Для лінійних (див п. 1.1.5) електричних кіл, які ми зараз розглядаємо, справедливий так званий принцип взаємності (інколи його називають “властивість взаємності”, або “принцип оборотності”, який відображає певну симетрію властивостей лінійних кіл щодо розташування джерела живлення.
Нехай у колі є єдине ідеальне джерело напруги, спрямоване від точки в до точки а вітки q кола (рис. 1.46,а). Воно створює у вітці l струм Il, спрямований від точки d до точки с. Принцип взаємностіполягає в тому, що
Рис. 1.46
перенесення цього ідеального джерела до вітки (з його спрямуванням від точки dдо точки с (див. рис.1.46,б), призведе до того, що у вітці q потече від точки в до точки а струм Iq, який дорівнюватиме струмові Il у попередньому колі.
Величини Rql =Е/Il, та Rlq =Е/Iq, називають взаємними опорамивіток l та q, при цьому Rql = Rlq. Величини G q =1/ R q та G q =1/R qназивають взаємними провідностямивіток l та q (звісно, що G q = G q).
Існує також формулювання принципу взаємності для випадку, коли коло містить єдине ідеальне джерело струму (див., наприклад, підручник[5]).