• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

А. В. Дудник 7 страница

Валові показники визначаються загальною вартістю брутто результату економічної діяльності підприємства, галузі тощо, яка складається з витраченого постійного основного, постійного оборотного і змінного капіталу, а також доданої вартості.

Чисті показники (показники нетто) промислової статистики з методичного боку не відрізняються від тих показників продукції, що застосовуються, наприклад, в Україні. Показник у статистиці ООН визначають, виходячи з відповідного показника брутто за вирахуванням витрат на матеріал, напівфабрикати, сировину й пальне, а також електроенергію, тобто за вирахуванням витрат на витрачений оборотний капітал. Тим самим показники містять вартість витраченого змінного капіталу (заробітна плата й оклади), прибуток і вартість витраченого основного капіталу (амортизація).

У діючій до 1983 р. Методиці промислової статистики ООН містився показник «чистої продукції», який складався із витраченого змінного капіталу і доданої вартості. Це показник, аналогічний показнику СНР – валова додана вартість. Однак у міжнародних статистичних матеріалах лише в деяких виняткових випадках містилися дані для цього показника. Перероблена методика промислової статистики ООН тепер не включає цього показника.

«Цензові показники» і «загальні показники» різняться між собою обсягом економічної активності, який ураховується відповідним показником. У загальному показникові враховують усі здійснені види економічні діяльності певною господарською одиницею промисловості щодо виробництва товарів і послуг та виробничі результати й пов’язані з ними витрати.

Показники відповідно до загальної концепції спираються на поняття виробництва в СНР, тобто відповідні показники охоплюють, крім результатів і витрат виробничого процесу, також результати й витрати невиробничої діяльності.

На відміну від загальних показників, показники цензової концепції містять лише типові види економічної діяльності, що відповідають основним розділам 2, 3 і 4 систематики МСГК. Цензові показники відрізняються від загальних тим, що вони не враховують невиробничу діяльність, а також ту виробничу діяльність, яка відповідно до прийнятих розмежувань промисловості не є типовим видом промислової діяльності (виробнича непромислова діяльність).

Більш практичним є перерахунок «чистої продукції» у показник «чиста вартість виробленої продукції», при цьому обсяг вартості чистої продукції збільшується на розмір амортизації.

Оцінювати показники для відображення рівня промислового виробництва відповідно до переробленої методики промислової статистики ООН можна за двома видами цін: виробнича, тобто, сукупна та ціна за факторами виробництва.

Виробнича – це ціна, за якою покупець товарів або послуг розраховується з виробником. До неї включено податки і мито, що входять у рахунок, який виробник пред'являє покупцеві. Виробнича ціна містить також сукупність усіх непрямих податків за відрахуванням одержаних підприємством дотацій:

Непрямі податки на товари: податок на додану вартість; податок на предмети споживання; на предмети розкоші; на експорт з товарообороту.

Інші податки: податок на транспорт; гербовий та реєстраційний збір; податок на землю і будівлі; податок з фонду заробітної плати підприємства; районні податки; промисловий податок; страхове мито; збори за спеціальні послуги громадського характеру; податок на доходи від видовищних та розважальних установ; податок за використання основного капіталу.

Показники, виражені в цінах за факторами виробництва, характеризуються відповідними показниками, вираженими у виробничих цінах. Для цього останні зменшуються на сальдо непрямих податків (непрямі податки за відрахуванням субсидій).

До цензової валової вартості виробленої продукції належить вартість виробленого товару, надходження від продажу відходів виробництва, продажу електроенергії, газу і пари та вартість виготовлених власними силами машин, установок та будівель.

Товари, закуплені підприємством і знову продані без проміжної переробки чи обробки, обчислюються розміром різниці у вартості продукції між закупівельною й продажною цінами.

Крім того, у цензовій валовій вартості виробленої продукції обчислюються доходи від виконаних для третіх осіб договірних, комісійних, будівельних робіт і робіт з ремонту й обслуговування, а також надходження від науково-дослідних та конструкторських робіт промислового характеру.

Показник валової вартості виробленої продукції (відповідно до загальної концепції) відрізняється від показника цензової валової вартості виробленої продукції на величину так званих «інших доходів», які надходять від діяльності, що не є типовою для промисловості.

Цензова вартість продукції у виробничих цінах визначається за схемою, наведеною нижче (рис. 4.1).

+

-

-

+

+

+

+

+

+

=

-

-

Рис. 4.1. Цензова вартість продукції у виробничих цінах

Інші надходження в основному складаються з доходів від побутових установ для працюючого персоналу типу кафе, гуртожитків та ін.; комісійних винагород; плати за транспортні послуги, надані третім особам; плати за зберігання товару і складські роботи, дохід від магазинів та ін.; плати за право користування патентами, товарними знаками, за право публікації тощо; доходу від посередницьких послуг, у тому числі надходження від трансфертів у зв’язку з операціями, пов’язаними з торгівлею уживаними речами, земельними ділянками, нематеріальним майном та ін. Перелічені джерела надходжень, з точки зору СНР, перебувають у сфері виробничої діяльності. Ці надходження слід відрізняти від надходжень від розподілу доходів і змін у майновому стані. Доходи від майна й підприємницької діяльності (дивіденди і проценти, які одержують) та надходження від змін у майновому стані, наприклад від продажу патентів і ліцензій, а також від продажу земельних володінь і уживаного обладнання й засобів виробництва не слід відносити до графи «Інші доходи».

Цензові проміжні витрати включають витрати, необхідні для забезпечення обсягу виробництва, обчисленого за допомогою Цензової валової вартості виробленої продукції. До цих витрат відносять затрачений матеріал, сировину, напівфабрикати, паливні матеріали, матеріали виробничого призначення, електроенергію і канцтовари, а також плату за послуги промислового характеру, надані третіми особами, наприклад за договірні й комісійні роботи (ремонт будівель, машин, обладнання та ін.). Ці види продукції та послуги оцінюються у продажних цінах, тобто у цінах, за які їх пропонують на ринку. Для товарів, що були придбані не через ринок, розрахунки виконують на основі ринкових цін.

Відповідно до загальної концепції аналогічно до відмінностей між «валовою вартістю виробленої продукції» і «цензовою валовою вартістю виробленої продукції» відрізняють «проміжні витрати» від «цензових проміжних витрат», при цьому перші більші за останні на так звані «інші витрати».

Інші витрати містять виплати за користування нетиповими для промисловості послугами:

1. Орендна плата за машини, обладнання, будівлі та ін.

2. Страхові внески.

3. Виплати банкам (без процентів).

4. Оплата робіт, на які не поширюється фонд заробітної плати.

5. Оплата зберігання товарів і послуг магазинів.

6. Придбання обладнання для сфери робочого постачання та іншого обладнання, призначеного для невиробничої сфери.

7. Інші виробничі витрати:

7.1. Витрати на рекламу, консультації з правових і фінансових питань та послуги щодо планування, науково-дослідні й конструкторські роботи.

7.2. Придбання патентів і ліцензій.

7.3. Друкарські витрати і витрати на передплату газет та журналів.

7.4. Поштові витрати.

7.5. Представницькі витрати, гроші на відрядження та ін.

7.6. Витрати на проведення засідань керівних органів підприємства, зборів акціонерів тощо.

7.7. Комісійні винагороди для осіб, які не входять до штату підприємства.

7.8. Внески нa членство у спілках підприємців, у професійних об’єднаннях та ін.

7.9. Витрати на очисні роботи і переробку відходів виробництва.

7.10. Побічні витрати, пов’язані з придбанням майна.

Показники нетто «цензова вартість чистої продукції» і «вартість чистої продукції» (повна) обчислюються як різниця між «цензовою валовою вартістю виробленої продукції» «валовою вартістю виробленої продукції» та «цензовими проміжними витратами» й «проміжними витратами».

4.4. Міжнародні зіставлення показників результатів промислового виробництва

Дані про вартісні показники промислового виробництва, що містяться у міжнародних статистичних публікаціях ООН, дають змогу здійснити міжнародні зіставлення (порівняння):

Ø абсолютного рівня промислового виробництва в цілому і за окремими галузями;

Ø галузевої структури промислового виробництва;

Ø рівня промислового виробництва на одну особу (всього населення й зайнятого);

Ø структури промислового виробництва за вартісними компонентами.

Спробуємо відповісти на питання, якою мірою показники, що існують у міжнародній статистиці, можуть забезпечити реальну міжнародну зіставність промислового виробництва. Визначимо, чи слід пояснювати одержані в результаті двостороннього зіставлення відмінності між обсягами промислового виробництва країн А і В різними його рівнями, чи це відмінності, викликані іншими, не пов’язаними з рівнем промислового виробництва факторами. Фактори, які впливають на реальність результатів порівняння, можна об'єднати у дві групи.

Фактори першої групи. На основі специфіки змісту валових показників при міжнародному зіставленні промислового виробництва на основі валової вартості виробленої продукції слід ураховувати:

ü різний ступінь розвитку національних систем розподілу праці:

ü різне місце національних економік у системі міжнародного розподілу праці;

ü різні рівні ефективності виробництва, особливо стосовно питомих витрат сировини і матеріалів.

Більш високий ступінь розподілу праці щодо інших країн, явна залежність від імпорту при підготовчих роботах, низький рівень ефективності (високі питомі витрати сировини і матеріалів) за інших однакових умов призводять до того, що при міжнародних зіставленнях для країни, яка розглядається, буде одержано більший показник обсягу виробництва. Це випливає з результатів обліку підготовчих робіт у валовій вартості виробництва й багаторазового обліку підготовчих робіт при агрегації валової вартості виробленої продукції підприємств.

Показники брутто і нетто різняться на амортизаційні відрахування. Отже, значні відмінності в амортизаційній політиці також упливатимуть на міжнародне порівняння промислового виробництва. На це суттєво впливають відмінності у визначенні нормативного строку служби, виборі бази цін для оцінювання основного капіталу й методиці визначення нормативів амортизації. Фактором, що впливає на результати міжнародних зіставлень, є також вид цін, що покладено в основу оцінки відповідного показника. У ціну входять непрямі податки, які відображають організовані державою процеси розподілу доходів та впливають на результати відповідних міжнародних зіставлень. З викладеного матеріалу можна зробити висновок, що показник «вартість чистої продукції», визначений у цінах за факторами виробництва, краще за все пристосований для міжнародних зіставлень рівня виробництва промисловості.

Фактори другої групи. Оцінка міжнародної зіставності вартісних показників промислової продукції потребує порівняльного аналізу національних даних натуральних показників промислового виробництва. Для цього слід порівнювати:

Перелік показників. Як правило, для окремих країн відображаються як валові, так і чисті показники промислового виробництва. Але повної порівнюваності переліку показників за допомогою періодичних міжнародних статистичних видань ООН одержати неможливо, оскільки не існує уніфікованого застосування «цензової концепції» й «загальної концепції» та однакової оцінки за допомогою одного з двох видів цін. Більш високий рівень зіставності у цьому відношенні реалізується за допомогою світового промислового цензу.

Вартісні показники за змістом. На порівнюваність змісту вартісних показників виробництва впливають різні особливості: готові вироби враховуються в розмірі валової вартості виробленої промислової продукції; валова вартість виробленої продукції не коригується на зміну величини запасів готових товарів і незавершеного виробництва, тобто вона визначається як валова вартість реалізації товарів та наданих послуг; у валовій вартості виробленої продукції не враховується обладнання, виготовлене власними силами.

Кpiм того, на зіставність змісту показників впливають різні у національному плані специфічні галузеві положення про розрахунок валових і чистих показників.

Оцінки. Проблема порівнюваності оцінок має стосовно вартісних показників два аспекти: порівнюваність виду цін; перерахунок визначених у національних валютах показників у зіставну валюту.

Виходячи з політико-економічного змісту категорії ціни, її функцій і конкретного механізму ціноутворення слід ураховувати, що міжнародні порівняння промислового виробництва перебувають під впливом багатьох факторів, які прямо чи побічно пов’язані з виробничою діяльністю промисловості. Вплив цих факторів, як правило, можна оцінити лише номінально, логічно. Іноді, як виняток, можна кількісно оцінити ступінь дії подібних факторів, що впливають, та тим самим забезпечити коригування відповідних результатів зіставлень.

До специфічних факторів, які піддаються кількісній оцінці (за наявності відповідної детальної інформації), належать такі:

– різна оцінка окремих позицій непрямих податків і субсидій у відповідних типах цін;

– різний облік транспортних витрат у цінах.

Наприклад, у США валова вартість виробленої продукції, що оцінена у ринкових цінах (для переробної промисловості), включає пoдaток на майно, але до неї не належать промисловий податок і податок з товарообігу. І навпаки, відповідні показники у ФРН ураховують акцизний податок, але виключають податок на додану вартість.

В основу міжнародного зіставлення рівня промислового виробництва мають бути покладені ціни виробника товару. Оцінювання за ринковими цінами призводить до перекручення результатів порівняння, особливо при зіставленні різних за територією країн.

Перерахунок визначеного у відповідній національній валюті промислового виробництва в єдину порівнювану валюту тепер здійснюється, як правило, на основі валютних курсів. Для поточних міжнародних порівнянь цей метод, з одного боку, є єдиним, який практикується і може бути реалізований з прийнятними умовами. З іншого боку, він призводить до значних перекручень результатів міжнародних зіставлень. Результати, розраховані на основі офіційних валютних курсів, іноді можуть давати неправильне співвідношення. Більш точні результати можна одержати при використанні паритету купівельної спроможності валют (просторові індекси цін). Як основа для розрахунку паритету купівельної спроможності у міжнародному масштабі можуть бути використані ціни світового ринку; міжнародні оцінки; метод репрезентації (розрахунок специфічних паритетів купівельної спроможності залежно від відповідного моменту часу, від країн та показників, котрі порівнюються).

Метод репрезентації у більшості країн визнано способом, що об’єктивно відображає співвідношення між ними. Але він надзвичайно складний, потребує великих затрат часу і містить цілу низку нерозв’язаних методичних проблем. Розрахунок просторових індексів цін за допомогою методу репрезентації нині виконується лише через значні проміжки часу для певних груп країн у рамках міжнародних проектів зіставлень, наприклад зіставлень вартісних показників Програми міжнародних зіставлень ООН.

Сфера і період збору даних. Щодо сфери збирання даних, насамперед у переробній промисловості, існують додаткові відмінності при обліку ремонтних послуг (сервісних послуг), певних видів будівельних, ремісничих, замовних робіт для приватних домашніх майстерень (наприклад, виготовлення одягу, меблів на замовлення та ін.), продукції фірм роздрібної торгівлі, які продають основну частину своєї продукції окремим покупцям (переважно промисловість продуктів харчування, наприклад, хлібопекарні, кіоски для продажу морозива тощо). Відмінності у розмежуванні сфери збирання інформації випливають з відмінностей у техніці збирання даних. Наприклад, у промисловій статистиці Індії розрізняють «цензовий сектор» і «нецензовий сектор». Усі одиниці цензового сектора і деякі одиниці нецензового сектора облічуються за допомогою повного збору даних, а інші одиниці нецензового сектора – вибіркових проб. До цензового сектора належать усі підприємства з чисельністю 50 і більше працівників, які працюють біля машин та установок, і підприємства зі 100 та більше працівниками, що не працюють біля машин й установок. Відповідно нецензовий сектор є сукупністю підприємств, на яких 10 – 49 працівників працюють біля машин і установок чи 20 – 99 виконують інші види робіт.

4.5. Міжнародні зіставлення показників продуктивності праці в промисловості

При таких зіставленнях необхідно розв’язати дві проблеми:

1) оцінка продукції, що випускається, в єдиній валюті;

2) облік відмінностей у статистиці окремих країн у визначенні валової продукції.

Наприклад, для розрахунку рівня продуктивності праці в країні А стосовно аналогічного показника країни В необхідно визначити індекс продуктивності праці:

де – продукція в натуральному виразі в країнах А і В;

– ціна продукції в країні А;

– затрати праці в країнах А і В;

– норма оплати праці в країні А.

Якщо визначати співвідношення В і А, то індекс продуктивності праці країни В до А матиме такий вигляд

де – норма оплати праці в країні В.

У міжнародній економічній статистиці визначають також зведений індекс продуктивності праці

Міжнародні зіставлення продуктивності праці здійснюють в основному за окремими видами продукції. Вартісні показники продуктивності праці зіставляють у двох варіантах за:

1) валовою продукцією;

2) доданою вартістю.

На практиці частіше застосовують другий. При цьому додану вартість оцінюють за цінами світового ринку; продукцію окремо взятої країни Ау цінах світового ринку визначають за формулою

де – кількість продукції в країні А;

– світові ціни на продукцію;

– ціни в країні А на відповідну продукцію.

При переоцінюванні продукції визначають індивідуальні індекси цін, потім їх помножують на вартість продукції країни А відповідних груп товарів. Цей розрахунок здійснюють на основі методів товарів-представників. Для визначення знаменника показника продуктивності праці застосовують три варіанти за:

1) кількістю відпрацьованих людино-годин;

2) середньою чисельністю робітників чи працюючих;

3) середньою чисельністю працездатного населення, включаючи безробітних.

Як правило, рівні продуктивності праці визначають стосовно відпрацьованих людино-днів і в цілому за місяць, квартал, рік.

4.6. Індекси промислового виробництва

Для відображення розвитку промислового виробництва використовують часові ряди натуральних і вартісних показників. Розрахунок часових рядів, виходячи з натуральних показників з погляду міжнародної методики, з одного боку, є безпроблемним, у межах зіставності натуральних показників можна порівнювати відповідні національні індекси. З іншого боку, не існує значних методичних проблем для розрахунку індексних рядів для груп країн.

Значно проблемним є розрахунок і застосування часових рядів на основі вартісних показників. У міжнародній статистиці такі ряди розраховуються й публікуються як для груп країн (для відображення розвитку промислового виробництва в цілому та окремих галузей промисловості), так і для окремих країн. Порівнюваність національних індексних рядів обмежена внаслідок застосування двох принципово різних концепцій та через наявність цілої низки детальних відмінностей у розрахунку індексів. Визначення індексу для групи країн, яке являє собою агрегацію національних індексів, містить цілий ряд компромісів змістового і методичного характеру. З цього треба зробити висновок, що індекси для груп країн можуть лише наближено відображати розвиток промислового виробництва у цій групі.

Національні індекси. У міжнародних статистичних щорічниках і в щорічниках промислової статистики ООН публікуються ряди щорічних індексів, а в щомісячних статистичних бюлетенях, крім того, – ряди місячних індексів промислового виробництва. Ці часові ряди визначаються на основі міжнародної стандартної галузевої класифікації для промисловості в цілому й деталізовано – для основних розділів, підрозділів, основних груп промисловості.

Індекс для відображення кількісного розвитку промислового виробництва розраховують як базисно-вагове середнє арифметичне значення деяких індикаторів розвитку промислового виробництва (лише як виняток індекс обсягу промислової продукції розраховується не як базисно-вагове середнє арифметичне):

де I – національний індекс розвитку промислового виробництва (для промисловості в цілому чи окремих галузей національної промисловості);

h_0,j – базисні ваги для I_j;

0 – базисний рік індексного ряду;

j – показник підгрупи, групи, основної групи промисловості;

I_j – вимірювана величина динаміки окремих індикаторів промислового виробництва (індивідуальних індексів).

Індивідуальні індекси ґрунтуються на таких індикаторах промислового виробництва:

ü обсяг виробництва окремих видів виробів у натуральному вираженні (кількісний індекс);

ü валова вартість виробленої продукції для окремих виробів чи груп виробів з елімінацією коливань у ціні;

ü збутова ціна окремих виробів чи груп виробів з елімінацією коливань у ціні;

ü обсяг робочого часу в окремих підгрупах промисловості;

ü витрати енергії в окремих підгрупах промисловості;

ü виміряні в натуральних показниках витрати сировини і матеріалів за окремими позиціями.

Отже, для розрахунку індивідуального індексу використовуються як валова вартість, так і проміжні витрати. Ці індикатори й розраховані на їх основі індивідуальні індекси не охоплюють усього спектра промислового виробництва, а лише його 60 – 90 %. У більшості країн, крім того, при розрахунку індивідуальних індексів ураховуються не всі підприємства.

В основі вагів h_0,j у більшості країн лежить виражена в цінах за факторами виробництва вартість чистої продукції базисного року індексного ряду. Лише в небагатьох країнах для розрахунку вагів використовується виражена в ринкових цінах вартість доданої продукції чи валова вартість продукції. Тим самим ваги, які застосовуються, показують, як правило, дійсні для базисного року частини відповідних підгруп, груп, основних груп тощо, у вартості чистої продукції відповідного загального рівня агрегації (основна група, розділ, основний розділ, промисловість у цілому).

Розрахований за цією методикою індекс не вимірює безпосередньо кількісного розвитку загального промислового виробництва, а є індикатором, який відображає кількісний розвиток промислового виробництва. Цей індикатор характеризує розвиток фізичного обсягу промислового виробництва тим точніше, чим повніше все промислове виробництво охоплено індивідуальними індексами, чим повніше враховані в індивідуальних індексах усі промислові підприємства країни і чим актуальніше є розрахунковий рік вагів.

Отже, можна зробити висновок, що на міжнародну зіставність національних індексних рядів впливають відмінності у:

· розрахунках індивідуальних індексів (індикатори промислового виробництва, ступінь репрезентативності):

· розрахунках вагів (вид виробничих показників та база їх цін, розрахунковий рік вагів);

· охопленні підприємств (сфера збору даних для розрахунку індивідуальних індексів);

· термінах між звітним і базисним роками індексного ряду.

Крім того, на зіставність часових рядів упливають також викладені у попередніх параграфах проблеми зіставності показників промислового виробництва, розмежування промисловості в цілому і зіставності галузевої структури промисловості (від одного до трьох знаків у МСГК).

Міжнародні індекси. Методика розрахунку часових рядів для відображення розвитку промислового виробництва була прийнята Статистичною комісією ООН для розрахунку індексів за групами країн і для світової промисловості. Національні індекси підсумовують на основі базисно-вагового середнього арифметичного значення з індексом для відповідної групи країн чи всіх країн:

де I – загальний індекс для групи країн чи для всіх країн;

h_0,k – коефіцієнт еквівалентності для країни k, розрахований на основі даних базисного року;

I_k – індекс промислового виробництва для країни k.

Для розрахунку індексів для груп країн та індексу світового промислового виробництва Статистичний відділ ООН застосовує національні індекси промислового виробництва, подані окремими країнами. Відсутні національні індекси оцінюються на основі натуральних показників промислового виробництва.

Коефіцієнти еквівалентності h_0,k розраховує також Статистичний відділ ООН. Для країн, які належать до ринкової економіки, цей розрахунок ґрунтується на національних даних про чисту продукцію в цінах за факторами виробництва, обчислених на основі офіційного курсу долара США.

Ступінь точності розрахунків індексів для груп країн обмежений цілою низкою факторів:

ü в індексах груп країн об'єднано індекси, розраховані за різними з методичного погляду принципами;

ü застосування офіційного валютного курсу при розрахунку коефіцієнтів еквівалентності призводить до значних відхилень розрахованих на їх основі частин окремих країн і груп країн від дійсного обсягу участі в світовому промисловому виробництві;

ü національні бази даних неповні. Це стосується як розрахунку коефіцієнтів еквівалентності, тобто необхідних для цього розрахунку національних даних про вартість чистої продукції за основними групами систематики МСГК, так і національних індексів виробництва для окремих основних груп цієї систематики.

Рекомендована література

5. МІЖНАРОДНА СТАТИСТИКА ФІНАНСІВ

5.1. Основи міжнародного стандарту в галузі статистики державних фінансів

Рекомендації зі статистики державних фінансів (далі – Рекомендації) є міжнародним стандартом для складання і подання податково-бюджетної статистики. Статистика державних фінансів є інформаційною базою для податково-бюджетного аналізу й відіграє життєво важливу роль як у розробленні та моніторингу обґрунтованих фінансових програм, так і в здійсненні нагляду за заходами економічної політики. В Рекомендаціях подано облік за методом нарахування, розробляються баланси активів та пасивів і передбачається повне охоплення державної економічної й фінансової діяльності. Хоча на сьогодні лише кілька країн у змозі забезпечити відповідність стандартам, установлюваним у Рекомендаціях, кількість таких країн постійно зростає.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. А. В. Дудник 1 страница
3. А. В. Дудник 10 страница
4. А. В. Дудник 11 страница
5. А. В. Дудник 12 страница
6. А. В. Дудник 2 страница
7. А. В. Дудник 3 страница
8. А. В. Дудник 4 страница
9. А. В. Дудник 5 страница
10. А. В. Дудник 6 страница
11. А. В. Дудник 8 страница

Переглядів: 1443