• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Землі оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення

Землями оздоровчого призначення визнаються землі, що мають природні лікувальні властивості. Вони використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. На землях, що віднесені до цієї категорії, забороняється діяльність, яка суперечить їхньому цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. З метою дотримання відповідного режиму використання земель природоохоронного та оздоровчого призначення навколо них створюють охороні зони, округи та зони санітарної охорони. В межах цих охоронних зон забороняється передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам, діяльність яких не забезпечує охорону природних лікувальних властивостей і сприятливих умов для відпочинку населення. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристичних і екологічних стежок, маркованих трас; земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Територія України характеризується значною кількістю і різноманіттям оздоровчо-рекреаційних ресурсів. Площа об'єктів оздоровчо-рекреаційної мережі займає близько 7,7 млн. га (12,7% території України).

Землями історико-культурного призначення вважаються землі на яких розташовані:

а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями;

б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історично-культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;

в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, фонові забудови.

Правові, організаційні і соціально-економічні відносини у сфері охорони земель історико-культурного призначення з метою їхнього збереження в суспільному житі і захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і прийдешнього поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини».

Розподіл земельного фонду України за землевласниками, землекористувачами. Переважна більшість (99 %) власників землі і землекористувачів припадає на категорію громадян, яким надані землі у власність і користування. Причому, на одного власника землі і землекористувача припадає всього 0,34 га загальної площі та 0,32 га сільськогосподарських земель. Значна частина загальної площі території України (65,3%), сільськогосподарських земель (81,2%), відкритих заболочених земель (63,3%), відкритих земель без рослинного покриву (43,3%) та земель під водами (21,5%) прибуває у власності та користуванні сільськогосподарських підприємств.

Проведене реформування відносин власності в аграрній сфері було спрямовано на формування ефективного сільськогосподарського землекористувача. При цьому держава втратила монопольне право власності на земельні ділянки. Так, якщо в Україні на початок 2003 р. державна власність складала 100 % земельного фонду, то у 2013 р. вона зменшилась до мінімуму.

На цей період державна власність у земельному фонді України становила усього 2,6 % (рис. 1).

Рис. 1. Розподіл земель сільськогосподарського призначення за категоріями землевласників у 2013 році.

На кінець 2013 р. налічувалось 41726 фермерських господарств, у власності та користуванні яких знаходилося 4,3 млн. га сільгоспугідь, з них 4,2 млн. га ріллі. Середній розмір фермерських наділів у 2013 р. проти 2012 р. збільшився на 0,7 га і становив 103,3 га. Площі земель фермерів розширяються як шляхом укрупнення самих господарств, так і оренди земельних часток. Орендовані землі фермерських господарств станом на кінець 2013 р. складали 79,9% загальної площі землі, яка є в їх користуванні

Із введенням в дію нового Земельного Кодексу України (з 1.01.2002 p.), ліквідацією колективної форми власності та запровадженням комунальної власності на землю відбулися зміни у структурі землевласників, землекористувачів. На сьогоднішньому етапі виділяються наступні категорії власників і користувачів, перелік яких наводимо нижче.

І. Категорія сільськогосподарських підприємств включає:

1. Недержавні сільськогосподарські підприємства, в тому числі: колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські товариства, підсобні сільські господарства недержавних підприємств, установ і організацій, інші недержавні сільськогосподарські підприємства;

2. Державні сільськогосподарські підприємства, у т.ч.: радгоспи всіх систем, сільськогосподарські науково-дослідні установи і навчальні заклади, підсобні сільські господарства державних підприємств і установ, організацій, інші державні сільськогосподарські підприємства;

3. Міжгосподарські підприємства.

II. У категорії громадяни, яким надані землі у власність і користування, обліковуються:

1. Фермерські господарства;

2. Ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у т.ч. на земельних частках (паях);

3. Особисті господарства;

4. Ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибні ділянки);

5. Ділянки для садівництва, у т.ч.: колективне садівництво, індивідуальне садівництво;

6. Ділянки для дачного будівництва, у т.ч. кооперативне дачне будівництво, індивідуальне дачне будівництво;

7. Ділянки для гаражного будівництва, у т.ч.: кооперативне гаражне будівництво, індивідуальне гаражне будівництво;

8. Ділянки для городництва, у т.ч.: кооперативне городництво, індивідуальне городництво;

9. Ділянки для здійснення сільськогосподарської діяльності;

10. Ділянки для сінокосіння та випасання худоби.

III. До категорії «Заклади, установи, організації» віднесені:

1. Органи державної влади та місцевого самоврядування;

2. Громадські організації;

3. Заклади науки;

4. Заклади освіти;

5. Заклади культурно-просвітницького обслуговування;

6. Релігійні організації;

7. Заклади фізичної культури і спорту;

8. Заклади охорони здоров'я;

9. Заклади соціального забезпечення;

10. Кредитно-фінансові заклади;

11. Заклади торгівлі;

12. Заклади громадського харчування;

13. Заклади побутового обслуговування;

14. Заклади комунального обслуговування;

15. Екстериторіальні органи та організації;

16. Житлово-експлуатаційні організації;

17. Інші заклади, установи, організації.

IV. У категорії «Промислові та інші підприємства» обліковуються:

1. Підприємства добувної промисловості;

2. Металургійні підприємства з обробки металу;

3. Підприємства з виробництва та розподілу електроенергії;

4. Підприємства з виробництва будівельних матеріалів;

5. Підприємства харчової промисловості та з переробки сільськогосподарської продукції;

6. Підприємства інших галузей промисловості.

V. Категорія «Підприємства та організації транспорту і зв'язку» об'єднує:

1. Залізничний транспорт.

2. Автомобільний транспорт.

3. Трубопровідний транспорт.

4. Морський транспорт.

5. Внутрішній водний транспорт.

6. Повітряний транспорт.

7. Інші види транспорту.

VI. До категорії «Частини, підприємства, організації, установи, навчальні заклади оборони» відносять:

1. Міністерство оборони;

2. Міністерство внутрішніх справ;

3. Національну гвардію;

4. Державний комітет у справах охорони державного кордону;

5. Товариство сприяння обороні України;

6. Іноземні військові формування;

7. Інші військові формування.

VII. Категорія «Організації, підприємства і установи природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» передбачає облік земель за чотирма вищенаведеними складовими частинами.

VIII. Категорія «Лісогосподарські підприємства».

IX. Категорія «Водогосподарські підприємства».

X. Категорія «Спільні підприємства, міжнародні об'єднання і організації з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб».

XI. Категорія «Підприємства, що повністю належать іноземним інвесторам».

XII. Категорія «Землі запасу та землі, не надані у власність та постійне користування».

Читайте також:

1. I. Природні ресурси Землі.
2. II. Фактори, що впливають на зарплату при зарубіжних призначеннях
3. ISO 15504. Призначення і структура стандарту
4. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
5. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
6. Автоматизоване робоче місце (АРМ) бухгалтера: призначення, функції та його рівні
7. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
8. Багато джерел і водоймищ мають лікувальне призначення.
9. Бізнес-планування, його суть та призначення
10. Біосфера Землі, її характерні властивості
11. Біосфера Землі, її характерні властивості
12. Будинки і споруди. Будинки адміністративного та побутового призначення

Переглядів: 1088