлять допоміжні та додаткові відділи, результат виробничої діяльності яких є фізичною складовою виробів основної одиниці (наприклад, пакувальний матеріал) чи великим обсягом продається іншим статистичним одиницям.

Для розширення розмежованої на основі МСГК промисловості відповідно до методик ООН у промисловій продукції враховують товари промислового характеру, виготовлені приватно, й товари, виготовлені у сфері простого товарного виробництва. Критерієм для віднесення товарів виробників-приватників і виробників сфери простого виробництва до промисловості є той факт, що вони, головним чином, призначені для обміну.

У методиках ООН рекомендується враховувати виробничий результат цих одиниць, якщо він становить значну частину промислового виробництва. При цьому слід через певні тривалі проміжки часу збирати відомості, наприклад, світовий ценз промисловості. Ця рекомендація, з одного боку, призначена в основному для країн, що розвиваються, в яких індивідуальне і просте товарне виробництво становить значну частину економіки. З іншого боку, статистичний облік цього виробництва саме у країнах, що розвиваються, не провадиться або реалізується частково за допомогою наближених оцінок. У більшості національних місячних та річних статистик промислового виробництва результат приватногосподарського й простого товарного виробництв не враховується.

У статистиці ООН промисловість розмежовують, виходячи з міжнародної стандартної галузевої класифікації.

Рівень розвитку економіки і досягнутий рівень суспільного розподілу праці відображаються ступенем існування певних видів економічної діяльності як самостійних галузей промисловості. У країнах з низьким рівнем економічного розвитку деякі передбачені систематикою МСГК угруповання можуть не зазначатися чи виступати лише як оцінка, оскільки певні види виробничої діяльності ще не виокремилися.

4.3. Показники рівня промислового виробництва

У міжнародній економічній статистиці для характеристики рівня промислового виробництва використовують натуральні та вартісні показники. У міжнародних статистичних зіставленнях натуральні показники порівняно з вартісними мають дві переваги. По-перше, на результати міжнародних зіставлень не впливають відмінності між національними системами цін; по-друге, відпадає необхідність переведення національних даних у єдину валюту. Завдяки цим перевагам натуральні показники окремих позицій промислового виробництва застосовуються в основному, для вирішення таких питань міжнародного статистичного аналізу:

– порівняння країн за окремими позиціями промислового виробництва, важливими для процесу відтворення;

– розрахунок індексів для визначення розвитку промислового виробництва;

– розроблення так званих спрощених мeтoдів екстраполяції результатів зіставлень вартісних показників.

Крім того, натуральні показники можна використовувати як показник заміщення промислового виробництва у цілому, а також як індикатор для вимірювання комплексних явищ типу ефективності, ступеня індустріалізації, рівня економічного розвитку.

У рамках статистики ООН за майже 35 окремими позиціями товарів публікуються щомісячні дані щодо виробництва у промисловій сфері в натуральному виразі («Mollthly Bullett of Statistics»). Програма показників річної статистики охоплює 574 ряди натуральних показників, які повністю публікуються у Щорічнику промислової статистики чи в скороченому варіанті в Статистичному щорічнику ООН (приблизно 67 рядів показників). Майже 25% рядів показників повної щорічної програми показників припадає на розділ 38 (виробництво оброблених металевих виробів, машин і обладнання), майже 21% – на розділ 35 (виробництво хімікатів і хімічних продуктів, а також продуктів з нафти, вугілля, гуми й пластмас) та майже 12% – на розділи 31 і 32 (виробництво продуктів харчування, напоїв та тютюну; виробництво текстильних товарів, одягу та виробів зі шкури).

Однак перелічені переваги натуральних показників не означають, що застосування їх у міжнародних статистичних зіставленнях абсолютно безпроблемне. При аналітичній роботі треба враховувати такі аспекти:

По-перше, треба мати на увазі, що натуральні показники є валовими (зі статистико-методичного погляду). Отже, високий рівень обсягу виробництва певних видів виробів, який вимірюється в натуральних одиницях, не завжди свідчить про високий рівень розвитку промисловості чи окремих її галузей.

По-друге, значна частина натуральних показників не відображає різноманітної якості виробів. Так, обсяги виробництва радіоприймачів, телевізорів, легкових автомобілів і вантажівок, свердлильних верстатів, друкарських машин вимірюються у тисячах штук.

По-третє, натуральні показники, котрі слід використовувати як замінні (однорідні) для вимірювання промислового виробництва у цілому чи обсягів промислового виробництва окремих галузей, а також як індикатори комплексних явищ, треба ретельно вибирати відповідно до мети аналізу і не перевантажувати їх аналітичною інформативністю. Рівень виробництва того чи іншого виробу залежить не лише від виробничих потужностей промисловості певної країни, а й місця цієї країни у процесі міжнародної спеціалізації та кооперації, а також від обсягу і виду природних ресурсів, які є у розпорядженні цієї країни, від національних звичаїв та особливостей, кліматичних і географічних факторів. Великий обсяг виробництва окремих виробів не завжди є мірилом високого ступеня індустріалізації. Він може бути, наприклад. результатом однобічного розвитку виробничої структури, тобто промисловість і народне господарство в цілому характеризуються ірраціональною структурою, яка залежить від імпорту.

По-четверте, виходячи з вимог до міжнародної зіставності для натуральних показників, існує п’ять елементів її, що підлягають аналізу, а саме:

Зіставність програм-показників. Програма натуральних показників промислової статистики ООН являє собою програму максимум і не реалізується у повному обсязі жодною з країн. 3 одного боку, це пояснюється різним ступенем реалізації необхідних та достатніх умов міжнародної порівнюваності; з іншого – окремі країни не дають інформації про будь-які показники з політичних чи економічних міркувань. Тепер ці дані експертно оцінюються статистичним відділом ООН. Оцінку відсутніх показників здійснюють за трьома варіантами, якщо є дані за: один рік певного часового періоду – ці дані вважаються показовими для всіх років цього періоду; менше ніж 5 років – розраховують на основі середніх темпів зростання; понад 5 років – за допомогою регресійної оцінки.

Зіставність змісту натуральних показників. По-перше, принципова відмінність між країнами полягає в тому, що натуральний показник можна визначати як обсяг виробництва, збуту, продажу, поставки або як експорт відповідних виробів. По-друге, натуральні показники можуть відрізнятися обліком певних специфічних позицій виробів. По-третє, один і той самий натуральний показник може бути визначений у різних одиницях, які не піддаються переліку. Наприклад, певні види машин і обладнання, що, як правило, вимірюються в одиницях виробів, у деяких країнах обчислюють у тоннах.

Зіставність сфер збирання даних. Між окремими країнами існують відмінності стосовно виду статистичних одиниць та щодо розмежувань усієї сукупності статистичних одиниць у сфері збуту інформації. Найчастіше використовують такі варіанти розмежувань: підприємства з певною чисельністю працівників; підприємства з певним обсягом виробництва (наприклад, лише великі чи середні підприємства або лише ті, на яких виробляється основна частина відповідного виробу); підприємства з певною формою власності на засоби виробництва (наприклад, лише державні чи лише приватні підприємства); виключаються підприємства, що виробляють продукцію для збройних органів і поліції.

Зіставність періоду збирання інформації. Відмінності у розмежуванні періодів збирання інформації (фінансовий чи календарний) мають менше значення за своїм впливом на зіставність. У більшості країн розрахунки здійснюють на основі календарного року.

Поєднання показників. Додаткове обмеження зіставності утворюється в результаті різної періодичності показників (щомісячні дані в місячних бюлетенях, річні дані у промислових щорічниках, річні дані, у цензах світової промисловості). Як правило, різні за періодичністю показники утворюються за допомогою різних систем збирання інформації. В основному показники однієї країни, одержані за допомогою різних статистичних методів збирання інформації, мають неповне поєднання.

Для визначення обсягу виробництва у промисловості (підприємство, галузь, промисловість у цілому) в міжнародній промисловій статистиці застосовують два основні типи вартісних показників: «вapтість брутто» й «вартість нетто» виробленої продукції. Крім того, за допомогою переробленої методики промислової статистики («International Recomendations for Іndustrial Statistics») було здійснено подальший розподіл цих двох основних типів: «цензовий показник» та «загальний показник». Кожний з цих чотирьох показників може оцінюватися як у цінах промисловості; так і в цінах за факторами виробництва, тому в цілому вартісні показники використовують для визначення рівня промислового виробництва, а значить, для міжнародного зіставлення промислового виробництва.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. А. В. Дудник 1 страница
3. А. В. Дудник 10 страница
4. А. В. Дудник 11 страница
5. А. В. Дудник 12 страница
6. А. В. Дудник 2 страница
7. А. В. Дудник 3 страница
8. А. В. Дудник 4 страница
9. А. В. Дудник 5 страница
10. А. В. Дудник 7 страница
11. А. В. Дудник 8 страница

Переглядів: 1287