• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відомчий облік дорожньо-транспортних пригод 7 страница

Люмінесцентні лампи можна встановлювати безпосередньо і в металевих ребордах канав, зроблених із труб. Вікна, що є в металевих ребордах, закривають склом, що не б'ється, для захис­ту люмінесцентних ламп від пошкодження. Реборди зі встанов­леними в них лампами заземляють. При роботах під автомобі­лем, що знаходиться на підйомнику, світильники можна розта­шовувати в підлозі. Вони повинні мати гарну герметизацію і відповідне конструктивне оформлення корпусу. Для спрямуван­ня концентрованого світлового потоку при технічному обслуго­вуванні автомобіля на підйомнику, а також для зберігання необ­хідних інструментів застосовують візок зі світильником, який

.Рис. б.ь. Розміщення люмінесцентного світильника в ніші канави

102

Рис. 3.6. Лежак зі світильником

має поворотний пристрій, що дозволяє регулювати напрям світ­лового потоку.

Для освітлення місця робіт під автомобілем на лежаки помі­щають світильники (рис. 3.6) напругою не вище 42 В. Ці світи­льники можна встановлювати в будь-яке зручне положення і спрямовувати світловий потік на той чи інший вузол або агрегат автомобіля.

Повітряне середовише та його роль у створенні сприятливих умов праиі

Залежно від хімічного складу повітря, фізичних та інших його властивостей (температура, вологість, рухливість, тиск), наявності інших забруднень у вигляді пилу, патогенних мікроорганізмів різного походження тощо повітряне середовище може бути спри­ятливим, несприятливим або навіть небезпечним. Сприятливим є повітряне середовище відповідної чистоти повітря і норматив­них метеорологічних показників. Але при певних технологічних процесах відбувається забруднення повітря. Так, установлено, що основна частка шкідливих речовин у відпрацьованих газах кар­бюраторних двигунів припадає на оксид вуглецю, вуглеводні і азот, дизельних - на оксиди азоту і сажу (табл. 3.5).

При застосуванні етилованого бензину у відпрацьованих га­зах присутні аерозолі свинцю - особливо небезпечні речовини. Свинець і вуглеводні тривалий час утримуються у повітрі (сви­нець - 3-5 діб, вуглеводні - до 10 діб) і мають здатність накопи­чуватися як у зовнішньому середовищі, так і в організмі.

Олефіни, що утворюються при згоранні палива, беруть участь в утворенні фотохімічного туману.

Оксид вуглецю утворюється в основному при згоранні палива з нестачею кисню (у зонах швидкого охолодження суміші) або

103

Таблиця 3.5. Хімічний склад відпрацьованих газів двигунів

Компонент , Двигун

карбюраторний дизельний

Азот, % об. 74-77 76-78

Кисень, % об. 0,2-8,0 2-18

Пара води, % об. 3,0-13,5 0,5-10,0

Діоксид вуглецю, % об. 5,0-12,0 1,0-12,0

Вуглеводні, % об. 0,2-3,0 0,01-0,5

Оксид вуглецю, % об. 0,1-10,0 0,01-0,3

Оксиди азоту, % об. 0,0-0,6 0,005-0,2

Альдегіди, % об. 0,0-0,2 0-0,05

Оксиди сірки, мг/м³ 0-0,003 0-0,015

Сажа, мг/м³ 0-100 0-2000

Бензапірен, мг/м³ 0-25 0-10,0

Сполуки свинцю, мг/м³__________________ 0-60_______________ -_________

при дисоціації С0₂ у зонах високих температур. Внаслідок під­вищених значень коефіцієнта надлишку повітря у дизельному двигуні значна частина CO доокислюється до С0₂, тому показни­ки CO дизелів у 10-30 разів менші, ніж карбюраторних двигунів.

Вуглеводні і альдегіди - продукти неповного згорання палива.

Альдегіди утворюються в результаті холодних полуменевих реакцій, які передують основному процесу горіння. Особливо це характерне при роботі двигуна на холостих обертах, незначних навантаженнях та при розгоні.

Вуглеводні й альдегіди належать до високотоксичних речо­вин, за певних умов впливають на утворення смогу.

Сажа викидається переважно дизельними двигунами, утворю­ючись в процесі дифузного горіння при нестачі кисню. Сажа зда­тна адсорбувати канцерогенні речовини і розповсюджувати їх у навколишньому середовищі.

Відпрацьовані гази двигунів внутрішнього згорання містять й інші токсичні компоненти: оксиди сірки, сірководень, свинець та інші.

З метою створення у виробничих приміщеннях нормативних метеорологічних умов виробничі, допоміжні і санітарно-побутові приміщення повинні бути обладнані опаленням і загальнооб-мінною припливно-витяжною вентиляцією відповідно до вимог

СНиП 2.04.05-91. «Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха». Основними нормативними документами, що регламен­тують параметри мікроклімату виробничих приміщень, є ДСН 3.3.6. 042-99 та ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиени­ческие требования к воздуху рабочей зоны ».

Вентиляція.Концентрація шкідливих речовин у повітрі ро­бочої зони виробничих приміщень не повинна перевищувати вста­новлених норм. При тривалості роботи в середовищі, яке містить оксид вуглецю, не більше 1 години, гранично допустима концент­рація оксиду вуглецю може бути підвищена до 50 мг/м³, при тривалості роботи не більше 30 хв - до 100 мг/м³, при тривалос­ті роботи не більше 15 хв - до 200 мг/м³. Повторні роботи в умовах підвищеного вмісту оксиду вуглецю в повітрі робочої зони можуть проводитися з перервами не менше ніж на 2 години.

Для забезпечення потрібних умов повітряного середовища при­міщення зберігання, профілактичного обслуговування та ремон­ту транспортних засобів інші виробничі приміщення повинні бути обладнані загальнообмінною, припливно-витяжною вентиляцією з механічним примусом з урахуванням режиму роботи підпри­ємства, марок автомобілів, що експлуатуються, і кількості шкід­ливих речовин, що виділяються.

У приміщеннях зберігання автомобілів видалення повітря слід передбачати з верхньої і нижньої зон порівну, а подача припливно­го повітря повинна здійснюватися зосереджено вздовж проїздів.

У приміщеннях профілактичного обслуговування та ремонту автомобілів видалення повітря системами загальнообмінної вен­тиляції слід передбачати із верхньої і нижньої зон порівну з урахуванням витяжки з оглядових канав, а подачу припливного повітря - розосереджено в робочу зону і оглядові канави, а також в приямки траншей і тунелі оглядових канав.

У приміщеннях для виконання шиномонтажних, зварних, фа­рбувальних, оббивальних та деревообробних робіт подачу при­пливного повітря слід передбачати з верхньої зони струменем, спрямованим зверху вниз, а видалення повітря - з нижньої зони. Системи витяжної вентиляції в приміщеннях дільниць фарбу­вання, зарядки акумуляторних батарей, ремонту паливної апара­тури не допускається об'єднувати між собою і з системами витя­жної вентиляції інших приміщень.

Для вилучення шкідливих викидів безпосередньо від місць їх виникнення необхідно в приміщеннях улаштовувати місцеві від-смоктувачі.

Рис. 3.7. Виведення відпрацьованих газів штанговим відсмоктувачем:

а - загальний вигляд; б - вивід шлангового відсмоктувача; 1 - труба глушника автомобіля; 2 - наконечник гнучкого шланга;

З — шланг

Місцеві відсмоктувальні пристрої застосовують для видалення всіх видів шкідливостей: теплоти, вологи, газів, парів, пилу. Конс­труктивно це можуть бути закриті приймачі, бортові відсмоктува­ні, витяжні зонти, шафи, кабіни і камери, всмоктувальні панелі та інші пристрої, спеціальні кожухи тощо (див. рис. 3.8 на с 108).

Витяжними кожухами обладнують шліфувальні, поліруваль­ні та заточувальні верстати.

Об'єм повітря, м³/год, для видалення пилу від таких верста­тів обчислюють за формулою:

L = 10³AD,

де Л - діаметр робочого круга, м; А - коефіцієнт пропорційності: А = 2 при D = 0,25 м; А = 1,8 при D = 0,25 - 0,60 м; А = 1,6 при D > 0,60 м.

106

Таблиця 3.6. Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони

Найменування речовини Величина ГДК, Клас

мг/м небезпеки

А. У виробничих приміщеннях, кабінах, салонах автомобілів

Азоту оксид (у перерахунку на МСЬ) 5,0 II

Акролеїн - 0,2 І

Бензин (розчинник, паливний) 100,0 II

Метилмеркаптан 0,8 IV

Свинець і його неорганічні сполуки (за свинцем) 0,01/0,005 II

Спирт метиловий (метанол) 5,0 І

Вуглеводні аліфатичні граничні С, Сю 300,0 III

(у перерахунку на С)

Вуглецю оксид 20,0 І

Формальдегід 0,5 V

Б. У виробничих приміщеннях

Ацетон 200,0 IV

Водню хлорид (соляна кислота) 5,0 III

Гас (у перерахунку на С) 300.0 IV

Сірчана кислота 1,0 II

Ксилол III

Уайт-спірит (у перерахунку на С) 300,0 IV

Толуол 50,0 III

Фенол , 0,3 Іі

Водень миш'яковистий 0,1 І

Тальк 4,0 III

Луги їдкі (розчини у перерахунку на NaOH) 0,5 П

Пил рослинного походження:

-деревний 6,0 IV

- луб'яний, бавовняний тощо 2,0 IV

Марганець у зварювальних аерозолях при вмісті:

-до 20% 0,2 'II

-від 20% до 30%____________________________ 01___________ II

Примітка. У чисельнику - максимальна, в знаменнику - середньозмінна.

Витяжні шафи різних конструкцій застосовують у хімічних лабораторіях, акумуляторних відділеннях ремонтних майстерень Для заряджання акумуляторів, при термічній і гальванічній оброб­ці Деталей, фарбуванні виробів, виконанні робіт з полімерами тощо.

107

■Рис. о.о. Місцеві витяжні вентиляторні пристрої:

а - аспіраційний кожух; б - всмоктуюча панель; в - витяжна шафа; г — бортові відсмоктувачі від ванни

Об'єм повітря, необхідний для видалення із шафи шкідливих речовин і запобігання їх виходу у приміщення через робочий отвір шафи, визначають за формулою:

L = FV • 3600,

де F площа робочого отвору шафи, м²; V - швидкість повітря в робочому отворі, м/с (для холодних малотоксичних речовин V= 0,5-0,7; нагрітих - V = 1,0-1,2; для видалення пилу V= 0,8-1,5).

Спеціальні кабіни і камери слід застосовувати при фарбуван­ні деталей машин як технологічні пристрої. Для ефективної ро­боти кратність обміну повітря в них повинна становити 30-100.

Витяжні зонти широко застосовують у ковальських відділен­нях ремонтних майстерень, на робочих місцях паяння або при використанні шкідливих речовин у невеликих кількостях. Ти­повим застосуванням витяжного зонта є ковальський горн. Щоб забруднене повітря від ковальського горна повністю видалялось, необхідно, щоб він був обладнаний витяжним пристроєм з необ­хідним подаванням повітря. Таку кількість повітря, м³/год, мо­жна визначити за формулою:

L = abV ■ 3600,

де а і Ь - ширина і довжина зонта в приймальній частині, м; V -швидкість руху повітря в приймальній частині, м/с (V = 1,5-1,25 для зонта, відкритого з чотирьох боків; V = 0,9-1,5- ³ трьох боків; V = 0,75-0,9 - з двох боків; V = 0,5-0,7 - з одного боку).

Всмоктувальні панелі (рис. 3.86) застосовують на малогаба­ритних робочих місцях (електрозварювання, ремонт акумулято­рів, робота з полімерними матеріалами тощо). Різновиди цього пристрою використовують при ручному зварюванні в закритих посудинах. При цьому приймальна частина (у вигляді лійки) закріплюється безпосередньо біля зони горіння електричної дуги. Зварювальний аерозоль за допомогою такого пристрою відсмок­тується (при забезпеченні необхідної швидкості потоку повітря) і видаляється назовні.

Бортові відсмоктувачі (рис. 3.8г) застосовують для видален­ня шкідливих речовин у вигляді парів і газів у ваннах для гальва­нічних покриттів деталей, в електролітичних пристроях, які вико­ристовують як електролізні ванни, та інших місткостях, напри­клад, у пристроях для електролітичного полірування тощо. При цьому з електролітів, до складу яких входять висококонцентро-вані кислоти, хромовий ангідрид та інші речовини, видаляються у вигляді пари оксиду хрому і нікелю, ціаністих сполук тощо.

Як правило, бортові відсмоктувачі мають форму щілин шири­ною 40-100 мм і як повітроприймачі розміщені з одного або обох боків ванни (залежно від її ширини). Шкідливі речовини, що утворюються над поверхнею електроліту, особливо при його нагріванні, потоками повітря спрямовуються до приймальної ча­стини щілини, потрапляють до неї і видаляються назовні венти­ляційним пристроєм. Необхідну кількість повітря, м³/год, розра­ховують за формулою:

L = blvnk_lk₂ ■ 3600,

де b і І - ширина і довжина щілини, м; и - швидкість повітря в щілині, м/с; п - коефіцієнт, для однобортного відсмоктувача дорівнює 1, для двобортного - 2; k_l - коефіцієнт, що враховує опір руху повітря над поверхнею рідини у ванні до щілини (за відсутності штанг k = 1, за наявності k = 1,7); k₂~ коефіці­єнт, який враховує рухомість повітря в приміщенні. При за­стосуванні в складі електролітів рідин, пари яких мають гра­нично допустиму концентрацію менше 0,001 мг/м³, швидкість беруть v = 0,8 м/с; при вищих значеннях ГДК шкідливих речовин швидкість може бути меншою, v = 0,5 м/с.

Розрахунки щілинних відсмоктувальних пристроїв необхідно проектувати за спеціальними методиками, які більш точно вра­ховують вплив багатьох факторів на ефективність їх роботи.

Дільниці (робочі місця) для безкамерного фарбування транс­портних засобів повинні бути обладнані пристроями (гідрофільт-рами) для уловлювання аерозолів фарби.

Приміщення для ацетиленового генератора повинне мати ме­ханічну припливну вентиляцію у вибухозахисному виконанні і природну витяжну вентиляцію.

У приміщеннях для ацетиленового генератора потужністю до 20 м³/год газоподібного ацетилену допускається улаштування природної припливно-витяжної вентиляції.

Повітря, яке містить горючий пил або горючі відходи, має під­лягати очищенню до надходження його у вентилятори. Аварій­на вентиляція повинна забезпечувати кратність повітрообміну не нижче загальнообмінної вентиляції.

Приміщення для зберігання і профілактичного обслуговуван­ня транспортних засобів, у яких можливе швидке підвищення концентрації шкідливих речовин у повітрі, має обладнуватися системою автоматичного контролю за станом повітряного сере­довища.

Усі вентиляційні установки, за винятком віконних і дахових вентиляторів, повинні розташовуватися в окремих приміщеннях.

Забороняється:

• працювати у виробничих приміщеннях, де виділяються шкідливі речовини, при несправній або невключеній вен­тиляції;

• рециркуляція повітря у виробничих приміщеннях, де ви­діляються пари, гази або може мати місце різке збільшення концентрації шкідливих і вибухонебезпечних речовин, газу.

Перед здачею в експлуатацію заново змонтованих вентиля­ційних установок, а також після їх реконструкції і ремонту вони повинні пройти наладку і випробування. При зміні технологіч­них процесів, а також при перестановці виробничого обладнання, що забруднює повітря, вентиляційні установки повинні бути при­ведені у відповідність до нових умов.

Викиди в атмосферу із систем вентиляції слід влаштовувати на відстані від приймальних пристроїв для зовнішнього повітря не менше 10 м по горизонталі або 6 м по вертикалі при горизо­нтальній відстані менше 10 м; при цьому викиди із систем міс­цевих відсмоктувачів слід розміщувати на висоті не менше 2 м

ПО

_над найвищою точкою покрівлі, для систем аварійної вентиля­ції - на висоті не менше 3 м від рівня землі.

Приймальні пристрої припливної вентиляції повинні розта­шовуватися на відстані не менше 12 м від воріт з кількістю виїздів і в'їздів більше 10 автомобілів на годину.

При кількості виїздів і в'їздів менше 10 автомобілів за годи­ну приймальні пристрої припливних вентиляційних систем мо­жуть розташовуватися на відстані не менше 1 м від воріт.

Повітрообмін - процес заміни відпрацьованого і забруднено­го повітря у виробничому приміщенні свіжим за рахунок дії природної (або) механічної вентиляції. Величина обміну повітря, м³/год, - один із основних показників, необхідних для проекту­вання будь-якої з систем вентиляції виробничого приміщення.

Для автомобільних господарств, автомобілеремонтних майс­терень, колективних гаражів та інших підприємств у випадках, коли повітря забруднюється продуктами згорання від двигунів, необхідний розрахунок обміну повітря зводиться до того, що спо­чатку визначають кількість спаленого палива, а потім - кіль­кість шкідливих речовин у повітрі. Після цього визначають кі­лькість повітря, яку необхідно подати для розчинення шкідли­вих речовин до небезпечних концентрацій.

При роботі автомобільних двигунів кількість витраченого бе­нзину обчислюють за формулою:

G₆ = 0,6 + 0,8 L_de,

де L_dg - об'єм (літраж) циліндрів двигуна, л.

Кількість оксиду вуглецю, що виділяється при згоранні бен­зину, визначають за формулою:

Q_co = 15 G₆ (P/100),

де р - вміст СО,%, у відпрацьованих газах, залежить від режиму роботи двигуна. При в'їзді у гараж (двигун нагрітий) Р = 2, при виїзді з нього - Р = 3, при регулюванні двигуна - Р — 4.

При спалюванні етилованого бензину, крім CO, виділяються аерозолі свинцю, їх кількість визначають за формулою:

Q_c= 0,05 G_e(Q,/100),

Д^е Qj - кількість свинцю, що перетворився в аерозоль при зго­ранні палива (Q_t = 0,005%); 0,05 - вміст свинцю в паливі.

Після визначення шкідливих речовин у повітрі обчислюють необхідну кількість повітря для вентиляції:

L = (1000 Qtn)/60d,

де Q - кількість шкідливих речовин, що виділяються і потрап­ляють у повітря, кг/год; t - тривалість роботи двигуна авто­мобіля, хв; п - кількість одночасно працюючих двигунів; d -нормативний вміст шкідливих речовин у повітрі, г/м³. Якщо працюють одночасно карбюраторні та дизельні двигуни і по­вітря забруднюється продуктами згорання цих двигунів, за­стосовують інші формули для визначення кількості інших Ч шкідливих речовин (зокрема, оксиду вуглецю, оксиду азоту, альдегідів у повітрі). Наприклад формулу:

^в* т <Д ⁺ W ?„'/бооо,

де A_v Б_у -коефіцієнти, що дорівнюють: для карбюраторних дви­гунів Л, = 9, Б,=12; для дизелів А, = 160, Б, = 13,5; К_ц -робочий об'єм циліндрів двигуна, л; о, ~ об'ємна частка шкі­дливих речовин у відпрацьованих газах (для карбюраторних двигунів - оксиду вуглецю 4-6%; для дизелів-оксиду вугле­цю - 0,05-0,07%, оксиду азоту 0,007- 0,009%, альдегідів 0,035-0,050%; t - тривалість роботи двигуна, год.

Опалення. Для обігрівання і створення у виробничих примі­щеннях нормованих показників мікроклімату (табл. 3.7) має застосовуватися повітряне, парове або водне опалення.

Система опалення, незалежно від виду, повинна забезпечува­ти рівномірне нагрівання повітря в приміщеннях, можливість місцевого регулювання і вимикання, зручність в експлуатації, а також доступ при ремонті. Опалення виробничих приміщень, у яких на одного працюючого є більше 50 м площі підлоги, мае я забезпечувати нормативну температуру повітря на постійних ро­бочих місцях.

Чергове опалення слід передбачати для підтримання темпе­ратури повітря не нижче +5 С, використовуючи основні опалю­вальні системи. У холодний період року в приміщеннях збері­гання, профілактичного обслуговування і ремонту транспортних засобів, коли вони не використовуються в неробочий час, темпе­ратура повітря повинна бути не нижче +5 С. Відновлення нор­мованої температури має забезпечуватися до початку викорис­тання приміщення або до початку роботи.

112

х г хиницэоиэн з ™. Э ">. З її- 3_._р' $_по

s 5 'хило!* хиюдоа fid_r о* » ₀- _{ш ош} о

5 J5 "5 єн еии.Ц>ЛиоЯ ш о m о * -

р. §--------------------------- ю-* СЧ™ ^«Я

S $ вмчиеииіио 35 32 do do do

хиниііооьан ,- «- 7] j

5» ixhhviixoou .«s^s J3| МІНІ

S Jjf -хвпоіихиь09<хі ^£ ^£ §- & &
о Я Б єн еииюлиоР с в

| її----------------------------- go go Я° S3 §8

* * § енчиемиіію Ш Щ do d3 do

с . «"* ^"*

а-------------- -і—[—і-----------

о £ -ооиэн ^,~<^OJ "^"~

С 2

а _в І І ^ХИН 1<Ч Ї3<° Ч* ^5 Ч-

§ f | і( | ХИНИЦ. ед₀ «а °|ед І

§ I a I 8. -ооиэн Я8 с*м **"

З і 5 _--------- . cj d

її I & хии «ио rifc SI8 ЯІ ЯІ

о і І--------------------------------------------- ,«„ піп оісо

ш в енчиеинию Т] і Н₀ di do ^_S

"о ~ SJcm Нем ^

* s_____ ------------

X > ' Я vg

.11 <§{ £|ё£ 1

N І і ІІІ1ІІІІ1Ї і

і II її іРРіїїН І

І II II fіii&fllі:I J

//5

Примітки до таблиці

1. Відносна вологість повинна відповідно дорівнювати: при 28"С - _не більше 55; 27"С - 60, 26 "С - 65; 25 "С - 7; 24 "С і нижче - 75%.

2. Допустима температура повинна бути не більш ніж на З °С вище від середньої температури зовнішнього повітря о 13-й годині найтеплішого мі­сяця, але не більше 28 °С.

3. Більша швидкість руху повітря в теплий період року відповідає макси­мальній температурі повітря, менша - мінімальній температурі повітря.

* У чисельнику наведені дані для холодного і перехідного періодів року (температура повітря нижче +10"С), у знаменнику - для теплого періоду року (температура зовнішнього повітря +10 "С і вище).

Температура припливного повітря, яке подається в робочу зону, оглядові канави (у т.ч. канави контрольно-технічного пункту), а також приямки, траншеї і тунелі оглядових канав у холодний період року, повинна бути не нижче +16 °С і не вище +25 °С.

Зовнішні ворота приміщень зберігання, профілактичного об­слуговування і ремонту транспортних засобів необхідно обладну­вати повітряно-тепловими завісами у таких випадках:

• при розташуванні постів профілактичного обслуговуван­ня на відстані 4 м і менше від зовнішніх воріт;

• при кількості 5 і більше в'їздів (виїздів) на годину, що припадають на одні ворота в приміщеннях постів профілак­тичного обслуговування і ремонту транспортних засобів;

• при кількості 20 і більше в'їздів (виїздів) на годину, що припадають на одні ворота в приміщеннях зберігання транспортних засобів.

В окремих районах Автономної Республіки Крим, де середня розрахункова температура зовнішнього повітря вище -15 °С, об­ладнання зовнішніх воріт повітряно-тепловими завісами може не передбачатися.

Відкриття і закриття воріт повинно бути зблоковане з вклю­ченням (виключенням) повітряно-теплових завіс. Вхідні двері виробничих приміщень повинні мати справні механічні пристрої для примусового закриття. В усіх приміщеннях для профілакти­чного обслуговування і ремонту транспортних засобів на видно­му місці і відстані 5-10 м від воріт або вхідних дверей повинні бути встановлені термометри.

Експлуатація парових та водонагрівальних котлів, теплових установок, теплових мереж повинна здійснюватися відповідно до

114

т

вимог Правил будови і безпечної експлуатації парових і водонагрі­вальних котлів, Правил технічної експлуатації тепловикористову-ючих установок і теплових мереж та Правил техніки безпеки при експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж.

Захист віл підвищених рівнів вібрації

Джерелами вібрації, які впливають на водіїв самохідних машин, є в основному рухома частина і двигун.

Рухома частина створює на робочому місці водія переважно за­гальну низькочастотну вібрацію як наслідок взаємодії коліс з нері­вним рельєфом місцевості і передається через раму і систему кріп­лення на кабіну або робочу площину. Низькочастотна вертикальна вібрація у зв'язку з особливостями її виникнення в процесі подо­лання машинами перешкод у вигляді нерівностей шляху, як прави­ло, спостерігається частіше, ніж горизонтальна.

При горизонтальній вібрацп найбільші значення величин спо­стерігаються у поздовжньому напрямку через коливання машини уздовж поздовжньої осі при неодночасному переїзді тих самих пере­шкод передніми і задніми рухомими частинами.

Вібрація зростає з підвищенням швидкості руху машин по ґру­нту, особливо це закономірно у межах від 5 до 20 км/год. При транспортних роботах найбільші величини вібрації відзначаються під час руху машин по ґрунтових дорогах та бруківці зі швидкістю 18-26 км/год, а також по стерні поперек борізд. Рівень низькочас­тотної вібрацїї значною мірою визначається конструкцією та розта­шуванням самого сидіння, підресорюванням осей, тиском повітря в балонах. Низькочастотна вібрація на сидіння зростає з віддален­ням його від центра ваги машини і наближенням до місця розта­шування задньої осі, а також зі збільшенням тиску повітря у бало­нах коліс.

З роботою двигуна самохідної машини пов'язана наявність на робочому місці водія машини загальної низькочастотної вібрацп, Найбільші рівні якої - у межах октавних смуг з середньогеометри-чними частотами 63-125 Гц, інколи - 31,5 Гц. Така вібрація вини­кає внаслідок роботи циліндропоршневої та шатунно-криво-Шипної груп, а також допоміжних механізмів двигуна і через рамку передається на підлогу кабіни і сидіння в ній. Часто найінтенсивніші рівні високочастотної вібрації спостерігаються

115

на частотах, близьких до частот обертання двигуна внутрішньо* го згорання.

У процесі експлуатації машини окремі деталі двигуна, трансЯ місії робочих органів зношуються, виникають люфти, а це сприяяЯ посиленню вібрації, яка передається на сидіння. При збільшеннЯ зазорів у тягах внаслідок зношування або при недостатньому їхт регулюванні рівень вібрації, яка реєструється на кермі, зростаєД Таким чином, на водіїв разом із загальною низькочастотноїД впливають локальна і загальна вібрації.

Зниження вібрації машин, механізмів і обладнання домага-Я ються впливом на джерело вібрації або на коливальну систему,™ Найефективнішими методами боротьби з низькочастотної» вібрацією є спеціальне підресорювання сидіння. Встановлено, щоЯ власна частка коливань раціонально зроблених сидінь не повиннаЯ перевищувати 1,5 Гц. Ці вимоги пов'язані з резонансними яви-Я щами, що виникають при збігу частоти власних коливань сидін-1 ня і вібрацій на робочому місці, найбільші рівні яких 2-4 Гц.

Високочастотна вібрація, яка передається на сидіння, знач­ною мірою гаситься за допомогою м'яких прокладок під обшив­кою сидіння. Ці прокладки виготовляють з еластичного порис­того матеріалу типу пінополіуретану.

Гумовий килимок на підлозі кабіни дещо зменшує високочас­тотну вібрацію, яка передається на ноги водіїв. Для цього ж потрібні гумові прокладки на педалях керування. Для гасіння високочастотної вібрації, яка передається на руки від керма і важелів керування, їх доцільно облицювати матеріалом з вели­ким внутрішнім тертям і демпфіруючими властивостями.

Вібрація керма зменшується при своєчасному регулюванні тяг, при регулярному контролі і забезпеченні суцільного кріплення рульової колонки. Складніше низькочастотну вібрацію на робо­чому місці водія самохідної машини привести до гігієнічних нор­мативів.

Методи, які пропонуються для зменшення такої вібрації, ма­лоефективні. Зокрема, зменшення тиску в балонах коліс на 71-101 кПа зумовлює зниження вібрації робочого місця водія всього на 6-9%. Додаткове використання різних типів підвісок для передньої осі (листові та гвинтові ресори, гумові амортизатори, незалежні телескопічні підвіски) не дали очікуваного ефекту. Прй цьому зменшились коливання лише передньої осі на 25-30%, ^а

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. IX. Відомості про військовий облік
3. IX. Відомості про військовий облік
4. А. В. Дудник 1 страница
5. А. В. Дудник 10 страница
6. А. В. Дудник 11 страница
7. А. В. Дудник 12 страница
8. А. В. Дудник 2 страница
9. А. В. Дудник 3 страница
10. А. В. Дудник 4 страница
11. А. В. Дудник 5 страница
12. А. В. Дудник 6 страница

Переглядів: 564