• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відомчий облік дорожньо-транспортних пригод 6 страница

Приміщення для установки ацетиленового генератора пови­нно бути одноповерховим, ізольованим від інших, мати знімний дах і безпосередній вихід через двері, які відкриваються назовні.

Організація робочих місць у виробничих приміщеннях

Будь-яке робоче місце, відповідним чином укомплектоване необ­хідними інструментами, обладнанням, заготівками тощо має бути раціональним з погляду оптимального використання виробни­чої площі, простору, обладнання і з погляду максимальної проду­ктивності праці за найменших негативних впливів виробничих факторів на організм працюючого.

Необхідна відповідність конструкції виробничого обладнання і організації робочого місця антропометричним і фізіологічним можливостям людини є основною умовою оптимізації взаємовід­носин між людиною і обладнанням робочого місця. Недотриман­ня цієї умови в окремих випадках призводить до виконання роботи в незручній позі, виникнення в організмі людини фізіоло­гічних змін, швидкої втомлюваності.

Основними робочими позами працюючого є пози сидячи і сто­ячи. Проектування будь-якого робочого місця має починатися з проектування робочої пози. При цьому виходять із величини зусиль, ступеня точності і швидкості рухів, характеру виконува­ної роботи, мінімальної витрати енергії, максимальної продукти­вності рухів.

При виборі робочої пози перевагу слід надавати позі стоячи, оскільки підвищується стійкість тіла, знижуються напруженість та навантаження на серцево-судинну систему. При цьому дося­гається більша точність робочих рухів.

Маса вантажу, що піднімається, не повинна перевищувати 5 кг-

88

Роботу стоячи слід проектувати в тих випадках, коли людина протягом зміни вільно переміщується. Таку позу можна допустити, коли оператор протягом зміни обслуговує металорізальні верста­ти, важкі преси або коли основна робота зводиться до налаго­дження виробничого обладнання тощо.

У позі стоячи людина має максимальні можливості для огля­ду, спостереження і руху, може розвивати більші зусилля. Органи керування при такій позі можуть бути розміщені в ширшій фро­нтальній зоні. Слід зауважити, що при виконанні роботи стоячи підвищується навантаження на м'язи нижніх кінцівок і органи кровообігу та частота пульсу.

Перебуваючи тривалий час в одній позі, людина швидше сто­млюється від постійного статичного навантаження, тому часто робоче місце проектують для виконаня роботи одночасно стоячи і сидячи.

Для виконання роботи в зручній позі сидячи або стоячи тех­нологічне обладнання повинно проектуватись з урахуванням ан­тропометричних даних.

Робоче місце для виконання робіт «сидячи» організують при легкій роботі, яка не вимагає вільного переміщення працюючого, а також при роботі середньої важкості у випадках, зумовлених особливостями технологічного процесу. Оптимальне положення тіла працюючого досягається регулюванням висоти робочої по­верхні, сидіння І простору для ніг.

Конструкція робочого місця повинна забезпечити виконання трудових операцій в границях зони досягання як у вертикаль­них (рис. 3.2), так і в горизонтальних (рис. 3.3) площинах.

Частоту виконання операцій беруть «дуже часто» - дві чи більше операцій за 1 хв; «часто» - менше двох операцій за 1 хв, але не менше двох операцій за одну годину; «рідко» - не більше Двох операцій за 1 годину. Трудові операції «часто»! «дуже час­то» виконуються в границях зони легкого досягання і оптима­льної зони моторного поля.

Важливе значення має ергономічна оцінка. Раціональність роз­поділу функцій між людиною і машиною визначають на основі технічної документації на машину, технології робіт, спостереження ^в процесі роботи і порівняння отриманих даних з відповідними Критеріями.

При виборі зони досяжності на кожному робочому місці виз­начають оптимальну зону - найзручнішу, в межах якої робота

89

90

протягом зміни виконувати­меться без значних напружень м'язів.

Надзвичайно важливим параметром робочого місця є висота робочої поверхні. Вона впливає на формування робо­чої пози і визначається від­станню від підлоги до горизо­нтальної площини (існуючої або уявної), у якій виконують­ся основні рухи. Висота робо­чої поверхні визначається ха­рактером виконуваної роботи, її складністю і точністю.

Крім цих даних, необхідно раціонально розмістити обла­днання на всій площі робочо­го місця.

У приміщеннях (цехах) ме­ханічної обробки металів нор­ми відстаней між верстатами за фронтом залежно від їх роз­мірів знаходяться в межах від 0,7 до 1,8 м; між тильними сторонами верстатів відповід­но від 0,7 до 1,3 м; при роз­міщенні верстатів один за од­ним - від 1,3 до 1,8 м; при розміщенні фронтом: один пра­цюючий обслуговує один верс­тат) - 2,0 - 2,8 м; один пра­цюючий обслуговує два верста­ти - 1,3 - 1,5 м; відстань між • стіною або колоною будівлі і тильною або боковою сторо­ною верстата - від 0,7 до 1,0 м; між стіною або колоною і фронтом верстата - від 1.3 до 1,8 м.

Естетика на робочих місцях і у виробничих приміщеннях

Естетика - наука, що вивчає два різновиди взаємопов'язаних явищ " специфічне ставлення людини до навколишнього світу і її художню діяльність.

Виробнича естетика — наука про закони художньої творчо­сті стосовно середовища, яке оточує людину в умовах виробництва.

У процесі будь-якого виробництва у працюючої людини ви­никають певні відчуття і настрій. Доведено, що на відчуття і настрій, а також на продуктивність праці впливають такі катего­рії, як переконаність у доцільності праці, особиста зацікавленість у виконанні певної роботи, впевненість у безпеці і нешкідливості виробництва, забезпеченість зручними в роботі знаряддями праці, наявність добре облаштованого робочого місця і приємної навко­лишньої обстановки тощо. Зрозуміло, що між зазначеними фак­торами існує органічний зв'язок.

Отже, виробнича естетика ставить до виробництва певні ви­моги, що стосуються культури виробництва, поліпшення техно­логії, механізації і автоматизації важкої праці, створення комфо­ртних умов праці на робочих місцях, зниження до нешкідливого рівня шуму та вібрації, досягнення оптимальної освітленості, за­безпечення чистоти одягу тощо. До виробничої естетики також можна віднести благоустрій території підприємства, справність і зручність розміщення доріг, пішохідних проходів, створення об'­єктів малої архітектури, раціональне фарбування елементів при­міщень та виробничого обладнання тощо.

Відомо, що раціональні форми предметів, якими користується людина в процесі праці, позитивно впливають на її настрій, зни­жують напруженість окремих груп м'язів тощо.

По-різному на людину може впливати кольорове (художнє) оформлення елементів виробничих приміщень та обладнання.

Відомо, що різні кольори по-різному впливають на емоційний стан людини. Так, оранжевий колір сприймається як такий, що зігріває, бадьорить і стимулює до активної діяльності. Червоний колір - гарячий, енергійний. Жовтий - теплий, створює гарний вастрій, стимулює до активної діяльності. Зелений заспокійливо Діє на нервову систему. Блакитний заспокоює і регулює ритм сер-Ця, під його впливом зменшується фізична втома. Коричневий -теплий, заспокійливо діє на нервову систему, але здатний викли­кати похмурий настрій, якщо з сірим відтінком - насторожує,

91

викликає почуття занепокоєності і схвильованості. Білий - хо­лодний, благодатний. Сірий - діловий, здатний викликати апа­тію, нудьгу. Чорний - похмурий і важкий, він різко знижує на­стрій, створює почуття пригніченості.

Тому стелю і стіни виробничих приміщень, залежно від виду виробництва, виконуваної роботи і призначення приміщення, фа­рбують переважно в білий і світлі кольори: ніжно-блакитний, жовтий (кремовий), зелений (салатовий).

Для конторських приміщень, ділових кабінетів, навчальних класів та аудиторій доцільно використовувати кремовий колір, для механічних майстерень - білий, світло-блакитний; кімнат відпочинку - ніжно-бірюзовий, ніжно-салатовий.

Віконні рами і фрамуги, як правило, фарбують у білий колір, бо він відбиває більше світла (80%), ніж будь-який інший.

Світло-салатовий, кремовий, світло-блакитний кольори при­міщень створюють оптимальне робоче середовище, значно підви­щують ефективність природного і штучного освітлення.

Виробниче обладнання в цехах, майстернях тощо фарбують відповідно до існуючих нормативних документів.

Холодильне обладнання, сушильні шафи, компресори та інше фарбують у світло-сірий і світло-зелений кольори, термічне обла­днання - у метал ік.

У червоний колір, який символізує небезпеку, фарбують елеме­нти обладнання, щоб привернути увагу. Червоний колір мають лампочки «стоп», важелі (кнопки) термінового виключення або аварійної зупинки обладнання, трубопроводи гарячої води, пари, ємності з горючими речовинами, пожежне обладнання.

Жовтий колір застосовують для попередження про небезпеку і фарбують ним рухомі деталі обладнання, огородження рухомих деталей різних машин. Сигнальні лампочки теж фарбують У жовтий колір. Цей же колір з чорними смугами мають рухомі частини навантажувачів, елементи вантажопідіймальних машин, борти електрокарів тощо.

Зелений колір використовують у сигнальних лампах, що сві­дчать про нормальну роботу машин і механізмів, а також для фарбування знака безпеки, яким позначають евакуаційний вихід-

Синім кольором позначають інформацію та певні вказівки, його застосовують для фарбування зобов'язувальних знаків безпеки.

92

Санітарно-побутові приміщення

Робітники підприємства згідно зі СНиП 2.09.04-87 «Админист­ративные и бытовые здания» повинні бути забезпечені санітар но-побутовими приміщеннями залежно від віднесення їх до від­повідної групи виробничих процесів, зазначених у табл. З.2.

Таблиця 3.2. Перелік професій на підприємствах автомобільного транс­порту з віднесенням їх до груп виробничих процесів

"Найменування професій І Розрахункова Тип

^{nd }} _х кількість гардеробних,

^ ш працівників кількість

™ І 'щ _ня І _ня. відділень •

>vg _? на на _{шафи на}

£&& одну один ₀

I^е ДУ^Ш°- ^кР^ан працюючого

сітку____________________

1 І ²~ З J 415 ~

Водій автомобіля (легкового, автофургона, 1а - 7 загальні,

автобуса); кондуктор автобуса, оператор °Д^не

заправних станцій при заправленні відділення

неетилованим бензином ^а°° гачки на

вішалці

Водій вантажного автомобіля (крім 16 15 10 загальні,

зазначених в п. З, 6, 7), водій °Днє або два

навантажувача, слюсар з паливної . відділення

апаратури (газобалонних автомобілів), слюсар-інструментальник, верстатник металообробних верстатів, електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування, бляхар, столяр, оббивальник, комірник

Водій вантажного автомобіля (при 1в 5 20 роздільні по

перевезенні курних матеріалів); слюсар з одному

паливної апаратури, слюсар з ремонту відділенню

агрегатів і автомобілів, щопрацюють на неетилованому бензині (роботи з профілактичного обслуговування і ремонту автомобілів; розбирання, складання і регулювання автомобілів, двигунів, агрегатів; змащування .автомобілів); монтувальник шин, машиніст насосної і компресорної установок, налагоджувальних верстатів, прибиральник виробничих(службових) приміщень, машиніст (кочегар) котельні

Коваль, ресорник, терміст, газозварник 26 3 20 загальні, два
(газорізальник), електрогазозварник, відділення
вулканізаторник______________________________________________________

93

Продовження талбиці 3.2

1| 2 3 4 | ~5~~""~

Мийник-прибиральник рухомого складу, 2в 5 20 роздільні, по

машиніст мийної установки одному

відділенню

Водій автомобіля, що перевозить різні За 7 10 загальні,

речовини 1-го і 2-го класів небезпеки і одне

вантажі із сильним запахом, оператор відділення

заправних станцій при заправленні етилованим бензином

Водій автомобіля, що перевозить 36 3 10 роздільні, по

інфіковані матеріали; слюсар з паливної одному

апаратури, слюсар з ремонту агрегатів і відділенню

автомобілів, що працюють на

етилованому бензині (роботи

профілактичного обслуговування і

ремонту автомобілів; розбирання,

складання і регулювання автомобілів,

двигунів, агрегатів; змащування

автомобілів); маляр, акумуляторник,

мідник, гальваник

Примітка. Водій вантажного автомобіля, який безпосередньо бере участь у вантажно-розвантажувальних роботах, належить до групи виробничих р( процесів залежно від характеру вантажу згідно з їх санітарною характери-Я етикою відповідно до СНиП 2.09.04-87.

Гардеробні (за винятком гардеробних для- вуличного одягу), душові, умивальні та вбиральні повинні бути окремими для чо- І ловіків і жінок. Гардеробні обладнуються вішалками відкритого типу (гачки) або шафами для зберігання вуличного, домашнього і робочого (спеціального) одягу. Зберігання домашнього і робо­чого одягу на вішалках повинно бути роздільним. Кількість місць для зберігання одягу в гардеробних визначається:

• для вуличного - однаковою кількості працюючих у двох суміжних змінах;

• для домашнього і спецодягу - кількістю, що дорівнює спи­сочній кількості працюючих на підприємстві.

При списочному складі працюючих на підприємстві до 50 чо­ловік допускається влаштування спільних гардеробних для всіх груп виробничих процесів. При гардеробних для сушіння спец­одягу, спецвзуття повинні бути приміщення, оснащені відповід­ним обладнанням. Шафи для зберігання різних видів одягу мо­жуть закриватися або бути відкритими (тобто не закритими з лицьового боку), з відділеннями, кожне з яких обладнується

94

оперечником для .плічок або гачками, місцями для головних уборів, взуття, туалетних предметів.

Відділення шаф повинні мати такі розміри: глибина - 500 мм, висота - 1650 мм, ширина - 250, 330, 400 мм (залежно від групи виробничих процесів). У гардеробних повинні передбачатися ла­вки шириною 300 мм, що встановлюються біля шаф на всю довжину їх рядів.

Відстань між лицьовими поверхнями шаф, лицьовою поверх­нею шаф і стіною або перегородкою береться залежно від кіль­кості відділень шаф з одного боку проходу:

до 18 відділень - 1400/1000* мм;

від 18 до 36 відділень - 2000/1400 мм

Кількість кранів в умивальних, сіток у душових слід брати відповідно до чисельності працюючих у зміні, які одночасно за­кінчують роботу; виходячи з груп виробничих процесів, та розра­хункової кількості осіб на одну душову сітку або кран, наведе­них у табл. З.2.

Кількість сіток у душових для водіїв вантажних автомобілів, кількість кранів в умивальних, унітазів і пісуарів для всіх водіїв і кондукторів слід брати із розрахунку 50% від найбільшої їх чисельності, що повертається на підприємство протягом однієї години (згідно із затвердженим на підприємстві графіком повер­нення автомобілів).

В умивальних слід передбачати гачки для рушників і одягу, ємності для рідкого мила або полиці для кускового мила. Біля умивальників завжди мають бути в достатній кількості мило і сухий чистий рушник або електрорушник.

На підприємстві, де можлива дія на шкіру шкідливих речо­вин, працюючі забезпечуються миючими і знешкоджувальними речовинами. Забороняється використовувати для цього пральні порошки.

Душові обладнуються відкритими кабінами, що огороджуються ³ трьох боків, а також індивідуальними змішувачами гарячої і холодної води. Кабіни відокремлюються одна від одної перегоро­дками із вологостійких матеріалів висотою від підлоги 1,8 м, які не доходять до підлоги на 0,2 м. Розміри відкритих кабін у плані повинні бути не менше 0,9 х 0,9 м. При душових можуть

* знаменнику зазначено ширину проходу між рядами шаф без лав.

95

влаштовуватися приміщення парильних і мікробасейни (сауна) Нереддушові, що призначені для витирання тіла і перевдягання повинні бути обладнані лавками шириною 0,3 м і довжиною 0,8 м на одну душову сітку. Над лавками повинні бути гачки для одягу та рушників і полиці для туалетних речей. Відстань між рядами лавок повинна бути не менше 1 м.

Кількість санітарних приладів - підлогових чаш (унітазів) і пісуарів - у вбиральнях, розташованих у виробничих приміщен­нях, повинна братися з розрахунку один санітарний прилад на 18 чоловіків і 12 жінок у найбільш чисельній зміні, а в убираль­нях, розташованих в адміністративних будівлях, - з розрахунку один санітарний прилад на 45 чоловіків і 30 жінок. Вхід в уби­ральню повинен бути через тамбур. При вбиральнях передбача­ються умивальники із розрахунку один умивальник на 4 унітази і на 4 пісуари, але не менше одного умивальника на кожну вби­ральню. У чоловічих убиральнях дозволяється улаштовувати замість індивідуальних лоткові пісуари з настінним зливом.

При кількості жінок, що працюють в найбільш чисельну змі­ну, від 15 і більше має бути передбачене приміщення для особис­тої гігієни жінок з гігієнічним душем (кабіна розмірами в плані 1,8 х 0,9 м, яка розміщується в жіночій убиральні та має вхід із тамбура вбиральні). При великій кількості жінок кількість ка­бін особистої гігієни жінок має братися з розрахунку 1 кабіна на 75 жінок. У цих приміщеннях повинні бути передбачені місця для роздягання і вмивальник.

Для прання, хімчистки і ремонту спецодягу і спецвзуття на підприємстві повинні передбачатися пральня і відділення хімчи­стки з приміщеннями для ремонту одягу і взуття.

Допускається організація однієї пральні або одного відділен­ня хімчистки для групи близько розташованих підприємств, а також організація прання, хімчистки і ремонту спецодягу і спец­взуття за угодами з відповідними підприємствами побутового обслуговування. Прання і хімчистка спецодягу здійснюються під­приємством за його рахунок за графіком у строки, встановлені з урахуванням виробничих умов. На цей час працюючим слід ви­давати змінні комплекти.

При кількості працюючих у найбільш чисельній зміні 200 чоловік і більше слід передбачати їдальню, а при меншій кілько­сті працюючих - їдальню-роздавальню.

96

При кількості працюючих у найбільш чисельній зміні менше 30 чоловік допускається передбачати кімнати для приймання їжі з розрахунку 1 м² на кожного відвідувача, але не менше 12 м², які обладнуються умивальником, стаціонарним кип'ятильником, плитою для підігрівання їжі, холодильником.

3.2. Нормалізація санітарно-гігієнічних умов прані

Виробниче освітлення

Виробниче освітлення, правильно спроектоване і виконане, вирі­шує такі питання: поліпшує умови зорової роботи, знижує втому, сприяє підвищенню продуктивності праці і якості продукції, бла­готворно впливає на виробниче середовище, справляючи позитив­ний психологічний вплив на робітника; підвищує безпеку праці і зменшує травматизм на виробництві.

Природне освітленняза спектральним складом найбільш
прийнятне. Природне освітлення у виробничих, допоміжних і побу­
тових приміщеннях повинно відповідати вимогам СНиП П-4-79
«Естественное и искусственное освещение». ^

Приміщення для зберігання транспортних засобів, складські приміщення, а також інші приміщення, де не передбачене постійне перебування працюючих, можуть бути без природного освітлення.

Коефіцієнт природної освітленості для приміщень профілак­тичного обслуговування і ремонту транспортних засобів слід брати: при боковому освітленні в середньому 1,0; при верхньому або верхньому та боковому освітленні в середньому 3,0.

Вікна, розташовані з сонячної сторони, повинні бути оснаще­ні пристосуваннями, які б забезпечували захист від прямих соня­чних променів.

Забороняється захаращувати вікна та інші світлові прорізи стелажами, матеріалами, обладнанням.

Світлові прорізи верхніх ліхтарів повинні бути засклені ар­мованим склом. Якщо замість армованого скла застосовується звичайне, то під ліхтарями повинна бути підвішена металева сіт­ка для захисту працюючих від можливого випадання скла. Очи­щати віконне скло і ліхтарі необхідно залежно від ступеня за­бруднення, але не менше 2 разів на рік.

97

Таблиця 3.3. Вимоги до рівня природного освітлення робочих місць на основних дільницях ремонтних майстерень

Виробнича дільниця Розряд КПО,%

зорових ---------------- 1---------------- —

робіт (СНиП верхнє та бічне

И-4-79) комбіноване освітлення освітлення

Розбирання і миття IV б 4 1,2-1,3

Дефектування III б 5 1,6-2,0

Ремонт електрообладнання III б 5 1,6-2,0

Складання III в 4 1,6-2,0

Комплектування (IV б 5 1,2-1 ,5

Проварювально-сушильна IV б 4 1,6-2,0

Випробувальна III в 5 2

Для забезпечення безпеки при очищенні вікон, ліхтарів слід використовувати спеціальні пристрої (драбини-стрем'янки, по­мости тощо).

Норми освітлення виробничих приміщень галузі наведено в табл. 3.3.

Штучне освітлення.Освітлення приміщення та робочих місць в ньому може бути вирішене улаштуванням загального або ком­бінованого освітлення, тобто загального і місцевого освітлення. Загальним називають освітлення, коли світильники освітлюють все приміщення. Місцеве - призначене тільки для певного робо­чого місця: освітлює прилеглу площу.

Приміщення і робочі місця повинні забезпечуватися штуч­ним освітленням, достатнім для безпеки виконання робіт, пере­бування і переміщення людей згідно з СНиП ІІ-4-79.

Штучне освітлення у виробничих приміщеннях і на робочих місцях залежить від характеру робіт, що виконуються, і повинно забезпечувати освітленість згідно з нормами, наведеними в табл. З.4.

Освітленість території підприємства, під'їздів, проїздів транс­портних засобів, пішохідних доріжок і небезпечних зон повинна бути не менше 2 лк.

Робоче освітлення в приміщеннях мийки, профілактичного обслуговування та ремонту, діагностування транспортних засо­бів, виконання шиномонтажних робіт повинно бути загальним локалізованим, а в приміщеннях для зберігання транспортних засобів - загальним рівномірним.

98

Таблиця 3.4. Норми освітленості для виробничих приміщень

Найменування приміщень, Площина Розряд Освітленість, лк

споруд нормування зорової — І —

та^сота' ^P°⁶°™ -м^іно- загаль-

ваному ному
від підлоги, м . ' .

^{н w} освітленні освітленні

Мийка транспортних засобів на В - на Villa 75

механічних лініях автомобілі

Мийка та прибирання В-на VI 150

транспортних засобів, зарядки автомобілі;

акумуляторних батарей, Г - 0 8
кислотна, компресорна

Оглядові канави, естакади, Г-низ VI 150

підйомники автомобіля

Приміщення профілактичного В - на Va 200

обслуговування, ремонту та автомобілі

діагностування транспортних засобів

Дільниці:

шиномонтажна, вулканізаційна Г-0,8 Va 200

ковальсько-ресорна, Г - 0,8 Va 200

зварювальна

фарбувальна, В - на 1V6 200

фарбоприготувальна автомобілі;

Г-0,8

ремонту акумуляторів Г-0,8 V6 200

оббивальна, деревообробна, Г-0,8 IVb 400

ремонту таксометрів і

радіоапаратури

мідницька, кузовна Г-0,8 IV6 500

ремонту паливної апаратури, , Г-0,8 IVa 750

електрообладнання, агрегатна, моторна, ремонту обладнання (ОГМ)

Приміщення для зберігання підлога VIII6 50

транспортних засобів, коридори, проходи, переходи

Відкриті майданчики для підлога XII 5

зберігання автомобілів

Склади підлога Villa 75

Санітарно-побутові приміщення підлога Villa 75

Примітки

1- У табл. 3.4 норми освітлення наведені при застосуванні газорозряд­них ламп.

2. Освітленість при застосуванні ламп розжарювання необхідно знижу. ]
вати за шкалою освітленості:

- на один ступінь при системі загального освітлення для розрядів І- І V і VII, а також при системі комбінованого освітлення, якщо нормо­вана освітленість становить 750 лк і більше;

- на два ступеня при системі загального освітлення для розрядів VI і VIII.

3. Нормовані значення освітленості в люксах, які відрізняються на один ступінь, слід брати за шкалою: 0,2; 0,3; 0,5; 1; 2; 3; 5; 7; 10; 20; 30; 50; 75; 100; 150; 200; 300; 400; 500; 600; 750; 1000.

4. Освітленість для системи комбінованого освітлення є сумою освітлено­сті від загального і місцевого освітлення.

При виконанні в приміщеннях робіт I-V розрядів освітле­ність проходів, проїздів та інших місць, де роботи не виконують­ся, повинна бути не менше 75 лк при газорозрядних лампах і не менше ЗО лк - при лампах розжарювання. Освітленість робочих місць, яка створюється світильниками загального освітлення в системі комбінованого, повинна бути не менше 150 лк при газо­розрядних лампах і 50 лк - при лампах розжарювання.

Лампи розжарювання і газорозрядні лампи місцевого і зага­льного освітлення повинні мати абажури-відбивачі і встановлю­ватися таким чином, щоб виключити засліплюючу дію світлово­го потоку. Застосовувати відкриті лампи забороняється. Конс­трукція світильників місцевого освітлення повинна передбачати можливість змінювати напрям світлових променів на робочу по­верхню. Поряд з робочим освітленням, улаштування якого є обо­в'язковим у всіх приміщеннях і на освітлювальних територіях для забезпечення нормальної роботи, проходу людей і руху транс­порту, передбачається також аварійне освітлення.

Аварійне освітлення необхідне в тих випадках, коли воно потрібне для подальшої роботи, закінчення виробничого циклу і евакуації людей із приміщення при раптовому відключенні робо­чого освітлення. Аварійне освітлення для продовження роботи в приміщеннях, де відключення робочого освітлення недопустиме через можливе виникнення пожежі, вибуху, отруєння або травму­вання працюючих внаслідок порушення нормального обслугову­вання механізмів, повинне забезпечувати освітлюваність робочої поверхні не менше 5% від норми, встановленої для загального робочого освітлення цих приміщень, але не менше 2 лк.

Для евакуації людей аварійне освітлення встановлюється в приміщеннях з кількості працюючих 50 і більше осіб у місцях, небезпечних для проходу людей, в основних проходах і на сходах

100

для евакуації людей (запасний вихід). Воно повинне забезпечу­вати освітленість підлоги, основних проходів і східців не менше 0,5 лк в приміщеннях і не менше 0,2 лк на відкритих територіях.

Світильники робочого освітлення та світильники аварійного освітлення у виробничих і допоміжних приміщеннях, на терито­ріях, що освітлюються, повинні живитися від різних незалежних джерел. Світильники аварійного освітлення повинні автоматич­но включатися при раптовому відключенні робочого освітлення. Приміщення для ацетиленового генератора повинне мати зовні­шнє електричне освітлення через закриті наглухо фрамуги вікон, спеціально обладнані в стінах ніш, або через ліхтарі спеціально­го типу.

Для освітлення автомобілів, встановлених на оглядовій кана­ві, підйомнику, естакаді, світильники загального освітлення слід мати у своєму розпорядженні не над автомобілем, а збоку. Це забезпечує найбільш раціональне освітлення при технічному обслуговуванні. Світильники встановлюють рядами, паралель­ними до стін з вікнами. Люмінесцентні світильники бажано роз­вішувати безперервними рядами. За наявності в одному примі­щенні двох прямоточних оглядових канав, крім установки сві­тильників збоку вздовж стін будівлі, необхідно встановлювати їх також і між канавами.

Найбільш раціональне освітлення автомобілів, установлених на потоковій лінії, показане на рис. 3.4.

Воно складається зі світильників: загального освітлення (2); локалізованого освітлення об'єктів роботи з боку автомобіля (1) і встановлених у нішах оглядових канав (3). На кожному посту розташовані по дві розетки для переносних ламп розжарювання напругою 12 В.

В оглядових канавах, як прямоточних, так і тупикових, світи- ; льники з люмінесцентними лампами слід розташовувати по оби-1 два боки канави в нішах (рис. 3.5).

Ніші розташовують в шаховому порядку або одна проти оа-Ш ної. Більшість канав на автотранспортних підприьмствах має прямокутні ніші, що не забезпечує достатньої освітленості авто­мобіля знизу.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. IX. Відомості про військовий облік
3. IX. Відомості про військовий облік
4. А. В. Дудник 1 страница
5. А. В. Дудник 10 страница
6. А. В. Дудник 11 страница
7. А. В. Дудник 12 страница
8. А. В. Дудник 2 страница
9. А. В. Дудник 3 страница
10. А. В. Дудник 4 страница
11. А. В. Дудник 5 страница
12. А. В. Дудник 6 страница

Переглядів: 498