Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






А. В. Дудник 11 страница

Тепер в основному використовується доларовий курс, тобто кількість валюти певної країни котирується до долара (крім англійського фунту стерлінгів, де застосовується пряме котирування).

Котирування двох валют (cross rate), при якому співвідношення їх визначається щодо долара, наприклад, Kij – співвідношення i-ої валюти до j-ої валюти; Rij – співвідношення i-ої валюти до j-ої валюти. За цих умов зв’язок буде такий:

.

При котируванні cross rate, якщо Ki$ – котирування i-ої валюти до долара; Rj$ – котирування j-ої валюти до долара; Kj$ – котирування i-ої валюти до j-ої валюти. Звідси

Наприклад, один долар США дорівнює 1,6 німецької марки, або 2,5 французького франка. Звідси одна німецька марка дорівнюватиме 1,56 французького франка.

Середній курс – середнє арифметичне курсів продавця і покупця. Насправді такого курсу не існує, однак усі засоби масової інформації повідомляють його повсякденно. Так, за станом на 7 травня 2004 р. у середньому по Києву 100 американських доларів купували за 527,53 українських гривень, а продавали за 532,26 гривень. Цей курс використовується в економічних зіставленнях за деякі тривалі проміжки часу.

Торгівля валютою здійснюється у вигляді касової валютної операції – операції «спот» чи термінової.

За касовою валютною операцією чи операцією «спот» (spot rate), валюта поставляється відразу, як правило, не пізніше ніж через два робочих дні після укладання угоди. Операція «спот» застосовується насамперед для здійснення зовнішньоторгових операцій. Цей вид операцій використовується в основному на спеціалізованих валютних ринках – «ринках споту».

Термінова (forward rate), чи форвардна, валютна операція здійснюється, коли валюта перераховується протягом двох днів після укладення угоди. Разом з тим між укладанням угоди та її виконанням проходить досить великий проміжок часу. Цей період може досягти одного місяця (до одного року). Строк обумовлюється так само, як і курс, за котрим буде здійснено операцію. Такі операції застосовуються для страхування платежів у зовнішній торгівлі від ризику валютних втрат.

Термінова форвардна операція може здійснюватись у двох видах:

1. Проста форвардна операція – сторони домовляються надати певну суму у визначений строк за встановленим курсом. Цей вид форвардних операцій у зовнішній торгівлі укладають з метою страхування від різкої зміни валютного курсу.

2. Операція «своп» (SWOP) – валютна операція між банками, що являє собою комбінацію купівлі та продажу однієї й тієї самої валюти, але на різні стоки. Певна сума валюти купується в рамках однієї операції на строк і одночасно продається на касовому ринку або навпаки. Сума іноземної валюти, яка одержується до визначеного строку, збільшується (зменшується) на величину ставки «своп» при обміні валюти.

Ставка «своп» – це надбавка чи знижка, встановлена для цього курсу. У великих обсягах операція «своп» здійснюється між центральними банками в рамках міжнародного регулювання валютного курсу.

Зміни валютних курсів у часі визначаються за допомогою індексів, в основному індивідуальних. Однак ці індекси не дають повного уявлення про стан певної валюти, оскільки курс залежить не лише від кон’юнктури ринку по цій валюті, а й від попиту та пропозиції на цю валюту, щодо якої визначається курс. Тому для узагальнення динаміки курсів валют і співвідношення її з рядом валют-вимірників визначають індекс ефективного валютного курсу. Його розраховують за формулою

де – середній валютний курс у звітному періоді;

– середній валютний курс у базисному періоді;

– абсолютний розмір товарообороту i-ої країни з j-ою країною у базисному періоді.

Однак цей індекс не враховує змін купівельної спроможності валют, тому часто розраховують індекс реального ефективного курсу валюти за формулами:

де – індекс реального ефективного курсу;

– індекс цін;

– індекси цін у валюті i-ої та j-ої країн.

 

5.7. Статистичний аналіз інфляції у світовій економіці

 

Інфляція – процес знецінення паперових грошей у результаті переповнення ними каналів грошового обігу; він виражається в невпинному зростанні цін. На ранній стадії розвитку процес інфляції був пов’язаний з надзвичайними обставинами (війни, неврожай). Через деякий час ціни поверталися до належного рівня. Ця відносна стабільність грошового обігу і ціноутворення забезпечувалася золотомонетним стандартом.

Після Другої світової війни спостерігалося повсюдне зростання цін. Довгий час воно не припинялось, існує і сьогодні. Однак інтенсивність зростання цін не завжди однакова.

Феномен інфляції може мати різноманітні характеристики залежно від темпів її зростання, від умов, у яких вона виникає, від основних форм, яких вона набуває.

Залежно від темпів говорять:

1) про «повзучу» інфляцію («creeping inflation»): коли реальне підвищення цін не перевищує 3 – 4% за рік. Така форма інфляції не супроводжується економічними потрясіннями, але свідчить про повільне та поступове знецінення грошей. Вона була дуже поширена в останні десятиліття, вважали, що майже неможливо її уникнути. Стан, коли підвищення цін не перевищувало 2%, називали навіть «стабільним»;

2) про відкриту інфляцію «ореn inflation»): ця форма характеризується підвищенням цін на 5 – 10% за рік (досягаючи в деяких випадках 20%). Вона є явною інфляцією з усіма притаманними їй симптомами і наслідками, які впливають на економічні структури;

3) про «галопуючу» інфляцію або гіперінфляцію: вона супроводжується високими показниками зростання цін (більше ніж 20%). Економічна рівновага перебуває під загрозою, при прийнятті рішення виникає сумбур, економічні структури знаходяться в небезпеці; можливе виникнення кризи.

Новим явищем у процесі інфляції виявилось різке зростання нерівномірності цього процесу в різних країнах та значні варіації темпів зростання цін у кожній країні в різні роки.

Процес інфляції виникає через цілу низку причин:

1. Розширення діяльності держави у галузі економіки. Держава санкціонує монополістичну практику роздування цін, розміщуючи серед корпорацій урядові замовлення. За ними, як правило, встановлюються найвищі ціни. Стимулюючи ділову активність в умовах циклічного розвитку виробництва, держава випускає в канали грошового обігу додаткову грошово-паперову масу. В умовах відсутності золотого стандарту кошти, які циркулюють в обігу, не можуть бути вільно випущені з нього.

2. Високі військові витрати. По-перше, ці витрати непродуктивні; по-друге, вони часто призводять до дефіциту державного бюджету, який найчастіше покривається за рахунок додаткової емісії коштів, які не пов’язані з потребами товарообороту.

3. Діяльність монополій, які, користуючись своїм становищем, нестримно роздувають ціни для одержання високих прибутків.

4. Циклічний розвиток економіки.

Крім того, інфляція є наслідком не лише внутрішніх економічних причин, на неї впливають і зовнішні фактори. Відбувається процес так званого «експорту інфляції» з однієї країни в іншу. В умовах поглиблення міжнародного поділу праці дедалі частішими стають зовнішньоекономічні зв'язки між державами. Інфляційні процеси одних країн за допомогою експортних цін неминуче призводять до появи їх в інших. Зростання цін усередині держави підвищує ціни також на експортні товари. Через механізм експортних цін високі ціни застосовуються і на ринках інших країн-імпортерів.

Значна роль у зниженні інфляції належить податковій та кредитній політиці, що повинні стимулювати виробництво дефіцитних товарів, регулювати залишок грошових коштів державними позиками, землею, нерухомістю. Статистика вимірює індекс інфляції (Іінф) таким чином:

.

Під потужністю інфляційного поштовху у витратах населення на товари й послуги розуміється абсолютна вартісна оцінка купівельної сили грошей за рахунок інфляційного зростання середніх товарних цін та тарифів за послуги. У чисельнику враховується також формування надлишкових заощаджень і приховане зростання цін (зниження якості товару при незмінних цінах). У знаменнику фіксується загальна сума витрат населення на товари та послуги, а також приріст заощаджень у населення. Індекс прихованої інфляції розраховується як відношення суми загального приросту примусових заощаджень за цій рік до річного обсягу товарообігу. Протилежною поняттю «інфляція» є дефляція, яка виражається у зростанні цінності паперових грошей та підвищенні їх купівельної спроможності.

Головним інструментом вимірювання інфляції є індекси цін.

У практиці міжнародних зіставлень динаміки цін за базисний рік узято 1967 р. та щорічно розраховуються індекси цін у порівнянні 1967 р.

Важливим фактором інтернаціоналізації інфляційного процесу є долар США. Завдяки хронічному дефіциту платіжного балансу США у великих масштабах долар проникає у канали міжнародної валютної системи.

Надходження американської валюти в резерви центральних банків означає роздування грошової маси у світовій економіці, тобто посилення інфляції.

Значну роль у підсиленні інфляції відіграла девальвації деяких валют, у першу чергу долара, у яких виражаються світові ціни більшості товарів.

Велике значення має також діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК), які здійснюють масові переміщення з країни в країну так званих гарячих грошей.

Через нестримне зростання цін інфляція призводить до зниження життєвого рівня населення. Внаслідок цього спостерігається криза відтворюваного процесу. Наприклад, за підрахунками спеціалістів Міжнародного торгового центру (ЮНКТАД), підтримання темпів зростання економіки промисловості розвинених країн на рівні 4,47% за рік можливе лише при низьких середніх темпах інфляції – не більше ніж 3,8%. Посилення інфляції до 7% призводить до різкого уповільнення економічного зростання – 3,5%.

Інфляція підвищує рівень світових цін. Під її впливом ціни на світовому ринку за темпами зростання не лише дорівнюють внутрішнім цінам, а й перевищують їх.

Інфляція є головною причиною зростання процентних ставок центральних банків провідних країн. Це посилює погоню за більш високими процентами. У зв’язку з цим інфляція шляхом підвищення мобільності валютних коштів – переливання великої маси іноземної валюти з однієї країни в іншу – сприяє нестійкості світової валютної системи.

Зростання цін і падіння купівельної спроможності паперових грошей посилили тезаврацію золота, тобто загострили проблему міжнародної ліквідності.

Через нерівномірність інфляційного процесу в різних країнах різними є також темпи знецінення валют. Тому в співвідношенні реальної купівельної сили національних грошових знаків відбуваються постійні зміни; це призводить до нееквівалентності валютних курсів, викликає невідповідність. між офіційними і ринковими курсами валют. З цієї причини різні країни змушені час від часу повідомляти про зміну курсів валют.

Отже, можна зробити висновок про те, що інфляція негативно впливає на всі економічні процеси більшості країн, у тому числі й на міжнародні економічні відносини.

За останні десятиліття змінився сам характер інфляції: переважає вже не «повзуча», а «галопуюча» інфляція. Однак посилення процесу інфляції може змінюватися її послабленням. Фактори, що породжують інфляцію, продовжують діяти, однак змінюється їх співвідношення, модифікуються загальноекономічні умови зростання цін.

Особливістю сучасного етапу інфляції є послаблення зростання цін, яке відбувається в умовах швидкого розширення грошової маси та різких коливань номінальних процентних ставок. Як і раніше, зберігається тенденція до випереджаючого зростання грошової маси порівняно зі збільшенням обсягу ВВП.

 

5.8. Джерела статистичної інформації міжнародних фінансових організацій

 

Вихідна статистична інформація, яка існує в міжнародних фінансових організаціях, досить широка. Регулярно публікуються статистичні щорічники, довідники, квартальні та щомісячні бюлетені, щотижневі видання. Крім того, є багато неперіодичних видань і матеріалів одноразових обстежень.

Щорічні довідники містять інформацію про діяльність, капітал, потенційні можливості країн-учасниць, їхній фінансовий стан та ін. Наприклад, щорічний статистичний довідник. «International Financial Statistics» уключає інформацію щодо кількох міжнародних організацій і окремо щодо 68 країн. Цей довідник готує й публікує Міжнародний валютний фонд.

Довідник містить такі відомості:

Щодо МВФ: місце фондів країн-членів, їхньої квоти (у золоті в національних грошових одиницях); доходи і витрати; стан грошових резервів; операції фонду.

Щодо МБРР: члени МВФ, керівні органи, директорат; субсидії; стан фондів.

Цей довідник містить інформацію і щодо інших міжнародних фінансових організацій (наприклад, European Fund, International Finance Corporation та ін.). Зокрема, інформація з IFC містить дані про курс валюти, ставку процента, індекс цін (в американських доларах), видобуток золота, обсяг золотих резервів (у мільйонах доларів) й іншу інформацію.

Статистичні служби міжнародних організацій широко застосовують автоматизовану систему обробки накопиченої інформації. Так, за допомогою ЕОМ розробляються дані для Щорічника статистики, національних рахунків, Щорічника промислової статистики тощо.

Забезпечення міжнародних фінансових організацій інформацією здійснюється на основі різних систем. Наприклад СВІФТ (SWIFT) – система електронної передачі інформації щодо міжнародних розрахунків (Товариство міжнародних міжбанківських телекомунікацій). Тепер система охоплює практично всю світову банківську систему. Банки-учасники цієї системи через термінальні пристрої пов’язані з її центральними пунктами, а через них – один з одним. У результаті цього зв’язку процес передачі інформації про виконані розрахунки скоротився до мінімуму: від 1 до 20 хвилин.

Одним з основних напрямів роботи МВФ є підвищення доступності статистичних даних. Для цього Статистичне управління МВФ видає посібники, що містять опис методологій, які слід використовувати для складання економічної й фінансової статистики. Треба зазначити про друге видання Посібника зі статистики державних фінансів. Цей посібник займає особливе місце серед інших посібників, підготовлених Статистичним управлінням, включаючи Посібник з платіжного балансу, Посібник із грошово-кредитної та фінансової статистики і Посібник із квартальних національних рахунків. Усі посібники погоджено із Системою національних рахунків 1993 року.

 

Рекомендована література


6. СТАТИСТИКА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

6.1. СТАТИСТИЧНА ОЦІНКА ІМПОРТУ ТА ЕКСПОРТУ

 

У минулому більшість країн не мала ніякої системи оцінювання товарів для статистики міжнародної торгівлі товарами. Проте вартість, що визначається для товарів для цілей митного оцінювання, була і залишається доступною для статистиків. Майже кожна країна має свій національний досвід митного оцінювання, і розробник статистики торгівлі, щоб зрозуміти критерії такого оцінювання, має знати про такий досвід.

Важливий крок у стандартизації митного підходу до оцінювання було зроблено в 1947 році завдяки прийняттю статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАTT). Сторони, між якими було укладено ГATT, погодилися основувати митне оцінювання імпортних товарів на їх фактичній ціні та визнавати дійсність цього підходу щодо всіх продуктів, з яких стягується мито або інші збори й на які поширюються обмеження на імпорт та експорт на основі вартості. У 1953 році було розроблено Брюссельське визначення
вартості (БВВ) з метою подальшої стандартизації митного оцінювання. У 1981 році було прийнято інший підхід в межах структури ГATT, відомий як Угода про впровадження статті VII ГATT (1981), або Угода про оцінку ГATT 1981 року. В 1995 році було здійснено подальше розроблення, за допомогою якого було укладено угоду про принципи оцінювання, відому як Угода про впровадження статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі – Угода СОТ про оцінювання). Вона набула чинності з 1 січня 1995 р. Це одна з багатосторонніх угод про торгівлю товарами, додана до Маракешської угоди про створення СОТ, і є обов’язковою для всіх членів СОТ. Структура Угоди СОТ про оцінювання ідентична структурі Угоди ГАТТ 1981 року.

Рекомендовано, щоб країни прийняли Угоду СОТ про оцінювання за основу оцінювання своєї зовнішньої торгівлі товарами для статистичних цілей. Цей метод оцінювання застосовується до всіх товарних потоків.

Угода СОТ про оцінювання дозволяє країнам уключати або виключати з митного оцінювання (частково або повністю) такі елементи, як:

· вартість транспортування імпортних товарів до порту або місця ввезення;

· вартість вантажно-розвантажувальних робіт та обробки, пов’язаних з транспортуванням імпортних товарів до порту або місця ввезення;

· вартість страхування.

Це означає, що в основному згідно з угодою країни можуть надавати перевагу цінам FOB або CIF. Показники FOB уключають операційну вартість товарів і вартість послуг з доставки товарів до кордону країни-експортера. Показники CIF уключають операційну вартість товарів, вартість послуг з доставки товарів до кордону країни-експортера та вартість послуг доставки товарів від кордону країни-експортера до кордону країни-імпортера.

З метою сприяння зіставності статистики міжнародної торгівлі товарами, а також враховуючи досвід більшості країн з торгівлі та складання звітних даних, рекомендується визнати статистичною вартістю імпортних товарів вартість CIF, а статистичною вартістю експортних товарів – вартість FOB.

Незважаючи на те, що митна адміністрація взагалі вимагає від учасників торговельних операцій зазначати ціну FOB або CIF у митних деклараціях, існують випадки, коли розробнику статистики торгівлі необхідно перевірити супровідні документи для того, щоб установити вартість самої операції або визначити вартість страхування та фрахту, або з інших причин. Ці супровідні документи можуть уключати контракт на реалізацію, котрий, як правило, включає «умови доставки» товарів.

У разі відправлення товарів з країни-експортера морем або внутрішнім водним шляхом можна використовувати FOB на момент експорту в місці вивезення; у разі відправлення товарів з країни-експортера іншими видами транспорту, коли відсутні операції на основі «франко-перевезення» (FCA) у порту вивезення, FCA може замінити FOB; у разі, коли не можна застосувати ні FOB, ні FCA (наприклад, експортування залізницею або трубопроводом), можна використовувати «доставлено на кордон» (DAF) країни-експортера. Оскільки FCA і DAF відображають вартість доставки товарів до кордону країни-експортера, вони аналогічні FOB. Застосування FOB, FCA та DAF трактується як оцінка типу FOB. Товари, ввезені морем або внутрішнім водним шляхом, можуть оцінюватися за типом CIF (порт увезення). У разі, коли товари ввезено іншими видами транспорту й коли не можна застосувати CIF, вони оцінюються на основі CIP «транспортування та страхування сплачено» у порті ввезення. Оскільки оцінка CIP відображає вартість доставки товарів до кордону країни-імпортера, включаючи фрахт і страхування, така оцінка трактується як CIF. Якщо застосовуються інші види умов доставки у будь-якій операції (такі, як ціна франко-завод, франко біля борта судна тощо), необхідно використовувати інші джерела даних, щоб установити вартість FOB або CIF для операції.

У комерційній практиці міжнародної торгівлі товарами щодо умов доставки товарів існує ціла низка особливостей. Статистикам слід уважно перевіряти наявні джерела даних, уключаючи умови доставки товарів, стандартизовані Міжнародною торговою палатою і відомі як Інкотермс, з метою отримання рекомендованих оцінок FOB/CIF. Крім того, вони повинні встановити тісне співробітництво з тими, хто збирає первинні дані, щоб забезпечити використання методології щодо статистичної вартості, а також наявність адекватних даних. Митна вартість, якщо вона встановлена відповідно до Угоди СОТ про оцінку, має становити основу статистичної вартості. Однак розробники даних мають усвідомлювати, що вартість товарів, установлена митними органами, не обов’язково відповідатиме статистичним вимогам.

Вартість імпорту CIF задовольняє декілька аналітичних потреб, але для деяких цілей також необхідна вартість FOB. Наприклад, вартість CIF імпортних товарів потрібна для порівняння ціни з іншими товарами, наявними на внутрішньому ринку. Вартість CIF імпортних товарів також необхідна для цілей побудови національних рахунків на рівні групи продукції. Вартість FOB (імпортних і експортних товарів) забезпечує єдину цінову основу для товарів – тобто встановлює єдиний пункт для оцінювання експорту та імпорту, а саме кордон статистичної території країни-експортера. Таким чином, вона використовується для складання національних рахунків і платіжного балансу на агрегованому рівні. Оцінка FOB імпортних товарів, наприклад, необхідна для окремої вартості фрахту й страхування, пов’язаних з транспортуванням товарів від місця експортування до місця імпортування (ці вартості вважаються вартістю послуг і виключаються з вартості товарів). Вартість FOB імпортних товарів може також посилити аналітичні можливості торговельної статистики. Наприклад, імпорт країни A з країни B на основі FOB можна використовувати для оцінки експорту країни B до країни A на основі FOB.

Рекомендується, щоб країни, які застосовують вартість CIF імпорту, намагалися окремо збирати дані щодо фрахту і страхування на рівні якомога більшої деталізації за товарами й партнерами для отримання вартості FOB, необхідної для статистики національних рахунків та платіжного балансу. Коли такі дані недоступні безпосередньо, країни можуть отримувати їх шляхом вибіркових обстежень.

Більшість товарів, охоплених статистикою міжнародної торгівлі, перетинають кордони в результаті торговельних операцій (купівля/продаж). Контракт на реалізацію включає, крім іншої інформації, ціну на товари (контрактна ціна). Ця ціна, як правило, відображається у відповідних торговельних документах, наприклад рахунках-фактурах, і може бути відправною точкою для визначення вартості операції. Контрактні ціни, однак, не відоб­ражають усіх витрат, пов’язаних з увезенням та вивезенням товарів. Визначення загальної вартості залежить, як зазначено раніще, від аналізу всіх умов доставки, включених до конкретних контрактів. Контрактна ціна може бути недоступною або не містити всієї необхідної інформації. У таких випадках розробник даних має використовувати інші торговельні документи, такі, як рахунки-фактури, контракти на перевезення та страхування.

Існують міжнародні операції, пов’язані з особливими труднощами або питаннями стосовно оцінки товарів у цих операціях. Деякі з труднощів пояснюються складністю операції або особливими властивостями товарів. В інших випадках операції можуть не потребувати оцінки товарів залученими сторонами і не супроводжуються рухом валюти або кредитів. Крім того, рекомендується:

· невипущені банкноти та цінні папери, а також монети, що не знаходяться в обігу, оцінювати за ціною операції друкованого паперу або штампованого металу, а не за їх номінальною вартістю;

· товари, що використовуються як носії інформації та програм­ного забезпечення, такі, як дискети чи CD-ROMи з програмним забезпеченням і/або даними, розробленими для загального чи комерційного використання (не на замовлення), оцінювати за повною вартістю операції (а не за вартістю порожніх дискет чи CD-ROMів, паперу або інших матеріалів);

· давальницьку сировину і товари, отримані в результаті обробки, оцінювати на валовій основі до та після обробки;

· товари для ремонту оцінювати лише за вартістю ремонту, тобто за сплаченою або отриманою платою за послуги, вартістю запасних частин тощо.

Трапляються випадки, коли міжнародна операція з товарами може не потребувати оцінки залученими сторонами і не супроводжується відповідним рухом валюти й кредитів. Прикладами можуть бути: торговельні та бартерні угоди на основі кількості без установлених цін, продовольча та інша гуманітарна допомога; товари на консигнації; товари, відправлені на обробку; майно мігрантів; надходження та вибуття нереалізованих виробів, які перетинають кордон, дарунки, надані недержавними відомствами або приватними особами, а також товари, які ввозяться або вивозяться з країни нелегально чи конфісковані товари. У таких випадках, дотримуючись загальних рекомендацій, вартість товарів слід установлювати згідно з Угодою СОТ про оцінку (включаючи використання вартості операцій ідентичних або аналогічних товарів або розраховану вартість) та рекомендаціями щодо статистичної вартості, наданими в цій публікації.

Належна оцінка товарів дуже важлива для точності статистики міжнародної торгівлі товарами. В результаті органи складання та збирання даних мають співробітничати, щоб забезпечити надійну оцінку в усіх випадках, особливо щодо проблемних категорій товарів (незалежно від того, чи наявні контрактні ціни).

Вартість торговельних операцій може бути первинно виражена у багатьох валютах або в інших стандартах вартості (наприклад євро). Від розробників вимагають конвертувати ці вартості в єдину (базову) одиницю обліку для розроблення повної та аналітично значущої національної статистики, крім іншого, з метою визначення торговельних потоків і складання національних рахунків та платіжного балансу. З точки зору розробника даних, національна валютна одиниця є переважною базовою одиницею обліку. Однак, якщо національна валюта підлягає значній зміні відносно інших валют, аналітична цінність даних може зменшитися. За таких обставин може бути доцільним використання іншої, більш стабільної, одиниці обліку таким чином, щоб вартості міжнародних операцій, виражені у цій одиниці, не зазнавали суттєвого впливу від підвищення або падіння курсу (відносно одиниці обліку) валют, у яких здійснюються ці операції.

Євро – спільна регіональна валюта країн Європейського Співтовариства. Запроваджена Європейською комісією на Раді міністрів економіки й фінансів країн ЄС 1 травня 1998 р. До монетарного союзу з 1 січня 1999 р. входять 11 з 15 країн цього економічного об’єднання, а саме: Австрія, Бельгія, Італія, Ірландія, Іспанія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Фінляндія, Франція і Португалія. У 1999 – 2001 рр. євро надійшла в обіг нарівні з національними валютами цих країн, щоправда, лише в безготівкових розрахунках. Євро замінила національні валюти повністю з 1 січня 2002 р., коли в обіг були введені банкноти та монети.

Згідно з Угодою СОТ про оцінку рекомендується:

¨ у випадках, коли конвертація валюти необхідна для визначення митної вартості, слід використовувати такий обмінний курс, який належним чином публікується компетентними органами країни-імпортера і якомога ефективніше відображає відносно періоду кожного такого документа публікації поточну вартість такої валюти в торговельних операціях у валюті країни-імпортера;

¨ обмінний курс, що надається кожною країною-членом, має бути діючим на момент увезення або вивезення товару.

Еквівалентний підхід до конвертації необхідно застосовувати також щодо імпорту та експорту. У випадках, коли є курси продажу й придбання (офіційні/ринкові), використовувати необхідно їх серед­ній курс таким чином, щоб будь-яка плата за послугу (тобто «спред» між середнім курсом і тими курсами) виключалася. Якщо курс відсутній на дату ввезення або вивезення, рекомендується використовувати середній курс за найкоротший близький до цієї дати період.

Деякі країни застосовують режим множинних обмінних курсів, коли до різних категорій товарів використовуються різні обмінні курси, надаючи перевагу одним операціям та не підтримуючи інші. Рекомендується, щоб торговельні операції реєструвалися з використанням фактичного курсу, що застосовується до конкретних операцій, з відповідною приміткою, який з офіційних курсів було використано для кожної з валют.

Операції, в яких застосовуються паралельні курси або курси чорного ринку, слід проводити окремо від тих, у яких використовуються офіційні курси. Розробникам статистики торгівлі слід намагатися оцінювати обмінний курс, фактично використаний в операціях на таких ринках, та застосовувати його для конвертації.

Вартісна оцінка експорту (імпорту) залежить від коливання внутрішніх цін або кон’юнктури ринку і т. ін. Оцінювання товарів здійснюється за цінами контрактів з уточненням фактичних цін. Вартість товарів, проданих через брокерів, наводиться зі зменшенням на суму брокерської комісії. Контрактними цінами для експортованих товарів є, як правило, ціни базових умов постачання FOB, а для імпортних – CIF.


Читайте також:

  1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
  2. А. В. Дудник 1 страница
  3. А. В. Дудник 10 страница
  4. А. В. Дудник 12 страница
  5. А. В. Дудник 2 страница
  6. А. В. Дудник 3 страница
  7. А. В. Дудник 4 страница
  8. А. В. Дудник 5 страница
  9. А. В. Дудник 6 страница
  10. А. В. Дудник 7 страница
  11. А. В. Дудник 8 страница




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
А. В. Дудник 10 страница | А. В. Дудник 12 страница

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.