Основними параметрами горючих властивостей рідин являються температури спалаху, займання і самозаймання, а також концентраційні і температурні межі суміші парів рідин з повітрям.
В залежності від температури спалаху парів рідини поділяються на 2 класи:
І - легкозаймисті речовини (ЛЗР) з температурою спалаху не вище 61 °С (у закритому тиглі) або 66°С (у відкритому тиглі). До таких рідин відносяться : бензин, ацетон та ін.
П - горючі рідини (ГР) з температурою спалаху вище 61 °С або 66°С (відповідно \ у закритому та відкритому тиглі).
Горючі гази.
Основними параметрами вибухонебезпечності горючих газів (ГГ) являються нижня і верхня концентраційна межа займання. Проміжок між нижньою і верхньою концентраційними межами називають областю займання. Тільки в цій області суміш здатна займатися від джерела займання з подальшим розповсюдженням полум’я.
Наприклад, нижня і верхня межі займання у суміші з повітрям складають (%): для аміаку - 15-18, для водню - 4-75, для метану - 5-15. При концентраціях менше нижньої межі у суміші мало пального і тепла, що виділяється під час спалаху, недостатньо для займання інших часток. При концентраціях понад верхньої межі у суміші надто багато пального і займання не виникає через нестачу окислювача.
Горючий пил.
Вибухонебезпечність пилу характеризується нижньою концентраційною межею займання (вибуховості), яка визначається в грамах на кубічний метр (г/м3) і температурою самозаймання.
Пил в залежності від значення нижньої межі займання поділяється на вибухо - і пожежонебезпечний. До вибухонебезпечного відноситься пил з нижньою межею займання до 65 г/м3 (наприклад, алюмінієвий пил - 40 г/м3), до пожежонебезпечного вище 65 г/м3 (наприклад, деревний пил).