• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Правова система, правова сім’я.

1. Поясніть поняття правова система, правова сім'я.

2.Які елементи включає правова система?

3. Порівняйте поняття система права та правова система,

4*. Складіть порівняльну таблицю відомих вам правових сімей.

5*. Визначте, до якої правової сім’ї належить правова система Украї­ни. Свою думку обґрунтуйте.

Наведіть приклади відносин, у яких вам доводилося брати участь, що регулюють норми права.

ТЕМА 9. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОСВІДОМІСТЬ

§ 27. Правові відносини

і. Поняття та ознаки правовідносин.

Кожному з нас у житті постійно доводиться спілкуватися з ін­шими людьми. Ви домовляєтеся з приятелем про спільне трену­вання, з дівчиною — про зустріч, за проханням батьків купуєте продукти в магазині, позичаєте олівець у свого однокласника, влаштовуєтеся на роботу у вільний від навчання час. У кожному із цих випадків ви вступаєте в певні відносини з іншими людьми.

Проаналізуйте наведені ситуації й висловіть припущення, які з них регулюються нормами права, а коли діють інші соціальні норми.

Ми вже знаємо, що норми права регулюють лише найважливі­ші соціальні відносини, велика ж кількість інших регулюється ін­шими соціальними нормами.

Соціальні відносини, які регулюються нормами права, нази­вають правовідносинами.

Правові відносини мають певні ознаки. Насамперед вони є особливим видом соціальних відносин, їх учасниками стають лю­ди або інші передбачені законодавством учасники правовідносин. Правові відносини містять певний економічний, політичний, соціальний або інший зміст, який має важливе значення для їх учасників.

Обов’язковою ознакою є їхнє регулювання за допомогою норм права. Будь-які соціальні відносини мають певне регулювання. Воно може здійснюватися за допомогою моралі, релігійних норм тощо, однак саме правовідносини додатково регулюються також і нормами права.

Ще однією ознакою правовідносин є їх свідомий характер. Пра­вовідносини виникають унаслідок вольових дій людей, на відміну від інших соціальних відносин, які можуть часом виникнути сти­хійно.

Правові відносини характеризуються наявністю в них подвій­ного змісту. З одного боку, змістом будь-яких правовідносин є пра­ва й обов’язки учасників, а з іншого — реальні дії учасників право­відносин.

Ще одна особливість — можливість захистити правовідносини за допомогою держави. В інших суспільних відносинах учасники не можуть розраховувати на підтримку з боку держави, у разі ж по­рушення з боку учасників правовідносин можливе застосування державного примусу.

Передусім правовідносини можна класифікувати за галузями права, нормами яких вони регулюються. Дарування породжує ци­вільні правовідносини, одруження — сімейні, а влаштування на ро­боту — трудові. Кількість видів правовідносин за галузями права відповідатиме кількості існуючих галузей права.

Іншим видом поділу правовідносин є поділ залежно від кіль­кості суб’єктів — учасників правовідносин. Прості правовідносини передбачають участь у них лише двох сторін. Саме такими є біль­шість із них, приклади яких наводилися раніше. Однак іноді в пра­вовідносинах беруть участь, маючи відповідні права та обов’язки,

більше двох суб’єктів. Так відбувається, коли особа бере в борг під поруку іншої особи (у цьому випадку в правовідносинах беруть участь: той, хто бере в борг, той, хто дав у борг, а також той, хто дав поруку за боржника).

Поділ на односторонні та двосторонні визначає характер обов’язків учасників правовідносин. Двосторонні правовідносини передбачають, що кожна із сторін має як права, так і обов’язки. Такими є купівля-продаж, оренда, шлюб тощо. А от дарування є прикладом односторонніх правовідносин — одна сторона (обдаро­ваний) має лише права, а інша (дарувальник) — тільки обов’язки.

Правовідносини можна також класифікувати за характером зобов’язань суб’єкта правовідносин. Якщо суб’єкт повинен вчи­нити певні дії (як при влаштуванні на роботу, укладанні шлюбу), правовідносини вважають активними. Якщо ж суб’єкт має утри­матися від учинення певних дій, то йдеться про пасивні правовід­носини.

Іноді правовідносини поділяють залежно від того, які елемен­ти правової норми діятимуть у цьому випадку, які функції викону­ють правовідносини. Якщо йдеться про правомірні дії учасників правовідносин, вони керуються диспозицією відповідної правової норми — це регулятивні правовідносини. Якщо ж для регулюван­ня відносин доведеться звернутися до санкції норми права, тобто в діях учасників є порушення, то йтиметься про охоронні правовід­носини.

3. Структура правовідносин.

Правовідносини є досить складним явищем. Вони мають певну структуру.

Суб’єкт правовідносин — фізична або юридична особа, яка є учасником правовідносин і має юридичні права та обов'язки.

Докладніше про суб’єкти правовідносин ітиметься в наступному параграфі підручника.

Об’єкт правовідносин — явища й предмети навколишнього світу, на які направлені права й обов’язки учасників правовідно­син, щодо яких виникають правовідносини. Ураховуючи різнома­нітність правовідносин, надзвичайно широким і різноманітним є й коло об’єктів правовідносин.

Об’єкти

правовідносин

)

Найчастіше об’єктами правовідносин стають матеріальні блага: різноманітні речі, гроші, цінності. Саме вони є об’єктом купів- лі-продажу, дарування тощо. Іноді в окрему групу об’єктів право­відносин виокремлюють цінні папери — акції, облігації, чеки тощо. Нематеріальні особисті блага — це життя, свобода, честь і гідність, право на ім’я, недоторканність. Найчастіше нематеріальні блага стають об’єктом кримінальних, адміністративних правовідносин — гак, життя є об’єктом убивства, гідність виступає об’єктом наклепу тощо. Досить часто в цивільних, господарських правовідносинах об’єктом стають поведінка, дії, послуги. В договорі про ремонт квар­тири об’єктом виступають послуги, які будуть надані, у договорі із викладачем про підготовку випускника до зовнішнього незалежно­го оцінювання об’єктом буде його робота, його дії. Об’єктом право­відносин можуть стати результати духовної творчості — літера­турний чи художній твір, кіносценарій чи кінокартина, відкриття, винаходи, які можуть бути продані, подаровані, можуть бути укла­дені договори щодо порядку їх використання.

Третя складова правовідносин — їх зміст. При цьому зміст пра­вовідносин включає фактичний та юридичний зміст. Фактичний зміст (іноді його називають матеріальним змістом) — це фактич­на поведінка, яку здійснює суб’єкт правовідносин. Фактичним змістом купівлі-продажу є передача грошей покупцем продавцеві й зустрічна передача товарів. Юридичний зміст правовідносин — це суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників правовід­носин. При купівлі -продажу, наприклад, покупець має право отри­мати повну та достовірну інформацію про товар, зобов’язаний сво­єчасно сплатити покупку й забрати товар, а продавець повинен падати згадану інформацію, забезпечити належну якість товару, передати товар у встановлений строк тощо.

Соціальні відносини, які регулюються нормами права, нази­вають правовідносинами. Вони виникають у різних сферах су­спільного життя. Існує чимало видів правовідносин залежно від кількості учасників, співвідношення їхніх обов’язків, характеру зобов’язань тощо. Правовідносини мають складну структуру, яка включає суб’єкти, об’єкти й зміст правовідносин.

Правовідносини, суб’єкт правовідносин, об’єкт правовідно­син, зміст правовідносин.

1. Поясніть поняття правовідносини, суб'єкт правовідносин, об'єкт правовідносин, зміст правовідносин.

2. Назвіть ознаки правовідносин.

3. Які елементи правовідносин вам відомі?

4. Назвіть види правовідносин.

5. Наведіть приклади правовідносин, які належать до різних їх видів.

6. Порівняйте правовідносини та інші види соціальних відносин.

7*. Наведіть приклади правовідносин, у яких вам доводилося брати участь, і визначте в наведених прикладах елементи правовідно­син.

§ 28. Суб’єкти правовідносин

і. Поняття та види суб’єкта правовідносин.

Одним із невід’ємних елементів правовідносин є їх суб’єкти, ад­же в будь-які відносини вступають певні особи.

Пригадайте, що таке суб'єкт правовідносин.

Можна виокремити декілька ознак суб’єктів правовідносин. Будь-який учасник правовідносин повинен мати можливість брати участь у правовідносинах. Для цього він має бути відокремлений від інших, а також здатним самостійно формувати та висловлюва­ти свою волю.

Крім того, суб’єкт правовідносин повинен мати певні юридичні властивості. Для того щоб брати участь у правовідносинах, особа по­винна мати правосуб’єктність, тобто правоздатність і дієздатність.

Суб’єктами правовідносин можуть бути різні особи.

Суб’єкти

правовідносин

Фізичні ] [ Юридичні

особи і І особи

Фізичні особи — це громадяни України, іноземці, особи без громадянства. Фактично учасником правовідносин може бути будь-яка людина.

Учасниками можуть бути йюридичні особи — організації, за­реєстровані в установленому порядку. Суб’єктами правовідносин

можуть бути підприємства, установи, організації, сама держава, те­риторіальні громади — міста, села, області та райони тощо. Юри­дична особа повинна мати певні ознаки, зокрема власне наймену­вання. В неї є власне відокремлене майно, рахунок у банку, печатка. Юридична особа виступає в правових відносинах від свого власно­го імені, вона може бути відповідачем і позивачем у суді.

2. Правосуб’єктність.

Правосуб’єктність — це здатність фізичних і юридичних осіб у встановленому порядку бути суб’єктами правовідносин, носія­ми суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

При цьому необхідно зазначити, іцо правосуб’єктність юридич­ної особи виявляється в її компетенції. Це поняття включає ті пра­ва й обов’язки, що має юридична особа, які необхідні їй для вико­нання своїх функцій. Для юридичної особи час виникнення й припинення правоздатності й дієздатності, як правило, збігаються, вони виникають і припиняються одночасно. При цьому від імені юридичної особи діють визначені її статутом органи.

Для фізичної особи правосуб’єктність складається з кількох складових.

)

( Правоздатність ) Дієздатність ДеліктоздатністіР)

Правоздатність — здатність особи мати юридичні права й обов’язки. Уперше це поняття було запроваджено французьким цивільним кодексом 1804 р. (так званим кодексом Наполеона). Відповідно до законодавства України, правоздатність фізичної осо­би виникає з моменту її народження і зберігається аж до смерті.

У сучасному світі не може існувати людини, яка не має пра­воздатності. Більше того, жодна людина не може навіть за влас­ним бажанням відмовитися від правоздатності. Вона невід’ємна від особи, не залежить від віку, професії, статі й інших обставин. Правоздатність не може передаватися іншим особам. Кожна лю­дина має однакову правоздатність, у принципі особа може мати будь-які права з тих, які передбачені законодавством. Однак реа­льно конкретна людина в певний момент користується лише час­тиною потенційно можливих для неї прав, але це не означає різ­ницю в рівні правоздатності. Держава також не має права позбавити особу правоздатності, однак в окремих випадках пра­воздатність особи може бути обмежена. Так, у разі скоєння право­порушення можливе обмеження права особи на свободу, права

розпоряджатися своїм майном, займати певні посади тощо. Як правило, таке обмеження є тимчасовим.

Розрізняють три види правоздатності — загальну, галузеву та спе­ціальну. Загальна правоздатність передбачає можливість фізичної чи юридичної особи брати участь у правовідносинах узагалі. Таку пра­воздатність фізична особа має з моменту народження, а юридична — з моменту реєстрації. Галузева правоздатність передбачає можли­вість участі особи в правовідносинах певної галузі права. При цьому вік, з якого особа може брати участь у правовідносинах певної галузі права, у різних галузях суттєво відрізняється. Так, учасником трудо­вих правовідносин може бути особа лише з 14 років. Спеціальна пра­воздатність визначає можливість особи брати участь у конкретному виді правовідносин, зокрема у зв’язку з набуттям певного статусу. Так, спеціальну правоздатність мають народні депутати, державні служ­бовці, працівники правоохоронних органів, військовослужбовці.

Можливість особи своїми діями набувати юридичних прав і обов’язків називають дієздатністю.

Обсяг дієздатності фізичної особи суттєво залежить від її віку. Повна дієздатність в Україні настає з 18 років. Потрібно зазначити, що законодавство передбачає можливість обмеження дієздатності особи й навіть визнання особи недієздатною. Обмеження дієздат­ності передбачено у випадку, коли особа зловживає алкоголем, нар­котиками й унаслідок цього ставить себе або свою сім’ю в складне матеріальне становище. Особа може бути визнана недієздатною, якщо вона внаслідок психічної хвороби не розуміє значення своїх дій або не керує ними. Рішення про обмеження дієздатності особи або визнання її недієздатною приймає суд.

Ще однією складовою правосуб’єктності є деліктоздатність — здатність особи нести юридичну відповідальність. Деліктоздат­ність фізичної особи в різних галузях настає в різному віці.

Пригадайте, у якому віці особа може бути притягнута до різних видів юридичної відповідальності.

3. Юридичні факти.

Настання, зміна або припинення правовідносин є наслідком певних життєвих обставин. При цьому юридичне значення мають не будь-які обставини, а лише ті, що передбачені нормами права. Життєві обставини, які передбачені нормами права та породжу­ють, змінюють або припиняють правовідносини, називають юри­дичними фактами.

Юридичні факти поділяють на декілька груп. Відповідно до то­го, чи є юридичний факт результатом свідомої діяльності людей, юридичні факти поділяють на дії та події.

Події не залежать від бажання особи або не повністю контролю­ються нею. Людина народжується без її бажання, але її поява по­роджує юридичні наслідки — виникнення прав у новонародженого й відповідних обов’язків у батьків. Смерть людини також, здебіль­шого, не залежить від її бажання, але зумовлює певні юридичні наслідки, зокрема вступ у дію норм, що регулюють набуття спад­щини. Юридичні наслідки спричиняють також дії природи, тварин, стихійні лиха. Внаслідок цього може виникнути право на страхові виплати, компенсацію збитків. Юридичні наслідки також пород­жує настання певних строків. Так, відбуття строку покарання при­пиняє обмеження прав людини, настання вісімнадцятирічного віку приводить до набуття особою повної цивільної дієздатності тощо.

Інша група юридичних фактів пов’язана з вольовими діями лю­дей.Дії людей поділяють на правомірні — тобто такі, що відпові­дають вимогам закону, і неправомірні — такі, що суперечать їм. Неправомірні дії називають правопорушеннями. Вони спричи­няють юридичну відповідальність.

Правомірні дії також поділяють на дві групи. Юридичними ак­тами називають дії, у яких особа свідомо бажає настання певних юридичних наслідків. Людина свідомо укладає договір про оренду, поступає на роботу або звільняється, поступає в школу чи інститут тощо. Однак іноді людина вчиняє певні дії, які спричиняють юри­дичні наслідки, незалежно від її бажання. Так відбувається, коли особа створює художній твір (в автора виникають авторські права), знаходить скарб (виникає право на винагороду) тощо. Такі дії на­зивають юридичними вчинками.

До структури правовідносин належать суб’єкти правовідносин. Суб’єктами правовідносин можуть бути фізичні та юридичні особи. Для участі в правовідносинах особи повинні мати правосуб’єкт- ність, яка включає правоздатність, дієздатність і деліктоздатність.

Виникнення, припинення та зміна правовідносин є наслідком юридичних фактів. Юридичні факти поділяють на події, які не за­лежать від волі людей, та дії, що є результатом свідомих дій лю­дей. Дії можуть бути правомірні й неправомірні.

Читайте також:

1. Административно-правовая защита ребенка
2. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
3. АКЦІОНЕРНА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА ПІДПРИЄМСТВ
4. Англо-американська правова система
5. Банк і його операції. Правова природа банківської діяльності
6. Будова систем: підсистема, елемент, структура, зв'язок.
7. Бюджет як економічна і правова категорія
8. Бюджет як економічна і правова категорія. Значення бюджету.
9. Валютна система - це державно-правова форма організації валютних відносин. Слід розрізняти національну, міжнародну (регіональну) та світову валютні системи (ВС).
10. Види підприємницької діяльності, їх загально-правова характеристика
11. Види суб’єктів підприємництва та їх загальна правова характеристика
12. Визначення поняття, система, зміст митного режиму

Переглядів: 4150