• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Дієздатність, правоздатність, деліктоздатність, право- суб’єктність, юридичні факти.

1. Поясніть поняття дієздатність, правоздатність, деліктоздатність, правосуб’єктність, юридичні факти.

2. Порівняйте

А правоздатність і дієздатність Б юридичні дії та події В юридичні та фізичні особи Г загальну, галузеву та спеціальну дієздатність

3. Наведіть приклади юридичних фактів, що вам траплялися в житті. 4*. Висловіть свою думку щодо доцільності зниження (або підвищен­ня) віку набуття особою повної дієздатності.

§ 29. Правосвідомість

1. Поняття та види правосвідомості.

Людина — свідома істота. У своєму житті вона сприймає навко­лишній світ, оцінює його, виробляє власні погляди на все,тцо її ото­чує, з чим вона має справу. Не є винятком і право, правовідносини, правові норми.Сукупність ідей, теорій, відчуттів, емоцій, погля­дів тощо, у яких відображається ставлення людини, соціальної групи, суспільства в цілому до існуючого або бажаного права, форм і методів правового регулювання, називають правосві­домістю.

Правосвідомість є лише однією з форм суспільної свідомості, вона існує разом із політичною, моральною, релігійною свідомістю та взаємодіє з ними. Правосвідомість відтворює життя суспільства й формується ним. Саме тому вона обумовлена рівнем соціально- економічного розвитку, особливостями історичного розвитку, рів­нем культури суспільства. Правосвідомість включає різноманітні елементи — ідеї, теорії, почуття, емоції, погляди та інші компонен­ти. Носіями правосвідомості є різні суб’єкти права й різні соціаль­ні групи. Вона суттєво впливає на дії суб’єктів права в певних си­туаціях, орієнтує їх у різноманітних правових ситуаціях, допомагає їм робити вибір, обирати варіанти поведінки.

Визначають декілька видів правосвідомості. Передусім можна розрізнити види правосвідомості залежно від її носія. Адже певну правову свідомість має кожна людина — це буде індивідуальна правосвідомість. Свої погляди на право має й кожна соціальна гру­па — розуміння й ставлення до права учнів молодшої школи та старшокласників буде відрізнятися, так само неоднаковим буде ставлення до права професійних юристів і представників інших професій. Іноді суттєво відрізняється правосвідомість представни­ків різних регіонів держави, різних національних або релігійних груп тощо. Такий вид правосвідомості називають груповим. Однак при всій різниці правової свідомості представників різних соціаль­них груп у будь-якій державі поступово формується правосвідо­мість, яка характерна для більшості населення держави. Правосві­домість, яка притаманна більшості населення певної держави, на­зивають масовою (суспільною) свідомістю.

Крім цього, правосвідомість поділяють на звичайну (повсяк­денну), професійну (спеціалізовану) та наукову (теоретичну). Зви­чайна правосвідомість характерна для більшості населення. Вона формується під впливом повсякденного життя людей, які не пов’язані професійно з правом, не мають спеціальної юридичної освіти. Для осіб, які мають більш високий рівень професійної під­готовки в галузі права, достатній професійний досвід у цій галузі, передусім юристів-практиків, характерним є професійний рівень правосвідомості. Вони володіють достатнім рівнем знань про пра­во, а також досвід застосування цих знань у повсякденному житті. Існує ще один рівень правосвідомості — науковий (або теоретич­ний), який притаманний для спеціалістів-науковців у галузі права, які ведуть наукові дослідження, професійно вивчають право. їхні дослідження стають основою для подальшого розвитку права, а іноді впливають і на формування інших рівнів правосвідомості.

$

2. Структура правосвідомості.

Правосвідомість є досить складним явищем, яке має певну структуру.

Правова ідеологія — це сукупність правових поглядів, ідей, ідеалів, принципів, понять, які засновані на певному соціальному досвіді й наукових знаннях і можуть бути закріплені в діючій сис­темі права й законодавства. Так, до правової ідеології належать принципи права в цілому й окремих його галузей; поняття, якими користуються правознавці; теорії, які покладено в основу системи правових норм. При цьому більшість елементів правової ідеології закріплюють у правових нормах.

Правова психологія включає почуття, емоції, настрої, які лю­дина, суспільство відчуває щодо правових норм, правових відносин, інших явищ правового життя суспільства. Хоча правова психологія безпосередньо не закріплена в правових нормах, вона може впливати на розвиток правової системи. Так, саме під впливом настроїв су­спільства було прийнято рішення про посилення відповідальності за торгівлю людьми, більшість населення схвально сприйняла прийняті рішення про боротьбу з курінням, про запровадження більш жорст­ких санкцій щодо порушників Правил дорожнього руху.

Між цими двома компонентами правосвідомості виникає взаєм­ний вплив. Правова ідеологія дає певні орієнтири для правової психо­логії, саме її складові — теорії, ідеї, принципи — стають об’єктом оці­нювання з боку правової психології. У свою чергу, правова психологія значною мірою визначає напрям і шляхи розвитку правової ідеології.

3. Правова культура.

Правова культура — система духовних і матеріальних цінно­стей у сфері функціонування права. При цьому необхідно зазна­чити, що потрібно розрізнятиправову культуру особистості й пра­вову культуру суспільства.

Правова культура особистості включає знання, уміння, навички, емоції та проявляється в правомірній діяльності й поведінці особи.

Показниками правової культури особи є передусім знання та розуміння права. Також правову культуру визначає повага до пра­ва, яка базується на власному переконанні особи. Виявом культури є правова активність особи, а також звичка діяти відповідно до норм права.

Правова культура суспільства визначається рівнем правосвідо­мості громадян і посадових осіб, рівнем їхнього переконання в не­обхідності діяти відповідно до вимог правових норм. Однак право­ва культура суспільства визначається не лише правосвідомістю окремих осіб, а й рівнем досконалості законодавства держави, тим, наскільки воно досконале, справедливе, науково обґрунтоване. Правова культура визначається також рівнем законності та право­порядку, який існує в державі, рівнем й ефективністю роботи пра­воохоронних органів.

Так само, як і в правосвідомості, визначають два рівні правової культури. Один рівень правової культури — звичайний, який прита­манний для більшості населення. Він обмежується загальними знаннями про право та його норми. Другий — професійний рівень. Він виникає в людей, які професійно займаються правом, — юрис­тів. їм властиві більш глибокі й упорядковані знання в галузі права.

Систему заходів, які здійснюють державні та недержавні ор­гани й організації, спрямовані на формування в громадян належ­ного рівня правосвідомості й правової культури, називають пра­вовим вихованням. Для реалізації завдань правового виховання
використовують засоби масової інформації — статті в газетах і жур­налах, телевізійні та радіопередачі, спеціальні сайти в мережі Інтернет. Виходить друком чимало юридичної літератури для різних категорій населення — від дітей до професійних юристів. Працівники правоохоронних органів, інші юристи зустрічаються з населенням, насамперед із молоддю, знайомлячи зі своєю роботою, з нормами права тощо.

Важливою складовою правового виховання є правова освіта, що має забезпечити ознайомлення громадян з основами законо­давства відповідної держави, їхніми правами й обов’язками, поряд­ком їх використання та захисту. При цьому треба зазначити, що в Україні правова освіта здійснюється відповідно до Національної програми правової освіти населення, затвердженої Указом Прези­дента України. З метою виконання завдань правової освіти в шко­лах запроваджено вивчення правознавства, проводять різноманітні заходи — олімпіади, турніри, конкурси. Заходи з правової освіти проводять навіть у дошкільних навчальних закладах.

У будь-якому суспільстві формується правова свідомість. Залежно від носія, розрізняють індивідуальну, групову й суспіль­ну правосвідомість. Правосвідомість може мати побутовий, про­фесійний та науковий рівень.

Елементами правосвідомості є правова ідеологія та правова психологія, які розкривають різні види свідомості.

З метою формування високої правосвідомості, правової куль­тури в державі створено систему правового виховання, складовою якого є правова освіта.

Читайте також:

1. Адвокатське бюро, колегія адвокатів, адвокатські фірми, адвокатські контори, юридичні консультації
2. Адвокатські контори, юридичні консультації
3. Адміністративно-правові відносини та юридичні факти
4. Б/. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права.
5. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС В ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В ЮРИДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ
6. В ЮРИДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ
7. ВИКОРИСТАННЯ СУДОВОЇ БУХГАЛТЕРІЇ В ЮРИДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ
8. ВОПРОС Функції, принципи та юридичні властивості Конституції України
9. Гражданская процессуальная право- и дееспособность иностранных лиц.
10. Дебітори –це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій, заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів та інших активів.
11. Державна реєстрація поширюється на усі юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців.

Переглядів: 2137